Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №500/110/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/110/26

10 червня 2026 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Добрянську Оксану Іванівну звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за матір`ю із числа осіб з інвалідністю ІІ групи,

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення за результатом розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за матір`ю із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 , який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 подав рапорт на звільнення відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи довічно.

Як вбачається з рапорту помічника командира військової частини з правової роботи - начальника юридичної служби від 23.12.2025 за вх. №43372кп відповідач у погодженні рапорту на звільнення з військової служби ОСОБА_1 відмовив.

Відмова обґрунтована тим, що на підставі акту обстеження сімейного стану військовослужбовця встановлено інші особи, які можуть здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 .

Однак позивачем до рапорту про звільнення з військової служби від 22.12.2025 було долучено підтверджуючі документи про неможливість ОСОБА_3 (братом) здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , оскільки у нього на утриманні є троє малолітніх дітей.

Вважаючи, що позивач надав відповідачу до рапорту достатні докази на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю з інвалідністю ІІ групи та відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступеня спорідненості, які б могли здійснювати такий догляд, відмова відповідача є протиправною, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 16.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У поданому до суду відзиві Військова частина НОМЕР_2 просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Зазначає, що чинним законодавством передбачена можливість звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час дії воєнного стану через таку сімейну обставину як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Обов`язковою умовою для звільнення в такому разі, окрім необхідності здійснювати постійний догляд за одним із батьків-особою з інвалідністю II групи, є також:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у такого з батьків, за яким є потреба у догляді, або

- якщо у одного з таких батьків наявні будь-які інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, такі інші сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі повинні потребувати постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК.

Для підтвердження відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 , які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, молодший сержант ОСОБА_1 долучив акта обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.12.2025, яким встановлено, що членами сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_2 є сам військовослужбовець та ОСОБА_3 (рідний син ОСОБА_2 ). Жодної інформації про те, що ОСОБА_3 сам потребує постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК в акті перевірки сімейного стану військовослужбовця не зазначено та до рапорту не додано жодних документів.

Таким чином додані молодшим сержантом ОСОБА_1 документи до рапорту не підтверджують наявність у нього підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, оскільки у його матері наявний інший член сім`ї першого ступеня споріднення рідний син ОСОБА_3 ), якому не встановлена потреба у постійному догляді за рішенням МСЕК чи ЛКК.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, де вказано, що відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 за результатами розгляду рапорту позивача не надано повної правової оцінки документам, які підтверджують необхідність постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , з огляду на що спірне рішення відповідача, з урахуванням критерії, визначених частиною другою статті 2 КАС України, оформлене рапортом від 23.12.2025 за №43372кп, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ефективним захистом порушеного права позивача вважає є скасування помилкового рішення в/ч НОМЕР_1 щодо відмови молодшому сержанту ОСОБА_1 у звільнені. Окрім цього, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби, оскільки він має право на звільнення з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю II групи довічно, потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування та пересування, відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Інших заяв по суті спору до суду не поступало.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку черговості.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Як слідує з матеріалів справи молодший сержант ОСОБА_1 22.12.2025 звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" за сімейними обставинами; у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю II групи довічно, потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування та пересування, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №240478.

У поданому рапорті позивач вказав, що у його матері відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які за законом можуть здійснювати такий догляд.

За результатом розгляду рапорту та доданих до нього документів встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 долучив документи для підтвердження його родинних зв`язків з ОСОБА_2 (нотаріально засвідчена копія паспорта серії НОМЕР_3 , нотаріально засвідчена копія ID-картки № НОМЕР_4 , копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ).

Також позивач долучив документи щодо наявності у ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності та потреби у постійному сторонньому догляді (нотаріально засвідчена копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 240478 від 13.03.2023; висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду (за формою №080-4/о) від 16.12.2025 № 135).

Таким чином, ОСОБА_1 підтвердив, що ОСОБА_2 є його матір`ю та є особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

Для підтвердження відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 , які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, позивач ОСОБА_1 долучив акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.12.2025.

Зі змісту акта перевірки сімейного стану військовослужбовця встановлено, що членами сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_2 є сам військовослужбовець та ОСОБА_3 (рідний син ОСОБА_2 ). Жодної інформації про те, що ОСОБА_3 сам потребує постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК в акті перевірки сімейного стану військовослужбовця не зазначено. Молодший сержант ОСОБА_1 додатково не додав до рапорту жодних документів (рішення МСЕК чи ЛКК), які підтверджують, що ОСОБА_3 сам потребує постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК.

