Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №380/9194/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 рокусправа № 380/9194/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, –

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 12.02.2020 по день виключення зі списків особового складу військової частини грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести позивачу за період з 12.02.2020 по день виключення зі списків особового складу військової частини нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених у наведений вище спосіб, та зобов`язати відповідача провести відповідне нарахування і виплату;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених у наведений вище спосіб, та зобов`язати відповідача провести відповідне нарахування і виплату.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме у визначенні зазначених окладів виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018, а не станом на 1 січня відповідного календарного року. Позивач зазначає, що внаслідок неправильного нарахування основних видів грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням) неправильно нараховані та виплачені й похідні від них щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премія за посадою), а також грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020– 2023 роки.

Ухвалою судді від 11.05.2026 в цій справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 11.05.2026 та копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу засобами електронного зв`язку за допомогою сервісу «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач станом день розгляду справи не скористався, тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_2 , копіями записів про проходження військової служби, а також з огляду на відомості карток особового рахунку військовослужбовця за 2020– 2024 роки ОСОБА_1 у період з 12.02.2020 по 13.01.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , де перебував на грошовому утриманні та отримував грошове забезпечення. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_3 .

Під час проходження служби відповідачем у спірний період встановлено розмір посадового окладу позивача та окладу за військовим званням виходячи з розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом станом на 01.01.2018, що підтверджується картками особового рахунку військовослужбовця та довідкою про доходи №377/3 від 29.01.2026.

Позивач звертався до відповідача із заявою про надання інформації щодо виплати грошового забезпечення та про проведення перерахунку і виплати невиплаченої суми грошового забезпечення. Листом від 29.01.2026 №690/104/ВихЗПІ відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку та виплати грошового забезпечення з посиланням на чинну редакцію пункту 4 Постанови №704.

На переконання позивача, такі дії та бездіяльність відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення є протиправними, оскільки після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 від 29.01.2020, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», необхідно керуватися положеннями попередньої (первинної) редакції пункту 4 Постанови №704, відповідно до якого розміри посадового окладу та окладу за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (яка набрала чинності 24.02.2018) пунктом 6 до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яким, зокрема, до пункту 4 Постанови №704 були внесені зміни. Це судове рішення, згідно з положеннями статті 325 КАС України, набрало законної сили з дати його прийняття – 29.01.2020. Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт, у тому числі постанова Кабінету Міністрів України, втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Окрім того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 підтверджено неправомірність дій Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21.02.2018 №103 у частині внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Таким чином, саме з 29.01.2020 – дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 – була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не станом на 01.01.2018. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 10.10.2022 у справі №400/6214/21 та від 10.01.2023 у справі №120/8682/21-а.

Як убачається зі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становив 2102,00 грн; станом на 01.01.2021 – 2270,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»); станом на 01.01.2022 – 2481,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»); станом на 01.01.2023 – 2684,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»). Отже, зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня кожного з відповідних календарних років у розумінні вимог пункту 4 Постанови №704 призводить до збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Суд також звертає увагу, що 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» (яка набрала чинності 20 травня 2023 року), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший у такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Таким чином, з дня набрання чинності Постановою №481 Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання – 1762,00 грн.

Згідно з частинами першою – третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені у частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, пункт 2 Постанови №481 щодо внесення змін до пункту 4 Постанови №704 у частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі №340/507/22).

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24, відповідно до яких під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину – 1762,00 грн. У цій постанові Верховний Суд відступив від попередніх висновків, викладених у постановах від 20 жовтня 2025 року у справі №600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі №420/3824/25, у яких було зазначено про відсутність правових підстав для застосування у період дії Постанови №481 розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У первинній редакції пункту 4 Постанови №704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні. Відповідно до статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, соціального захисту та інших сферах. Приписи пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року.

Окремо суд зазначає, що встановлене положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а розмір мінімальної заробітної плати застосовується з іншою метою – для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні зазначених окладів.

Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету; однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких об`єктивних критеріїв, і якщо особа очевидно підпадає під ці критерії, це породжує у неї виправдане очікування у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України та враховуючи те, що положення пункту 4 Постанови №704 у частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 у первинній редакції в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись статтею 245 КАС України, дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу за період з 12.02.2020 по день виключення зі списків особового складу військової частини перерахунку грошового забезпечення (основного, додаткового та одноразових видів грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, є протиправною.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Згідно з положеннями статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктів 5 і 6 Постанови №704 визначення розмірів надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення військовослужбовцям знаходиться у залежності від розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців. Відповідно до частини 1 статті 10-1 зазначеного Закону військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Отже, наслідком неправильного нарахування основних видів грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням) є неправильне нарахування та виплата похідних від них щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за посадою, а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020– 2023 роки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, у тому числі грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки) за період з 12.02.2020 по день виключення зі списків особового складу військової частини, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_2 за період з 12.02.2020 по день виключення зі списків особового складу військової частини перерахунку грошового забезпечення (основного, додаткового та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження ним військової служби), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, у тому числі грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) за період з 12.02.2020 по день виключення зі списків особового складу військової частини, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.