Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №320/8142/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Київ справа №320/8142/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Пенсійного фонду України та просить суд:

- визнати протиправним обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві суми пенсії та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 в заниженому розмірі шляхом застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо керівництва та контролю за діями ГУ ПФУ в місті Києві під час обмеження суми пенсії та забезпечення виплати пенсії ОСОБА_1 в заниженому розмірі шляхом застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та визнати протиправними дії ПФУ щодо фінансування (виплати) пенсії в заниженому розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві на протязі 10 днів від дати набрання цим рішенням законної сили здійснити обчислення (розрахунок) пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 і в подальшому без понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», та без застосування будь-яких інших обмежень суми пенсії згідно рішення Київського окружного адміністративного суду в справі №320/139/23 і забезпечити виплату пенсії за графіком в термін, передбачений ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» шляхом внесення повної суми пенсії в список на зарахування пенсій згідно додатку №2 постанови КМ України від 30.08.1999 №1596 в місяці, наступному за місяцем, в якому рішення суду набере законної сили;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві на протязі 10 днів від дати набрання цим рішенням законної сили здійснити обчислення (розрахунок) заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 в період з 01.01.2026 до дати набрання цим рішенням суду законної сили з використанням щомісячних розрахунків пенсії без понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без застосування будь-яких інших обмежень суми пенсії згідно рішення Київського окружного адміністративного суду в справі №320/139/23 та забезпечити виплату суми заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням інфляції та 3% річних) в термін, передбачений ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» шляхом внесення суми заборгованості в список на зарахування пенсій згідно додатку №2 постанови КМ України від 30.08.1999 №1596 в місяці, наступному за місяцем, в якому рішення суду набере законної сили;

- зобов`язати Пенсійний Фонд України організувати, скоординувати та проконтролювати роботу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо проведення в термін 10 днів від дати набрання рішенням суду законної сили перерахунку пенсії та розрахунку заборгованості з виплати пенсії (з урахуванням інфляції та 3% річних) ОСОБА_1 та внесення суми пенсії і суми заборгованості з виплати пенсії (з урахуванням інфляції та 3% річних) в список на зарахування пенсій згідно додатку №2 постанови КМ України від 30.08.1999 №1596 в місяці, наступному за місяцем, в якому рішення суду набере законної сили;

- зобов`язати Пенсійний Фонд України своєчасно, відповідно до ч.2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та в повному обсязі профінансувати (провести виплату) суми пенсії та суми заборгованості з виплати пенсії (з урахуванням інфляції та 3% річних) ОСОБА_1 за належними (законними) розрахунками ГУ ПФУ в м. Києві, проведеними без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без застосування будь-яких інших обмежень суми пенсії згідно рішення Київського окружного адміністративного суду в справі №320/139/23 місяці, наступному за місяцем, в якому рішення суду набере законної сили;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відповідно до п.5 ст.382 КАС України подати у строк 10 днів після набрання рішення суду законної сили надати до суду звіт про виконання судового рішення;

- зобов`язати Пенсійний фонд України в місті Києві відповідно до п.5 ст.382 КАС України подати у строк 20 днів після набрання рішення суду законної сили звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення внаслідок протиправного обмеження з 01.01.2026 виплати пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» з урахуванням понижуючого коефіцієнта. Вважає, що Головне правління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язане забезпечити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнта до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою № 1778. Вказує, що Пенсійний фонд України протиправно ухилився від керівництва та контролю за діями Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві та перерахував на рахунок позивача в Ощадбанк занижену суму пенсії. Також вважає, що похідним спірним є питання нарахування компенсації на суму пенсійних виплат за період з 01.01.2026 по дату набрання рішенням суду законної сили. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем – Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було подано відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що Рішенням Окружного адміністративного суду України від 12.12.2018 у справі№826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018№103. Вважає, що у зв`язку із скасуванням пунктів 1, 2 постанови № 103 неможливо здійснити жодні перерахунки. Вказує, що виплата інфляційних збитків та відсотків річних може бути здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Також, вважає, що визначені розміри пенсій за спеціальними законами, які перевищують 25 950 грн, не є страховою виплатою, а є привілеєм від держави та платників податків.

Відповідачем – Пенсійним фондом України було подано відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсії є дискреційними повноваженнями територіальних органів Фонду. Повноваження щодо виплати пенсії позивачу належать виключно Головному правління Пенсійного фонду України в м. Києві. Зазначив, що Пенсійний фонд позбавлений можливості здійснювати фінансування пенсії окремому одержувачу, оскільки не складає список та не володіє інформацією про одержувачів, виключно до нього. Вважає, що зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити фінансування виплати коштів позивачу виходитиме за межі повноважень Пенсійного фонду України, а тому не може бути реалізоване. Водночас, кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок асигнувань з Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 “Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду”.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач вважає протиправним обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві суми пенсії та виплату пенсії з 01.01.2026 в заниженому розмірі шляхом застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 64 Основного Закону України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі – Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України не обмежуються.

Згідно з абзацом першим преамбули Закону 2262-ХІІ цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Абзацом третім преамбули Закону № 2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частинами першою і частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі – Постанова № 1778) установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постановою № 1778 установлено додаткові підстави для обмеження розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Суд вважає за необхідне наголосити, що попри імперативні положення абзацу 3 статті 1-1 Закону України № 2262-XII стосовно можливості внесення змін до умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII виключно шляхом внесення змін до Закону № 2262-XII, та всупереч позиціям, які висловлені Конституційним Судом у своїх рішеннях щодо неможливості внесення законом про Державний бюджет України зміни до інших законів, органом законодавчої влади другий рік поспіль вносяться зміни до Закону № 2262-XII, зокрема Законом України «Про Державний бюджет на 2026 рік».

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд, зокрема сформував висновки про те, що абзац 3 статті 11 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Разом з цим у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Також у постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).

Таким чином, суд вважає, що застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови № 1778, є протиправним.

Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі № 520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб).

Таким чином, суд вважає, що у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відсутні підстави для виплати пенсії позивачу з обмеженням її максимальним розміром. Тому відповідач – Головне правління Пенсійного фонду України в м. Києві повинен провести перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2026 без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою № 1778.

Суд дійшов висновку, що такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування визначених Постановою № 1778 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 є протиправними.

Щодо позовних вимог у частині здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на протязі 10 днів від дати набрання цим рішенням законної сили обчислення заборгованості та виплати пенсії без застосування будь-яких інших обмежень суми пенсії згідно рішення Київського окружного адміністративного суду в справі №320/139/23 і забезпечити виплату пенсії за графіком в термін, передбачений ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» шляхом внесення повної суми пенсії в список на зарахування пенсій згідно додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» від 30.08.1999 №1596 (далі – постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596) в місяці, наступному за місяцем, в якому рішення суду набере законної сили, суд зазначає наступне.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача обчислити заборгованість та виплатити пенсію без застосування будь-яких інших обмежень суми пенсії згідно рішення Київського окружного адміністративного суду в справі №320/139/23 і забезпечити виплату пенсії за графіком в термін, передбачений ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» шляхом внесення повної суми пенсії в список на зарахування пенсій згідно додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 в місяці, наступному за місяцем, в якому рішення суду набере законної сили, слід відмовити, як передчасних.

Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.

Суд не може під час ухвалення рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку та виплаті перерахованих сум на виконання цього рішення будуть порушені, на момент вирішення даного спору, у суду відсутні.

Щодо позовних вимог у частині здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на протязі 10 днів від дати набрання цим рішенням законної сили обчислення заборгованості та виплати пенсії без застосування будь-яких інших обмежень суми пенсії згідно рішення Київського окружного адміністративного суду в справі №320/139/23 та забезпечити виплату суми заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням інфляції та 3% річних) в термін, передбачений ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» шляхом внесення суми заборгованості в список на зарахування пенсій згідно додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України України від 30.08.1999 №1596 в місяці, наступному за місяцем, в якому рішення суду набере законної сили , суд зазначає наступне.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), згідно з якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Згідно статті 52 Закону № 2262-ХІІ особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

За приписами статті 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пунктом 4 Положення № 280 передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України (підпункт 4); організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо забезпечення своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 6).

Згідно пункту 7 Положення № 280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління.

Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/2648 (далі - Положення № 28-2), головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, пунктом 1 Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 (далі - Порядок № 1279), передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги.

При цьому механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, що визначений Порядком № 1279, не передбачає участі Пенсійного фонду України безпосередньо у процедурі виплати пенсії.

Відповідно до пункту 12 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (далі - Порядок № 1596) органи Пенсійного фонду (головні управління Пенсійного фонду України в областях, м. Києві) на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів.

Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду.

Пунктом 13 Порядку № 1596 визначено, що під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України.

Згідно пункту 14 Порядку № 1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України проводить протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.

Тобто, виходячи із вказаних норм, обов`язок щодо виплати пенсії покладається на пенсійний орган, в якому пенсіонер перебуває на обліку, яким в даному випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Водночас, згідно пункту 3 частини першої статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) одними з джерел формування коштів Пенсійного фонду є кошти державного бюджету, саме за рахунок яких, згідно статті 8 Закону № 2262-ХІІ і здійснюється виплата пенсій, призначених відповідно до вказаного Закону.

У свою чергу, порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду встановлюється правлінням Пенсійного фонду (частина четверта статті 71 Закону № 1058-ІV).

На виконання зазначеної норми постановою Правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 затверджено Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України (далі - Порядок № 21-2), згідно пункту 7 Розділу ІІ якого передбачено, що за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються видатки, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету. Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

При цьому, згідно із пунктом 4 Розділу ІІ, пунктом 1 Розділу VІІ Порядку № 21-2 кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених саме законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Бюджет Пенсійного фонду з урахуванням пункту 12 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV затверджується Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно із пунктом 1 розділу ІХ «Виконання бюджету Пенсійного фонду» Порядку № 21-2 фінансування пенсійних виплат здійснюється відповідно до щомісячного Плану-графіка поденного фінансування виплати пенсій і видатків на утримання апарату Фонду.

У свою чергу, згідно пункту 9 Порядку казначейського обслуговування коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1465 (далі - Порядок № 1465), асигнування з державного бюджету, які виділяються для фінансування виплат Фонду, і кошти Фонду, що надходять на видаткові рахунки, Фонд розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій, житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, соціальних та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, а також видатків головним управлінням Фонду згідно з потребою на виплату допомоги на поховання, відрахувань з пенсії та інших виплат, недоотриманих виплат, перерахування частини пенсії установам (закладам), у яких пенсіонери перебувають на повному державному утриманні, установам за місцем відбування покарання, на оплату послуг, пов`язаних з виплатою і доставкою пенсії, житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, та інших виплат уповноваженими організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, на оплату послуг АТ «Ощадбанк» (комісійних винагород, витрат, пов`язаних з підкріпленням кас банку для пенсійних виплат і для забезпечення готівкою відокремлених підрозділів (філій, представництв, відділень тощо) уповноваженої організації, якими надаються послуги із безпосередньої виплати і доставки пенсій, грошової допомоги їх одержувачам за місцем проживання в межах України) та інших витрат.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм, Пенсійний фонд України, на виконання своїх повноважень, визначених Положенням про Пенсійний фонд України, у відповідності до Порядку № 1465 та зазначених вище норм Порядку № 1596 здійснює фінансування пенсій саме шляхом розподілу коштів, що надходять на його видатковий рахунок. Спеціальних підрозділів, які безпосередньо виплачують пенсію одержувачам, в Пенсійному фонді України не створено. Повноважень формувати виплатні документи (списки на виплату пенсій, відомості тощо) шляхом включення до них нарахованих конкретним одержувачам сум пенсії та підписувати їх Пенсійний фонд не має.

Централізоване перерахування коштів, що здійснюється Пенсійним фондом України, не є персоналізованим, не передбачає визначення розміру виплати кожній особі окремо, призначене лише для спрощення процедури проходження коштів від Фонду до уповноваженої організації або банку. Перерахування коштів під час фінансування здійснюється однією сумою за згрупованими списками одержувачів, сформованими і підписаними головними управліннями.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на наявність спеціальних правових норм Кодексу адміністративного судочинства України (статті 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, в тому числі шляхом заявлених подібних позовних вимог до іншого суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що рішення у даній справі ще не набрало законної сили.

Щодо інфляційних витрат та трьох відсотків річних, то суд зазначає таке.

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Стягнення з боржника інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до частини другої якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Законодавцем окреслено, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо, які мають бути виражені у грошових одиницях.

Поряд з цим, як зазначалось вище, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 в справі № 2а-11853/10/1570.

