Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №520/12593/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 червня 2026 р. справа № 520/12593/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Захисників України, буд.7/8, кв.7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61001, код ЄДРПОУ 41430683) про скасування арешту та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- скасувати арешт на все нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , накладений згідно з постановою державного виконавця Бакшеєва С.М. Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського управління юстиції про арешт майна боржника від 08.07.2003 (серія АА № 508556), видану в межах виконавчого провадження ВД 1-108/02;

- зобов`язати Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, або уповноважений орган вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, накладеного вказаною постановою від 08.07.2003 (серія АА № 508556), шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та бази даних БТІ.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у незнятті арешту з нерухомого майна. Наявність актуальних записів про обтяження за відсутності відкритих виконавчих проваджень порушує право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Відповідач не скористався процесуальним правом надати відзив на адміністративний позов у строк, визначений судом. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 доставлено до електронного кабінету 25.05.2026, про що свідчить довідка від 27.05.2026.

Згідно з ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 січня 2002 року по справі № 1-108/02 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було засуджено за статтями 206 ч. 2, 229-6 ч. 1 Кримінального кодексу України. Вироком, зокрема, вирішено цивільний позов потерпілих.

Ухвалою судової колегії апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2002 року вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.01.2002 в частині вирішення цивільного позову про стягнення грошових сум в рахунок відшкодування матеріального збитку та морального шкоди, в тому числі в порядку ст. 365 КПК України — скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

На виконання вироку суду першої інстанції державним виконавцем Бакшеєвим С.М. Комінтернівського відділу ДВС 08 липня 2003 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (серія АА № 508556) на виконання виконавчого документа ВД 1-108/02. Зазначеною постановою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (теперішня адреса: АДРЕСА_4 ).

Позивач звернувшись до Бюро технічної інвентаризації дізнався про наявність обтяження - арешту на зазначене нерухоме майно, що обмежує його можливість вільно ним розпоряджатися.

З метою скасування арешту позивач звернувся з заявою до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові.

Листом від 27.11.2023 № 115809 відповідач повідомив позивача, що за інформацією Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчі документи, за якими боржником є ОСОБА_1 , у від ділах ДВС у місті Харкові та Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - не обліковуються.

У відповідь на повторне звернення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом від 09.04.2024 № 19815/14275-24-24/15.6 повідомило: виконавчі документи, за якими боржником є ОСОБА_1 , у відділах ДВС у місті Харкові та Харківській області - не обліковуються. З питань зняття арешту з майна рекомендовано звернутися до відповідного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

В силу частини 1 та 2 статті 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

У свою чергу, процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 56 Закону №1404-VIII.

Згідно з частиною 1статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

На час винесення державним виконавцем у виконавчому провадженні постанови про накладення арешту від 20.09.2011 на нерухоме майно позивача діяло положення Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 21.04.1999 №606-XIV (надалі - Закон №606-XIV), який визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Вимогами статті 17 Закону №606-ХIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 55 вказаного Закону визначено, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до приписів статті 38 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу Державної виконавчої служби) припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону №1404-VIII.

Проаналізувати матеріали виконавчого провадження у даному випадку для суду виявилося неможливим з огляду на те, що ані в Автоматизованій системі виконавчого провадження, ані у відповідача відсутні відомості про виконавче провадження, на підставі якого було вчинено запис про обтяження за реєстраційним номером серія АА № 308636 від08.07.2003 року.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на приписи пункту 2 розділу ХІ наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», відповідно до якого строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що виконавче провадження, на підставі якого вчинено запис про обтяження за реєстраційними номерами № 308636 від08.07.2003 року станом на даний час є завершеним.

Доказів протилежного суду не надано з боку жодної зі сторін.

Таким чином, державний виконавець при закінченні виконавчого провадження відносно позивача не здійснив передбачених законом дій щодо зняття арешту з його майна, чим допустив протиправну бездіяльність, а тому позов у відповідній частині вимог слід задовольнити.

Частиною четвертою статті 59 чинного Закону №1404-VIII визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону №1404-VIII, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (частина друга статті 59 Закону №1404-VIII).

Таким чином, судове рішення про зняття арешту з майна боржника, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття арешту з такого майна постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Положеннями статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з статтею 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Станом на час судового розгляду цієї справи арешт, накладений на майно позивача, не знятий, продовжує існувати, а заборона відчуження майна залишається чинною, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, на виконанні у відповідача відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача, а тому суд не вбачає ні фактичних, ні юридичних підстав для продовження існування обтяження та арешту на нерухоме майно позивача.

З метою захисту порушеного права суд дійшов до висновку про скасування арешт на все нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , накладений згідно з постановою державного виконавця Бакшеєва С.М. Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського управління юстиції про арешт майна боржника від 08.07.2003 (серія АА № 508556), видану в межах виконавчого провадження ВД 1-108/02.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача або уповноважений орган вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та бази даних БТІ, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Отже, після набрання законної сили цим судовим рішенням на відповідача покладається обов`язок вчинити всі необхідні дії, передбачені законодавством, для фактичного зняття арешту та виключення відповідних записів про обтяження з державних реєстрів.

З урахуванням наведеного суд вважає, що ефективний захист порушеного права позивача забезпечується задоволенням позовної вимоги про скасування арешту майна, а виконання дій щодо внесення відповідних відомостей до реєстрів є прямим наслідком набрання законної сили цим рішенням суду та обов`язком органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не реалізовано такий процесуальний обов`язок, а також не подано відзив на позов, що з урахуванням приписів ч. 4 ст. 159 КАС України може свідчити про визнання позову.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 9, 19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Захисників України, буд.7/8, кв.7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61001, код ЄДРПОУ 41430683) про скасування арешту та зобов`язання вчинити певні дії.

Скасувати арешт на все нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , накладений згідно з постановою державного виконавця Бакшеєва С.М. Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського управління юстиції про арешт майна боржника від 08.07.2003 (серія АА № 508556), видану в межах виконавчого провадження ВД 1-108/02.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Захисників України, буд.7/8, кв.7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61001, код ЄДРПОУ 41430683) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 11 червня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