Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №360/2479/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року справа №360/2479/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В. , Пивовар І.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 р. у справі № 360/2479/25 (головуючий І інстанції І.О. Свергун) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області (далі - ГУПФУ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ЄДРПОУ 21782461) щодо ненарахування та невиплати компенсації, у зв`язку із несвоєчасно виплаченою даним органом ПФУ пенсією за вислугу років за минулий період у жовтні-грудні 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ЄДРПОУ 21782461) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідну компенсацію втрати частини грошових доходів (пенсії за вислугу років) за весь час затримки виплати по день фактичної виплати (08.10.2025, 10.11.2025, 08.12.2025 та 23.12.2025), у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено, а саме суд:

Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 2361,00 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 08.10.2025, порушенням строків виплати пенсії у розмірі 2361,00 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 10.11.2025, порушенням строків виплати пенсії у розмірі 2361,00 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 08.12.2025, порушенням строків виплати пенсії у розмірі 2041,00 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 23.12.2025.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму пенсії 2361,00 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 08.10.2025, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 2361,00 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 10.11.2025, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 2361,00 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 08.12.2025, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 2041,00 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 23.12.2025, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування скарги зазначено, що в пенсійній справі позивача станом на дату ухвалення Рішення суду від 27.09.2021, були наявні реквізити рахунку банку № НОМЕР_3, що не відповідають стандартам IBAN, остання виплата пенсії ОСОБА_1 проводилась у 04.04.2018 саме на рахунок банку № НОМЕР_3.

Виконання рішення суду у справі № 360/4090/21 ускладнюється відсутністю оновленого банківського рахунку у форматі IBAN на ім`я ОСОБА_1 .

Зазначені вище обставини встановлені судовими рішеннями у справах № 360/4090/21, № 360/1461/22 та № 360/1774/22, та відповідно до вимог законодавства України додатковому доказуванню не підлягають.

20.06.2022 на електронну пошту Головного управління з електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло звернення від 17.06.2022 ОСОБА_1 , а саме: заява про призначення/перерахунок пенсії (про поновлення виплати пенсії), яку зареєстровано за вхідним номером 5648/8. Ані паспорту, ані довідки про присвоєння РНОКПП, ані інших, передбачених законодавством України з пенсійних питань, в тому числі і Порядком № 3-1, документів до заяви від 17.06.2022 позивачем додано не було.

При цьому у заяві від 17.06.2022 позивачем було зазначено номер банківського рахунку у форматі IBAN НОМЕР_2 в Філії-Луганське обласне управління АТ «Ощадбанк».

За правового врегулювання позивач мав надати відповідачу заяву, що відповідає формі, затвердженій у додатку № 1 Порядку № 3-1, додавши до неї заяву, що є додатком № 1 або № 4 до Порядку № 1596.

Розглянувши заяву позивача від 17.06.2022 з урахуванням норм Закону України «Про звернення громадян», відповідач листом від 07.07.2022 № 1200-0505-8/15298, окрім іншого, повідомив позивачу про необхідність звернення до відділення АТ «Ощадбанк» та отримання заяви про виплату пенсії встановленого зразка (Додаток 1 до Порядку № 1596), яку подати до будь-якого територіального органу

Також скаржник зазначає, що здійснення фінансування виплати пенсії можливо виключно Пенсійним фондом України.

Так до відома позивача доведено, що ОСОБА_1 здійснено виплату частини облікованого боргу після виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 360/4090/21 в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165, у межах наявного фінансового ресурсу.

Підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суми виплаченої пенсії за минулий період на умовах Порядку 1165 відсутні.

Іншого механізму проведення виплати пенсій, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам, ніж Порядок № 1165 законодавством не передбачено.

Подальша виплата заборгованості, облікованої згідно Порядку № 1165, буде проводитись у порядку черговості набрання законної сили рішенням суду за окремою бюджетною програмою та після виділення коштів Пенсійному фонду України з державного бюджету України на 2026 рік.

Щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати скаржник зазначає, що період прострочення розраховується починаючи з місяця нарахування пенсії по місяць фактичної виплати заборгованості з пенсії за минулий період, що підтверджується прикладами обчислення суми компенсації, наведеними у Додатку до Порядку № 159.

Разом із цим, як зазначено вище, за пенсію за період з 01.08.2021 по 30.11.2022, яка склала 208497,31 грн, нараховану на виконання рішення у справі № 360/4090/21, не виплачено (виплачено частково у 2022-2025 роках усього 88921,27 грн).

Враховуючи вищезазначені правові норми, скаржник зазначає, що у зв`язку з відсутністю фактичної виплати заборгованості з пенсії, не вдається за можливе встановити період прострочення та здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів відповідно до Порядку № 159.

Оскільки фактична виплата заборгованості по пенсії позивачу не здійснена, у відповідача не виник обов`язок нарахувати та виплатити компенсація втрати частини доходів, позаяк згідно статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Оскільки право позивача на одержання грошової компенсації втрати частини доходів виникне у майбутньому, а саме в день виплати заборгованості з нарахованої пенсії, позовні вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасними і задоволенню не підлягають.

Відповідач вважає, що діяв виключно в межах наданих йому повноважень та суворо дотримав встановлені Законами № 1058 та № 2262, Порядком № 3-1 норми. Отже своїми діями законні права позивача не порушував, за таких обставин позовні вимоги повністю не підлягають задоволенню в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи, є особою з інвалідністю 2 групи з 30.05.2000 та отримувачем пенсії за вислугу років.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи N/A - 8639 (МВС) ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 01.01.2016 у розмірі 9960,38 грн.

