Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №240/15663/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/15663/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу без врахування права на відстрочку;

- скасувати пункт наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №81 від 20.03.2026 в частині мобілізації позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №81 від 20.03.2026 в частині призвання на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 є протиправним, оскільки позивач повідомив відповідача про його право на відстрочку. Проте, відповідачем було проігноровано та не надано права позивачу на реалізацію відстрочки.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 28.04.2026 за заявою позивача залучено військову частину НОМЕР_1 , як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою суду від 28.04.2026 задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №81 від 20.03.2026 в частині призову на військову службу до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Відповідач подав відзив до суду, в якому проти позову заперечує. Зазначає, що на момент видання наказу №157 від 20.03.2026 та призову позивача на військову службу у розпорядженні відповідача не було жодної інформації чи документів, які б підтверджували право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, а також відповідні документи не надходили від позивача на розгляд комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з питань надання відстрочки військовозобов`язаним. Крім того, станом на 20.03.2026 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, була відсутня інформація про наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Звертає увагу суду, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Позивач через свого представника подав відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивача 20.03.2026 групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 спільно з працівниками Національної Поліції України зупинили для перевірки військово-облікового документу. Під час перевірки було виявлено, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що він підлягає призову на військову службу на загальних підставах.

У позивача уточнили персональні дані, дані військово-облікового документу. Після чого, його було направлено для проведення медичного огляду позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.03.2026, позивача визнано придатним до військової служби.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було видано наказ №157 від 20.03.2026, яким ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації та відправлено до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.

Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню вищевказаний наказ в частині призову його на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлення для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , оскільки має право на відстрочку, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами 2-3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону №2232-XII).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 14 статті 2 Закону №2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента та триває станом на цей час.

Пункт 9 та 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду; мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Позивач зауважує, що його призов на військову службу під час мобілізації є протиправним, оскільки він має право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Вказує, що він здійснює догляд за своєю матір`ю, ОСОБА_2 , яка має інвалідність першої групи та потребує постійного стороннього догляду, згідно висновків довідки МСЕК від 01.08.2024 №638405 серії 12 ААГ.

Частиною 8 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно пункту 11 цього Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім іншого, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024, затверджено Порядок №560, який визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

За нормами пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Формою, визначеною додатком 4, є саме Повідомлення.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

З вищенаведеного, суд дійшов висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють перевірку щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення. Проте, така перевірка відбувається за подання військовозобов`язаним заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 у справі №160/10728/23 звернув увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Судом встановлено, що доказів звернення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки до моменту мобілізації із заявою про надання відстрочки та належними підтверджуючими документами матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що реалізація права на відстрочку від призову під час мобілізації має заявницький характер та передбачає подання військовозобов`язаним відповідних документів до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для їх перевірки та прийняття рішення у встановленому законодавством порядку.

Водночас позивачем не доведено, що станом на момент проведення мобілізаційних заходів відповідачі володіли інформацією про наявність у нього права на відстрочку чи були зобов`язані самостійно встановлювати такі обставини.

Також суд враховує, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем в межах наданих йому повноважень, на підставі наявних облікових даних та за результатами проходження позивачем військово-лікарської комісії, якою його визнано придатним до військової служби.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не вирішується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, скасування наказу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов

11.06.26