Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №400/4743/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 р. № 400/4743/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) та просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинам у зв`язку наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, за умови що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинам у зв`язку наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, за умови що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

На обґрунтування позову зазначив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 18.04.2025 подав рапорт про звільнення з військової служби у Збройних Силах України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини. Незважаючи на наявність підстав для звільнення та подання всіх документів, відповідач відмовив у звільненні. Позивач вважає зазначену відмову протиправною.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що позивач зазначив підставу визначену пунктом 2 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII, а саме: наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Вищевказана норма регламентує підстави звільнення за сімейними обставинами або з інших поважних причин під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану). Отже, в рапорті позивач безпідставно послався на норму передбачену пунктом 2 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII. Перелік сімейних обставин або інших поважних причин, які є підставою для звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану визначено пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 92 від 01.04.2025 року солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу.

18 квітня 2025 року, солдат ОСОБА_1 , звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 в якому просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, через сімейні обставини, зазначені у частині 12 цієї статті, а саме: наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Командиром військової частини НОМЕР_1 не погоджено Рапорт позивача.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Статтею 26 Закону №2232-ХІІ визначені підстави звільнення з військової служби.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абзацом 11 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Таким чином, відповідно вимог статті 26 Закону № 2232-ХІІ, умовами звільнення військовослужбовця є: 1) статус особи з інвалідністю І чи ІІ групи у дружини військовослужбовця; 2) необхідність постійного догляду за дружиною з інвалідністю І чи ІІ групи; 3) відсутність бажання військовослужбовця продовжувати службу.

По цій справі спірним є лише питання 2) про необхідність постійного догляду за дружиною позивача.

Відповідно до пункту 23 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, який є Додаток 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), при поданні до звільнення з військової служби за підставами у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:

копія свідоцтва про шлюб;

один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;

Таким чином, відповідно до Переліку, необхідність постійного стороннього догляду може бути підтверджено, одним з трьох можливих документів: 1) висновок медико-соціальної експертної комісії; 2) витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; 3) висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження необхідності постійного догляду за дружиною.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна