Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №460/7463/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2026 року м. Рівне№460/7463/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Рівненській області

доРівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду з позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення коштів з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", яке має податковий борг, з рахунків такого платника, а також готівки, належної платнику податків, на суму податкового боргу у загальній сумі 6 886 287,00 грн з податку на додану вартість

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі положень Податкового кодексу України у відповідача виникла заборгованість у зв`язку з несплатою останнім узгоджених грошових зобов`язань. З наведених підстав, у відповідності до ст. 95 ПК України, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.06.2026.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" позов не визнає. Зазначив, що платник податків не отримував належним чином від позивача вимогу про сплату боргу у сумі 6886287,00 грн. Таким чином встановлено, що позивачем не дотримана процедура визначення податкового зобов`язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу у відповідності доп. 59.1 ст.59 ПКУ. Отже, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача в судовому порядку 6886287,00 грн є неправомірними, з огляду на не дотримання процедури повідомлення останнього про наявність податкового боргу у відповідності до п. 59.1 ст.59 ПКУ. Також просив з урахуванням скрутного матеріального становища у відповідності до ч. 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України встановити порядок виконання судового рішення у справі № 460/7463/26, а саме стягнути податковий борг з ПДВ в сумі 6886287,00 грн протягом 36 місяців кожного місяця рівним частинами починаючи з дати набрання законної сили рішенням суду у справі.

Представник податкового органу заперечував проти задоволення клопотання про розстрочення виконання судового рішення, вказавши, що скрутне фінансове становище відповідача є результатом провадження господарської діяльності як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 04.06.2026 закрито підготовче провадження та перейдено до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційне господарство "Рівнеоблводоканал" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у органах ДПС як платник податків.

За відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість у сумі 6 886 287,00 грн.

Дана заборгованість з ПДВ виникла на підставі самостійно задекларованих, але не сплачених сум та застосованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків та нарахованої пені на підставі податкових декларацій № 9324417401 від 20.10.2025, № 9362050902 від 19.11.2025, № 9398329399 від 19.12.2025 та уточнюючого розрахунку до декларації № 9369395770 від 26.11.2025.

Оскільки відповідач суму податкового боргу в добровільному порядку не сплатив, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно підпункту16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За змістом пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 ПК України, податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Таким чином, грошові зобов`язання, визначенні відповідачем у податкових деклараціях, вважаються узгодженими та підлягали сплаті останнім у встановлений ПК України строк.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

В силу вимог статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Позивачем було сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ю" №8850-17 від 27 грудня 2016 року, яка була отримана 29.12.2016, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вказана вимога у встановленому законом порядку останнім не оскаржувалася. Докази на підтвердження протилежного учасниками справи суду не надані та судом в ході судового розгляду не здобуті.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його територіальні органи.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В матеріалах справи наявні відомості про відкриті банківські рахунки, що обліковуються за відповідачем.

Згідно із п.95.4 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. №1244. Цей Порядок визначає механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу. Вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками контролюючого органу (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.5 статті 95 Податкового кодексу України (пункт 1, 2 Порядку № 1244).

У випадках, передбачених пунктами 95.2-95.4 статті 95 ПКУ, рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про погашення усієї суми податкового боргу видається за формою згідно з додатком 1на підставі рішення суду про стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків (пункт 3 Порядку № 1244).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з частиною першою статті 90 вказаного Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На момент вирішення даної справи, у суду відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу в сумі 6 886 287,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, заявлена до стягнення сума є узгодженою та станом на дату вирішення справи набула статусу податкового боргу, а відтак - позов належить до задоволення повністю.

Розглядаючи питання про наявність підстав для визначення порядку та строку виконання рішення, суд враховує таке.

Судом встановлено, що основними видами діяльності відповідача за КВЕД 37.00. є каналізація, відведення й очищення стічних вод; додатковими видами є КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження, КВЕД 36.00 Забір, очищення та постачання води, КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів та КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Основна діяльність відповідача спрямована на задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади у отриманні послуг водопостачання та водовідведення.

На підтвердження причин низької платоспроможності позивачем долучено до матеріалів справи постанови НКРЕКП від 28.05.2024 № 1022 та 24.12.2024 № 2315, від 30.12.2025 № 2291 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення РІВНЕНСЬКОМУ ОБЛАСНОМУ ВИРОБНИЧОМУ КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА "РІВНЕОБЛВОДОКАНАЛ" на 2024, 2025, 2026. Крім того, РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», в свою чергу має цілу низку боржників, як фізичних так і юридичних осіб, щодо яких відкриті виконавчі провадження, та які мають наявну заборгованість зі сплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Згідно звіту незалежного аудитора ТОВ "Аудиторської компанії "Альфа-аудит" від 04.06.2024, РОВКП ВКГ "Рівненоблводоканал" має дуже низьку платоспроможність та не спроможне задовольнити всі платіжні вимоги постачальників і держави.

