Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №380/5934/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 рокусправа № 380/5934/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (далі відповідач-1), Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі відповідач-2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції щодо не виплати ОСОБА_1 суми доплати до грошового забезпечення за червень 2020 року, вересень-жовтень 2020 року, грудень 2020 року, березень 2021 року – липень 2023 року, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови КМУ від 29.04.2020 № 375;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції та Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми доплати до грошового забезпечення за червень 2020 року, вересень-жовтень 2020 року, грудень 2020 року, березень 2021 року – липень 2023 року, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови КМУ від 29.04.2020 № 375.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що проходив службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції. Однак Департамент патрульної поліції за червень 2020 року, вересень-жовтень 2020 року, грудень 2020 року, березень 2021 року – липень 2023 року не здійснював доплату у розмірі 50% від грошового забезпечення під час виконання позивачем службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375. Наведене зумовило його звернення до суду з цим позовом.

Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що правові підстави для виплати додаткової доплати у періоди з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 у Відповідача були відсутні, так як фінансування для здійснення вищевказаної доплати поліцейським до Департаменту (як і до інших суб`єктів) не надходило.

Наголошує на тому, що виконання позивачем посадових обов`язків упродовж спірного періоду за своїм змістом безпосередньо не свідчать про право позивача на отримання додаткової доплати, передбаченої постановою КМУ від 29.04.2020 №375, оскільки така доплата розраховується пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, а не відпрацьованого часу на відповідній посаді.

Вказує, що підставою для отримання додаткової доплати за постановою КМ України № 375 від 29.04.2020 р. є сукупність таких умов: особа є поліцейським; під час виконання своїх повноважень поліцейський забезпечує життєдіяльність населення; наявність відповідного бюджетного фінансування за відповідними бюджетними програмами. Таким чином, у зв`язку з відсутністю відповідного фінансового забезпечення з бюджету, вважають, що обставини на які посилається Департамент патрульної поліції, в своїй сукупності свідчать про реальну фінансову неможливість провести виплату вказаних коштів за спірний період.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач проходив службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції до 12.12.2024.

За період проходження служби позивачу було нараховано та виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення на період дії карантину у таких розмірах:

- за березень 2020 року – 4487,92 грн (виплачено у липні 2020 року);

- за квітень 2020 року – 6943,15 грн (виплачено у липні 2020 року);

- за травень 2020 року – 4977,92 грн (виплачено у липні 2020 року);

- за липень 2020 року – 604,58 грн (виплачено у серпні 2020 року);

- за серпень 2020 року – 4 927,29 грн (виплачено у грудні 2020 року);

- за листопад 2020 року – 7 333,05 грн (виплачено у грудні 2020 року);

- за січень 2021 року – 4 661,91 грн (виплачено у липні 2021 року);

- за лютий 2021 року – 4 092,10 грн (виплачено у липні 2021 року).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової доплати за червень 2020 року, вересень-жовтень 2020 року, грудень 2020 року, березень 2021 року – липень 2023 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі – Закон №580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Кабінет Міністрів України 29.04.2022 прийняв постанову №375, якою врегулював деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни (далі – Постанова №375).

Пунктом 1 Постанови №375 встановлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

За приписами пунктів другого, четвертого, п`ятого вказаної постанови встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі – Порядок).

У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками» (далі – бюджетні кошти).

Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі – органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання додаткової доплати до грошового забезпечення на період дії карантину, передбаченого Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вказана вище доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

Суд відзначає, що забезпечення життєдіяльності населення – комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров`я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.

У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров`я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.

З матеріалів справи встановлено, що за період проходження служби позивачу було нараховано та виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення на період дії карантину у таких розмірах: за березень 2020 року – 4487,92 грн (виплачено у липні 2020 року); за квітень 2020 року – 6943,15 грн (виплачено у липні 2020 року); за травень 2020 року – 4977,92 грн (виплачено у липні 2020 року); за липень 2020 року – 604,58 грн (виплачено у серпні 2020 року); за серпень 2020 року – 4 927,29 грн (виплачено у грудні 2020 року); за листопад 2020 року – 7 333,05 грн (виплачено у грудні 2020 року); за січень 2021 року – 4 661,91 грн (виплачено у липні 2021 року); за лютий 2021 року – 4 092,10 грн (виплачено у липні 2021 року).

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 не заперечує, що позивач у вказані періоди виконував обов`язки, які пов`язані з безпосереднім контактом з населенням.

Натомість за червень 2020 року, вересень-жовтень 2020 року, грудень 2020 року, березень 2021 року – липень 2023 року відповідач-1 не здійснював нарахування та виплату передбаченої постановою №375.

Притім, відповідачем-1 жодним чином не доведено різниці в специфіці роботи позивача в місяці, у яких йому було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах в порівнянні з місяцями, коли позивачу така доплата не нараховувалась та не виплачувалась.

Як на підставу невиплати доплати у спірні періоди відповідач-1 покликається на відсутність фінансування для здійснення вищевказаної доплати.

З цього приводу суд вказує, що такі доводи не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними в силу того, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою, на що неодноразово наголошував Верховний Суд України у своїх рішеннях (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).

На користь такого висновку свідчить також практика Європейського Суду, зокрема, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), відповідно до яких реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань є безпідставними.

Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування та виплату доплати до грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №420/19450/21.

За наведених обставин суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача-1, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу суми доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% грошового забезпечення за червень 2020 року, вересень-жовтень 2020 року, грудень 2020 року, березень 2021 року – липенть2023 року, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до Постанови №375.

Відтак, з метою належного захист слід зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу суми доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за червень 2020 року, вересень-жовтень 2020 року, грудень 2020 року, березень 2021 року – липень 2023 року, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до Постанови №375.

Отже, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак підстав для розподілу судового збору немає.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суми доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% грошового забезпечення за червень 2020 року, вересень-жовтень 2020 року, грудень 2020 року, березень 2021 року – липень 2023 року, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за червень 2020 року, вересень-жовтень 2020 року, грудень 2020 року, березень 2021 року – липень 2023 року, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».

Розподіл судового збору не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна