Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №160/1650/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокуСправа №160/1650/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув e порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 26.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незабезпечення обстеження та лікування позивача;

-зобов`язати відповідача організувати повне медичне обстеження та лікування у відповідному закладі охорони здоров`я;

-зобов`язати відповідача розглянути та вирішити питання щодо надання відпустки позивачу для лікування та реабілітації.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що внаслідок наявних захворювань у позивача виникли проблеми зі станом здоров`я, у зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача із рапортом про надання йому відпустки та рапортом про направлення на лікування за станом здоров`я, однак відповідач не розглянув рапорти позивача. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду не надав.

18.03.2026 відповідачем подано до суду пояснення, з яких вбачається, що військовою частиною позовні вимоги не визнаються. Так, відповідач зазначив, що позовна заява подана 23.01.2026, тобто, менш ніж через два дні після підписання позивачем рапортів. Відтак, на момент звернення до суду встановлений законом строк для розгляду рапортів ще не сплив, що виключає протиправну бездіяльність відповідача, а так само порушення прав позивача. Наголошує, що позивачем не надано до позову доказів, на підтвердження направлення рапортів відповідачу. Звертає увагу, що позивач вже звертався до відповідача із рапортом про направлення на лікування. За результатами розгляду рапорту позивача направлено 31.12.2025 на лікування до військової частини НОМЕР_2 (медичний шпиталь). Однак після лікування позивач не повернувся до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження служби та самовільно залишив частину з 09.01.2025, що підтверджується наданим до відзиву наказом. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2026 солдата ОСОБА_1 , стрільця-номеру обслуги 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону у зв`язку із неповернення з військової частини НОМЕР_2 вважати таким, що самовільно залишив військову частину з 09.01.2026.

Відповідно до консультативного висновку кардіолога від 07.01.2026 ОСОБА_1 встановлено наступний діагноз: кардіосклероз, гіпертонічна ховроба І ст., 1 ст. Транзиторна шлуночкова екстрасистологія.

Згідно з висновком лікаря рентгенолога № 251, у ОСОБА_1 виявлено: Міжхребцовий остеохондроз, деформуючий спондильоз, спондильоатроз поперекового відділу хребта.

Довідками від 29.12.2025 та від 01.01.2026 зазначено, що ОСОБА_1 звільнений на період фізичних навантажень з 29.12.2025 до 31.12.2025 та з 01.01.2026 до 03.01.2026.

В позовній заяві зазначено, що 21.01.2026 на електронну адресу військової частини НОМЕР_1 позивачем було направлено рапорт від 21.01.2026 щодо надання відпустки для лікування та реабілітації та рапорт від 21.01.2026 щодо надання направлення на лікування.

Вищевказані рапорти були підписані 21.01.2026 за допомогою електронного підпису ОСОБА_1 , що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Станом на день звернення позивача до суду рапорти від 21.01.2026 військовою частиною НОМЕР_4 не розглянуто, вмотивованої відповіді не надано.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача, яка виявилася у нерозгляді рапорту про направлення позивача для проходження медичного оглядута надання відпустки, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд зважає на таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (надалі - Положення №402) для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Медичний огляд проводиться ВЛК, згідно пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 для установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п. 6.1. розділу 6 Положення №402, направлення на медичний огляд проводиться: б) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами

Відповідно до 6.2. розділу 6 Положення №402 на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання;

медична книжка;

посвідчення особи (військовий квиток);

фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді.

службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 15). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі національного персоналу, національного контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов`язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов`язків за станом здоров`я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов`язків, на нижчу посаду тощо;

медична характеристика (у медичній характеристиці обов`язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров`я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров`я).

За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-ХІV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» охорона здоров`я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Турбота про збереження та зміцнення здоров`я військовослужбовців - обов`язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов`язків військової служби (п.233 розділу 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).

Військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я. Військовослужбовці, резервісти під час служби у військовому резерві щорічно проходять медичний огляд, стосовно них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Разом з тим, відповідно до п. 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України (п. 144-2 Положення №1153/2008).

Повертаючись до обставин справи.

Позивач оскаржує бездіяльність відповідача в частині нерозгляду його рапорту щодо надання відпустки для лікування та рапорт від 21.01.2026 щодо надання направлення на лікування, з приводу чого суд вказує таке.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту визначено наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 (надалі Порядок №531).

Так, з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника) (ч. ч розділу І Порядку №531).

Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації (ч. 1 розділу ІІ Порядку №531).

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції (ч. 2 розділу ІІІ Порядку №531).

З аналізу Порядку №531 вбачається, що право на звернення з рапортом з питань, пов`язаних з проходженням військової служби та звільнення з неї, а також отримання відповіді за такими запитами пов`язано з наявністю у особи статусу діючого військовослужбовця.

Натомість, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, військова служба призупиняється. Крім того, такий військовослужбовець втрачає право на звернення до безпосереднього командира (начальника) або до наступного прямого командира (начальника) із відповідним рапортом.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2026 солдата ОСОБА_1 , стрільця-номеру обслуги 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону у зв`язку із неповернення з військової частини НОМЕР_2 вважати таким, що самовільно залишив військову частину з 09.01.2026.

Відтак, рапорти позивача не підлягали розгляду, оскільки позивач втратив статус діючого військовослужбовця.

Також, суд звертає увагу на те, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Зазначені обставини, на переконання суду, виключають наявність підстав для вирішення тих питань, які ініційовано позивачем у рапортах.

Суд звертає увагу, що рапорти підписано 21.01.2026 в той час, коли позивач з 09.01.2026 самовільно залишив місце служби.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд також бере до уваги обставини того, що позивач, оскаржуючи бездіяльність відповідача в частині нерозгляду рапортів, не надав доказів, на підтвердження їх відправки відповідачу.

Так, позивач надав виключно протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису рапортів.

Отже, не знайшли підтвердження в ході розгляду справи обставини допущення відповідачем протиправної бездіяльності в частині нерозгляду рапортів позивача, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) було доведено правомірність вчинених дій.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Розподіл судового збору не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон