Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №380/6445/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 рокусправа № 380/6445/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Ухвалою суду від 10.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 27.02.2022 у віці 24 років призваний на військову службу по мобілізації під час діє воєнного стану. Під час проходження служби позивач брав участь в бойових діях, що у сукупності складає більше шести місяців, та отримав статус учасника бойових дій. З метою отримання одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 позивач звертався із рапортами до командира військової частини, однак отримав відмову.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, в якому вказав, що ініціатива уряду «Контракт 18-24» покликана на укладання контракту військовозобов`язаними у віці від 18 до 24 років. Позивача призвано на військову службу по мобілізації 27.02.2022 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ №46 від 27.02.2022. На момент призову позивачу виповнилось 24 роки. Він проходить службу на посаді рядового складу Військової частини НОМЕР_1 НГУ по теперішній час. Однак позивач досягнув 25-річного віку 07.09.2022. Бойові відрізки, задекларовані позивачем та підтверджені довідкою №85 від 12.03.2026: 07.03.2024 – 02.05.2024 (57 днів) - вік позивача 26 років; 18.05.2024 – 22.05.2024 (5 днів) - вік позивача 26 років; 29.08.2024 – 17.12.2024 (111 днів) - вік позивача 27 років; 01.01.2025 – 13.02.2025 (44 дні, що підпадають під строк обліку за п. 4) вік позивача 27 років. Таким чином, вся задекларована участь у бойових діях відбулась після досягнення позивачем 25-річного віку. З позиції відповідача позивач не є суб`єктом права на винагороду відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153, оскільки положення Постанови №153 прямо та вичерпно визначають учасників експериментального проєкту: «громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу». Абзац 2 пункту 4 Постанови №153 встановлює право на винагороду для: «...осіб... які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану... та брали безпосередню участь у бойових діях». За правилами системного тлумачення нормативного акта як цілісного документа, вікова характеристика «у віці до 25 років» визначає не окрему технічну умову (лише момент призову), а описує якісний портрет суб`єкта - молоду особу, яка в молодому віці прийшла на службу і в молодому віці несла бойову службу. Відривати вікову прив`язку від змісту бойової участі означало б ігнорувати єдність регуляторного задуму Постанови №153. За системним та телеологічним тлумаченням абзацу 2 пункту 4 у взаємозв`язку з пунктом 3 Постанови №153, право на винагороду виникає у особи, яка: у віці до 25 років вступила на службу; у віці до 25 років несла бойову службу відповідної тривалості. Позивач виконав лише першу з цих умов. Участь у бойових діях, що є підставою для нарахування Винагороди, здійснювалась поза межами вікового діапазону, на який розрахований експериментальний проект.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав повністю. Додатково вказав, що механізм виплати одноразової грошової винагороди, передбачений пунктом 4 Постанови №153, не є елементом експериментального проекту, оскільки не пов`язаний ані з укладенням спеціального контракту, ані з порядком його реалізації, а ґрунтується виключно на факті вже здійсненого проходження служби в бойових умовах. Запровадження одноразової грошової винагороди одночасно із механізмом одноразової грошової допомоги за експериментальним проектом має на меті урівноваження та забезпечення рівності правового становища осіб, а саме: 1) тих осіб, які після 13.02.2025 укладуть спеціальний контракт та отримають одноразову грошову допомогу як елемент мотивації до майбутньої служби; 2) тих осіб, які до запровадження Постанови №153 (тобто до 13.02.2025 ) уже виконали співставний або більший обсяг бойових завдань, але не могли скористатися жодним мотиваційним механізмом у зв`язку з відсутністю такого нормативного регулювання. Наголосив, що позивач не претендує на отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується в межах експериментального проекту після укладення спеціального контракту. Предметом спору є виключно право позивача на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, як військовослужбовця, який у визначеному віці та під час дії воєнного стану вже брав безпосередню участь бойових діях. Також вказав, що відповідно до пункту 4 Постанови №153 законодавець встановив альтернативні критерії набуття права на виплату винагороди, а саме: прийняття особи на військову службу під час воєнного стану або призов особи на військову службу під час воєнного стану. Зауважив, що позивачем встановлені Постановою №153 вимоги для отримання додаткової грошової винагороди дотримано повністю.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний 27.02.2022 у віці 24 років на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ.

Відповідно до довідок №85 від 12.03.2026 та №120 від 21.04.2026 позивач в періоди з 07.03.2024 по 06.05.2024, з 18.05.2024 по 22.05.2024, з 29.08.2024 по 17.12.2024, з 15.12.2025 по 13.06.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Роботине Пологівського району Запорізької області, с. Юнаківка Сумського району Сумської області, с. Могриця Сумський район Сумська область, м. Суджа російська федерація.

Також, згідно з листом відповідача від 12.03.2026 на день набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 старший солдат ОСОБА_1 провів у безпосередній участі 217 днів, загальна кількість 337 днів.

Позивач з метою отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн. грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, звернувся до відповідача із рапортом.

Відповідно до протоколу №25/15.09.25 від 15.09.2025 засідання комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з реалізації виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди через невідповідність вимогам абзацу 2 підпункту 1 пункту 3 та абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, а саме: ОСОБА_1 27.02.2022 призваний на військову службу по мобілізації під час воєнного стану.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Вирішуючи спір суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє на теперішній час.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно з статтею 12 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Часткою 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII).

Згідно з приписами статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей (абзац 1 частина 1).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону №2011-XII).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова №153, в редакції чинні на нас виникнення спірних правовідносин), якою погодився з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з пунктом 4 Постанови №153 громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Також Постановою №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі – Порядок), який визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (абзац 2 пункту 1 Порядку).

Суд зазначає, що абзац 2 та 4 пункту 4 Постанови №153, як в редакції Постанови №387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції Постанови № 942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлює обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

- приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025): до 25 років;

- факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24.02.2022, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64;

- фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

- безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025) (абаз 2 пункту 4).

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З доказів у справі суд встановив, що позивач 27.02.2022 у віці 24 років призваний на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ.

Позивач, водій/стрілець 3-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) Військової частини НОМЕР_1 НГУ в періоди 07.03.2024 по 06.05.204, з 18.05.2024 по 22.05.2024, з 29.08.2024 по 17.12.2024, з 15.12.2025 по 13.06.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Роботине Пологівського району Запорізької області, с. Юнаківка Сумського району Сумської області, АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_1 НГУ №85 від 12.03.2026 та №120 від 21.04.2026 про участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з листом відповідача від 12.03.2026 на день набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 старший солдат ОСОБА_1 провів у безпосередній участі 217 днів, загальна кількість 337 днів.

Отже, позивач у віці 24 років призваний на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану, що відповідає вимогам Постанови №153.

Суд зауважує, що граматичний аналіз словосполучення «у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану» однозначно свідчить про те, що віковий критерій («до 25 років») застосовується державою не абстрактно до будь-якого періоду життя особи, а пов`язаний виключно з моментом фактичного вступу особи на службу, який мав відбутись не раніше 24.02.2022.

Окрім цього, слід також звернути увагу на те, що визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 Постанови №153 є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану особи у віці до 25 років, а не факт проходження служби чи участі у бойових діях у відповідному віці.

Так, у випадку позивача вступ на військову службу відбувся шляхом призову 27.02.2022 по мобілізації під час дії воєнного стану у віці 24 років, що відповідає умові Постанови №153.

Покликань відповідача про відсутність факту укладання позивачем контракту про проходження громадянами України, суд оцінює критично та звертає увагу, що згідно з абзацом 2 пункту 4 Постанови №153 одноразова грошова винагорода виплачується громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану.

Тобто, викладеними положеннями прямо передбачено альтернативний варіант факту прийняття та початку проходження особою військової служби у віці до 25 років, а саме: або громадянин України укладає контракт та приймається на військову службу, або громадянин України призивається на військову службу під час воєнного стану.

Відповідні положення Постанови №153 не встановлюють імперативної норми про проходження особою військової служби виключно за контрактом.

Також суд встановив, що станом на день набрання чинності Постанови №153 позивач брав безпосередню участь у бойових діях 217 днів, тобто понад 6 місців, що відповідачем не заперечується.

Вказані обставини підтверджуються листом відповідача від 12.03.2026, довідками №85 від 12.03.2026 та №120 від 21.04.2026 про участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Отже, позивачем дотримано вимогу Постанови №153 в частині строку безпосередньої участі у бойових діях.

Крім цього, докази притягнення позивача до кримінальної/адміністративної відповідальності, накладення дисциплінарних стягнень у справі відсутні.

Також про відсутність вказаних фактів вказано і в листі відповідача від 12.03.2026.

Враховуючи встановлені обставини справи, з позиції суду, позивачем дотримані визначені Постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови №153.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах діяв протиправно.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

З огляду на викладене, суд вважає, що для належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153.

4. Судовий збір зі сторін не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя Кравців Олег Романович