Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №280/3132/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Справа № 280/3132/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у визнанні права ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на отримання грошової винагороди, у зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), одержаного під час захисту Вітчизни у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди у зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), одержаного під час захисту Вітчизни у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 25 лютого 2026 року адвокатом Зелінською О.С., в інтересах — позивача було подано заяву в порядку абз. 4 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 НГУ із відповідними копіями документів. Проте вказує, що згідно витягу з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 вирішено відмовити у включенні військовослужбовця до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди. Вважає відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у призначенні одноразової грошової винагороди незаконною та такою, що ґрунтується на неправильному застосуванні положень постанови Кабінету Міністрів України №153. Вказує, що згідно витягу з протоколу засідання комісії, підставою для відмови фактично визначено лише тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях, яка становила 24 дні, що, на думку відповідача, не відповідає вимогам пункту 4 зазначеної постанови. Разом з тим такий підхід суперечить змісту абзацу четвертого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153. Вважає, що відмова відповідача у призначенні належної позивачу виплати виглядає несправедливою та такою, що не відповідає меті запровадження відповідних державних гарантій для військовослужбовців. З огляду на викладене, просить задовольнити позов.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вх. № 20177 від 16.04.2026 вказав, що постановою № 153 не передбачається виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які приймали безпосередню участь в бойових діях строком менш ніж 6 місяців та були прийняті на військову службу з числа осіб, які проходили строкову військову службу та отримали поранення. Також вказує, що у нього відсутні відомості як і про райони ведення воєнних (бойових) дій, в яких позивач приймав безпосередню участь в бойових діях, так і вцілому про факт участі цієї особи в бойових діях, що прямо передбачено абзацом 5 пункту 4 Постанови № 153. Просить відмовити у позові.

У відповіді на відзив вх.№ 20754 від 20.04.2026 представник позивача зазначає, що як підтверджується довідкою про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України №3819 від 02.09.2025 року, позивач дійсно брав участь у бойових діях у періоди з 19.04.2022 року по 30.04.2022 року та з 01.05.2022 року по 12.05.2022 року, перебуваючи у Запорізькій області. Водночас саме під час виконання бойового завдання 12.05.2022 року у населеному пункті Ольгівське позивач отримав тяжке мінно-вибухове поранення внаслідок розриву боєприпаса противника. Вважає, що застосування відповідачем критерію «6 місяців участі» до спірних правовідносин є юридично некоректним, оскільки такий критерій не підлягає застосуванню у випадках, коли підставою для виплати є поранення, отримане під час захисту Батьківщини. Відтак, зазначений аргумент не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. зазначає також, що позивач є саме тією категорією військовослужбовців, на яку поширюється дія пункту 4 Постанови КМУ №153 у редакції з урахуванням змін, внесених Постановою КМУ №942 від 30.07.2025 року. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3132/26.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.10.2021 був прийнятий на військову службу у віці 18 років за призовом із ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21.04.2023 ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці 19 років за контрактом та займав посаду стрільця (помічника кулеметника) 3-го кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

12.05.2022 позивач виконуючи бойове завдання в н.п. Ольгівське, близько 11 години 00 хвилин під час бойового зіткнення з противником внаслідок розриву боєприпаса противника, отримав поранення.

24.01.2023 позивач пройшов медичний огляд у Госпітальній військово-лікарській комісії ДУ «ГМЦ МВС України». Діагноз: Наслідки мінно-вибухової травми (12.05.2022): проникаючого вогнепального поранення грудної клітки ліворуч з гемопневмотораксом, вогнепальним переломом 7,8 ребер, забоєм нижньої частки лівої легені (операції: 12.05.2022- торакотомія ліворуч, видалення уламків, первинна хірургічна обробка ран грудної клітки) у вигляді посттравматичного пневмофіброзу ліворуч; множинних уламкових поранень лівої поперекової ділянки зі значним дефектом м`яких тканин (операція 13.05.22р.- видалення інородних тіл з паравертебральної ділянки ліворуч, вторинна хірургічна обробка ран поперекової ділянки ліворуч) у вигляді зміцнілих післятравматичних та післяопераційних рубців поперекової ділянки спини з наявністю сторонніх тіл (металевих уламків) папавертебрально зліва, інтрам`язево; повільно консолідуючого перелому лівого поперечного відростку L4 хребця у вигляді посттравматичної нейропатії малогомілкового нерву ліворуч з помірним порушенням порушенням функції, радикулопатії D10- D12, L2-L5 з гіпестезією, з більшовим синдромом; акубаротравми у вигляді хронічної двобічної комбінованої приглухуватості. Травма, поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 02.09.2025 № 3819 підтверджується, що позивач дійсно в період: з 19 по 30 квітня 2022р.; з 01 по 12 травня 2022р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області.

25 лютого 2026 року адвокатом Зелінською О.С., в інтересах ОСОБА_1 було подано заяву про виплату грошової винагороди, в порядку абз. 4 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із відповідними копіями документів.

Згідно витягу з Протоколу № 9 від 07.03.2026 засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 вирішено наступне: «Солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем з числа осіб, що призвані на строкову військову службу, та в подальшому прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану, приймав безпосередню участь у бойових діях строком 24 дні, відсутністю у чинному законодавстві норми щодо виплати винагороди у повному обсязі військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни. У зв`язку з викладеним вище комісія прийшла до висновку, що солдат ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 4 Постанови КМУ № 153, відмовити у включенні військовослужбовця до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди.»

Вважаючи протиправною відмову відповідача та з вимогою зобов`язати відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Суд зазначає, що для вирішення цього спору визначальним є встановлення наявності або відсутності у позивача сукупності умов, передбачених пунктом 4 Постанови №153, а саме: належності позивача до відповідної категорії військовослужбовців, прийняття або призову на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, проходження військової служби, участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, а також відсутності встановлених Постановою №153 обставин, які виключають право на виплату.

Суд звертає увагу, що позивач проходив строкову військову службу з 21.10.2021, в подальшому 21.04.2023 під час дії воєнного стану у віці до 25 років (19 років) був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану, проходить військову службу у Національній гвардії України.

Зі змісту пункту 3 Постанови №153 вбачається, що учасниками експериментального проекту прямо визначено, зокрема, Національну гвардію України та Міністерство внутрішніх справ України. Крім того, пункт 4 Постанови №153 поширює право на відповідну винагороду не виключно на військовослужбовців Збройних Сил України, а й на громадян України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу інших утворених відповідно до законів України військових формувань, до яких належить і Національна гвардія України.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності у позивача необхідного строку безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 02.09.2025 №3819, ОСОБА_1 в період з 19.04.2022 по 30.04.2022, 01.05.2022 по 12.05.2022 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Запорізькій області.

Вказана довідка видана на підставі наказів командира в/ч №334 від 06.05.2022, №398 від 09.06.2022.

Крім того, довідка Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» Госпітальної ВЛК №36 від 24.01.2023 підтверджує, що позивач 12.05.2022 отримав поранення пов`язані із захистом Батьківщини. Крім того, як вказано в Акті №79/22 розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення) що стався «12» травня 2022 року об 11 годині 00 хвилин (Форма Н-5) від 22.07.2022, поранення позивач отримав виконуючи бойове завдання в н.п. Ольгівське під час бойового зіткнення з противником внаслідок розриву боєприпаса противника.

За наведених обставин суд вважає, що факт безпосередньої участі позивача у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій належним чином підтверджений матеріалами справи.

Суд також враховує, що відповідач у протоколі засідання комісії від 07.03.2026 №9 визнав наявність у позивача травми, пов`язаної із захистом Батьківщини та отриманої під час виконання бойових завдань, а також визнав факт участі позивача у бойових діях строком 24 дні.. Також у рішенні визнано, що позивач відповідає вимогам Постанови № 153 в частині не притягнення до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності

При цьому підставою для відмови у включенні позивача до наказу про виплату винагороди відповідач визначив власне тлумачення положень пункту 4 Постанови №153, відповідно до якого військовослужбовці з числа осіб, які проходили строкову військову службу та уклали контракт під час воєнного стану, можуть отримати винагороду виключно за умови наявності шестимісячного строку безпосередньої участі у бойових діях.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача.

З аналізу абзаців другого-четвертого пункту 4 Постанови №153 убачається, що законодавець передбачив три окремі правові підстави виплати винагороди:

у повному розмірі - за наявності сукупного шестимісячного строку участі у бойових діях;

пропорційно часу участі - у разі участі менше шести місяців;

у повному розмірі - у разі участі менше шести місяців, якщо така менша тривалість обумовлена пораненням, травмою, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаними під час захисту Батьківщини, або перебуванням у полоні.

Отже, абзац четвертий пункту 4 Постанови №153 є самостійною спеціальною нормою, яка прямо передбачає можливість виплати винагороди у повному обсязі військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях менше шести місяців саме у зв`язку з наявністю поранення чи травми, одержаних під час захисту Батьківщини.

Доводи відповідача фактично нівелюють зміст абзацу четвертого пункту 4 Постанови №153.

Суд зазначає, що до позивача підлягає застосуванню абзац четвертий пункту 4 Постанови №153, оскільки позивач призваний на строкову військову службу, в подальшому уклав контракт під час воєнного стану, брав участь у бойових діях, отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини.

При цьому поранення позивача було отримано безпосередньо під час виконання бойових завдань в районі активних бойових дій, під час бойового зіткнення з противником в н.п. Ольгівське на території Запорізької області.

Відповідачем не надано жодного належного доказу, який би спростовував факт перебування позивача у районах ведення бойових дій або факт виконання ним бойових завдань.

Отже, суд зазначає, що приписами пункту 4 Постанови № 153 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 гривень у разі укладення ним контракту під час воєнного стану до досягнення ним віку 25 років та за умови безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України та отримання поранення під час захисту Вітчизни на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025.

Тож, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень з підстав, викладених у протоколі від 07.03.2026.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та проаналізувавши вищенаведені положення законодавства, що регулюють спірні відносини у даній справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення Військової частини НОМЕР_1 НГУ, викладеного у вигляді протоколу № 9 від 07.03.2026 в частині відмови у включенні ОСОБА_1 до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 (один) мільйон гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, викладене у вигляді протоколу № 9 від 07.03.2026 в частині відмови у включенні ОСОБА_1 до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 (один) мільйон гривень, передбачену абз.4 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10 червня 2026 року.

Суддя Л.Я. Максименко