Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №362/2866/25 — Київський апеляційний суд

справа № 362/2866/25 головуючий у суді І інстанції Марчук О.Л.

провадження № 22-ц/824/10030/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Марчук О.Л., у м. Васильків, Київської області, повний текст рішення складено 02 березня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення пені,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом в якому просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 45 634,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за рішенням суду з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання їх спільних дітей, проте відповідач не сплачує аліменти та має відповідну заборгованість за минулий період. На підставі статті 196 СК України позивач просила стягнути з відповідача на свою користь пеню по аліментах.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2026 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2023 року у справі № 362/5062/22, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання двох неповнолітніх дітей стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину починаючи з 07 грудня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття набрало законної сили 14 квітня 2023 року. Отже, за період від дня звернення з позовом до суду до дня набрання рішенням законної сили пеня не може нараховуватися, оскільки до набрання рішення суду про стягнення аліментів законної сили у платника аліментів відсутня вина, що є обов`язковим елементом для стягнення неустойки. Позивач подає розрахунок відповідно до якого нарахування пені здійснюється за період з 01 січня 2023 року по 22 березня 2024 року, охоплюючи період до ухвалення рішення по справі про стягнення аліментів. 15 травня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 на виконання вказаного рішення суду. Починаючи з 08 червня 2023 року один із двох спільних дітей, на котрих стягнуто аліменти, а саме син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина з інвалідністю, постійно проживає із батьком. Про існування рішення та відкрите виконавче провадження ОСОБА_1 дізнався у 2024 році, коли на підставі постанови державного виконавця від 09 січня 2024 року йому було встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Оскільки, про існування рішення суду про стягнення аліментів відповідач не був обізнаний, виникла заборгованість по аліментам у розмірі 67 928,25 грн., яку він погасив у повному обсязі 20 березня 2024 року, у тому числі, за період проживання сина вже з відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Вимога відповідача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. є необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - пункт 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 277 ЦПК України).

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали. Ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог частини п`ятої статті 128 цього Кодексу (ч.2,4, 5 ст. 187 ЦПК України).

Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет (ч.1, 2 ст. 190 ЦПК України).

У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку (ч.1,2 ст. 191 ЦПК України).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2025 рокувідкрито провадження у справі, де зазначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Вирішуючи справу на підставі наявних у суду даних, суд першої інстанції виходив з того, що учасники справи повідомлялися судом про розгляд справи належним чином, заперечень, пояснень чи інших заяв процесуального характеру на адресу суду не надходило. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, кореспонденція для ОСОБА_1 надсилалась судом першої інстанції на адресу: АДРЕСА_1 , разом з тим, конверт повернувся до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, в матеріалах справи наявна копія конверту, який надсилався відповідачу, а не оригінал, що не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення.

Тобто, доказів як направлення так і отримання відповідачем ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками до неї, матеріали справи не містять, що позбавило відповідача ознайомитися з доводами позовної заяви і надати суду свої заперечення проти них.

Таким чином, наявні підстави вважати, що відповідач не був повідомлений про відкриття провадження у справі за його участю, під час розгляду якої ухвалено рішення, яке оскаржується.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції встановлено порушення норм процесуального права, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті вимог позивача.

Ухвалюючи нове судове рішення у справі, апеляційний суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 про стягнення пені підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 за виконавчим листом № 362/5062/22 від 19 квітня 2023 року, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання їх дітей, головним державним виконавцем Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області Оленою Назаренко складено довідку-розрахунок заборгованості по аліментам від 01 квітня 2024 року, яка за період часу з грудня 2022 року по квітень 2024 року складала 67 928,24 грн.

У березні 2024 року ОСОБА_1 погасив вказану заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 вересня 2025 року заборгованість у виконавчому провадженні № 71802332відсутня.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16.03.2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03.02.2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16.03.2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Таким чином, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Визначаючи розмір пені й період, за який вона підлягає стягненню, колегія суддів враховує, що за період з 07 грудня 2023 року (день звернення до суду з позовом про стягнення аліментів) по 14 березня 2023 року (день ухвалення судового рішення про стягнення аліментів) відсутні підстави для нарахування пені за прострочення сплати аліментів, оскільки до ухвалення рішення суду про стягнення аліментів у платника аліментів відсутня вина, що є обов`язковим елементом для стягнення неустойки.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18 березня 2023 року у справі № 161/5211/22.

Отже, обґрунтованими є лише вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів за період з 14 квітня 2023 року по 20 березень 2024 року.

При розрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів слід враховувати розрахунок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц.

Розрахований таким чином розмір пені, за оспорюваний період, становить:

Станом на Березень 2023 року нараховані аліменти: 17 520,00 грн.

За квітень 2023 року нараховані аліменти: 4 380,00 грн., борг 17 520,00 грн. Платежі відсутні. Кількість днів прострочення: 16 днів (14.04.2023-30.04.2023)

Пеня: 1%*16*21 900,00= 3 504,00 грн.

Травень 2023 року нараховані аліменти: 4 380,00 грн., борг 21 900,00 грн. Платежі відсутні. Кількість днів прострочення: 31 день (01.05.2023-31.04.2023).

Пеня: 1%*31*26 280,00= 8 146,80 грн.

