Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №159/1018/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1018/26

Провадження № 2-о/159/83/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Губара В.Є.,

з участю:

секретаря судового засідання Щесюк Н.Й.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Жук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Жук М.В., заінтересовааі особа: Міністерство оборони України, у якій заявник просить встановити факт, що ОСОБА_2 належить до члена сім`ї загиблого (померлого) ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби - ОСОБА_3 , як така, що перебувала на його утриманні до дня смерті останнього.

В обгрунтування заяви у ній зазначено, що заявниця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 познайомилася в 2011 році, з травня 2012 року почали проживати як чоловік та дружина, шлюб між ними не був зареєстрований. ОСОБА_3 15.09.2022 був призваний на військову службу, ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання. Сповіщення про смерть ОСОБА_3 прийшло на ім`я його матері, однак остання була позбавлена батьківських прав щодо сина. Заявниця з 2015 року не працює, тому перебувала на повному утриманні її цивільного чоловіка ОСОБА_3 . Між заявницею та ОСОБА_3 на 12.12.2023 було призначено реєстрацію шлюбу. За час спільного проживання однією сім`єю заявниця та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм будинку. Після призову ОСОБА_3 до лав ЗСУ заявниця не працювала, так як цього не бажав її цивільний чоловік, останній регулярно перераховував їй кошти на прожиття. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13.05.2024 встановлено факт спільного проживання заявниці та ОСОБА_3 однією сімєю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме з 01.05.2021. Від першого шлюбу у ОСОБА_3 є двоє на цей час повнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , однак останні не перебували на його утриманні. Метою звернення до суду є необхідність отримання одноразової допомоги у зв`язку з загибеллю солдата ОСОБА_3 .. Заявниці повернено її заяву Міністерством оборони України у зв`язку з відсутністю підтверджуюючих документів її перебування на утриманні ОСОБА_3 . У зв`язку з вищенаведеним просить заяву задовольнити.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.03.2026 відкрито окреме провадження у цій цивільній справі, призначено судове засідання.

24.03.2026 представник заінтересованої особи Міністерства оборони України через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні заяви. Заявником не надано суду доказів її перебування на утриманні загиблого. Банківська виписка не може бути підтвердженням доводів заявника про перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, так як в ній не зазначено хто та за яких умов здійснював зазначені операції. У задоволенні заяви просив відмовити, розгляд справи провести за відсутності представника Міністерства оборони України.

ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснила, що із загиблим ОСОБА_3 проживала однією сім`єю з 2012 року в АДРЕСА_1 . Вона не працювала, доходу особисто не мала, оскільки її цивільний чоловік не хотів, щоб вона працювала. Вона отримувала на банківську картку від ОСОБА_3 кошти, що було єдиним і основним джерелом її доходу. Просила заяву задовольнити.

Представник заявника в судовому засідання суду просила заяву задовольнити, суду пояснила, що спадкоємцями загиблого ОСОБА_3 , окрім ОСОБА_2 , є його повнолітні на даний час діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Батько загиблого помер, мати рішенням суду позбавлена батьківських прав.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду пояснила, що заявниця та ОСОБА_3 проживали сім"єю разом більше 10 років. Сім`ю забезпечував ОСОБА_3 , його заробіток був єдиним джерелом доходу сім"ї. Заявниця ніде не працювала, заробітку не мала, займалася домашнім господарством. З часу несення служби ОСОБА_3 в лавах ЗСУ, останній перераховував заявниці кошти на прожиття. Вона була очевидцем зняття цих коштів у банкоматі ОСОБА_2 . Ці кошти були єдиним джерелом для проживання заявниці.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду пояснив, що є сусідом із ОСОБА_2 , яка проживала з ОСОБА_3 разом більше 10 років. ОСОБА_3 забезпечував фінансово ОСОБА_2 . Ця інформація йому відома так як він спілкувався з ОСОБА_3 . Власного доходу ОСОБА_2 не мала, ніде не працювала. З часу перебування ОСОБА_3 в ЗСУ, останній пересилав ОСОБА_2 кошти.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, в резолютивній частині додаткових пояснень просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника заінтересованої особи.