З 01.05.2018 виплату пенсії було призупинено на підставі наданої інформації інтегрованою інформаційно-телекомунікаційною системою щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон, про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 360/4090/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період 01 травня 2018 року по 31 липня 2021 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2021 року.

На виконання рішення суду у справі №360/4090/21 відповідачем на відомість грудня 2022 року ОСОБА_1 поновлено нарахування пенсії в межах виплати пенсії за один місяць з 01.12.2022 по 31.12.2022 (за грудень 2022 року) в сумі 13669,23 грн на поточний рахунок у АТ "Ощадбанк" та виплачено частину боргу за період з 01.08.2021 по 30.11.2022 відповідно до Постанови №1165 в розмірі 532,18 грн.

Листом від 13.12.2024 № 9529-9799/В-04/8-1200/24, наданим у відповідь на звернення на вебпортал Пенсійного фонду України за номером ВЕБ-12001-Ф-С-24-197926, яке зареєстроване за вхідним номером 9799/В-1200-24 від 10.12.2024, відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі № 360/4090/21 поновлено виплату пенсії. Пенсійні кошти за період з 01.08.2021 по 30.11.2022 у сумі 208497,31 гривень обліковано в Головному управлінні та виплачуються на умовах постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №01165 "Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території" (далі - Порядок № 1165). Порядком № 1165 не передбачено виділення окремих місяців із загального періоду боргу, тому виплата проводиться із загальної суми боргу. З загальної суми заборгованості згідно Порядку № 1165, в межах наявного фінансового ресурсу у 2022 році виплачено 532,18 гривні, у 2023 році виплачено 3958,04 гривень. У травні 2024 виплачено заборгованість за липень-листопад 2022 року у розмірі 68224,05 гривень. Згідно Порядку № 1165, в межах наявного фінансового ресурсу у 2024 році (станом на дату надання інформації) виплачено 7083,00 гривні. Залишок заборгованості складає 128700,04 гривень.

Листом від 16.01.2025 за вих. № 408-48/В-02/8-1200/25 відповідач у відповідь на звернення на вебпортал Пенсійного фонду України за номером ВЕБ-12001-Ф-С-25- 001074, яке зареєстроване за вхідним номером 48/В-1200-25 від 03.01.2025, повідомив позивача, що із загальної суми облікованих пенсійних виплат за минулий період, з урахуванням положень абзацу третього пункту 4 Порядку 1165 в межах наявного фінансового ресурсу у 2024 році виплачено 7083,00 гривні, про що інформовано листом Головного управління від 13.12.2024 № 9529-9799/В-04/8-1200/24. Залишок заборгованості складає 128700,04 гривень Наступні виплати здійснюватимуться в межах наявного фінансового ресурсу. Одним із принципів бюджетної системи України, що визначений Бюджетним кодексом України, є його збалансованість, виходячи з якого повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. З урахуванням викладеного, для здійснення виплати решти облікованих сум у іншому порядку, ніж той, що визначено чинним законодавством для здійснення таких виплат, або нарахування компенсації втрати частини доходів немає підстав.

Згідно з листом ГУПФУ в Луганській області від 19.12.2025 № 14353-15591/В-02/8-1200/25 відповідач повідомив позивача, що протягом жовтня-грудня поточного року здійснено виплату частини облікованого боргу після виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 360/4090/21 в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 (далі - Порядок 1165), в межах наявного фінансового ресурсу. Підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суми виплаченої пенсії за минулий період на умовах Порядку 1165 відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).

Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Тобто, з аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за змістом наведених норм обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).

Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:

а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;

г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

Так, пенсійні кошти за період з 01.08.2021 по 30.11.2022 у сумі 208497,31 гривень обліковано в ГУПФУ в Луганській області.

Як підтверджується матеріалами справи, 08.10.2025 позивачу виплачено частину заборгованості, облікованої на виконання рішення у справі № 360/4090/21, в розмірі 2361,00 грн, 10.11.2025 в розмірі 2361,00 грн, 08.12.2025 в розмірі 2361,00 грн та 23.12.2025 в розмірі 2041,00 грн, що підтверджується інформацією щодо виплати заборгованості, нарахованої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 360/4090/21 ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, який перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області; виписками по банківському рахунку позивача.

Оскільки відповідачем було проведено виплату нарахованої пенсії позивача за період з серпня 2021 року по листопад 2022 року лише в жовтні-грудні 2025 року, позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів.

Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судами обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати.

Ухвалюючи постанову у справі № 380/1607/24 від 24 січня 2025 року, від 20 лютого 2025 року у справа № 2а-14139/12/2670 Верховний Суд виснував, що основною умовою для виплати передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.

У постанові від 21 серпня 2023 року в справі №460/6767/20 Верховний Суд, ураховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року в справі №804/2994/18, від 23 грудня 2020 року в справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20, від 09 серпня 2022 року в справі №460/4765/20, дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати (частини основного розміру пенсії) саме за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, що встановлено судовим рішенням (у іншій справі), по фактичну її виплату.

За висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованими у постанові від 02 квітня 2024 року в справі №560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тож, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2025 року справа №380/1607/24 дійшов до висновку, що суд першої інстанції, своєю чергою, правильно виходив із того, що, ураховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року, ОСОБА_2 має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час невиплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по 25 грудня 2023 року.

У постанові від 29.09.2022 у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто, і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судами обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати , за весь час невиплати.

Отже, є помилковим доводи скаржника, що позивач не має права на компенсацію.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 р. у справі № 360/2479/25 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 р. у справі № 360/2479/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 11 червня 2026 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.В. Пивовар