Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №362/3032/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 362/3032/24 Головуючий в суді І інстанції Попович О.В.

Провадження № 33/824/3315/2026 Головуючий в суді ІІ інстанції Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., вирішуючи питання щодо розгляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 173 та ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст.ст. 173, 185 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.ст. 173, 185 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп..

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, 26 травня 2026 року ОСОБА_1 вчотирнадцяте подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржувану постанову у частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у цій частині закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання, в якому просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що він не був присутній під час ухвалення рішення, а саму постанову не отримував.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Таранова С.І., залишена без задоволення, а постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року без змін (а.с. 116-129 том 1).

Київський апеляційний суд зауважує, що положення КУпАП не передбачають повторного апеляційного перегляду, а розгляд справи завершено постановою суду апеляційної інстанції від 11 листопада 2024 року, яка є остаточною та оскарженню не підлягає.

Разом з цим, у зв`язку з неодноразовими зверненнями особисто ОСОБА_1 з апеляційними скаргами на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року, постановами Київського апеляційного суду від 06 січня 2025 року (а.с. 148 том 1), 25 березня 2025 року (а.с. 190 том 1), 21 квітня 2025 року (а.с. 202-203 том 1), 11 червня 2025 року (а.с. 217-218 том 1) відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року, а апеляційні скарги повернуто особі, яка її подала.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, ОСОБА_1 вже скористався наданим йому законом правом на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року, а повторне оскарження постанови суду першої інстанції, яка вже набрала законної сили після її перегляду судом апеляційної інстанції, нормами КУпАП не передбачено.

Постановами Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року (а.с. 174-176 том 1), 04 липня 2025 року (а.с. 233-234 том 1), 22 липня 2025 року (а.с. 248-249 том 1), 09 жовтня 2025 року (а.с. 17-19 том 2), 06 листопада 2025 року (а.с. 32-34 том 2), 25 листопада 2025 року (а.с. 55 том 2), 03 березня 2026 року (а.с. 71-72 том 2), 19 березня 2026 року (а.с. 87 том 2), 20 травня 2026 року (а.с. 106-107 том 2) апеляційні скарги повернуто скаржнику, оскільки апеляційні скарги є аналогічними за змістом тим, що були предметом апеляційного розгляду, а дії ОСОБА_1 визнані зловживанням процесуальними правами.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані ним чотирнадцять разів, є не просто тотожними за змістом, а фактично є одним і тим самим документом. Водночас наведені ним підстави для поновлення пропущеного процесуального строку в усіх апеляційних скаргах є ідентичними.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Отже, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 не звернув уваги, що чинним КУпАП не передбачено можливості повторного звернення до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, що вже оцінювались судом.

Повторна оцінка вказаних доводів буде порушенням принципу остаточності рішення «res judicata» (п.1 ст.44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Перегляд постанов суду апеляційної інстанції іншим складом суду, виключно тому, що учасник справи не погоджується з раніше зробленими висновками, чинним КУпАП не передбачено.

При цьому, неодноразові звернення ОСОБА_1 з апеляційними скаргами на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року, які постановами Київського апеляційного суду неодноразово були повернуті скаржнику, свідчать про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу повернути скаржнику.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2026 року - повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено «11» червня 2026 року.

Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко