Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №420/34957/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34957/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:

1.Визнати бездіяльність військової частин НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року включно протиправними,

2.Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) – січень 2008 року,

3.Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 протягом спірного періоду, проте з січня 2016 року по лютий 2018 відповідачем всупереч вимог чинного законодавства позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, та за зверненням позивача відповідач не провів відповідних нарахувань і виплати індексації, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки індексація грошового забезпечення військовослужбовців, як його складова, є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Відтак, на думку позивача, він має право на отримання індексації грошового забезпечення, а бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах є протиправною.

Також, у своїх доводах позивач звертає увагу, що відповідно до приписів Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003, підставою для встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця”), є підвищення посадових окладів військовослужбовців, що неодноразового підтверджувалось Верховним Судом у своїй послідовній практиці під час розгляду аналогічних спорів. Протягом грудня 2015 - лютого 2018 включно, розмір посадових окладів військовослужбовців визначався відповідно до Постанови КМУ №1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності з січня 2008 року та діяла до набрання чинності Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 (01.03.2018), та у період з січня 2008 року до 28.02.2018 включно, посадові оклади військовослужбовців були незмінними. Тобто, січень 2008 року є місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базовим місяцем”) у спірний період.

Відтак, позивач вважає належним та ефективним способом захисту порушеного свого права шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, обрахованої із застосуванням в якості «базового місяця» - січня 2008, а також з компенсацією сум податку та компенсацією витрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач – військова частина НОМЕР_1 надав відзив на позовну заяву, у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість вимог позивача, просить відмовити у задоволенні позову.

У своїх доводах відповідач зазначає, що звертаючись із цим позовом до суду позивачем залишено поза увагою те, що відповідно до статті 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення.

Звертає увагу, що згідно приписів Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078 від 17.07.2003 року, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів розпорядника, передбачених на такі цілі. Чинним законодавством не передбачено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у межах наявного фінансового ресурсу. Можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. у Міністерства оборони України не було.

Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 діяло відповідно до чинного законодавства, так як окремих інших розпоряджень не було, а фінансування військової частини НОМЕР_1 на виплату індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 вищим фінансовим органом не здійснювалось.

Відповідач також вказує, що відповідно до п.5 Порядку №1078 у редакції до 01.12.2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника. Редакція ж вказаної норми, яка діє з 01.12.2015, згідно з постановою №1013 покладає обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів). Тобто, лише з 01.12.2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів). При цьому, в якості підстави для зміни базового місяця Порядок №1078 визначає саме зміну тарифних окладів, що відбулась після набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку, передбаченою Постановою КМУ від 09.12.2015 №1013. Внесені до п.5 Порядку №1078 зміни нормативно не встановили нового базового місяця для обрахунку індексації. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації із застосуванням для її розрахунку в спірний період базового місяця січня 2008 року на думку відповідача задоволенню не підлягають.

Також, відповідач звертає увагу, що редакція Постанови №1078 набрала законної сили з 01.12.2015, а Позивач просить застосувати розрахунок індексації з січня 2008 року, що суперечить конституційному принципу застосування дії закону в часі.

Вказує окремо відповідач і про те, що нарахування індексації грошового забезпечення Позивачу належить до дискреційних повноважень Відповідача.

Оскільки порушення строків виплати позивачу належних сум зі сторони військової частини НОМЕР_1 відсутні, відтак, за доводами відповідача, відсутні і правові підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

Також від військової частини НОМЕР_2 до суду надійшли пояснення (відзив на позов) по справі, в яких зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , мотивуючи зокрема тим, що права позивача підпадають під гарантії, передбачені статтею 46 Конституції України. Водночас саме ці гарантії можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану відповідно до статті 64 Конституції України. З огляду на запровадження в Україні воєнного стану та для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації, виходячи з наявних/обмежених фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, прийняття КМУ рішення щодо тимчасового порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, що стосується разової (несистематичної, додаткової до пенсії та інших видів соціальних виплат) грошової допомоги від держави, ніяким чином не може розцінюватися як звуження права на соціальний захист.

Військова частина НОМЕР_2 у своїх доводах звертає увагу, що у 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, в зв`язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 року №248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин роз`яснення від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, згідно яких, у зв`язку із внесенням змін до Порядку № 1078, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. Також, Департаментом фінансів Міністерства оборони України до військових частин були доведені роз`яснення від 25.07.2019 №0290/П-1094/1013, де було зазначено, що для виплати індексації в січні 2016 року – лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося.

З приводу базового місяця військова частина НОМЕР_2 у своїх доводах вказує, що в чинній редакції Порядку № 1078, на відміну від редакції до 15.12.2015, відсутнє таке поняття як «базовий місяць» для розрахунку індексації. Тому і його застосування до спірних правовідносин, які виникли після 15.12.2015, безпідставне. У зв`язку з прийняттям Постанови №1013, якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку №1078, з 01.01.2016 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки базовим місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру. Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Наведене підтверджується роз`ясненням Мінсоцполітики від 03.10.2022 №3148/0/290-22/51, наданими Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо індексації 01.01.2016-28.02.2018 котре проводиться відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року. Відповідні зміни до Порядку №1078 були внесені Постановою № 1013.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 у період з 25.04.2016 по 14.03.2018 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією витягу з послужного списку позивача.

При цьому, згідно з наданими до справи копіями карток особового рахунку, позивачу у період служби у військовій частині НОМЕР_1 не нараховувалась та не виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення, що відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 не заперечується.

У вересні 2025 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.04.2016 по 14.03.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) – січень 2008 року.

Листом від 01.10.2025 відповідач відмовив у проведенні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 25.04.2016 по 14.03.2018, з огляду на відсутність для цього підстав.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у спірних правовідносинах, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по лютий 2018 року включно, із застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

У відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1282-XII, у редакції чинній на час спірних правовідносин) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (надалі Порядок № 1078).

За приписами ст.1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Як встановлено ст.2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ч.1 ст.4, ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі «Порядок №1078»).

Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (застосовується з 1 січня 2016 року, до 01.01.2016 - 101) відсотка.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

До об`єктів індексації, у розумінні п.2 Порядку № 1078 віднесено грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відтак, індексація грошового забезпечення, є однією з державних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх роботодавців.

Отже, враховуючи те, що Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078 чітко визначені правила та порядок проведення індексації грошових доходів населення, який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, у тому числі і на відповідача, суд вважає, що позивач має право на виплату їй індексації грошового забезпечення за період служби та отримання грошового забезпечення у ВЧ НОМЕР_1 з 25.04.2016 по 28.02.2018 включно.

В контексті оцінки доводів військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 суд також зазначає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду застосування законодавства у правовідносинах щодо виплати індексації грошового забезпечення, обмежене фінансування не впливає на право військовослужбовця отримати індексацію грошового забезпечення.

Що стосується визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача за спірний період, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів п. 5 Порядку № 1078, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців є місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, а початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.

Нарахування ж індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з п.10-2 Порядку №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

За вказаного, саме місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.05.2022 справа № 200/3859/21 та від 23.03.2023 справа № 400/3826/21.

Суд враховує, що 01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови.

Вказана вище постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.

Лише 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Отже, визначення базового місяця залежить тільки виключно від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке вперше відбулось у січні 2008 року, - місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу штату на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 07 листопада 2007 року та не змінювалось до набрання чинності (а саме до 01.03.2018р.) постановою КМ України №704 від 30.08.2017р.

З січня 2008 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався не підвищувався, та відповідачем такої обставини не спростовується у відзиві на позовну заяву, не доводиться іншого.

З огляду на викладене вище, для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, тому для цілей вирішення спору у даній справі, базовим місяцем нарахування індексації за період з 25.04.2016 по 28.02.2018 - є січень 2008 року.

Наведене свідчить про обґрунтованість вимог позивача в частині необхідності здійснити обрахунок, нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 25.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням «базового місяця» для індексації - січень 2008 року.

Доводи відповідача та третьої особи, викладені у відзивах на позовну заяву не спростовують права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за спірний період з урахуванням також місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008.

Позиція суду щодо правозастосування норм Порядку № 1078 у спірний у даній справі правовідносинах узгоджується з послідовною та усталеною практикою Верховного Суду, висвітленою зокрема у постановах від 19 травня 2022 року у справі № №400/103/21, від 27 червня 2022 року у справі № 420/5976/20, від 23 серпня 2022 року у справі №420/11641/21, від 23 серпня 2022 року у справі № 420/11625/21, від 28 червня 2022 року у справі № 640/8991/21, від 28 червня 2022 року у справі № 420/4841/21, від 27 червня 2022 року у справі № 420/5976/20, від 23 червня 2022 року у справі № 120/2399/21, від 15 червня 2022 року у справі № 520/4061/21, від 09 червня 2022 року у справі № 600/524/21-а, від 31 травня 2022 року у справі № 400/4491/20, від 31 травня 2022 року у справі № 380/5610/21, від 31 травня 2022 року у справі № 380/7071/21, від 31 травня 2022 року у справі №300/1055/21, від 19 травня 2022 року у справі № 380/11904/21, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, тощо.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи усе викладене вище, детально встановивши, дослідивши та проаналізувавши спірні обставини справи, доводи сторін та надані письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про не доведеність військовою частиною НОМЕР_1 правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації його грошового забезпечення за період його служби у ВЧ НОМЕР_1 з 25.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця”) - січень 2008 року, у зв`язку із чим суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в указаній частині та наявність підстав для їх задоволення.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача за період з січня 2016 року по 25.04.2016, оскільки як свідчать матеріали справи, у військовій частині НОМЕР_1 позивач проходив службу лише з 25.04.2016 по 28.02.2018, відтак обов`язку виплачувати позивачу індексацію у період його служби у іншій військовій частині з січня 2016 року по 25.04.2016 у військової частини НОМЕР_1 не було.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової допомоги для оздоровлення, суд зазначає таке.

Згідно ст.1-3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 вказаного вище закону передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

У відповідності до приписів п.2-4 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З огляду на викладене, суд зауважує, що умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

У спірному випадку позивачу ще не нарахований та невиплачений дохід у вигляді індексації за період з 25.04.2016 по 28.02.2018 включно.

Аналогічні правовідносини, пов`язані з визначенням наявності права на компенсацію у випадках, коли суми пенсії нараховані, але фактично не виплачені, були предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема у постанові від 08 грудня 2025 року у справі № 420/13975/24, аналізуючи положення Закону №2050-III та Порядку №159, Суд зазначив, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у разі порушення строків його виплати. Така компенсація: нараховується на суму нарахованого, але не виплаченого доходу; має допоміжний характер відносно основного боргу, оскільки її розмір та існування залежать від суми (і факту) невиплаченого доходу; відповідно до статті 4 Закону №2050-III підлягає виплаті в тому ж місяці, у якому здійснюється фактична виплата заборгованості за відповідний період.

Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення у позивача матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення. Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише потенційно можливим у майбутньому.

Законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості. Саме тоді орган Пенсійного фонду набуває реальної можливості виконати або не виконати покладений на нього обов`язок щодо виплати компенсації. Відповідно, лише з цього моменту може виникнути порушення права позивача на компенсацію, яке підлягає судовому захисту.

Закон №2050-III не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного прострочення виплати доходу. До здійснення фактичної виплати заборгованості обов`язок щодо компенсації ще не виник, а отже й порушення права позивача не настало. За таких обставин вимога про виплату компенсації є передчасною та не може бути задоволена за відсутності встановленого порушення відповідачем відповідного обов`язку.

Аналогічним чином застосовані норми Закону №2050-ІІІ Верховним Судом і у постанові від 31.03.2026 у справі №420/30633/24, де Верховни Суд, враховуючи підхід викладений, зокрема, у постанові від 08 грудня 2025 року у справі № 420/13975/24, зазначив, що вимога позивача про виплату компенсації втрати частини доходів у теперішній момент є передчасною, що унеможливлює її задоволення через відсутність установленого порушення суб`єктом владних повноважень відповідного обов`язку та зауважив, що встановлені Законом №2050-III умови щодо виплати компенсації є імперативними. Відтак покладання на орган пенсійного фонду обов`язку з нарахування компенсації до моменту фактичного погашення заборгованості не лише суперечило б закону, а й порушувало б установлений державою механізм здійснення виплат у соціальній сфері. В умовах воєнного стану такий підхід є необхідним для дотримання справедливого балансу між інтересами особи та забезпеченням стабільності бюджетної системи країни, що є частиною питання національної безпеки.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такої індексації є передчасними, а тому також не належать задоволенню.

При цьому, суд наголошує, що відмова у задоволенні позову з наведених підстав не означає заперечення права позивача на отримання такої компенсації в майбутньому - після фактичної виплати суми основної заборгованості, адже, як уже вказувалось вище, основними умовами для виплати суми компенсації є: "порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач в силу вимог ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250, 255, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 25.04.20126 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначення місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Військова частина НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА