Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №460/5948/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2026 року м. Рівне№460/5948/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Шемчук Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ФОП ОСОБА_1 , представники Сулковський Б.П., Трофимчук О..А.,

відповідача: представник Шеремета В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Рівненській області(далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 40571700240523 від 11.03.2026 року; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 40661700240523 від 11.03.2026 року; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 40711700240523 від 11.03.2026 року; 4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 40521700240523 від 11.03.2026 року; 5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 40851700240523 від 11.03.2026 року; 6) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-40861700240523 від 11.03.2026; 7) визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 40861700240523 від 11.03.2026; 8) визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 40881700240523 від 11.03.2026. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 15.01.2026 року по 28.01.2026 року Головним управлінням ДПС України у Рівненській області було проведено документальну планову перевірку платника податків – ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2024, за результатами якої було складено акт перевірки від 04.02.2026 № 1698/Ж5/17-00- 24-05-18/2537914194 (надалі – акт перевірки). Актом перевірки були встановлено порушення податкового та іншого законодавства. На вказаний акт перевірки позивачем було подано заперечення, які відповідачем частково взято до уваги та з урахуванням зауважень позивача висновки акту перевірки викладені у іншій редакції. На підставі акта перевірки відповідачем, з урахування поданих заперечень, прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та інші рішення, які позивач вважає протиправними, а висновки акта перевірки необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим позов просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема вказано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки позивачем не спростовано висновків акта перевірки та встановлених в ході перевірки порушень податкового та іншого законодавства, не надано в повному обсязі первинних документів, то податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті з дотриманням вимог закону. З наведених підстав, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив в якій підтримав позицію, викладену у позовній заяві.

Позовна заява надійшла до суду 06.04.2026.

Ухвалою суду від 07.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.05.2026, постановленою без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 10.06.2026 о 09:30год.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свою позицію, викладену у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, додаткових письмових поясненнях, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

У період з 15.01.2026 року по 28.01.2026 рік Головним управлінням ДПС України у Рівненській області було проведено документальну планову перевірку платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2024.

За результатами проведення перевірки було складено акт від 04.02.2026 № 1698/Ж5/17-00- 24-05-18/2537914194 (Т-1, а.с.49-96).

Висновками акту перевірки встановлено порушення (Т-1, а.с.94-95):

1. абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р. із змінами і доповненнями та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями, Пунктом 9 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218 (втратив чинність 16.07.2021р.) та п.1 розділу II Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021р. № 261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2021р. за № 865/36487, а саме: ведення обліку з перекрученими даними;

2. п. 164.1 ст. 164, п. 177.1 ст. 177, п. 177.2 ст. 177 пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 98603,12 грн, в тому числі в 2019 році - 42822,23грн, в 2020 році - 29493,27грн, 2021 році - 20213,06грн, у 2022році - 3707,28грн, в 2023 році - 1470,93грн та в 2024 році - 896,36грн;

3. п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми єдиного внеску, що сплачується ФОП з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 102442,28 грн, в т. ч. за 2019 рік на 48827,50 грн, за 2020 рік на 36047,33грн, 2021 рік на 16313,17грн, 2024 рік на 1254,28 грн.

4. ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (із змінами та доповненнями), порушення ведення обліку сум на який нараховується єдиний внесок.

5. підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 8216,93 грн, в тому числі в 2019 році на 3568,52грн, в 2020 році на 2457,77грн, в 2021 році на 1684,42грн, в 2022 році на 308,94грн, в 2023 році на 122,58грн та в 2024 році на 74,70грн;

6. п. 44.1, п. 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями, а саме незабезпечення зберігання первинних документів визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

7. пп.189.1 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), пп. 5 п. 3, V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289 (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податкового зобов`язання, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет на сумі ПДВ 108618 грн, в тому числі: за січень 2019 у сумі 5310 грн, за лютий 2019 у сумі 3855 грн, за березень 2019 у сумі 4518 грн, за квітень 2019 р. у сумі 4183 грн, за червень 2019 р. у сумі 6452 грн, за липень 2019 р. у сумі 3606 грн, за серпень 2019 р. у сумі 8717 грн, за жовтень 2019 р. у сумі 753 грн, за січень 2020 р. у сумі 14300 грн, за лютий 2020 р. у сумі 3174 грн, за березень 2020 р. у сумі 2914 грн, за квітень 2020 р. у сумі 1745 грн, за червень 2020 р. у сумі 4253 грн, за липень 2020 р. у сумі 3621 грн, за серпень 2020 р. у сумі 2640 грн, за вересень 2020 р. у сумі 1757 грн, за жовтень 2020 у сумі 2361 грн, за листопад 2020 у сумі 3171 грн, за березень 2021 у сумі 9965 грн, за квітень 2021 у сумі 1905 грн, за травень 2021 у сумі 1652 грн, за червень 2021 у сумі 13583грн, за липень 2021 у сумі 2652 грн, за січень 2022 у сумі 7338 грн, за лютий 2022 у сумі 4325 грн, за квітень 2023 у сумі 255 грн, за серпень 2023 у сумі 572 грн, за листопад 2023 у сумі 333 грн, за жовтень 2024 у сумі 529 грн, та заниження від`ємного значення за грудень 2024 у сумі 467 грн;

8. п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями), оскільки платником податків ОСОБА_1 не складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) на загальну суму обсяги постачання (без ПДВ) 547795 грн, в т.ч. за січень 2019 у сумі 26548грн, за лютий 2019 у сумі 19274грн, за березень 2019 у сумі 22409грн, за квітень 2019 у сумі 20916 грн, за травень 2019 у сумі 17876 грн, за червень 2019 у сумі 14384 грн, за липень 2019 у сумі 18028 грн, за серпень 2019 у сумі 19219 грн, за вересень 2019 у сумі 24367 грн, за жовтень 2019 у сумі 26372 грн, за листопад 2019 у сумі 22357 грн, за грудень 2019 у сумі 4469грн, за січень 2020 у сумі 21977 грн, за лютий 2020 у сумі 15871 грн, за березень 2020 у сумі 14568 грн, за квітень 2020 у сумі 8727 грн, за травень 2020 у сумі 9020 грн, за червень 2020 у сумі 18670 грн, за липень 2020 у сумі 11680 грн, за серпень 2020 у сумі 13198 грн, за вересень 2020 у сумі 8786грн, за жовтень 2020 у сумі 11804грн, за листопад 2020 у сумі 15854 грн, за грудень 2020 у сумі 13696 грн, за січень 2021 у сумі 18153 грн, за лютий 2021 у сумі 1264 грн, за березень 2021 у сумі 6711 грн, за квітень 2021 у сумі 9923 грн, за травень 2021 у сумі 8262 грн, за червень 2021 у сумі 6789 грн, за липень 2021 у сумі 13258 грн, за серпень 2021 у сумі 9842 грн, за вересень 2021 у сумі 2733 грн, за жовтень 2021 у сумі 8654 грн, за листопад 2021 у сумі 6765 грн, за грудень 2021 у сумі 9941 грн, за січень 2022 у сумі 10974 грн, за лютий 2022 у сумі 6961 грн, за січень 2023 у сумі 3646 грн, за серпень 2023 у сумі 2860 грн, за жовтень 2023 у сумі 1666 грн, за серпень 2024 у сумі 1647грн, за жовтень 2024 у сумі 1000 грн, за грудень 2024 у сумі 2333 грн;

9. пп. 5 п. 4 роз. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289 (із змінами та доповненнями), а саме ФОП ОСОБА_1 у податкових деклараціях з ПДВ суми податкового кредиту відображені з перекрученими даними;

10. п.2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995, із змінами та доповненнями та Положенням № 13, фіскальні чеки ФОП ОСОБА_1 не містять обов`язкового реквізиту «одиниця товару», що свідчить про невідфіскалізованого розрахункового документа у встановленому вигляді за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 на суму першої операції в розмірі 4350,79 грн, та наступних операцій на загальну суму 14002355,81 грн.

19.02.2026 року позивачем подано заперечення до ГУ ДПС у Рівненській області разом.

Листом від 05.03.2026 року №1196/Ж12/17-00-24-05-25 «Відповідь на заперечення», висновки акта перевірки викладено у наступній редакції:

«За результатами перевірки встановлено порушення:

1. абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р. із змінами і доповненнями та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями, Пунктом 9 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218 (втратив чинність 16.07.2021р.) та п.1 розділу II Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021р. № 261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2021р. за № 865/36487, а саме: ведення обліку з перекрученими даними;

2. п. 164.1 ст. 164, п. 177.1 ст. 177, п. 177.2 ст. 177 пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 98603,12 грн, в тому числі в 2019 році - 42822,23грн, в 2020 році - 29493,27грн, 2021 році - 20213,06грн, у 2022році - 3707,28грн, в 2023 році - 1470,93грн та в 2024 році - 896,36грн;

3. п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми єдиного внеску, що сплачується ФОП з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 102442,28 грн, в т. ч. за 2019 рік на 48827,50 грн, за 2020 рік на 36047,33грн, 2021 рік на 16313,17грн, 2024 рік на 1254,28 грн.

4. ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (із змінами та доповненнями), порушення ведення обліку сум на який нараховується єдиний внесок.

5. підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 8216,93 грн, в тому числі в 2019 році на 3568,52грн, в 2020 році на 2457,77грн, в 2021 році на 1684,42грн, в 2022 році на 308,94грн, в 2023 році на 122,58грн та в 2024 році на 74,70грн;

6. п. 44.1, п. 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями, а саме незабезпечення зберігання первинних документів визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

7. пп.189.1 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), пп. 5 п. 3, V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289 (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податкового зобов`язання, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет на сумі ПДВ 108618 грн, в тому числі: за січень 2019 у сумі 5310 грн, за лютий 2019 у сумі 3855 грн, за березень 2019 у сумі 4518 грн, за квітень 2019 р. у сумі 4183 грн, за червень 2019 р. у сумі 6452 грн, за липень 2019 р. у сумі 3606 грн, за серпень 2019 р. у сумі 8717 грн, за жовтень 2019 р. у сумі 753 грн, за січень 2020 р. у сумі 14300 грн, за лютий 2020 р. у сумі 3174 грн, за березень 2020 р. у сумі 2914 грн, за квітень 2020 р. у сумі 1745 грн, за червень 2020 р. у сумі 4253 грн, за липень 2020 р. у сумі 3621 грн, за серпень 2020 р. у сумі 2640 грн, за вересень 2020 р. у сумі 1757 грн, за жовтень 2020 у сумі 2361 грн, за листопад 2020 у сумі 3171 грн, за березень 2021 у сумі 9965 грн, за квітень 2021 у сумі 1905 грн, за травень 2021 у сумі 1652 грн, за червень 2021 у сумі 13583грн, за липень 2021 у сумі 2652 грн, за січень 2022 у сумі 7338 грн, за лютий 2022 у сумі 4325 грн, за квітень 2023 у сумі 255 грн, за серпень 2023 у сумі 572 грн, за листопад 2023 у сумі 333 грн, за жовтень 2024 у сумі 529 грн, та заниження від`ємного значення за грудень 2024 у сумі 467 грн;

8. п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями), оскільки платником податків ОСОБА_1 не складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) на загальну суму обсяги постачання (без ПДВ) 547795 грн, в т.ч. за січень 2019 у сумі 26548грн, за лютий 2019 у сумі 19274грн, за березень 2019 у сумі 22409грн, за квітень 2019 у сумі 20916 грн, за травень 2019 у сумі 17876 грн, за червень 2019 у сумі 14384 грн, за липень 2019 у сумі 18028 грн, за серпень 2019 у сумі 19219 грн, за вересень 2019 у сумі 24367 грн, за жовтень 2019 у сумі 26372 грн, за листопад 2019 у сумі 22357 грн, за грудень 2019 у сумі 4469грн, за січень 2020 у сумі 21977 грн, за лютий 2020 у сумі 15871 грн, за березень 2020 у сумі 14568 грн, за квітень 2020 у сумі 8727 грн, за травень 2020 у сумі 9020 грн, за червень 2020 у сумі 18670 грн, за липень 2020 у сумі 11680 грн, за серпень 2020 у сумі 13198 грн, за вересень 2020 у сумі 8786грн, за жовтень 2020 у сумі 11804грн, за листопад 2020 у сумі 15854 грн, за грудень 2020 у сумі 13696 грн, за січень 2021 у сумі 18153 грн, за лютий 2021 у сумі 1264 грн, за березень 2021 у сумі 6711 грн, за квітень 2021 у сумі 9923 грн, за травень 2021 у сумі 8262 грн, за червень 2021 у сумі 6789 грн, за липень 2021 у сумі 13258 грн, за серпень 2021 у сумі 9842 грн, за вересень 2021 у сумі 2733 грн, за жовтень 2021 у сумі 8654 грн, за листопад 2021 у сумі 6765 грн, за грудень 2021 у сумі 9941 грн, за січень 2022 у сумі 10974 грн, за лютий 2022 у сумі 6961 грн, за січень 2023 у сумі 3646 грн, за серпень 2023 у сумі 2860 грн, за жовтень 2023 у сумі 1666 грн, за серпень 2024 у сумі 1647грн, за жовтень 2024 у сумі 1000 грн, за грудень 2024 у сумі 2333 грн;

9. пп. 5 п. 4 роз. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289 (із змінами та доповненнями), а саме ФОП ОСОБА_1 у податкових деклараціях з ПДВ суми податкового кредиту відображені з перекрученими даними».

На підстави цих висновків акту перевірки, 11.03.2026 року ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за № 40851700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого донараховані штрафні санкції за платежем: Адмін. штрафи та інші санкції у сумі 1020 грн. за незабезпечення зберігання первинних документів 9Т-1, а.с.170-173);

- за № 40571700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: Військовий збір на загальну суму 9235,62 грн. (Т-1, а.с.174-177);

- за № 40661700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: Податок на додану вартість на загальну суму 113065,00 грн. (Т-1, а.с.162-165);

- за № 40711700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого на підставі підпункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, донараховано штраф на загальну суму 9009,80 грн. (Т-1, а.с.166-169);

- за № 40521700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: Податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 110827,32 грн. (Т-1, а.с.158-161);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2026 року № Ф-40861700240523 про донарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 102442,28 грн. (Т-1, а.с.47-48);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 40861700240523 від 11.03.2026 року відповідно до якого застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу): 49 213,55 грн. (Т-1, а.с.45-46);

- рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок за № 40881700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу): 136,00 грн. (Т-1, а.с.44).

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо встановлених в ході проведення перевірки порушень, то судом встановлено та враховано наступне.

Як встановлено актом перевірки, у період з 01.01.2019 по 31.12.2024 позивач перебував на загальній системі оподаткування, платник податку на додану вартість з 17.07.2006 року. Основними видами діяльності за перевіряємий період були: роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, КВЕД 47.81, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, КВЕД 46.39.

Перевіркою встановлено, що фактично відповідно до представлених первинних документів у період 01.01.2019 по 31.12.2024 позивач здійснював оптову та роздрібну торгівлю пресованими дріжджами.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано договори на поставку продукції № 12-01/14 від 10.01.2014, поставки № 01/01-2020 від 02.01.2020, № ВП20221121/025 від 21.11.2022, договір дистрибуції № ВП20231027/001 від 27.10.2023, договір поставки № 29 від 15.02.2019, договір поставки № 18/02 від 18.02.2020, № 105 від 01.12.2020, 30303/14 від 01.08.2023 (Т-7, а.с.221-249), № 49 від 02.04.2024, договір купівлі-продажу № 0366/2 від 02.09.2019, №0 362/3 від 02.01.2018, № 0369/1 від 29.03.2018, договір поставки № 68 від 13.02.2018, № 238 від 24.09.2019, № 11 від 21.01.2020, № 468 від 02.11.2020, № 0410-2022 від 04.10.2022, № 0382/1 від 14.01.2019, № 0339/2 від 25.05.2018, № 0306/4 від 02.01.2018, № 0372/1 від 15.05.2018, № 0372/2 від 02.01.2024, № 0384/1 від 09.09.2019, № 0377/1 від 01.11.2018, № 0401/1 від 25.11.2021, № 0221/1 від 28.09.2010, № 0386/1 від 01.04.2020, № 0386/2 від 01.07.2024, № 0121/5 від 03.01.2017, № 0396/1 від 01.02.2021, № 0407/1 від 05.01.2023, № 0392/1 від 27.11.2020, № 0316/2 від 01.07.2023, № 0421/1 від 11.11.2024, № 0411/1 від 01.07.2023, № 0321/2 від 09.01.2020, № 0418/1 від 02.09.2024, № 0393/1 від 27.11.2020, № 0416/1 від 02.01.2024, № 0417/1 від 02.09.2024, № 0420/1 від 01.11.2024, № 0415/1 від 01.11.2023, № 0391/1 від 01.06.2020, № 0391/2 від 02.01.2024, № 0390/1 від 01.06.2020, № 0390/2 від 02.01.2024, № 0395/1 від 03.05.2022, № 0395/2 від 02.01.2024, № 0414/1 від 01.11.2023, № 0420/1 від 01.11.2024, № 0419/1 від 01.10.2024, № 0400/1 від 10.11.2021, № 0165/4 від 10.01.2027, № 0355/3 від 23.12.2019, № 0398/1 від 01.06.2021, № 0014/7 від 03.01.2017, № 0402/1 від 16.12.2021 (Т-8, а.с.1-102).

Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевіряється, здійснював реалізацію дріжджів. ФОП ОСОБА_1 з метою доставки товару покупцям використовував у господарській діяльності транспортні засоби. Відповідно до наданих для перевірки документів та зареєстрованих ЄРПН накладних, ФОП ОСОБА_1 в періоді, що перевірявся придбавав дизпаливо, вартість якого віднесено ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат. В підтвердження використання дизпалива ФОП ОСОБА_1 надані для перевірки розпорядження про відрядження найманих працівників, авансові звіти, чеки АЗС, шляхові листи, акти списання дизпалива.

Перевіркою встановлено, що дизпаливо придбавалося ФОП ОСОБА_1 особисто. Найманими працівниками заправка транспортних засобів не здійснювалася.

Аналізом наданих ФОП ОСОБА_1 для перевірки шляхових листів встановлено, що вартість пального, яке придбано водіями у перевіряємому періоді складає 547795,11 грн, в тому числі у 2019 році - 23790130 грн, у 2020 році -163851,49 грн, у 2021 році -112294,75 грн, у 2022 році - 20595,98 грн, у 2023 році - 8171,84 грн, у 2024 році - 4979,75 гри. (детальна інформація відображена у додатку № 2 до акта перевірки).

Перевіркою встановлено, що за автомобілями, якими керував ФОП ОСОБА_1 особисто надано шляхові листи, авансові звіти, фіскальні чеки АЗС на придбання пального, розрахунок норм витрат палива, акти списання палива.

Водночас за автомобілями, якими керували наймані водії, фіскальні чеки АЗС на придбання пального відсутні.

ФОП ОСОБА_1 надав усні пояснення про те, що заправка усіх транспортних засобів здійснювалася ним особисто, що підтверджується авансовими звітами.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що авансові звіти, які містять виграти на пальне, складені на ФОП ОСОБА_1 особисто, а у звітах та доданих до них чеках АЗС відсутні будь-які відомості щодо автомобілів якими керували водії.

Фіскальні чеки, включені у авансові звіти ФОП ОСОБА_1 , не доводять, що пальне було використано автомобілями, якими керували наймані водії.

Фіскальні чеки з АЗС лише доводять факт придбання пального, проте не доводять, що пальне використано саме у господарській діяльності та для конкретного автомобіля.

Таким чином, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, за перевіряємий період встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на суму 547795,11грн., у т. ч. за 2019 – 237901,30грн., за 2020 – 163851,49грн., за 2021 – 112294,75грн., за 2022 – 20595,98грн., за 2023 – 8171,84грн., за 2024 – 4979,75грн., чим порушено п.п.177.4.5 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

На спростування вказаних висновків, позивач зазначає, що основним критерієм правильності списання пального є можливість, на підставі наявних документів, зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та безпосередньо пов`язані з провадженням господарської діяльності.

В ході проведення документальної перевірки позивачем було надано до перевірки вичерпний перелік первинних документів: фіскальні чеки АЗС (які підтверджують факт придбання палива), авансові звіти (підзвітність), шляхові листи (які підтверджують факт споживання та маршрути) та акти списання (для підтвердження відповідності нормам витрат палива).

Відповідач в акті перевірки фактично не заперечує реальність здійснення перевезень, не ставить під сумнів маршрути та не вказує на невідповідність пробігу автомобілів (перевіркою факт здійснення доставки не заперечено), поряд і підтверджено факт надання для проведення перевірки вище зазначених документів. Таким чином, факт використання активу (пального) у підприємницькій діяльності є доведеним.

Позивач також категорично не погоджується з висновками відповідача про те, що витрати на пальне у сумі 547795,11грн. не підтверджені документально через відсутність фіскальних чеків, виписаних безпосередньо на найманих водіїв.

Натомість відповідач зазначає, що авансові звіти складені на ФОП ОСОБА_1 особисто, а чеки не містять даних про автомобілі водіїв.

Разом з тим, чинне законодавство не зобов`язує ФОП видавати кошти під звіт виключно найманим працівникам для закупівлі палива. Як власник бізнесу, ФОП має право самостійно здійснювати закупівлю ПММ (у тому числі через придбання талонів, карток або готівковий розрахунок), що він і робив, звітуючи про це авансовими звітами.

Подальше передання пального водіям для виконання рейсів фіксується у шляхових листах у графі «видано пального». Податковий орган сам підтверджує у відзиві, що такі шляхові листи йому були надані.

Окрім того, одним із видів діяльності позивача є КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Специфіка цієї діяльності передбачає споживання паливно-мастильних матеріалів як основного ресурсу для надання послуг. Витрати на ПММ є прямими витратами, без яких здійснення господарської діяльності в даному секторі є фізично неможливим. Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПКУ, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати на придбання палива та енергії. Позивачем документально підтверджено факт придбання палива, його оплату та використання саме в межах виконання замовлень з перевезення вантажів, що принесли дохід, з якого сплачено податки.

Аналізуючи висновок податкового органу про завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, за перевіряємий період на суму 547795,11грн, то суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно п.177.1, п.177.2 ст. 177 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Таким чином, зміст вищенаведених норм свідчить про те, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв`язок з отриманням доходу. Фізична особа-підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням такого доходу.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.01.2020 у справі № 520/10776/18, від 27.08.2020 у справі № 818/1549/17, від 15.06.2022 № 520/9743/19.

Відповідно пункту 3 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2017 № 591, у графі 10 зазначаються реквізити документа, що підтверджує понесені витрати; у графі 11 зазначається сума понесених витрат. До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податків витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинні бути відображені вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Судом встановлено, що позивачем протягом 01.01.2019 по 31.12.2024 року було придбано пального на загальну суму 547795,11грн., у т. ч. за 2019 – 237901,30 грн., за 2020 – 163851,49 грн., за 2021 – 112294,75 грн., за 2022 – 20 95,98 грн., за 2023 – 8171,84 грн., за 2024 – 4979,75 грн., вартість якого віднесено до валових витрат відповідного звітного періоду, в якому такі витрати були понесені.

Наказом № 4а від 08.05.2015 позивачем було затверджено тимчасові лінійні норми витрат палива автотранспортом для автомобіля DAF FA65.240 (Т-2, а. с. 133).

Наказом № 8а від 02.09.2015 позивачем було затверджено тимчасові лінійні норми витрат палива автотранспортом для автомобіля Renault Master (Т-2, а. с. 132).

Наказом № 5 від 02.11.2023, №6 від 20.11.2023 позивачем було затверджено лінійні норми витрат палива автотранспортом для автомобіля Mercedes Benz 814D, Mercedes Benz 914D, Mercedes Benz 208D (Т-2, а. с. 130-131).

Вказану суму витрат підприємцем було віднесено до валових витрат відповідного звітного періоду, що підтверджується подорожніми листами та фіскальними чеками із АЗС, які містяться в матеріалах справи (Т-2, а.с.66-250, Т-3, а.с.1-250, Т-4, а.с.1-250, Т-5, а.с.1-250, Т-6, а.с.1-250, Т-7, а.с.1-220, Т-8, а.с.128-190).

Вказані подорожні листи вантажного автомобіля містять інформацію про транспортний засіб, залишок пального при виїзді, кількість виданого пального, залишок пального при поверненні, загальний пробіг транспортного засобу за період з вантажем, масу вантажу, інформацію про пункт завантаження та пункт розвантаження.

Таким чином, факт придбання пального підтверджується належними документами, зокрема і фіскальними чеками з АЗС.

Разом з тим, податковий орган стверджує, за автомобілями, якими керував ФОП ОСОБА_1 особисто надано шляхові листи, авансові звіти, фіскальні чеки АЗС на придбання пального, розрахунок норм витрат палива, акти списання палива.

Проте, за автомобілями, якими керували наймані водії, фіскальні чеки АЗС на придбання пального відсутні.

ФОП ОСОБА_1 надав усні пояснення про те, що заправка усіх транспортних засобів здійснювалася ним особисто, що підтверджується авансовими звітами.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що авансові звіти, які містять виграти на пальне, складені на ФОП ОСОБА_1 особисто, а у звітах та доданих до них чеках АЗС відсутні будь-які відомості щодо автомобілів, якими керували водії.

Фіскальні чеки, включені у авансові звіти ФОП ОСОБА_1 , не доводять, що пальне було використано автомобілями, якими керували наймані водії.

Отже, фіскальні чеки з АЗС лише доводять факт придбання пального, проте не доводять, що пальне використано саме у господарській діяльності та для конкретного автомобіля.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 28.07.2020 року по справі № 826/13368/15, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів конкретного платника, що підлягають врахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, мають визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України (як того вимагає пункт 138.2 статті 138 цього Кодексу).

З врахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться облік. У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, згідно якого, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації") для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

На підтвердження здійснення перевезень позивачем та формування витрат до суду надано, і судом досліджено подорожні листи та фіскальні чеки із АЗС, які містяться в матеріалах справи (Т-2, а.с.66-250, Т-3, а.с.1-250, Т-4, а.с.1-250, Т-5, а.с.1-250, Т-6, а.с.1-250, Т-7, а.с.1-220, Т-8, а.с.128-190) та підтверджують факт використання пального в господарській діяльності.

Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи письмові пояснення свідка в порядку ст. 96 КАС України, а саме водія ОСОБА_2 , який працює на посаді водія у ФОП ОСОБА_1 з якої судом встановлено, що процес заправки автомобілів організований та здійснюється особисто ФОП ОСОБА_1 . Всі дані про пробіг автомобіля та фактичне використання пального відображаються водіями у подорожніх листах, які здаються для звітності. Ці дані повністю відповідають фактично виконаним рейсам. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ільчук Н.О. 07.05.2026 року та зареєстрована за № 237 (Т-8, а.с.121-122).

Також, позивачем долучено до матеріалів справи документи, які детально спростовують відомості, наведені у Додатку № 2 до Акта перевірки. Зокрема, подорожній лист № 434 від 02.05.2019 (авто ВК7684А0) підтверджує виконання рейсу до с. Великі Лази з вантажем 3,031т, який контролюючий орган помилково та безпідставно відніс до 30.04.2019 - дати, коли рейс фактично не здійснювався, а подорожні листи у даному аналізі розбіжностей підтверджують відсутність доставок у дати, зазначені відповідачем (зокрема щодо водіїв Боткера, Сіліна, Лиціюка, Полєгаєва у 2019-2023 рр.), що свідчить про те, що акт перевірки ґрунтується не на фактичних первинних документах, а на викривлених даних.

Враховуючи вищевикладене, позивачем надано документи, які заповнені у відповідності до чинного законодавства з обов`язковими реквізитами та підтверджують витрати палива. Надані позивачем подорожні листи вантажного автомобіля та фіскальні чеки із АЗС, підтверджують факт використання придбаного пального у господарській діяльності позивача.

Таким чином, вказані витрати на придбання дизпалива на загальну суму 547795,11рн., у т. ч. за 2019 – 237901,30грн., за 2020 – 163851,49грн., за 2021 – 112294,75грн., за 2022 – 20595,98грн., за 2023 – 8171,84грн., за 2024 – 4979,75грн., є документально підтвердженими витратами.

Як встановлено судом, позивач особисто здійснював придбання пального, в тому числі і на рейсах, які виконували інші водії.

Суд зауважує, що придбання товарів та послуг передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника. Така мета є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, витрати на придбання товарів та послуг, понесені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника, не дають йому права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте із визначеного в ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Такий правовий висновок зроблений Верховним судом у постанові КАС від 17 березня 2020 року справа № 812/9439/13-а.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено вимоги п.п.177.4.5 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та правомірно віднесено до складу витрат вартість придбаного пального на суму на загальну суму 547 795,11 грн., у т. ч. за 2019 – 237 901,30 грн., за 2020 – 163 851,49 грн., за 2021 – 112 294,75 грн., за 2022 – 20 595,98 грн., за 2023 – 8171,84 грн., за 2024 – 4979,75 грн., а отже не допущено заниження чистого оподатковуваного доходу та не занижений податок на доходи фізичних осіб на суму 98603,12 грн. та військовий збір на суму на суму 8216,93 грн.

Отже податкові повідомлення-рішення за № 40571700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: Військовий збір на загальну суму 9235,62грн. та за № 40521700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: Податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 110827,32грн. є протиправними та підлягають скасуванню в повному обсязі.

За період з 01.01.2019р. по 31.12.2024р. платником податків - ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 7725664грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2019р. по 31.12.2024р. встановлено їх заниження на загальну суму ПДВ 109085 грн., в т. ч. за січень 2019 у сумі 5310грн., за лютий 2019 у сумі 3 855 грн, за березень 2019 у сумі 4818 гри, за квітень 2019 у сумі 4183 грн, за травень 2019 у сумі 3575 грн, за червень 2019 у сумі 2877 грн. за липень 2019 у сумі 3606 грн, за серпень 2019 у сумі 3844 грн. за вересень 2019 у сумі 4873 грн, за жовтень 2019 у сумі 5274 грн, за листопад 2019 у сумі 4471 грн, за грудень 2019 у сумі 894 грн, за січень 2020 у сумі 4395 грн, за лютий 2020 у сумі 3174 грн, за березень 2020 у сумі 2914 грн, за квітень 2020 у сумі 1745 грн, за травень 2020 у сумі 1804 грн, за червень 2020 у сумі 3734 грн, за липень 2020 у сумі 2336 грн, за серпень 2020 у сумі 2640 грн, за вересень 2020 у сумі 1757 грн, за жовтень 2020 у сумі 2361 грн, за листопад 2020 у сумі 3171 грн, за грудень 2020 у сумі 2739 грн, за січень 2021 у сумі 3631 грн, за лютий 2021 у сумі 2253 грн, за березень 2021 у сумі 1342 грн, за квітень 2021 у сумі 1985 грн, за травень 2021 у сумі 1652 грн, за червень 2021 у сумі 1358 грн, за липень 2021 у сумі 2652 грн, за серпень 2021 у сумі 1968 грн, за вересень 2021 у сумі 547 грн. за жовтень 2021 у сумі 1731 грн, за листопад 2021 у сумі 1353 грн, за грудень 2021 у сумі 1988 грн, за січень 2022 у сумі 2195 грн, за лютий 2022 у сумі 1924 грн, за січень 2023 у сумі 255 грн, за серпень 2023 у сумі 572 грн, за жовтень 2023 у сумі 333 грн, за серпень 2024 у сумі 329грн. за жовтень 2024 у сумі 200 грн, за грудень 2024 у сумі 467 грн., що призвело до завищення від`ємного значення за грудень 2024 в сумі 467 грн.

Заниження податку на додану вартість на загальну суму 109085грн, пояснюється тим, що у позивача відсутнє документальне підтвердження використання у господарській діяльності пального, вартість якого віднесена до складу валових витрат у 2019-2024 роках.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що дизпаливо придбане ФОП ОСОБА_1 на суму ПДВ 109085грн, не приймали участі в господарських операціях.

Крім того, вказане дизпаливо відсутнє на залишку у ФОП ОСОБА_1 , чим порушено пп. 189.1 ст.189, пп. «г» п. 198.5 ст.198 ПКУ, позаяк ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань вартість придбаного дизпалива, яке не використовувались в господарській діяльності та відсутнє на залишках на суму ПДВ 109085грн.

Разом з тим, як встановлено судом вище, висновок відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат 2019-2024 років вартість придбаного пального на загальну суму 547795,11грн, сума ПДВ 109085грн. є необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що господарські операції по придбанню пального підтверджені первинними документами, а придбане пальне використане в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Пунктом 189.1 ст. 188 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз зазначених норм податкового законодавства свідчить про те, що платник податку має право на формування податкового кредиту незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Право на формування податкового кредиту виникає виключно на підставі належним чином зареєстрованих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки позивачем спростовано доводи податкового органу про нібито не використання в господарській діяльності придбаного дизпалива загальну суму 547795,11грн., сума ПДВ 109085грн., то висновки відповідача про не включення до складу податкових зобов`язань вартість ТМЦ, які віднесені до складу податкового кредиту, не використовувались в господарській діяльності та відсутні на залишках на суму ПДВ 109 085 грн., в т. ч. за січень 2019 у сумі 5310грн., за лютий 2019 у сумі 3 855 грн, за березень 2019 у сумі 4818 гри, за квітень 2019 у сумі 4183 грн, за травень 2019 у сумі 3575 грн, за червень 2019 у сумі 2877 грн. за липень 2019 у сумі 3606 грн, за серпень 2019 у сумі 3844 грн. за вересень 2019 у сумі 4873 грн, за жовтень 2019 у сумі 5274 грн, за листопад 2019 у сумі 4471 грн, за грудень 2019 у сумі 894 грн, за січень 2020 у сумі 4395 грн, за лютий 2020 у сумі 3174 грн, за березень 2020 у сумі 2914 грн, за квітень 2020 у сумі 1745 грн, за травень 2020 у сумі 1804 грн, за червень 2020 у сумі 3734 грн, за липень 2020 у сумі 2336 грн, за серпень 2020 у сумі 2640 грн, за вересень 2020 у сумі 1757 грн, за жовтень 2020 у сумі 2361 грн, за листопад 2020 у сумі 3171 грн, за грудень 2020 у сумі 2739 грн, за січень 2021 у сумі 3631 грн, за лютий 2021 у сумі 2253 грн, за березень 2021 у сумі 1342 грн, за квітень 2021 у сумі 1985 грн, за травень 2021 у сумі 1652 грн, за червень 2021 у сумі 1358 грн, за липень 2021 у сумі 2652 грн, за серпень 2021 у сумі 1968 грн, за вересень 2021 у сумі 547 грн. за жовтень 2021 у сумі 1731 грн, за листопад 2021 у сумі 1353 грн, за грудень 2021 у сумі 1988 грн, за січень 2022 у сумі 2195 грн, за лютий 2022 у сумі 1924 грн, за січень 2023 у сумі 255 грн, за серпень 2023 у сумі 572 грн, за жовтень 2023 у сумі 333 грн, за серпень 2024 у сумі 329грн. за жовтень 2024 у сумі 200 грн, за грудень 2024 у сумі 467 грн., що призвело до завищення від`ємного значення за грудень 2024 в сумі 467 грн, є необґрунтованими та безпідставними.

Застосування п. 198.5 ст. 198 ПК України можливе виключно за умови доведення факту негосподарського використання. Оскільки відповідач не надав жодного доказу використання придбаного пального в особистих цілях або його відчуження поза межами підприємництва, нарахування ПДВ є акцесорним (похідним) від помилкового висновку про невикористання ПММ у власній господарській діяльності.

Отже, висновок відповідача про порушення строків реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки платником податків ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 ст. 198 ПК України на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 547795грн також є необґрунтованим та безпідставним з наведених вище підстав.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень за № 40661700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: Податок на додану вартість на загальну суму 113 065,00 грн. та за № 40711700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого на підставі підпункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, донараховано штрафні санкції на загальну суму 9009,80грн.

Перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено його заниження на загальну суму 547795,11 грн, в тому числі у 2019 році – 237901,30 грн, у 2020 році -163851,49 грн, у 2021 році -112294,75 грн, у 2022 році – 20595,98 грн, у 2023 році – 8171,84 грн, у 2024 році – 4979,75 грн, чим порушено вимоги п.164.1, ст.164, п.177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України. Дана розбіжність виникла в результаті заниження оподатковуваного доходу, відображених у додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2019-2024 роках за рахунок порушення, описаного вище, а саме внаслідок не використання в господарській діяльності придбаного пального, яке безпідставно віднесено до складу валових витрат підприємця.

Враховуючи викладене, відповідно до п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 102442,28 грн, в т. ч. за 2019 рік на 48827,50 грн, за 2020 рік на 36047,33 грн, 2021 рік на 16313,17 грн, 2024 рік на 1254,28 грн (таблиця на стор. 26-27 акта перевірки) (вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2026 №Ф-40861700240523, рішення про застосування штрафних санкцій від 11.03.2026 №40861700340523).

Крім того, перевіркою ведення обліку сум, на які нараховуються єдиний внесок, встановлено порушення ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме порушення ведення обліку сум на який нараховується єдиний внесок (рішення про застосування штрафних санкцій від 11.03.2026 № 40881700340523).

Оцінюючи зазначені вище порушення 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд враховує наступне.

Положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (із змінами та доповненнями) визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п.3 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно з ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. п. 9-19 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з 1 березня 2022 року і до припинення/скасування воєнного стану фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які перебувають на спрощеній системі, а також особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність можуть не нараховувати і не сплачувати ЄСВ за себе (норма зупинена з 1 січня 2025 року на підставі Закону України про Державний бюджет на 2025 рік).

Крім того, з 01.01.2021 року набули чинності зміни, внесені Законом України від 13 травня 2020 року №592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників».

Таким чином, з 01.01.2021 відповідно до ч.6 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (із змінами та доповненнями), фізичні особи-підприємці, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяць звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Судом встановлено, що висновок відповідача про заниження суми єдиного внеску на загальну суму 102442,28грн ґрунтується на тому, що позивач занизив загальний оподатковуваний дохід на загальну суму 547795,11грн в результаті безпідставного віднесення до складу валових витрат, придбаного пального на суму 547795,11грн.

Однак, як вже встановлено судом, на підтвердження здійснення перевезень позивачем та формування валових витрат з придбання пального до суду надано, і судом досліджено подорожні листи та фіскальні чеки із АЗС, які містяться в матеріалах справи (Т-2, а.с.66-250, Т-3, а.с.1-250, Т-4, а.с.1-250, Т-5, а.с.1-250, Т-6, а.с.1-250, Т-7, а.с.1-220, Т-8, а.с.128-190) та підтверджують факт використання пального в господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, позивачем надано документи, які заповнені у відповідності до чинного законодавства з обов`язковими реквізитами та підтверджують витрати палива. Надані позивачем подорожні листи вантажного автомобіля та фіскальні чеки із АЗС, підтверджують факт використання придбаного пального у господарській діяльності позивача.

Таким чином, судом встановлено, що висновок відповідача про заниження оподатковуваного доходу за 2019-2024 роки на загальну суму 547795,11грн. є безпідставним, тому донарахування позивачу суми єдиного соціального внеску на суму 102442,28 грн, в т. ч. за 2019 рік на 48827,50 грн, за 2020 рік на 36047,33 грн, 2021 рік на 16313,17 грн, 2024 рік на 1254,28 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 49 213,55 грн. та 136грн. є необґрунтованим.

З огляду на зазначене, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2026 року № Ф-40861700240523 про донарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 102442,28грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 40861700240523 від 11.03.2026 відповідно до якого застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу): 4 213,55грн та рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок за № 40881700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу): 136,00грн є протиправними та підлягають до скасування в повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення за № 40851700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого донараховані штрафні санкції за платежем: Адмін. штрафи та інші санкції у сумі 1020грн, то судом встановлено, що останнє прийнято у зв`язку із незабезпеченням зберігання первинних документів (актів виконаних робіт, надання послуг, накладних, рахунків на оплату тощо) за період діяльності, ведення якого передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема на підставі акта, що засвідчує факт не надання документів ФОП ОСОБА_1 , до проведення документальної планової виїзної перевірки 23.01.2026 р. № 69/17-00-01-05.

Вказаним актом встановлено не надання до проведення документальної планової перевірки наступних документів:

- наказ про облікову політику;

- оборотно-сальдовий баланс по всіх рахунках помісячно (у разі прийняття ФОП рішення про ведення бухгалтерського обліку);

- оборотно-сальдові відомості 10, 15, 20, 22, 23, 26, 28, 3 6, 63, 68, 91, 92, 93, 94 по субконто (в розрізі номенклатури, кількості та вартості помісячно) (у разі прийняття ФОН рішення про ведення бухгалтерського обліку);

- оборотно-сальдові відомості в розрізі контрагентів по рахунках 3 61, 362, 631, 632. 371,377 (у разі прийняття ФОП рішення про ведення бухгалтерського обліку);

- аналізи рахунків 10, 15, 20, 22, 23, 26, 28, 36, 63, 68,70,79, 91, 92, 93, 94 (у разі прийняття ФОП рішення про ведення бухгалтерського обліку);

- інформацію про наявну дебіторсько-кредиторську заборгованість на початок та кінець перевіряємих періодів;

- інформацію щодо обладнання автомобілів GPS трекерами, (їх марку, час обладнання автомобілів), дані GPS трекерів в розрізі автомобілів для встановлення кличного маршруту автомобіля та використання ПММ;

- дані контрольних пристроїв (тахографів), встановлення яких передбачене Законом України «Про автомобільний транспорт» № 3492-IV від 23.02.2006р. та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 N 385; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за N946/18241) для встановлення фактичного маршруту автомобіля та використання ПММ;

- авансові звіти з документами (фіскальні чеки АЗС тощо), шо підтвердження придбання ПММ водіями;

- інформацію про залишки товарно-матеріальних цінностей на початок і на кінець кожного звітного періоду в кількісному та сумарному показниках (вказати назву УКТЗЕД);

- фіскальні чеки з усіма обов`язковими реквізитами.

Вказаний акт складений посадовою особою відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Шкрибей О.

ФОП ОСОБА_1 відмовився від отримання та підписання вказаного акту.

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання надісланих контролюючим органом запитів про надання документів № 1 від 15.01.2026, позивачем надавались всі наявні у нього документи, які стосувались документальної планової перевірки, що підтверджується актом № 1 прийому-передачі документів для перевірки від ФОП ОСОБА_1 посадовим (службовим) особам на якому міститься відмітка про отримання цим документів податковим органом (Т-1, а.с.97).

Окрім того, позивачем було надано відповідне пояснення щодо ненадання інших документів, яке міститься у матеріалах справи (Т-1, а.с.122-124).

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Таким чином, ведення регістрів бухгалтерського обліку не передбачено чинним законодавством для фізичних осіб-підприємців.

Щодо не надання інших документів, то позивачем було надано відповідачу відповідні пояснення щодо причин їх не надання.

Щодо інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) та дебіторську/кредиторську заборгованість, відповідач зазначає, що позивач не надав інформацію про залишки та борги.

Проте, згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ, ФОП на загальній системі зобов`язаний вести лише Типову форму обліку доходів і витрат (або Книгу). Окремих форм звітності про залишки ТМЦ чи балансу дебіторської заборгованості, ідентичних бухгалтерському обліку юридичних осіб, ПКУ для ФОП не передбачає.

Відповідач фактично ототожнює «неналежне (на його думку) оформлення» чеків АЗС із їх «відсутністю» або «незбереженням», що є помилковим твердженням.

Стаття 121 ПК України передбачає відповідальність за незабезпечення зберігання, а не за дефекти у реквізитах. Оскільки всі чеки були надані, збережені та ідентифіковані, порушення за ст. 121 ПК України відсутнє.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України).

Пунктом 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.11.2021 у справі № 640/21601/19 сформулював висновок, відповідно до якого в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов`язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. В той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об`єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення. Не підпадає під таку кваліфікацію поведінка платника податків і у разі, якщо під час перевірки ним надані усі наявні у нього документи, але вони визнані контролюючим органом такими, що не в повній мірі підтверджують правильність даних податкового обліку. В такому випадку контролюючий орган має підстави для констатації помилок у податковому обліку із встановленням відповідного складу податкового порушення та застосуванням відповідних наслідків у вигляді визначення грошових зобов`язань за наявності для цього підстав. Отже, з`ясуванню підлягає те, чи дійсно позивач вживав усі залежні від нього заходи для забезпечення повної і об`єктивної перевірки, чи ухилявся від її проведення, а також перевірити та оцінити поведінку контролюючого органу (чи надав він реальну можливість платникові податків надати усі документи, чи у повній мірі забезпечив право на участь в її проведенні).

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач відмовлявся надати до перевірки документи на вимогу податкового органу, як-то акту, складеного у відповідності до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України підписаного в тому числі і представником позивача, відповідач суду не надав.

Водночас, наявний в матеріалах справи акт, що складений ГУ ДПС у Рівненській області, містить лише запис про відмову від підписання та отримання такого акту, однак не засвідчує факт відмови платника податків надати копії первинних документів до перевірки.

Тотожні висновки були зроблені Верховним судом у постанові від 07.03.2023 № 826/14312/16.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення за № 40851700240523 від 11.03.2026 року, відповідно до якого донараховані штрафні санкції за платежем: Адмін. штрафи та інші санкції у сумі 1020 грн. за незабезпечення зберігання первинних документів.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення повністю шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 11.03.2026 № 40851700240523, № 40571700240523, № 40661700240523, № 40711700240523, № 40521700240523, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2026 року №Ф-40861700240523, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 40861700240523 від 11.03.2026 та рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок за № 40881700240523 від 11.03.2026.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 3159,60грн. згідно квитанції №2788-7747-5166-5339 від 03.04.2026, а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в сумі 3159,60грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 11.03.2026 № 40851700240523, № 40571700240523, № 40661700240523, № 40711700240523, № 40521700240523 в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Рівненській області від 11.03.2026 року № Ф-40861700240523 повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 40861700240523 від 11.03.2026 та рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок № 40881700240523 від 11.03.2026 в повному обсязі.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 3159,60грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 11 червня 2026 року.

Суддя Т.О. Комшелюк