Також наявність у ОСОБА_3 трьох дітей не підтверджує те, що він сам потребує постійного догляду та не може здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю - ОСОБА_2

З врахуванням наведеного рапортом від 23.12.2025 за №43372кп зроблено висновок, що додані молодшим сержантом ОСОБА_1 документи до рапорту не підтверджують наявність у нього підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, оскільки у його матері наявний інший член сім`ї першого ступеня споріднення рідний син ОСОБА_3 ), якому не встановлена потреба у постійному догляді за рішенням МСЕК чи ЛКК.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, оформленим рапортом від 23.12.2025 за №43372кп щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за матір`ю із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини регулюються значною кількістю нормативно-правових актів, в тому числі Основним Законом.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України визначено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та є чинним на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 №2232-XII. (далі - Закон №2232-XII)

Згідно з частинами першою, другою статті 1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною шостою цієї статті передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 24 Закону №2232-XII унормовано початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.

При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. (абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII).

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 2 Положення №1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

За положеннями пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Згідно пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Пункти 210-215 Положення №1153/2008 регламентують звільнення військовослужбовців строкової військової служби на підставах, визначених частиною другою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", проте до спірних правовідносин не застосовуються, бо позивач проходить не строкову військову службу, а мобілізований під час дії воєнного стану.

Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення.

Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них

у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_6 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;

у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;

у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;

у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року №680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.

Стосовно порядку звільнення, пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170).

Суд враховує, що наказами Міністерства оборони України №495 від 23.07.2024 та №31 від 21.01.2025 було внесено зміни у Інструкцію №170, які були чинними на час подання позивачем рапорту на звільнення зі служби.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед іншого у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

У цій справі суд встановив, що у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю II групи, позивач подав рапорт про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу"

У поданому рапорті позивач вказав, що у його матері відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які за законом можуть здійснювати такий догляд.

Відмовляючи у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби позивачу рапортом від 23.12.2025 повідомлено, зокрема, що у його матері наявний інший член сім`ї першого ступеня споріднення рідний син ОСОБА_3 , якому не встановлена потреба у постійному догляді за рішенням МСЕК чи ЛКК.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не містить нормативного визначення ступенів споріднення осіб для цілей застосування Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Однак, у правозастосовній практиці, зокрема у сфері спадкового права, та судовій практиці, використовується усталений підхід, згідно з яким ступінь споріднення визначається за кількістю народжень між особами.

Згідно з цим підходом, до родичів першого ступеня належать батьки та діти, до другого ступеня - рідні брати і сестри, бабусі/дідусі та онуки.

Як було вказано вище відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Верховний Суд в постанові від 07 травня 2025 року в справі №420/30227/24 вказав, що "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX.

Варто зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Близькі за змістом положення містить Глава 86 Книги шостої Цивільного кодексу України.

Саме відсутність інших осіб, створює "необхідність" військовослужбовцю постійно доглядати за особою з інвалідністю, що є підставою для звільнення з військової служби.

Отже, для вирішення питання чи має право позивач на звільнення з військової служби з вищенаведеної підстави, необхідно встановити чи є безпосередньо у позивача "необхідність" здійснювати догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, та чи може або зобов`язаний в силу Закону окрім нього, хтось такий догляд здійснювати.

Так, згідно частини другої статті 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.

Згідно статті 172 Сімейного кодексу України (далі також - СК України) дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.

Обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків та порядок його виконання врегульовано Главою 17 Сімейного кодексу України.

Статтею 202 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (стаття 203 СК України).

З наведених підстав не заслуговує на увагу твердження представника позивача, що у даному випадку брат позивача ОСОБА_3 не має можливості доглядати за матір`ю ОСОБА_2 яка є особою з інвалідністю ІІ групи та за висновком ЛКК потребує постійного стороннього догляду так як він є батьком трьох неповнолітніх дітей, які потребують його догляду. Інших доказів неможливості здійснення ним постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , позивачем суду не подано та судом таких доказів не здобуто.

Відповідно до чинного законодавства обов`язок утримання та догляду за особами, що потребують сторонньої допомоги, переважно покладається на членів сім`ї та близьких родичів. Водночас неможливість здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує, повинна бути реальною та заснована на об`єктивних критеріях (зокрема, але не виключно, перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, інвалідність, тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не надав ні суду, ні відповідачу належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності здійснення саме ним постійного догляду за його матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за наявності у неї рідного сина ОСОБА_3 .

У свою чергу, відсутність передумов для звільнення позивача з військової служби з вказаної підстави свідчить про правомірність оскаржуваної відмови відповідача.

Одночасно суд звертає увагу на те, що визначати наявність чи відсутність у військовослужбовця права на звільнення з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII є повноваженням саме військової частини, а повноваження суду обмежуються наданням оцінки таким діям/рішенням.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 10 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ).

Головуючий суддя Мартиць О.І.