Червень 2023 року нараховані аліменти: 4 380,00 грн., борг 26 280,00 грн. Платежі відсутні. Кількість днів прострочення: 30 днів (01.06.2023-30.06.2023).

Пеня: 1%*30*30 660,00= 9 198,00 грн.

Липень 2023 року нараховані аліменти: 4 380,00 грн., борг 30 660,00 грн. Платежі відсутні. Кількість днів прострочення: 31 день (01.07.2023-31.07.2023).

Пеня: 1%*31*41 040,00= 12 722,40,00 грн.

Серпень 2023 року нараховані аліменти: 4 380,00 грн., борг 40 040,00 грн. Платежі відсутні. Кількість днів прострочення: 31 день (01.08.2023-31.08.2023).

Пеня: 1%*31*44 420,00= 13 770,20 грн.

Вересень 2023 року нараховані аліменти: 4 380,00 грн., борг 44 420,00 грн. Платежі відсутні. Кількість днів прострочення: 30 днів (01.09.2023-30.09.2023).

Пеня: 1%*30*48 800,00= 14 640,00 грн.

Жовтень 2023 року нараховані аліменти: 4 380,00 грн., борг 48 800,00 грн. Платежі відсутні. Кількість днів прострочення: 31 день (01.10.2023-31.10.2023).

Пеня: 1%*31*53 180,00= 16 485,80 грн.

Листопад 2023 року нараховані аліменти: 4 380,00 грн., борг 53 180,00 грн. Платежі відсутні. Кількість днів прострочення: 30 днів (01.11.2023-30.11.2023).

Пеня: 1%*30*57 560,00= 17 268,00 грн.

Грудень 2023 року нараховані аліменти: 4 380,00 грн., борг 57 560,00 грн. Платежі відсутні. Кількість днів прострочення: 31 день (01.12.2023-31.12.2023).

Пеня: 1%*31*61 940,00= 19 201,40 грн.

Січень 2024 року нараховані аліменти: 4 380,00 грн., борг 61 940,00 грн. Кількість днів прострочення: 18 днів (01.01.2024-18.01.2024).

Пеня: 1%*18*66 320,00= 11 937,60 грн.

19 січня 2024 року сплачено 2 151,76 грн.

Борг становить 64 168,24 грн. (66320-2151,76)

Кількість днів прострочення: 11 днів (20.01.2024-31.01.2024)

Пеня: 1%*11*64 168,24= 7 058,50 грн.

Лютий 2024 року нараховані аліменти: 4 380,00 грн., борг 64 168,24 грн. Платежі відсутні. Кількість днів прострочення: 29 днів (01.02.2024-29.02.2024).

Пеня: 1%*29*68 548,24= 19 878,98 грн.

Березень 2024 року нараховані аліменти: 4 380,00 грн., борг 68 548,24 грн. Платежі відсутні. Кількість днів прострочення: 19 днів (01.03.2024-19.03.2024)

Пеня: 1%*19*72 928,24= 13 856,36 грн.

20 березня 2024 року сплачено 67 928,24,00 грн.

Борг становить 0 грн.

Отже, загальна сума пені за прострочення сплати аліментів складатиме: 162 499,64 грн.

Як було зазначено вище, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 196 ЦПК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

За приписами ст. 13 ЦПК України, за якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З позовної заяви вбачається, що позивач просила суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату аліментів, визначених рішенням суду в загальній сумі 45 634,95 грн., тобто в сумі, що не перевищує 100 % заборгованості по аліментам за кожен місяць прострочки.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав до стягнення з відповідача пені за не своєчасну сплату аліментів в зазначеній сумі, яка відповідає розміру пені нарахованій з 14 квітня 2023 року, тобто з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення аліментів до моменту погашення відповідачем заборгованості, а саме до 20 березня 2024 року та не перевищує розміру заборгованості по аліментам нарахованої за кожен місяць прострочки.

Факт погашення боргу по аліментам на впливає на право позивача на пеню, яку було нараховано на заборгованість, яка існувала до моменту погашення боргу.

Доводи апеляційної скарги, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з вини відповідача, а з незалежних від нього причин, оскільки відповідач не знав про стягнення аліментів за рішенням суду, є безпідставними, оскільки не підтверджені будь-якими наявними у справі доказами та спростовуються матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що починаючи з 08 червня 2023 року один із двох спільних дітей, на котрих стягнуто аліменти, а саме син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина з інвалідністю, постійно проживає із батьком, апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Зазначене дає підстави до висновку, що аліменти мають сплачуватись, якщо судове рішення про їх стягнення є чинним.

Разом з тим, за змістом ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Вважаючи, що виконавчий лист в частині стягнення аліментів на дитину, яка проживає з ним не підлягає виконанню, відповідач не позбавлений можливості вирішувати зазначене питання у спосіб, визначений законом (ст. 432 ЦПК України.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з тим, що відповідач не був належно повідомлений про розгляд справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову з наведених вище мотивів.

Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на прийняте за результатами апеляційного провадження рішення про задоволення позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір, що підлягав сплаті при подачі позовної заяви підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення пені задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 45 634,95 (сорок п`ять тисяч шістсот тридцять чотири) гривні 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.