Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №520/8085/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 червня 2026 р. справа № 520/8085/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 7 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання незаконною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №086333 від 24.03.2026 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №086333 від 24.03.2026 є протиправною та підлягає скасуванню.

Як вбачається з постанови, за результатами рейдової перевірки, проведеної 03.03.2026 на 516 км автодороги Київ – Харків – Довжанський, відповідачем встановлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим на ФОП ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Позивач зазначає, що транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент перевірки був переданий в користування іншій особі на підставі договору оренди транспортного засобу від 01.01.2026. Відтак ФОП ОСОБА_1 не здійснювала перевезення та не була автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, водій ОСОБА_2 , відносно якого складено акт рейдової перевірки № ОАР 064808 від 03.03.2026, позивачу не відомий та не перебуває з нею у трудових чи інших правовідносинах.

За наведених обставин позивач вважає, що відповідач без належного з`ясування фактичних обставин справи помилково визначив її автомобільним перевізником та безпідставно притягнув до відповідальності, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

У відзиві відповідач вказав, що під час рейдової перевірки, проведеної 03.03.2026 на автомобільній дорозі М-03 Київ – Харків – Довжанський, було перевірено транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

За результатами перевірки встановлено відсутність товарно-транспортної накладної встановленої форми та індивідуальної контрольної книжки водія, що зафіксовано в акті № ОАР 064808 від 03.03.2026. На підставі вказаного акта прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідач зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався правом надати пояснення чи документи, які б спростовували встановлені під час перевірки обставини.

Також відповідач вважає безпідставними доводи позивача щодо передачі транспортного засобу в оренду іншій особі, оскільки під час проведення перевірки та розгляду справи відповідний договір оренди не подавався. Крім того, на думку відповідача, позивачем не надано належних доказів фактичного виконання такого договору.

З огляду на встановлені під час перевірки порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідач вважає оскаржувану постанову законною та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі – Управління) № ОНР 002356 від 27.02.2026, 03.03.2026 співробітниками Управління проводилась рейдова перевірка на а/д М-03.

Державними інспекторами зупинено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

У ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується позивачем у господарській діяльності.

На момент проведення перевірки було встановлено відсутність товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж або інший визначений законодавством документ; індивідуальної контрольної книги водія.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено акт № ОАР 064808 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.03.2026 (далі – Акт), зі змістом якого водій був ознайомлений, проте від надання пояснень та отримання копії відмовився.

Повідомленням №17945/40.1/24-26 від 09.03.2026, направленим поштою рекомендованим повідомленням № r067115520064, позивача було викликано для розгляду справи на 24.03.2026 з 9.00 до 10.00.

Згідно з даними АТ «Укрпошта», повідомлення про розгляд справи було відправлено 10.03.2026 та вручено позивачу 13.03.2026, що свідчить про належне та своєчасне повідомлення останнього про дату, час і місце розгляду справи.

За результатами розгляду акту винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №086333 від 24.03.2026.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність прийнятої постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу, суд зазначає таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

На підставі частини 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону № 2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно - господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІП обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, відповідно до частини другої статті 49 Закону № 2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документи.

Відповідно до приписів пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарнотранспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну можна оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до положень пункту 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Суд зазначає, що на момент перевірки у позивача була відсутня ТТН, що підтверджується наданим відповідачем відеозаписом перевірки, що відбулась 03.03.2026, з якого судом встановлено, що під час перевірки на запит державного інспектора водій повідомив про відсутність товарно-транспортної накладної.

Щодо індивідуальної контрольної книги водія, суд зазначає таке.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 р. № 340 (далі по тексту - Положення № 340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення № 340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією № 385.

Згідно із пунктом 1.3 Інструкції № 385 її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Відповідно до п. 3.6 Інструкції № 385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що саме на автомобільних перевізників покладено обов`язок забезпечити, а на водіїв пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються перевезення.

Крім того, водії повинні допускати до перевірки тахографів посадових осіб ДС України з безпеки на транспорті, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

У відповідності до пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Тобто, ведення індивідуальної контрольної книжки водія передбачено лише у разі не обладнання ТЗ тахографом.

У ході судового розгляду судом встановлено, що транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 має масу - 3,5 т, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Так під час перевірки, позивачем та водієм не заперечувалося, що вищезазначений транспортний засіб не обладнаний тахографом, а також у водія відсутня індивідуальну контрольну книжку водія, що підтверджується наданим відповідачем відеозаписом перевірки, що відбулась 03.03.2026.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що транспортний засіб позивача не був обладнаний тахографом, а відтак відповідно до вимог пункту 6.3 Положення № 340 водій зобов`язаний був вести індивідуальну контрольну книжку водія або мати копію графіка змінності водіїв.

Разом з тим, під час проведення рейдової перевірки 03.03.2026 року водієм транспортного засобу не було пред`явлено індивідуальної контрольної книжки водія, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, зокрема відеозаписом перевірки.

Щодо доводів позивача про те, що транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , на підставі договору оренди транспортного засобу б/н від 01.01.2026 та акта приймання-передачі був переданий ФОП ОСОБА_3 , суд зазначає таке.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії договору оренди транспортного засобу від 01.01.2026, акта приймання-передачі транспортного засобу, трудового договору б/н від 23.12.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також подорожній лист, видаткову накладну, замовлення покупця та інші документи.

Разом з тим судом встановлено, що під час проведення рейдової перевірки 03.03.2026 водієм транспортного засобу не було пред`явлено посадовим особам Укртрансбезпеки жодного документа, який би підтверджував передачу транспортного засобу в користування іншій особі або містив відомості про іншого автомобільного перевізника.

Крім того, зазначені документи не подавалися позивачем і під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, хоча позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце її розгляду, що підтверджується матеріалами справи.

Суд враховує, що контролюючий орган приймає рішення на підставі відомостей та документів, наявних на момент проведення перевірки та розгляду справи. Відтак відповідач був позбавлений можливості перевірити обставини передачі транспортного засобу в оренду та встановити іншого автомобільного перевізника до прийняття оскаржуваної постанови.

Саме лише подання відповідних документів під час судового розгляду не свідчить про протиправність дій відповідача та не спростовує висновків, покладених в основу оскаржуваної постанови, з огляду на обсяг інформації, яка була наявна у відповідача на момент її прийняття.

При цьому матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується факт відсутності під час проведення перевірки товарно-транспортної накладної та індивідуальної контрольної книжки водія, наявність яких передбачена вимогами законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», товарно-транспортна накладна обов`язково повинна бути наявна у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За такого правового регулювання судом не встановлено порушення чинного законодавства України як щодо підстав, так і щодо процедури винесення спірної постанови, відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 7 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання незаконною та скасування постанови.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 11 червня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