Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №460/3260/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2026 року м. Рівне№460/3260/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №047250022578 від 21.11.2025 року Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2025 року щодо призначення пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами з урахуванням висновків суду та зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди: - роботи з 28.07.1976 р. по 03.11.1977 р. на посаді токаря револьверника 3 розряду ВАТ "Пірометр"; - навчання з 01.09.1975 р. по 20.07.1976 р. за денною формою здобуття освіти в СПб ДБПОУ "Коледж галузевих технологій "Краснодеревець" за професією токар; - роботи з 27.11.1979 р. по 10.01.1980 р. на посаді токаря 3 розряду в цеху 710 у ВАТ «Кіровський завод»; - проходження служби з 22.01.1980 р. по 01.02.1983 р. в оперативному полку ГУВС ОСОБА_2 ; - трудової діяльності з серпня 1987 р. по 31 серпня 1996 р., де позивач був членом колгоспу ім. Леніна КСП ім. Леніна Томаківського району Дніпропетровської області.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 16.11.2025 звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком. За принципом екстериторіальності, вказана заява була розглянута відповідачем та прийнято рішення №047250022578 від 21.11.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу з підстав відсутності необхідного стажу. На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 25.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.11.2025 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та 21.11.2025 прийнято рішення №047250022578 про відмову у призначенні пенсії.

У вказаному рішенні зазначено, що загальний страховий стаж особи становить 13 років 4 місяці 13 днів. До розгляду не взято довідки № 67 ок/34 від 13.05.2011 видану ОАО «Пирометр» (мовою документа) за період роботи з 28.07.1976 по 03.11.1977, довідку № 12120 від 22.11.2016 видану Санкт-Петербургским государственным бюджетным пофессиональным образовательным учреждением “Колледж отраслевых технологий «Краснодеревец» (мовою документа) про період навчання 01.09.1975 по 20.07.1976, довідку № 902А-347 від 23.05.2011 видану ОАО «Кировский завод» (мовою документа) про період роботи з 27.11.1979 по 10.01.1980, довідку № 36/463 від 30.05.2011 видану Главным управлением внутренних дел по г. Санкт-Петербургу и Ленинградской области (мовою документа) про період служби з 22.01.1980 по 01.02.1983, оскільки вищезазначені періоди не підтверджені записами трудової книжки. Питання, щодо зарахування періоду роботи до страхового стажу на підставі вищезазначених довідок можливо за умови підтвердження відомостей первинними документами. - за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з серпня 1987 по серпень 1996 згідно наданої довідки №21 та №24 від 22.03.2018 виданої Вищетарасівською сільською радою Томаківського району Дніпропетровської області, оскільки довідка видана на ім`я “ ОСОБА_3 ” (мовою документа), що не відповідає паспортним даним заявника НОМЕР_1 від 22.03.2017 виданим Томаківським РС ГУДМС України в Дніпропетровській області на ім”я “Яким”. Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, через відсутність необхідного страхового стажу 15-20 років.

Не погоджуючись з відмовою у призначені пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

У розумінні абз.22 ст.1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону № 1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону № 1058-IV, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Судом встановлено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досяг 67 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

А відповідно до пункту д частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту в частини третьої ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом "к" ч.1 п.109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Згідно з п.п.1 та 2 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

Судом встановлено, що позивачу період роботи з 28.07.1976 по 03.11.1977 працював на посаді токаря револьверника 3 розряду ВАТ "Пірометр", що підтверджується архівною довідкою від 13.05.2011 року, завіреною печаткою підприємства, підписом відповідальної особи, із зазначенням номерів та дат наказів про прийняття на роботу та звільнення.

У період з 01.09.1975 по 20.07.1976 позивач навчався на денній формі в СПб ДБПОУ "Коледж галузевих технологій "Краснодеревець" за професією токар, по закінченню навчання йому присвоєно кваліфікацію токар 3 розряду. Вказане підтверджується архівною довідкою від 22.11.2016 року за вих. №12120, яка містить печатку закладу, підпис відповідальної особи, період навчання позивача, місце навчання, присвоєну кваліфікацію, форму здобуття освіти.

У період роботи з 27.11.1979 по 10.01.1980 позивач працював токарем 3 розряду в цеху 710 у ВАТ «Кіровський завод», що підтверджується архівною довідкою № 902А-347 від 23.05.2011 року, яка завірена печаткою підприємства, підписами відповідальних осіб, в якій вказано, зокрема період роботи, накази про прийняття на роботу та звільнення з роботи.

У період з 22.01.1980 по 01.02.1983 позивач проходив службу в оперативному полку ГУВС Леноблгорвиконкомів, що підтверджується довідкою 36/463 від 30.05.2011 року, яка містить, підпис відповідальної особи, відомості про період проходження служби, та довідкою № 318/24-31 від 27.09.2018 року.

У період трудової діяльності з серпня 1987 по 31 серпня 1996 позивач був членом колгоспу ім. Леніна КСП ім. Леніна Томаківського району Дніпропетровської області, що підтверджується довідкою № 22 від 22.03.2018 року, в якій вказано період перебування членом колгоспу, довідкою № 24 від 22.03.2018 року, в якій зазначено період роботи позивача з грудня 1987 року по серпень 1997.Вказані довідки засвідчені підписами та печатками відповідальних осіб.

Окрім того, цей період роботи підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 23.05.2011 року.

Суд зазначає, що неточності у написані імені позивача у довідках №21 та №24 від 22.03.2018 відбулись через різну інтерпретацію та неточний переклад з української на російську мову.

Вказані документи видавалися компетентними органами та засвідчують конкретні юридичні факти, позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства іншими особами, уповноваженими на видачу таких документів.

Суд зазначає, що вказані довідки завірені печаткою роботодавця, містять відомості з яких можливо встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи, накази на підставі яких позивач була прийнятий на роботу та звільнений з такої роботи, зазначено реквізити (назва, номер, дата) первинних документів, на основі яких було внесено запис та видано архівні довідки.

Згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до абз.4 п.1.8 Порядку №22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу. Відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу відповідного періоду роботи позивача, будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.

Натомість прийняв рішення, яким відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком.

Тому, у спірних правовідносинах відповідач діяв всупереч та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За наведеного, суд дійшов висновку, що періоди роботи 28.07.1976 по 03.11.1977, з 27.11.1979 по 10.01.1980, з серпня 1987 по 31.08.1996, період навчання з 01.09.1975 по 20.07.1976, та період проходження служби з 22.01.1980 по 10.01.1983.

Щодо зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком, суд зазначає таке.

Як зазначено у частині 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

В даному випадку враховуючи те, що призначення пенсії належить до виключної компетенції пенсійного органу, та беручи до уваги необхідність повторного розрахунку стажу позивача із урахуванням періодів роботи 28.07.1976 по 03.11.1977, з 27.11.1979 по 10.01.1980, з серпня 1987 по 31.08.1996, періоду навчання з 01.09.1975 по 20.07.1976, та періоду проходження служби з 22.01.1980 по 10.01.1983, суд дійшов висновку щодо необхідності для повного відновлення порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.11.2025 за №047250022578 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи 28.07.1976 по 03.11.1977, з 27.11.1979 по 10.01.1980, з серпня 1987 по 31.08.1996, період навчання з 01.09.1975 по 20.07.1976, та період проходження служби з 22.01.1980 по 10.01.1983.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якою дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Рівненській області.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати пенсію, то суд зазначає, що оскільки пенсійним органом ще не здійснено розрахунок загального стажу роботи позивача згідно з записами трудової книжки та не зроблено висновок чи такий є достатнім для призначення пенсії позивачу, то позовна вимога про зобов`язання призначити позивачу пенсію на даній стадії є передчасною. А відтак, у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачами доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Враховуючи положення ч.3 ст.139 КАС України, судовий збір, сплачений за подання цього позову, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047250022578 від 21.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до його загального страхового стажу , період роботи з 28.07.1976 по 03.11.1977 на посаді токаря револьверника 3 розряду ВАТ "Пірометр", період роботи з 27.11.1979 по 10.01.1980 на посаді токаря 3 розряду в цеху 710 у ВАТ «Кіровський завод», період роботи з серпня 1987 по 31.08.1996 в колгоспі ім. Леніна КСП ім. Леніна Томаківського району Дніпропетровської області, період навчання з 01.09.1975 по 20.07.1976 за денною формою в СПб ДБПОУ "Коледж галузевих технологій "Краснодеревець" за професією токар, період проходження служби з 22.01.1980 по 01.02.1983 в оперативному полку ГУВС Леноблгорвиконкомів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 11 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя С.М. Дуляницька