Судом 28.05.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку зі складністю справи його складення відкладено, проголошення судового рішення призначено на 15.00 годину 09.06.2026.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові докази, дійшов такого висновку.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання, що підтверджується свідоцтвом про смерть, сповіщенням сім`ї №518 від 30.11.2023 на ім`я ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно листа Володимирського відділу ДРАЦС у Володимирському районі Волинської області від 27.06.2026 :

- ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 237 від 09.09.1978, де батьком дитини зазначено ОСОБА_9 , матір`ю ОСОБА_8 ;

- актовим записом про шлюб № 3 від 10.01.1976 щодо ОСОБА_10 шлюб розірвано, що підтверджує зміну її прізвища;

- ОСОБА_9 (батько ОСОБА_3 ) помер, що видно з актового запису про смерть № 26 від 12.01.1999;

- ОСОБА_3 має двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про народження №491 від 05.08.1997, складений відділом ДРАЦС по місту Ковелю реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис про народження №857 від 24.12.2004, складений відділом ДРАЦС по місту Ковелю реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області.

Рішенням Нововолинського міського народного суду від 17.04.1984 ОСОБА_11 позбавлено батьківських прав щодо 2 неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , 1975 р.н., та ОСОБА_13 , 1978 рн, рішення набрало законної сили 30.04.1984.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13.05.2024 у справі № 159/760/24, яке набрало законної сили 13.06.2024, встановлено, факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 01.05.2012.

Згідно довідки Ковельського відділу ДРАЦС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №453830.7-05-02-02 від 28.11.2023 реєстрація шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була призначена на 12.12.2023.

Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 згідно довідки РЖКП №1 є провул.Драй-Хмари, 1, м.Ковель, Волинська область, склад сім`ї померлого складав - ОСОБА_2 , яка проживала разом з ним з 2015 року по даний час .

У ст. 3 СК України закріплено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Отже, судом встановлено факт проживання заявниці з ОСОБА_3 однією сім`єю, тобто заявник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розумінні ст. 3 СК України виступають членами сім`ї.

Заявниця у заяві зазначає, що за час проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 та під час його перебування в лавах ЗСУ, вона перебувала на його повному утриманні, так як власного самостійного доходу не мала, одержувала кошти від ОСОБА_3 , які були основним і постійним джерелом засобів для існування.

Встановлення юридичного факту перебування ОСОБА_14 на утриманні загиблого ОСОБА_3 необхідно заявниці для можливості реалізації права на отримання одноразової допомоги, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

Згідно з ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

У постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року по справі № 210/343/19 та від 13 січня 2021 року по справі № 592/17552/18 вказано, що сам по собі факт отримання позивачем пенсії, який забезпечував її прожитковий мінімум, не має правового значення для вирішення справи про встановлення факту перебування на утриманні.

В постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, вказано, що якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

На підтвердження факту перебування на утриманні загиблого заявником надано суду виписку про надходження по картці № НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк» належну ОСОБА_2 , яка містить інформацію про рух коштів за період з 01.01.2023 по 07.12.2023, згідно якої ОСОБА_3 за час перебування в лавах ЗСУ здійснював регулярні перекази на картковий рахунок ОСОБА_2 , загальна сума яких склала 764569 грн28 коп.

Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_2 на сторінці 3 зроблено запис про звільнення з місця роботи за власним бажанням 06.04.2015.

Показаннями свідків у судовому засіданні підтверджено, що заявниця не працювала за час спільного проживання із ОСОБА_3 , займалася домашнім господарством, основним і постійним джерелом засобів до існування були надані їй ОСОБА_3 кошти.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що факт перебування заявниці ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 підтверджено належними та допустими доказами, тому заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76, 80, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні., - задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 належить до члена сім`ї загиблого (померлого) ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як така, що перебувала на його утриманні до дня смерті останнього.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ НОМЕР_3, місцезнаходження: АДРЕСА_2.

Повне рішення складено 09.06.2026.

Головуючий:В. Є. ГУБАР