Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №756/1307/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №756/1307/26 Головуючий 1-ї інстанції: Шевчук А.В.

Провадження №33/824/1685/2026 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Родіоновою К.Є., за участю: представника потерпілої - адвоката Лабика Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року щодо ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності, застосувавши до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, представник потерпілої - адвокат Лабик Р.Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року у справі №756/1307/26 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у частині призначеного адміністративного стягнення та ухвалити нову постанову, якою застосувати до останнього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

На обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт зазначає, що не оспорює фактичні обставини справи та висновок суду щодо винуватості водія ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП. Проте вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою в частині застосованої міри відповідальності, оскільки призначено стягнення у вигляді штрафу не відповідає тяжкості вчинення правопорушення.

Представник Лабик Р.Р. зазначає, що категорично не погоджується із застосованим до правопорушника заходом адміністративного стягнення у вигляді штрафу вважаючи його занадто м`яким, несправедливим та таким, що не відповідає вимогам ст.33 КУпАП.

Крім того, апелянт вказує, що згідно з матеріалами справи та власними поясненнями ОСОБА_2 , останній вчинив правопорушення з явної та грубої необережності. Керуючи джерелом підвищеної небезпеки - великогабаритним вантажним автомобілем MAN, він проявив злочинну самовпевненість, що призвело до наїзду на автомобіль потерпілої сторони, який зупинився для надання переваги в русі пішоходу.

Разом із тим апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час призначення адміністративного стягнення належним чином не з`ясував дані про особу правопорушника, зокрема його поведінку в минулому, наявність випадків притягнення до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, соціальний стан та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про вид і розмір адміністративного стягнення.

Як зазначає апелянт, із відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень та порталу «Судова влада України» вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що призводили до дорожньо-транспортних пригод. Так, постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.05.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.09.2022 року його також було визнано винним за ст. 124 КУпАП, однак провадження у справі було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Також, за даними порталу «Судова влада України», у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває ще одна справа №757/65661/25 від 24.12.2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

На думку апелянта, наведені обставини свідчать про систематичний характер порушень правил дорожнього руху з боку ОСОБА_2 та його схильність до вчинення дорожньо-транспортних пригод. При цьому ДТП, що сталася 18.01.2026 року, фактично є вже четвертою дорожньо-транспортною пригодою за участю зазначеного водія та щонайменше другою протягом останнього року.

Апелянт також зазначає, що застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у травні 2025 року не досягло своєї виховної та превентивної мети, передбаченої ст. 23 КУпАП, оскільки правопорушник не зробив належних висновків та продовжив грубо порушувати правила дорожнього руху.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій стороні було завдано значних матеріальних збитків. Згідно з висновком експерта №16 від 08.02.2026 року щодо визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , складеним судовим експертом Петрушанком В.Ф. , вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 2 884 613,27 грн.

Разом із тим, відповідно до відповіді ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 12.02.2026 року №260001467308, страхова сума за шкоду, заподіяну майну, за полісом винуватця становить лише 250 000 грн. Таким чином, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій стороні завдано непокритих матеріальних збитків на суму понад 2,6 млн грн.

На переконання апелянта, призначення судом першої інстанції мінімального адміністративного стягнення у вигляді штрафу фактично нівелює мету адміністративного стягнення, суперечить принципу справедливості та є неспівмірним із тяжкістю наслідків правопорушення.

Крім того, апелянт просить долучити до матеріалів справи нові докази, які не були досліджені судом першої інстанції, а саме: копії судових рішень, витяги з відповідних реєстрів, копію висновку експерта та відповідь страхової компанії.

Апелянт зазначає, що неподання цих доказів до суду першої інстанції зумовлено об`єктивними причинами та не залежало від потерпілої сторони. Так, відповідно до матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення разом із доданими матеріалами надійшов до Оболонського районного суду м. Києва 28.01.2026 року, а вже 04.02.2026 року судом було ухвалено оскаржувану постанову.

При цьому розгляд справи відбувся без участі потерпілої сторони, оскільки потерпіла та її представник не отримували жодних повідомлень чи судових повісток про дату, час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим не були обізнані про перебування справи на розгляді суду та призначення її до розгляду.

У зв`язку з цим потерпіла сторона була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права та подати відповідні докази до моменту ухвалення постанови судом першої інстанції.

З огляду на викладене, апелянт просить суд апеляційної інстанції визнати причини неподання зазначених доказів до суду першої інстанції поважними та дослідити їх під час апеляційного розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2026 року о 19 год. 03 хв. по вул. Богатирській у м. Києві, гр. ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «MAN» д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з транспортним засобом «PORSCHE CAYENNE» д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинився перед пішохідним переходом попереду. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власники зазнали матеріальних збитків. ОСОБА_2 порушив п. 12.1, п.2.3.б Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги в частині невідповідності призначеного ОСОБА_2 адміністративного стягнення характеру вчиненого правопорушення та особі правопорушника заслуговують на увагу, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначеного адміністративного стягнення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Отже, санкція ст. 124 КУпАП передбачає два альтернативні види адміністративного стягнення - штраф або позбавлення права керування транспортними засобами, а тому при визначенні виду стягнення суд зобов`язаний врахувати вимоги ст. 23, 30, 33 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, наслідки правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом із тим, як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу не в повній мірі врахував особу правопорушника, зокрема відомостям щодо його попереднього притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами застосовується, зокрема, за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Так, постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.05.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Крім того, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.09.2022 року встановлено вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Також апеляційним судом враховується, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває справа №757/65661/25 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Наведені обставини свідчать про стійке нехтування ОСОБА_2 вимогами Правил дорожнього руху та про те, що застосовані до нього заходи адміністративного впливу у виді штрафу не досягли мети, визначеної ст. 23 КУпАП, а саме не забезпечили належного виховного та превентивного впливу.

Апеляційний суд також враховує характер вчиненого правопорушення та його наслідки. Так, ОСОБА_2 , керуючи великогабаритним вантажним транспортним засобом «MAN», не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з транспортним засобом, який зупинився перед пішохідним переходом для надання переваги пішоходу.

При цьому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам заподіяно значні механічні пошкодження, а потерпілій стороні завдано істотних матеріальних збитків.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що призначене судом першої інстанції адміністративне стягнення у виді штрафу не відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та меті адміністративного стягнення.

З урахуванням систематичності порушень правил дорожнього руху, характеру та наслідків вчиненого правопорушення, а також неефективності раніше застосованих заходів адміністративного впливу, апеляційний суд вважає за необхідне змінити постанову місцевого суду в частині накладеного адміністративного стягнення та застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, що відповідатиме вимогам ст. 23, 30, 33 та 124 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника потерпілої - адвоката Лабика Руслана Романовича - задовольнити частково.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року щодо ОСОБА_2 - скасувати в частині призначеного стягнення.

Постановити нову постанову, якою застосувати до ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева