Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №440/13792/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/13792/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов Керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (надалі по тексту - Інспекція, позивач) до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (надалі по тексту - відповідач), відповідно до якої просив визнати протиправною бездіяльність Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» та закріплення їх в натурі (на місцевості) та зобов`язати Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на даний час по суті подання уповноваженого органу не здійснено заходів із забезпечення проведення робіт з винесення меж Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотання про призначення розгляду справи з викликом сторін - залишити без задоволення. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ».

15 жовтня 2025 року до суду надійшли клопотання представника Державної екологічної інспекції Центрального округу, відповідно до якого останній позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити /а.с. 60/.

Також, 15 жовтня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, відповідно до яких ДП «Ліси України» цілком і повністю підтримує позицію прокурора, викладену в позовній заяві, щодо нагальної потреби у встановленні меж Заказника в натурі (на місцевості). Відсутність чітко визначених та закріплених межовими знаками кордонів об`єкта ПЗФ створює суттєві перешкоди для його ефективної охорони, унеможливлює належний контроль за дотриманням природоохоронного режиму та створює ризики незаконного використання цих особливо цінних земель /а.с. 62-64/.

31 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив залишити позовну заяву без розгляду та повернути, посилаючись на те, що прокурор не довів неможливості реалізації відповідного захисту самим позивачем або відсутності у нього процесуальної дієздатності. Також, зазначено, що помилковим є і твердження позивача про бездіяльність селищної ради за відсутності у останньої пасивної поведінки, а також оскільки з метою внесення до Державного земельного кадастру меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення існуючого ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» Новосанжарською селищною радою Полтавського району Полтавської області на пленарному засіданні п`ятдесят третьої сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради від 14.10.2025 року прийнято рішення №102 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський», яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» загальною орієнтовною площею 826,80 га, що розташований за межами с. Зачепилівка на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області /а.с. 103-117/.

06 листопада 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник Решетилівської окружної прокуратури, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позов /а.с. 169-177/.

Також, 20 листопада 2025 року до суду надійшли заперечення, відповідно до яких представник відповідача просив залишити позовну заяву без розгляду та повернути, посилаючись на раніше наведені аргументи /а.с. 179-187/.

Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року витребувано у Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області належним чином засвідчені копії документів на підтвердження здійснення заходів передбачених рішенням Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області №102 від 14.10.2025 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський», зокрема, але не обмежуючись: замовлення виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський», яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» загальною орієнтовною площею 826,80 га, що розташований за межами с. Зачепилівка на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області; укладення договору Селищним головою із землевпорядною організацією на виконання робіт щодо виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, зазначених у пунктів 1 цього рішення. Витребувані докази визначено надати до суду у п`ятиденний строк з дати отримання даної ухвали суду.

24 грудня 2025 року на виконання ухвали суду Відповідачем на адресу суду направлено належним чином засвідчену копію договору № 25-102-С від 15.12.2025 року на надання послуг: проведення Підготовчих робіт до проєкту землеустрою, щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» площею 826,8 га, що розташований на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області та завдання на складання проєкту землеустрою. Так, ФОП ОСОБА_1 на замовлення Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради було надано послугу з проведення Підготовчих робіт до Проєкту землеустрою, щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» площею 826,8 га, що розташований на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області та надано їх результат. Даний доказ надати до суду у п`ятиденний строк з дати отримання ухвали суду у Відповідача не було можливості, оскільки результат наданої послуги було передано за Актом приймання-передачі 23.12.2025. З огляду на зазначене, направлено проведені Підготовчі роботи до Проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» площею 826,8 га, що розташований на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області /а.с. 208-209/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Рішенням другої сесії двадцять другого скликання Полтавської обласної ради народних депутатів від 27.10.1994 «Про затвердження додаткового переліку заповідних територій та об`єктів області» затверджено перелік заповідних територій та об`єктів згідно з додатками /а.с. 92-98/.

Додаток №2 до вказаного рішення від 27.10.1994 містить перелік заказників місцевого значення, до якого включено Ботанічний заказник місцевого значення «Зачепилівський» площею 58 га.

Відповідно рішення двадцятої сесії двадцять третього скликання Полтавської обласної ради від 14.01.2002 «Про розширення існуючих та оголошення нових територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» змінено межі раніше оголошених заказників місцевого значення /а.с. 39/.

У додатку №1 до рішення від 14.01.2002 визначено перелік заказників місцевого значення, межі яких змінюються (за рахунок розширення). До переліку включено Ботанічний заказник місцевого значення «Зачепилівський», існуюча площа 58 га, площа розширення 768,8 га, площа після зміни меж 826,8 га.

Відповідно до Охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Держуправлінні екоресурсів в Полтавській області за № 424 від 28.01.2003, ДП «Новосанжарське лісове господарство» в особі директора Красюка В.Ф. дало зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження оголошеного Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» в межах Новосанжарського лісництва загальною площею 539,2 га /а.с. 36/.

Відповідно до Охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Держуправлінні екоресурсів в Полтавській області за № 426 від 28.01.2003, Зачепилівська сільська рада в особі голови сільської ради Лозицького О.С. дала зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження оголошеного Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» в межах землеволодіння Зачепилівської сільської ради загальною площею 287,6 га /зв.а.с. 35/.

Начальником Державного управління екології та природних ресурсів в Полтавській області 30.05.2003 затверджено Положення про Ботанічний заказник місцевого значення «Зачепилівський» (далі – Положення) /зв.а.с. 36-38/.

Пунктом 1.1 Положення визначено, що Ботанічний заказник місцевого значення «Зачепилівський» оголошено рішенням Полтавської обласної ради від 27.10.1994 та збільшено площу відповідно рішення Полтавської обласної ради від 14.01.2002, відповідно до п. 1.2 якого Положення Заказник займає площу 826,8 га. Згідно з п. 1.3 Положення Заказник розташований на лівому березі р. Ворскла, на території Новосанжарського району Полтавської області (Зачепилівська сільська рада, Новосанжарське лісництво Новосанжарського лісгоспу).

Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України. Територія Заказника не вилучається із землекористування постійного землекористувача та у її землевласника, на землях яких він розташований, а саме землекористувач ДП «Новосанжарське лісове господарство» – 539,2 га, землевласник Зачепилівська сільська рада – 287,6 га (п. 1.4 Положення).

Метою створення Заказника є збереження у природному стані цінної у флористичному плані лісостепової ділянки на лівому березі р. Ворскла (п. 2.1 Положення).

Основними завданнями Заказника є: збереження місця зростання рябчика малого, занесеного до Червоної книги України, а також великої кількості лікарських рослин;

проведення наукових досліджень і спостережень на території Заказника;

підтримання загального екологічного балансу в регіоні; поширення екологічних знань тощо (п. 2.2 Положення).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 18.04.2018 до Реєстру внесені дані про припинення Зачепилівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області в результаті її реорганізації, Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області є правонаступником Зачепилівської сільської ради.

Таким чином, правонаступником всього майна, прав та обов`язків Зачепилівської сільської ради (ЄДРПОУ 245666864) є Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області (ЄДРПОУ 21044987).

Відповідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 27.04.2022 до Реєстру внесені дані про припинення Державного підприємства «Новосанжарське лісове господарство» в результаті реорганізації.

Правонаступником Державного підприємства «Новосанжарське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992734) є Державне підприємство «Полтавське лісове господарство» (ЄДРПОУ 25172647).

Відповідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 24.08.2023 до Реєстру внесені дані про припинення Державного підприємства «Полтавське лісове господарство» в результаті реорганізації.

Правонаступником Державного підприємства «Полтавське лісове господарство» (ЄДРПОУ 25172647) є Державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ» (ЄДРПОУ 44768034).

Таким чином, правонаступником всього майна, прав та обов`язків Державного підприємства «Новосанжарське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992734) є Державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ» (ЄДРПОУ 44768034).

Отже, землекористувачем Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ», землевласником - Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області.

Таким чином, дотримання зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» є обов`язком Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації від 29.07.2025 № 2376/04.3-21 до Департаменту не надходив на погодження Проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про землеустрій» /а.с. 41/.

Відповідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03.09.2025 №10-16-0.62-3643/2-25 слідує, що згідно даних Державного земельного кадастру відомості про межі території ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» не внесені та відомості про обмеження у використанні земель, в межах території даного об`єкта природно-заповідного фонду, не зареєстровані. Документація із землеустрою щодо організації і встановлення меж території ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» до Регіонального фонду документації із землеустрою та оцінки земель, що передається до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель її розробником не передавалася. Інформація щодо її розробки в Головному управління відсутня /а.с. 42/.

В свою чергу, листом від 21.07.2025 №06-08/4032 (що зареєстрований Решетилівської окружною прокуратурою 22.07.2025 № 6275-25) позивачем повідомлено, що Державна екологічна інспекція Центрального округу з позовом до суду стосовно представлення інтересів в суді щодо зобов`язання Новосанжарської селищної ради забезпечити проведення робіт з встановлення меж та закріплення їх в натурі Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» не зверталася. Враховуючи вищевикладене та з метою: попередження та недопущення порушення природоохоронного законодавства України, недопущення залишеними незахищеними інтересів держави, просила вжити заходи представництва інтересів держави в суді в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» стосовно представлення інтересів в суді щодо зобов`язання Новосанжарської селищної ради забезпечити проведення робіт з встановлення меж та закріплення їх в натурі Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» та повідомити про це Інспекцію /а.с. 48/.

Вважаючи протиправною бездіяльність Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський», Керівник Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся до суду з даним позовом задля захисту інтересів держави.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Стосовно права прокурора звернутися до суду в інтересах держави у межах даних правовідносин, суд зазначає наступне.

Конституція України визначає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках (пункт третій частини першої статті 131-1).

Конституційний Суд України у Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 роз`яснив, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).

Зі змісту частини третьої статті 23 Закону №1697-VII вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року в справі №826/13768/16.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 62 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Порядок здійснення державного контролю за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення №275), пунктом 1 якого передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом підпункту 2 пункту 3, підпункту «б» підпункту 2, підпункту 5 пункту 4, пункту 7 вищезазначеного Положення основними завданнями Держекоінспекції є, окрім іншого, здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Держекоінспекція, відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про охорону земель, надр, зокрема щодо: додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

звертається до суду із позовом, зокрема, щодо: визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, діяльність органу місцевого самоврядування щодо планування території природно - заповідного фонду є об`єктом контролю у сфері захисту довкілля та природних ресурсів і такий контроль уповноважені здійснювати органи Держекоінспекції. Зміст наведених положень законодавства підтверджує наявність у Держекоінспекції та її територіальних органів права на звернення до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності, зокрема і підприємств, що порушують вимоги законодавства про природно-заповідний фонд.

Реалізації права Інспекції на звернення до суду з позовом передує реалізація нею своїх повноважень щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у встановленому законодавством порядку.

Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 08 грудня 2020 року у справі №809/807/17 та від 25 січня 2023 року у справі №380/9452/21.

У даному випадку, звертаючись до суду, прокурор стверджував, що при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону №1697-VII, за результатами вивчення стану дотримання вимог законодавства у сфері охорони об`єктів природно-заповідного фонду встановлено невинесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівське» та незакріплення її меж в натурі (на місцевості), що не свідчить про виконання вимог природоохоронного законодавства.

Прокурор в позові зазначив, що додержання підприємствами режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні, є об`єктом контролю у сфері захисту довкілля та природних ресурсів і такий контроль уповноважені здійснювати органи Інспекції. Невжиття Інспекцією дій щодо захисту інтересів держави у цій сфері зумовлює право прокурора на представництво інтересів держави у суді в особі Інспекції.

У аспекті наведеного суд звертає увагу, що ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття Інспекцією дій щодо захисту інтересів держави.

На думку суду, наведені прокурором обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави», а означені ним обставини свідчать про невжиття Інспекцією дій щодо захисту інтересів держави у відповідній сфері.

Такий підхід до визначення правової природи спірних правовідносин відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у вже згаданій вище постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №380/9452/21, а також у постановах від 31 липня 2025 року у справі №420/14210/23, від 30 липня 2024 року у справі №260/1174/21.

Також суд наголошує на правовій позиції Верховного Суду від 11 листопада 2025 року у справі № 580/9300/23, висловленій у постанові відповідно до якої зазначено, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону №1697-VII, для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави та про наявність підстав для залишення його позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 КАС України.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вищевикладене, не знайшли свого підтвердження мотиви, наведені представником відповідача, стосовно залишення позову без розгляду.

По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У силу статей 43 - 45 Земельного кодексу України:

землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду;

до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва);

землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначені Законом України від 16.06.1992 №2456-XII "Про природно-заповідний фонд України" (надалі - Закон №2456-XII).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 7 Закону №2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Приписи частини п`ятої статті 38 Закону №2456-XII визначають, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Частинами третьою та п`ятою статті 53 Закону №2456-XII передбачено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 60 Закону №2456-XII органи місцевого самоврядування, (...), виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Закон України від 22.05.2003 №858-IV "Про землеустрій" (надалі - Закон №858-IV) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до частини першої статті 25 вказаного Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Приписи пункту "в" частини другої статті 25 Закону №858-IV визначають такий вид документації із землеустрою, як проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

За змістом статті 47 Закону №858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, розробляється у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, крім випадків розроблення таких проектів з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, встановлені до набрання чинності цією частиною.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

27.05.2021 набув чинності Закон України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (надалі - Закон №1423-IX), яким розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, у силу якого: з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Пунктом 37 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що саме на відповідача покладається обов`язок забезпечення та організації проведення робіт з винесення меж та закріплення їх в натурі (на місцевості).

На спростування доводів позовної заяви про бездіяльність відповідача, останнім надано до суду належним чином засвідчену копію договору № 25-102-С від 15.12.2025 на надання послуг: проведення Підготовчих робіт до проєкту землеустрою, щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» площею 826,8 га, що розташований на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області та завдання на складання проєкту землеустрою. Так, ФОП ОСОБА_1 на замовлення Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради було надано послугу з проведення Підготовчих робіт до Проєкту землеустрою, щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» площею 826,8 га, що розташований на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області та надано їх результат. Також, направлено проведені Підготовчі роботи до Проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» площею 826,8 га, що розташований на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області та прохаємо долучити їх до матеріалів справи /а.с. 210-249/.

Водночас, судом такі доводи оцінюються критично, з огляду на той факт, що вчиняти дії з метою забезпечення проведення робіт з винесення меж Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» та закріплення їх в натурі (на місцевості) відповідач розпочав після звернення прокурора з даним позовом.

Окрім того, доводи відповідача про відсутність бездіяльності з огляду на укладення ним договору про надання послуг проведення Підготовчих робіт до Проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» площею 826,8 га, що розташований на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно Рішення Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 14.10.2025 №102, зокрема, вирішено: 1. Надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» площею 826,8 га, що розташований за межами с. Зачепилівка на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області; 2. Виконавчому комітету Новосанжарської селищної ради замовити виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; 3. Селищному голові Геннадію Супруну укласти договір із землевпорядною організацією на виконання робіт щодо виготовлення проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, зазначених у пункту 1 цього рішення.

Водночас, відповідачем на підтвердження виконання вказаного рішення не було надано жодних належних та допустимих доказів. Суд звертає увагу відповідача, що у вказаному вище рішенні Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 14.10.2025 №102 йдеться саме про Проєкт землеустрою, а не Підготовчі роботи до Проєкту землеустрою. Однак, навіть після отримання результату таких Підготовчих робіт, а саме отримання їх по Акту приймання-передачі 23.12.2025, відповідачем не було надано жодних доказів вчинення належних дій направлених на виконання чинного рішення Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 14.10.2025 №102 в частині саме замовлення, розроблення та затвердження саме Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» площею 826,8 га, що розташований за межами с. Зачепилівка на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Таким чином, суд звертає увагу, що відповідач станом на дату судового розгляду даної справи по суті не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження винесення меж Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» та закріплення їх в натурі (на місцевості), у тому числі, але не обмежуючись шляхом надання до суду Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон.

Відсутність встановлених меж в натурі Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» фактично унеможливлює збереження його природного різноманіття, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу.

Таким чином, позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач, який є суб`єктом владних повноважень, витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не поніс, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Покровська, буд.22, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область, 38400) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, буд.6, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 42149108) до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (вул. Центральна, буд.23, с. Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, 39300, ідентифікаційний код 21044987), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ» (вул. Шота Руставелі, буд.9А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Зобов`язати Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж Ботанічного заказника місцевого значення «Зачепилівський» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.Г. Ясиновський