Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №340/2611/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2611/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), у якій просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог:

- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчого провадження № 66918410;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крикун Олени Миколаївни від 09.02.2023 року про закінчення виконавчого провадження № 66918410;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 66918410 та вжити заходів примусового виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебував виконавчий лист Кіровоградського окружного адміністративного суду №340/785/21 про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити позивачу одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладання першого контракту в розмірі дев`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених законом на 01.01.2019 відповідно до підпункту 1.4.2 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2019 №234. Проте державним виконавцем Крикун О.М. 09.02.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 та статті 63 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі — Закон №1404-VIII).

Позивач вважає зазначену постанову протиправною та передчасною. Вказує, що судове рішення фактично залишилося невиконаним, а державний виконавець не вжив усіх передбачених законом заходів для реального примусового стягнення коштів з боржника. При цьому, невиконання боржником рішення суду після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття вичерпних заходів примусового виконання рішення та про неможливість його виконання.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що па виконанні у відділі примусового виконання рішення управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №66918410 з примусового виконання виконавчого листа № 340/785/21 від 01.09.2021 Кіровоградського окружного адміністративного суду про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення ним першого контракту в розмірі дев`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2019 року, відповідно до п/п. 1.4.2. п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2019 року №234.

Вважає, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження №66918410 від 09.02.2023 винесена правомірно та в межах наданих повноважень, оскільки державний виконавець вжив усіх передбачених законом заходів для виконання рішення суду. Зокрема, у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду, постановами двічі 11.11.2022 та 14.12.2022 на військову частину накладено штрафи, а у наступному 02.02.2023 направлено до ГУНП у Кіровоградській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Зауважує, що оскільки рішення суду мало зобов`язальний (немайновий) характер, тому могло бути виконане виключно самим боржником – Військовою частиною НОМЕР_1 , а виконавець позбавлений можливості вчинити дії щодо арешту, вилучення (списання коштів з рахунків) та примусової реалізації майна боржника.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано термін для усунення недоліків, відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

11.05.2026 представником позивача подано суду позовну заяву у новій редакції.

14.05.2026 ухвалою продовжено ОСОБА_1 строк, встановлений ухвалою суду від 28.04.2026 тривалістю не більше 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

19.05.2026 представник позивача надав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

25.05.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати а правилами статті 287 КАС України з повідомленням (викликом) учасників справи.

08.06.2026 ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Натомість, у відзиві на позовну заяву просив суд розгляд справи проводи без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

Також, 11.06.2026 представник відповідача направила на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними матеріалами.

Військова частина НОМЕР_1 правом на подання пояснень не скористалось, участі представника у судовому засіданні під час розгляду справи не забезпечила.

За приписами частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із частиною 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №340/785/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ним першого контракту в розмірі дев`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2019 року, відповідно до п/п 1.4.2. п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2019 року № 234. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення ним першого контракту в розмірі дев`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2019 року, відповідно до п/п. 1.4.2. п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2019 року №234 (а.с. 50зв.-52, 61зв.-63).

01.09.2021 Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №340/785/21 в якому зазначено:

"Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення ним першого контракту в розмірі дев`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2019 року, відповідно до п/п. 1.4.2. п. 1 накату командира військової частини НОМЕР_1 (но стройовій частині) від 22.08.2019 року №234". Боржником визначено Військову частину НОМЕР_1 (а.с. 75).

23.09.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крикун Оленою Миколаївною винесено постанову ВП№66918410 про відкриття виконавчого провадження з виконавчого листа №340/785/21 від 01.09.2021 (а.с. 54зв.)

Також, 23.09.2021 державним виконавцем Крикун Оленою Миколаївною у виконавчому провадженні №66918410 винесені постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (розмір яких складає 218,75 грн (а.с. 55зв., 56зв.)

Постановою державного виконавця від 21.10.2021 відкладено проведення виконавчих дій до 03.11.2021 (а.с. 62).

09.09.2022 державним виконавцем Крикун Оленою Миколаївною направлено Військовій частині НОМЕР_1 вимогу про виконання рішення суду в повному обсязі на протязі трьох днів з моменту отримання вимоги (а.с. 68).

11.11.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крикун Оленою Миколаївною винесено постанову про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 за невиконання рішення без поважних причин у розмірі 5100,00 грн (а.с. 69зв.-70).

14.12.2022 державним виконавцем винесено постанову про накладення повторно штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 за невиконання рішення у розмірі 10200,00 грн (а.с. 71зв.-72).

Окрім того, 02.02.2023 державним виконавцем Крикун Оленою Миколаївною підготовлена та надіслано до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, у якому просила вирішити питання про притягнення винних осіб Військової частини НОМЕР_1 до кримінальної відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України за невиконання рішення суду а.с. 73-74).

09.02.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крикун Оленою Миколаївною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №66918410 у зв`язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника (а.с. 77зв.-78).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано положеннями Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Таким чином, примусове виконання рішення суду розпочинається прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню в разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадках, передбачених частиною третьою статті 63 цього Закону.

Частинами першою-третьою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною 3 статті 63 Закону №1404-VIII-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру.

Як встановлено судом, в ході виконавчого провадження з метою забезпечення виконання виконавчого листа №340/785/21, виданого 01.09.2021 Кіровоградським окружним адміністративним судом, державним виконавцем були вчинені такі дії: винесені постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.09.2021, направлено вимогу від 09.09.2022 про виконання рішення суду у повному обсязі, винесено постанову про накладання штрафу від 11.11.2022, постанову про повторне накладання штрафу від 14.12.2022 та надіслано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 02.02.2023.

Інші заходи щодо примусового виконання рішень державним виконавцем не вживалися.

Після направлення повідомлення про кримінальне правопорушення від 02.02.2023 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, державним виконавцем була винесена оскаржувана постанова від 09.02.2023 про закінчення виконавчого провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача стверджує, що державний виконавець вжив усіх заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", за результатами яких прийняв обґрунтовану й законну постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте, суд не погоджується із такими твердженнями та зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

У даній справі судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов`язання здійснити виплату особі одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення ним першого контракту в розмірі дев`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2019, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.

При цьому частина третя статті 63 Закону №1404-VIII встановлює обов`язок виконавця закінчити виконавче провадження лише у випадку неможливості здійснення примусового виконання рішення немайнового характеру без участі боржника.

У свою чергу, накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 08.12.2022 у справі №457/359/21, від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020 та від 26.10.2023 у справі №420/1511/23.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною третьою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення; про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ; із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення; про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

З матеріалів справи не встановлено, чи взагалі мала місце така перевірка, чи вчинялись державним виконавцем інші дії, спрямовані на виконання рішення суду, окрім накладення штрафу та направлення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

За встановлених обставин та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку про протиправністю постанови про закінчення виконавчого провадження як такої, що винесена передчасно, за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірність постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крикун Олени Миколаївни про закінчення виконавчого провадження №66918410 від 09.02.2023, у зв`язку з чим остання підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо закінчення виконавчого провадження № 66918410 суд зазначає, що закінчення виконавчого провадження оформлюється виключно шляхом винесення постанови. Тому спірні дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження реалізовані у акті індивідуальної дії - постанові від 09.02.2023.

За таких обставин, визнання протиправною та скасування зазначеної постанови є достатнім та ефективним заходом захисту порушених прав та інтересів позивача. Водночас дії відповідача щодо закінчення виконавчого провадження не мають самостійного юридичного значення та не породжують у даному випадку жодних правових наслідків, а тому позовні вимоги у цій частині до задоволення не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження та вжити заходів примусового виконання виконавчого документу суд враховує, що після скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця, відповідно до положень частини 1 статті 41 Закону №1404-VIII. Відтак, підстави для задоволення позову у цій частині також відсутні.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241 — 246, 250, 287 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крикун Олени Миколаївни про закінчення виконавчого провадження № 66918410 від 09.02.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або з моменту прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11 червня 2026 року.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 43315529, вулиця Театральна, будинок 6/7, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006).

Третя особа - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК