Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №756/183/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року місто Київ

Справа № 756/183/26

Провадження № 33/824/2350/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М., за участю ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_1 - адвоката Духницького Андрія Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №553009 о 14 год 55 хв 28 грудня 2025 року на вулиці Героїв Дніпра, 62 в місті Києві водій ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan Pathfinder, н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп. "а" п. 2.1 Правил дорожнього руху. Ураховуючи те, що ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього складено за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року визнано ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за яким накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ч. 3 ст.30 КУпАП до застосованого за цією постановою адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами приєднано невідбут ОСОБА_1 частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного постановою Оболонського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року у справі № 756/6373/25, визначивши ОСОБА_1 загальний строк позбавлення права керування транспортними засобами тривалістю 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців 17 (сімнадцять) днів.

Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий) судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок в дохід держави.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій він просить постанову Оболонського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що постанову серії ЕНА №6169867 було оскаржено у встановленому законом порядку, а тому на час здійснення правопорушення 28 грудня 2025 року не вважається повторним, оскільки постанова за ч. 4 ст. 126 КУпАП законної сили не набрала.

Крім того посилається на те, що у протоколі невірно зазначено назву транспортного засобу, вказує, що пояснення ОСОБА_1 у протоколі відсутні.

Вказує, що судом не було оцінено правомірність зупинки транспортного засобу, відсутні докази керування транспортним засобом, та відсутні відомості роз`яснення прав та обов`язків.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що апеляційну скаргу було подано 11 лютого 2026 року через суд першої інстанції

Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року апеляційну скаргу було повернуто, про що дізнався 24 березня 2026 року та відразу звернувся з апеляційною скаргою

Вказане підтверджується матеріалами справи а саме апеляційною скаргою поданою 11 лютого 2026 року та постаново Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 адвоката Духницького А.М., які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 126 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Апеляційний суд зазначає. що будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.

Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 повторно притягається до адміністративної відповідальності протягом поточного року за ст. 126 КУпАП, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою при керуванні транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом.

За таких обставин, суд першої інстанції, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, в повному обсязі врахував вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП, які встановлюють завдання у справах про адміністративні правопорушення, а саме: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є безпідставним та недоречним, оскільки повністю суперечить встановленим судами першої і апеляційної інстанції обставинам справи, які повністю доводять вину ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.

Як вбачається з постанови судді, при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд призначив останньому адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до положень ч.2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ч.5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення, тобто, сукупності передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Доводи апеляційної скарги, що про те що постанова, яка вказує на повторність правопорушення на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскаржувалась у порядку КАС України, справа перебуває на розгляді суду, та судове рішення не було ухвалено.

Матеріалами справи повністю підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом повторно протягом року вчинення, не маючи права керування транспортними засобами.

При цьому суд ураховує, що ОСОБА_1 , після складання постанови серія ЕНА № 6169867 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП висновків для себе не зробив та знову свідомо продовжив керувати транспортним засобом, не маючи права керування ними.

А тому, керуючи транспортним засобом ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

Факт вчинення вказаного правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Застосований суддею суду першої інстанції до ОСОБА_2 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею аналогічних правопорушень.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова суду є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Стрижеус