Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №159/3449/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3449/26

Провадження № 1-кп/159/543/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі судді ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026035550000116 від 15.11.2023 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ковель Волинської області, українця, громадянина України, розлученого, з професійно-технічною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), за наступних обставин.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.02.2017 року зобов`язано стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі по 350 (триста п`ятдесят) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 17 січня 2017 року до досягнення дітьми повноліття.

Будучи ознайомленим з вказаним рішенням суду та знаючи про покладений на нього обов`язок, щодо сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період часу з 01.10.2025 по 30.04.2026, ОСОБА_2 злісно ухилявся від сплати вищевказаних коштів.

Так, ОСОБА_2 у вказаний період часу будучи працездатним, не маючи жодних обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров`я, попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги головного державного виконавця Ковельського ВДВС у Ковельському районі Волинської області ЛМУ МЮУ про необхідність виконання аліментних зобов`язань за рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.02.2017, порушуючи вимоги ст. 51 Конституції України, глави 15 Сімейного Кодексу України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати інтереси дітей, документів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи погіршення стану здоров`я у виконавчу службу нe пред`являв, в центр зайнятості з приводу працевлаштування нe звертався, офіційно нe працевлаштовувався, у встановленому законом порядку інвалідом нe визнаний, аліменти нe виплачував, внаслідок чого за вказаний вище період утворилась заборгованість по сплаті коштів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 тa ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 23 636 гривень (двадцять три тисячі шістсот тридцять шість гривень), що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 05 червня 2026 року з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_2 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_8 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, тобто у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Згідно заяв законного представника неповнолітнього (малолітнього) потерпілого - матері ОСОБА_3 та представника неповнолітнього (малолітнього) потерпілого - адвокатки ОСОБА_9 вбачається, що вони повністю погоджуються із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлені з обмеженнями права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надали свою згоду на розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні у спрощеному провадженні.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду.

У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_2 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1 ст. 164 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії проступку, дані щодо особи обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, є військовослужбовцем.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, яке кваліфікується як кримінальний проступок, обставини його вчинення, особу обвинуваченого, зокрема те, що він на момент розгляду справи не проходить військову службу в лавах Збройних сил України, посередньо характеризується за місцем несення військової служби, суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не застосовувався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні та речові докази відсутні, цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. ст. 368-371,373-374,376, 381-382 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 02 (два) роки.

На підставі ч. 2, п. 4, ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою .

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту постановки засудженого на облік органом з питань пробації.

Роз`яснити, що ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду станом на час ухвалення цього вироку карається обмеженням волі на строк до трьох років.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий:ОСОБА_1