За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та (відповідачем), як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Таким чином, в даній справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак, відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Зобов`язання щодо сплати заборгованості по пенсії, яке виникає із судового рішення до цих зобов`язань не відноситься, а тому до цих правовідносин та зобов`язань не може застосовуватись положення статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення вказаної статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин - правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем, є публічними, а не цивільно-правовими.

Отже, підстави для стягнення на користь позивача суми 3% річних та втрат від інфляції відсутні.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 807/542/17, від 27.08.2020 у справі № 804/871/16, від 26.07.2021 у справі № 712/23614/12.

Разом із тим, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц погодилась з позицією суду апеляційної інстанції, який вказав на те що, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі, приймаючи до уваги, що Пенсійний фонд України здійснює фінансування пенсій саме шляхом розподілу коштів, що надходять на його видатковий рахунок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на протязі 10 днів від дати набрання цим рішенням законної сили обчислення заборгованості та виплати пенсії без застосування будь-яких інших обмежень суми пенсії згідно рішення Київського окружного адміністративного суду в справі №320/139/23 та забезпечити виплату суми заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням інфляції та 3% річних) в термін, передбачений ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» шляхом внесення суми заборгованості в список на зарахування пенсій згідно додатку №2 постанови КМ України від 30.08.1999 №1596 в місяці, наступному за місяцем, в якому рішення суду набере законної сили є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, щодо позовних вимог спрямованих до Пенсійного фонду України суд наголошує наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тобто суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку вчинити певні дії є встановлення факту порушення прав, свобод чи інтересів особи на момент звернення до суду та розгляду справи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку та виплаті будуть порушені.

Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт невиконання або неналежного виконання Пенсійним фондом України своїх повноважень, визначених Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 та іншими нормативно-правовими актами.

Також позивачем не наведено обґрунтованих підстав вважати, що Пенсійним фондом України буде застосовано інший порядок виплати пенсії, ніж передбачений чинним законодавством України.

При цьому суд виходить з того, що проведення перерахунку пенсії за своєю правовою природою включає обов`язок здійснити виплату сум пенсії, які не були виплачені у належному розмірі за минулий період. Отже, такі дії охоплюються самим змістом обов`язку щодо проведення перерахунку пенсії та не потребують окремого судового зобов`язання.

За таких обставин доводи позивача фактично зводяться до припущень щодо можливого порушення його прав у майбутньому. Однак судовий захист надається у разі наявності реального, а не гіпотетичного порушення прав чи інтересів особи.

Враховуючи викладене, відсутність на час розгляду справи встановленого порушення прав позивача з боку Пенсійного фонду України виключає підстави для задоволення позовних вимог у цій частині та покладення на Пенсійний фонд України певних зобов`язань.

Таким чином вимоги зобов`язати Пенсійний Фонд України організувати, скоординувати, проконтролювати роботу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо проведення в термін 10 днів від дати набрання рішенням суду законної сили перерахунку пенсії та розрахунку заборгованості з виплати пенсії (з урахуванням інфляції та 3% річних) ОСОБА_1 та внесення суми пенсії і суми заборгованості з виплати пенсії (з урахуванням інфляції та 3% річних) в список на зарахування пенсій згідно додатку №2 постанови КМ України від 30.08.1999 №1596 в місяці, наступному за місяцем, в якому рішення суду набере законної сили та зобов`язати Пенсійний Фонд України своєчасно, відповідно до ч.2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та в повному обсязі профінансувати (провести виплату) суми пенсії та суми заборгованості з виплати пенсії (з урахуванням інфляції та 3% річних) ОСОБА_1 за належними (законними) розрахунками ГУ ПФУ в м. Києві, проведеними без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без застосування будь-яких інших обмежень суми пенсії згідно рішення Київського окружного адміністративного суду в справі №320/139/23 місяці, наступному за місяцем, в якому рішення суду набере законної сили, суд зазначає наступне, задоволенню не підлягають.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття судового рішення у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Позивачем не обґрунтовано необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, а з матеріалів справи не вбачається об`єктивних обставин, які б викликали сумнів щодо добровільного виконання відповідачем рішення суду у цій справі.

Таким чином клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідачів подати до суду звіт про виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2026 виплату пенсії без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахування виплачених сум.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.