Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №380/8331/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 рокусправа № 380/8331/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 із вимогами:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нездійсненні обчислення з 19.06.2023 по 05.04.2026 грошового забезпечення ОСОБА_1 з використанням розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, що призвело до протиправного зменшення розміру грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення за періоди з 19.06.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 по 05.04.2026 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідно Законами України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та «Про Державний бюджет України на 2026 рік», а також грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку, додаткових відпусток та грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення, обчисленого із застосуванням зазначеної розрахункової величини.

Позовні вимоги обґрунтувані протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у незастосуванні при обчисленні позивачу в період з 19.06.2023 по 05.04.2026 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а натомість застосуванні сталої величини 1762,00 грн, що призвело до заниження розміру грошового забезпечення. Позивач посилається на те, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, що передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 04.05.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив у повному обсязі. Відповідач зазначив, що у спірному періоді розрахунок грошового забезпечення позивача здійснювався відповідно до чинної редакції пункту 4 Постанови № 704, який визначав розрахункову величину у розмірі 1762,00 грн; що командир військової частини як суб`єкт владних повноважень не наділений дискреційними повноваженнями самостійно оцінювати відповідність підзаконного акта нормам закону та зобов`язаний діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені статтею 19 Конституції України; що належним способом захисту у разі незгоди з нормативно-правовим актом є його оскарження, а не ігнорування. На переконання відповідача, задоволення позову призведе до перевищення повноважень командира військової частини. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача надіслав на адресу суду відповідь на відзив, в якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві.

Розглянувши позов, відзив, відповідь на відзив, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 05.04.2023 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2023 № 172 позивача з 19.06.2023 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.03.2026 № 224-РС старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану (підпункт «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2026 № 95 позивача з 05.04.2026 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Як слідує з картки особового рахунку військовослужбовця, посадовий оклад та оклад за військовим званням ОСОБА_1 у період з 19.06.2023 по 05.04.2026 обчислювались відповідачем виходячи з розміру 1762,00 грн шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

На переконання позивача, така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки розмір посадового окладу та окладу за військовим званням мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції з прив`язкою розрахункової величини до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким, зокрема, в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зазначені зміни. Отже, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 10.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21 та від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, в якій останній вказав таке.

12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший у такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб є базовим державним соціальним стандартом, що відповідно до статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлюється законом і на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення. Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а також порядок встановлення державних стандартів.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).

Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу (закону про Державний бюджет України на відповідний рік), із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того, чи був він чинним на момент виникнення спірних відносин.

Доводи відповідача про те, що командир військової частини як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати чинну редакцію пункту 4 Постанови № 704 і не наділений повноваженнями оцінювати її відповідність актам вищої юридичної сили, не спростовують наведеного. Питання застосовності пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481 вирішується саме судом під час розгляду справи через призму статті 7 КАС України, тоді як предметом спору є не дискреція командира, а відповідність нарахованого грошового забезпечення вимогам закону. Гарантований статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України судовий захист порушеного права не може бути поставлений у залежність від обсягу повноважень суб`єкта владних повноважень самостійно усувати невідповідність підзаконного акта закону.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 - 2684,00 грн; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 - 3028,00 грн; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 - 3028,00 грн; Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 - 3328,00 грн. Отже, розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців у спірному періоді є більшим, ніж стала величина 1762,00 грн, застосована відповідачем.

Оскільки додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) розраховуються у відсотковому співвідношенні від величини посадового окладу та окладу за військовим званням, то при перерахунку посадового окладу й окладу за військовим званням перерахунку підлягають і відповідні додаткові види грошового забезпечення, а також похідні від них одноразові виплати (грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані дні відпустки), нараховані виходячи з місячного грошового забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях (Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016). Норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту військовослужбовців є пріоритетними та мають безумовний характер.

Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись статтею 245 КАС України, дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу з 19.06.2023 по 05.04.2026 обчислення (перерахунку) грошового забезпечення виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, є протиправною.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 13 Конвенції передбачено право кожного на ефективний засіб юридичного захисту. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення за період з 19.06.2023 по 05.04.2026, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток і грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (на 01.01.2023 - 2684,00 грн, на 01.01.2024 - 3028,00 грн, на 01.01.2025 - 3028,00 грн, на 01.01.2026 - 3328,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 з 19.06.2023 по 05.04.2026 обчислення (перерахунку) грошового забезпечення виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення за період з 19.06.2023 по 05.04.2026, а також грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку, додаткові відпустки та грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.