Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №761/5613/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року

справа № 761/5613/26

провадження № 33/824/2715/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - Костирка Павла Михайловича на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП ,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 579539 від 30.01.2026, встановлено, що 30.01.2026 року ОСОБА_1 в с. Нові Петрівці, по вул. Європейська, 9, керуючи транспортним засобом не врахував дорожньої обстановки та при перестроюванні не надав переваги в русі транспортному засобу Mazda д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався у смузі в яку водій мав намір перелаштуватись та здійснив з ним зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_1 , порушив п. 10.3 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 березня 2026 року визнано ОСОБА_1 визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Не погоджуючись з такою постановою судді, захисник ОСОБА_1 - Костирко Павло Михайлович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді та прийняти нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ОСОБА_1 в розумінні ПДР не вчинення вказане адміністративне правопорушення та не є винною особою у скоєнні даного ДТП, оскільки згідно з ПДР України, у разі одночасного перелаштування двох автомобілів, що рухаються попутно, діє правило «Перешкода праворуч». Це означає, що перевагу має водій, який рухається з правої смуги у ліву. У зв`язку з цим водій, який рухається з лівої смуги у праву, повинен дати дорогу, оскільки для нього автомобіль праворуч є перешкодою.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, наявний у матеріалах справи, у якому відображено лише обставини події, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може слугувати безумовними та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Судом першої інстанції під час розгляду ДТП скаржника визнано винним фактично за інерцією. Начебто рухався позаду той є винним. Це сталось через те, що поліцейські оформили матеріали адміністративного аналізу всіх обставин. У стресовій ситуації після аварії ОСОБА_1 був не здатен спокійно контролювати процес і вимагати повної та якісної фіксації доказів, атому працівники поліції і застосували до нього формальний підхід до оформлення ДТП.

В судове засідання з`явився захисник ОСОБА_1 - адвокат Костирко П.М. апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити та скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва.

Окрім того, в судове засідання з`явився ОСОБА_2 та заперечував проти задоволення в апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Костирка П.М. .

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Як убачається із матеріалів справи, відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 579539 від 30.01.2026, встановлено, що 30.01.2026 року ОСОБА_1 в с. Нові Петрівці, по вул. Європейська, 9, керуючи транспортним засобом не врахував дорожньої обстановки та при перестроюванні не надав переваги в русі транспортному засобу Mazda д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався у смузі в яку водій мав намір перелаштуватись та здійснив з ним зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_1 , порушив п. 10.3 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення додані: схема місця ДТП від 30.01.2026 року та письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30.01.2026 року.

Пункт 10.3 ПДР України передбачає, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

Враховуючи пояснення, схему місця ДТП, характер та локалізацію механічних пошкоджень автомобілів, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що водієм ОСОБА_1 не дотримано п. 10.3 Правил дорожнього руху, адже він, не дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортні засоби.

Відповідно до вимог ст. 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Положеннями ст. 268 КУпАП прямо передбачено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право, зокрема: при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, і підстав для її скасування з доводів викладених у скарзі не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Костирка Павла Михайловича на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає

Суддя