Згідно з приписами статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частиною 6 статті 246 КАС України встановлено, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. А відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

І хоча предметом спору у цій справі не є оскарження рішень, дій, або бездіяльності податкового органу, суд вважає можливим застосувати норми частини 2 статті 2 КАС України до справи, що розглядається, за аналогією, так як вони за своєю суттю є універсальними для будь-яких адміністративно-правових спорів і спрямовані на досягнення загальних завдань адміністративного судочинства, зазначеного в ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського Суду є частиною національного законодавства і є обов`язковими для правозастосування органами правосуддя.

За статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Конвенція в статті 1 Першого протоколу практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У Рішенні від 23.09.1982 (заяви №7151/75, №7152/75) у справі «Спорронг и Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд при розгляді спорів повинен визначити, чи було дотримано справедливу рівновагу між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту основних прав приватних осіб.

В ході розгляду справи з наявних у матеріалах справи документів і доказів суд встановив, що основними видами діяльності відповідача за КВЕД 37.00. є каналізація, відведення й очищення стічних вод; додатковими видами є КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження, КВЕД 36.00 Забір, очищення та постачання води, КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів та КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Основна діяльність відповідача спрямована на задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади у отриманні послуг водопостачання та водовідведення.

Зі змісту звіту незалежного аудитора ТОВ "Аудиторської компанії "Альфа-аудит" від 04.06.2024, суд встановив, що відповідач має дуже низьку платоспроможність та не спроможний задовольнити всі платіжні вимоги постачальників і держави.

З наявних у справі матеріалів також вбачається, що відповідач до 2019 року був отримувачем субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Однак Міністерством фінансів України не було прийнято рішення про перерахування коштів субвенцій згідно з розподілом відповідно до зазначених договорів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі №1740/2332/18 позов Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" до Міністерства фінансів України задоволено та зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування Рівненському обласному виробничому комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах згідно з розподілом відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків № 3 від 24.07.2017, №4 від 11.09.2017, №5 від 12.10.2017, №6 від 14.12.2017 та довести рішення до відома Казначейства.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №1740/2332/18 вказане рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 залишено без змін, а постановою Верховного Суду від 04.03.2020 по цій справі у задоволенні касаційної скарги Міністерства фінансів України відмовлено.

09.10.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №60261558 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом від 21.08.2019 у справі №1740/2332/18. Однак, зазначене рішення суду не виконано.

Водночас, сукупність долучених до справи та оцінених судом доказів підтверджує той факт, що відповідач має великі обсяги, як кредиторської, так і дебіторської заборгованості, має зобов`язання з виконання судових рішень, а грошові кошти в необхідному розмірі для одночасної сплати всієї суми боргу у відповідача відсутні. Вказане беззаперечно підтверджую важкий фінансовий стан відповідача, і як наслідок, неможливість виконання ним судового рішення, що є підставою для надання розстрочення виконання судового рішення. При цьому, суд враховує не лише фінансовий стан, а й добросовісність намірів відповідача щодо реального погашення податкової заборгованості.

Враховуючи наявність обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення та неможливість погасити заборгованість у розмірі 6886287,00 грн одним платежем, суд дійшов до висновку про наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення. При цьому суд переконаний, що розстрочення виконання судового рішення на 12 календарних місяців кардинально не змінить ситуацію, а тому суд вважає за доцільне розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 6886287,00 грн на 36 календарних місяців, шляхом сплати заборгованості щомісячно рівними частинами.

При визначенні таких строків виконання судового рішення суд виходить із реальної, а не гіпотетичної можливості боржника виконати судове рішення, а також враховує те, що сторона позивача не висловила своїх заперечень щодо запропонованих відповідачем термінів розстрочення сплати заборгованості. Суд переконаний, що саме таким чином, буде дотриманий принцип «пропорційності» втручання держави у приватні права на володіння майном, оскільки воно буде проведене не тільки у відповідності з національним законодавством і в інтересах суспільства, але і буде дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Такий захід буде ефективним з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційним щодо прав боржника як приватної особи, оскільки дозволяє досягти легітимної мети за допомогою заходів, які є менш обтяжливими для прав і свобод боржника, для якого ці заходи не стають надмірними. Також цим самим забезпечується виконання самого судового рішення, а за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року). Невиконання ж судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У сукупності викладеного, суд, проаналізувавши зміст наведених норм права, врахувавши фінансове становище відповідача, вважає, що єдиною оптимальною умовою для належного виконання цього рішення є визначення в резолютивній частині вказаних вище порядку і строків його виконання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Враховуючи те, що суб`єктом владних повноважень не надано суду доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, то підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", яке має податковий борг, з рахунків такого платника, а також готівки, належної платнику податків, на суму податкового боргу у загальній сумі 6 886 287,00 грн з податку на додану вартість

Встановити порядок виконання судового рішення у справі №460/7463/26 щодо стягнення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 6 886 287,00 грн протягом 36 календарних місяців з наступного місяця після набрання рішення законної сили кожного місяця рівними частинами по 191285,75 грн на місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Відповідач - Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул. Степана Бандери, 2,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 03361678)

Повний текст рішення складений 11 червня 2026 року

Суддя С.А. Борискін