Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №756/18940/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/18940/25 Головуючий 1-ї інстанції: Дев`ятко В.В.

Провадження №33/824/2170/2026 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Родіоновою К.Є., за участю: захисника - адвоката Лебедєва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лебедєва Володимира Володимировича на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20.01.2026 року по справі N?756/18940/25 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та закрити адміністративне провадження на підставі, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції, упереджено, неповно та однобічно з`ясував фактичні обставини, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, через що оскаржувана постанова від 20 січня 2026 року підлягає скасуванню.

Так, в ніч з 08 на 09 листопада 2025 року ОСОБА_1 разом із дружиною зустрічали його матір, яка поверталась з-за кордону. Після прибуття за місцем проживання мати та дружина пішли відпочивати, тоді як ОСОБА_1 залишився очікувати охоронця автостоянки для паркування автомобіля. У цей час через дорогу від автостоянки перебував екіпаж патрульної поліції, який, за твердженням захисника, спостерігав, як автомобіль під`їхав і зупинився, при цьому порушень Правил дорожнього руху водієм не було, а його поведінка була адекватною.

Надалі працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 , який перебував біля воріт автостоянки, оскільки охоронець тривалий час їх не відчиняв. Після перевірки документів та встановлення, що ОСОБА_1 не перебуває у розшуку, а також після надання пояснень щодо перебування на вулиці під час комендантської години і пред`явлення відповідних документів, працівники поліції, як зазначає захисник, безпідставно, з метою знайти привід для складання адміністративних матеріалів, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер».

При цьому, за твердженням захисника, поліцейська Березіна А.С., перебуваючи на відстані понад два метри від ОСОБА_1 , заявила про наявність запаху алкоголю з порожнини рота, тоді як інший поліцейський такої ознаки не підтвердив. У відповідь ОСОБА_1 із загостренням захворювання шлунку (що, за твердженням захисника, підтверджується відеозаписом з часовою відміткою 00:02:20-00:02:30 у файлі «507664»).

Захисник посилається на відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, зокрема старшого лейтенанта поліції Березіної А.С., з яких, за його твердженням, вбачається, що ОСОБА_1 перебував біля капоту автомобіля та очікував відкриття воріт автостоянки, коли до нього підійшли поліцейські та розпочали перевірку документів. Аналогічні обставини, як зазначає захисник, підтверджуються і відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського Плиганя М.О. (файл «507664», часові відмітки 00:50:27-00:52:02).

У зв?язку з цим захисник стверджує, що 09 листопада 2025 року о 01 год. 45 хв. ОСОБА_1 стояв біля капоту автомобіля марки JEEP CHEROKEE, д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 15, очікуючи відкриття воріт автостоянки, та не був водієм у момент перевірки поліцейськими.

Захисник вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідальність за цією нормою, зокрема, настає за відмову від проходження огляду лише для особи, яка керує транспортним засобом.

Окремо у скарзі наведено доводи щодо сумнівності встановлених працівниками поліції ознак сп`яніння. Захисник зазначає, що відповідно до погодних умов на 09 листопада 2025 року в період з 00:00 до 03:00 температура повітря становила +6°C, швидкість вітру - 0,6 м/с, вологість - 96%. За таких умов, а також з огляду на відстань між поліцейським та ОСОБА_1 (близько 2-2,5 м), твердження про відчуття різкого запаху алкоголю є необгрунтованим.

Крім того, захисник ставить під сумнів віднесення почервоніння шкіри обличчя та тремтіння пальців рук до ознак алкогольного сп?яніння, вказуючи, що такі прояви могли бути природною реакцією організму на холод. На підтвердження цього зазначається, що на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 здійснює зігріваючі рухи руками (тертя долонь) (файл «507664, часові відмітки 00:00:42-00:00:50).

Також захисник звертає увагу на те, що, згідно з відеозаписами, інший екіпаж патрульної поліції, який прибув на місце оформлення, не виявив у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, про що одна з поліцейських повідомила Березіну А.С. (файл «507664», часові відмітки 00:18:54-00:18:57).

У апеляційній скарзі захисник також зазначає, що за відсутності належних і допустимих доказів винуватості особи у справі, що є наслідком недбалості уповноважених осіб, суд не вправі надавати перевагу іншим матеріалам, які ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб органів Національної поліції, та оцінювати їх як такі, що беззаперечно свідчать про винуватість особи, за відсутності передбачених законодавством необхідних доказів.

На думку захисника, наведене свідчить про те, що норми матеріального та процесуального права судом першої інстанції належним чином не проаналізовані та не враховані, а суддею Оболонського районного суду м. Києва було надано очевидну перевагу одним доказам над іншими за відсутності будь-яких належних підтверджень перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та факту керування транспортним засобом на момент перевірки, оскільки останній не був зупинений поліцейськими як водій.

При цьому захисник звертає увагу, що відсутність необхідних доказів не перешкодила суду першої інстанції ухвалити рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окремо оскаржується висновок суду щодо нібито відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Захисник зазначає, що така відмова була вмотивованою, оскільки будь-які об`єктивні ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 були відсутні, а сама процедура оформлення матеріалів відбулася з порушенням вимог законодавства, що, за твердженням захисту, підтверджується відеозаписом розмови поліцейських із ОСОБА_1 під час складання протоколу (файл «507664», часові відмітки (00:48:10-00:49:50).

У зв`язку з цим захисник вважає, що вимога працівників поліції про проходження огляду на стан сп`яніння була очевидно протиправною. При цьому зафіксовані на відео висловлювання поліцейських про можливість швидкого та «безболісного» проходження огляду не мають під собою жодного правового підґрунтя, оскільки, на думку захисту, самим поліцейським було відомо про відсутність стану сп`яніння у ОСОБА_1 , а отже, і про незаконність такої вимоги.

Також захисник не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що сам факт відмови від проходження огляду є достатньою підставою для притягнення до відповідальності. Зазначається, що під час розгляду справи ОСОБА_1 послідовно пояснював, що Правил дорожнього руху не порушував, транспортним засобом у момент перевірки не керував, а відмова від огляду була зумовлена законними причинами, зокрема перевищенням працівниками поліції своїх повноважень.

Разом з тим, як стверджує захисник, суд першої інстанції залишив поза увагою істотні порушення, допущені працівниками патрульної поліції під час процедури направлення ОСОБА_1 на огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 листопада 2025 року, близько 01 год. 45 хв., ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Jeepcherokee», номерний знак НОМЕР_1 , вулицею Бережанською, 15 у м. Києві з ознаками алкогольного сп`яніння. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому Законом порядку, відмовився, що було зафіксовано технічним засобом відеозапису.

Висновок суду про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підтверджуються зібраними у справі доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507664, в якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 був ознайомлений із його змістом, що зафіксовано відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського; відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився пройти в установленому Законом порядку огляд на стан сп`яніння.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 на момент спілкування з працівниками поліції не керував транспортним засобом, а лише перебував біля автомобіля та очікував відкриття воріт автостоянки, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та є способом уникнення адміністративної відповідальності.

Досліджені судом першої інстанції докази, зокрема відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, а також пояснення самого ОСОБА_1 , підтверджують, що після зупинки працівниками поліції йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, від якого він відмовився.

Твердження захисника про те, що працівники поліції спостерігали лише припаркований автомобіль та не бачили факту керування транспортним засобом, спростовуються дослідженими судом доказами, яким суд першої інстанції надав належну оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

При цьому факт того, що на відеозаписі ОСОБА_1 зафіксований біля автомобіля, а не безпосередньо під час руху транспортного засобу, не свідчить про відсутність факту керування ним автомобілем до моменту спілкування з працівниками поліції.

Більше того, як убачається зі змісту апеляційної скарги та пояснень ОСОБА_1 , наданих під час спілкування з працівниками патрульної поліції, останній разом із дружиною зустрічав матір, яка повернулася з-за кордону, після чого прибув на автомобілі до автостоянки та очікував відкриття воріт для подальшого паркування транспортного засобу, що фактично підтверджує здійснення ним керування автомобілем безпосередньо перед зупинкою.

Посилання захисника на відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, на яких ОСОБА_1 зафіксований біля автомобіля, не свідчать про відсутність факту керування транспортним засобом до моменту зупинки, а лише відображають подальший розвиток подій після зупинки автомобіля.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а також посилання на погодні умови, температуру повітря, вологість та можливий вплив холоду на почервоніння обличчя чи тремтіння рук, є припущеннями сторони захисту та не спростовують встановлених працівниками поліції ознак сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти огляд у порядку, передбаченому ст. 266 КУпАП.

При цьому незгода захисту із суб`єктивним сприйняттям працівниками поліції ознак сп`яніння не свідчить про незаконність їх дій, оскільки достатньою підставою для направлення особи на огляд є виявлення поліцейським ознак сп`яніння, визначених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі Інструкція).

Твердження захисника про те, що один із працівників поліції не підтвердив наявність запаху алкоголю, а інший екіпаж поліції нібито не виявив ознак сп`яніння у ОСОБА_1 , не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки наявність чи відсутність окремих суб`єктивних спостережень інших працівників поліції не виключає встановлення ознак сп`яніння уповноваженим поліцейським, який здійснював оформлення адміністративного матеріалу.

Крім того, судом першої інстанції під час дослідження відеозаписів не встановлено будь-яких порушень працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, а тому доводи апеляційної скарги про незаконність вимоги пройти огляд є безпідставними.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 мав загострення захворювання шлунку, а тому відмовився від проходження огляду, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, які б свідчили про неможливість проходження огляду на стан сп`яніння у встановленомузаконом порядку.

Твердження сторони захисту про те, що працівники поліції діяли з метою «знайти привід» для складання адміністративних матеріалів, є виключно припущеннями, які не підтверджені жодними об`єктивними даними та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП також були предметом перевірки суду першої інстанції та обґрунтовано відхилені, оскільки протокол ЕПР1 №507664 складений уповноваженою особою відповідно до вимог закону, а КУпАП не містить імперативної норми щодо обов`язкового складення протоколу саме тим працівником поліції, який безпосередньо проводив огляд.

Твердження захисника про те, що сама лише відмова від проходження огляду не може бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, спростовуються положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою прямо передбачена адміністративна відповідальність водія за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд першої інстанціївсебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Лебедєва Володимира Володимировича - залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева