Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №947/12273/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 947/12273/26

Номер провадження № 2/521/5989/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю учасників, представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» – не з`явився;

від ОСОБА_1 – не з`явилася.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 27/1, ЄДРПОУ:39493634) до ОСОБА_1 (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У березні 2026 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» звернулося до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №92542434 від 22.01.2022 року у загальному розмірі 40828 грн., а також стягнення витрат по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.01.2022 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 92542434, за яким останній перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 11800 грн.

За доводами позивача, у відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

В подальшому, як вказано позивачем, 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» відповідно до чинного законодавства України, був укладений Договір факторингу №01092025/1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 92542434 від 22.01.2022 року.

За твердженнями позивача, відповідно до Договору факторингу сума боргу відповідачки перед новим кредитором -ТОВ «ФК «ПОЗИКА» становить 40828 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 11800 грн.; заборгованість за відсотками становить 29028 грн.

Позивачем зауважено, що позичальник не виконала свого обовязку за кредитним договором та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду, а також стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору розмірі 2662 грн. 40 коп., та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.04.2026 року цивільну справу №947/12273/26 направлено до Хаджибейського районного суду міста Одеси за підсудністю.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

07.05.2026 року справа №947/12273/26 надійшла у провадження судді Шевчук Н.О.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 21.05.2026 року у справі № 947/12273/26 було відкрито провадження, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

25.05.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» від відповідачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (вх.№37215), яка долучена судом до матеріалів справи.

04.06.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву (вх. №40165), у якому відповідачка просить суд відмовити ТОВ «ФК «ПОЗИКА» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 будь-яких штрафів, пені, а також відсотків, що були нараховані поза межами визначеного договором строку кредитування, а також відмовити у стягненні з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5500 грн. (або значно зменшити ії розмір). Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.

В обгрунтування відзиву, відповідачка посилалася на те, що 22.01.2022 року, за місяць до початку повномасштабного вторгнення в Україну, вона уклала кредитний договір, та внаслідок активних бойових дій вона була змушена рятувати життя та евакуюватися за кордон до Великої Британії, разом із своєю неповнолітньою дитиною та на теперішній час вона не має власного придатного для проживання житла в Україні та перебуває у вкрай важкому фінансовому становищі, самостійно утримуючи дитину в евакуації.

Крім того, у відзиві на позов, відповідачка зауважила, що позивач неправомірно включає у суму вимог штрафні санкції, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк после його припинення споживач звільняється від відповідальності за прострочення зобов`язань, включаючи сплату пені та штрафів, а нарахування цих сум є прямим порушенням закону.

Такж, відповідачка зауважила, що позивач нараховував відсотки поза межами строку кредитування (після закінчення базових днів договору), при цьому, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (справа № 444/9519/12) право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку. На її думку, нарахування відсотків «до дня фактичного повернення коштів» є незаконним та вона може визнати лише чисте тіло кредиту та відсотки, нараховані строго всередині строку дії договору.

Окрім наведеного, у відзиві на позов, відповідачка зауважила, що стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5500 грн, є надмірно несправедливим, оскільки відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи. На її думку, ця справа є типовою та шаблоновою для мікрофінансових організацій, вона формується автоматично і не потребує від представника значних часових чи інтелектуальних витрат.

08.06.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №41163), у якій позивач просить суд позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» задовольнити в повному обсязі, справу розглядати за відсутності представника позивача. Відповідь на відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.

В обгрунтування наданої відповіді на відзив, представник позивача посилався на те, що сам по собі факт перебування особи за кордоном не є безумовною підставою для невиконання процесуальних обов`язків або неналежної реалізації своїх процесуальних прав. Крім того, доводи відповідача щодо форс-мажорних обставин та скрутного матеріального становища є декларативними та не підтверджені жодними належними доказами.

Також представник позивача зауважив, що сам по собі факт введення воєнного стану не звільняє особу від виконання взятих на себе договірних зобов`язань, відповідно до ст. 617 ЦК України саме сторона повинна довести не лише наявність форс-мажорних обставин, а і їх безпосередній вплив на можливість виконання конкретного зобов`язання. Більше того, відповідач не надає жодного доказу того, що після виникнення прострочення: зверталась до кредитора; повідомляла про складне матеріальне становище; просила реструктуризацію чи відтермінування; намагалася врегулювати спір у позасудовому порядку.

Представник позивача зазначив, що доводи відповідача щодо ніби-то неправомірного нарахування штрафних санкцій є безпідставними та не відповідають змісту позовних вимог. Так, позивачем у межах даної справи заявлено до стягнення виключно: суму основного боргу; проценти за користування кредитом та жодних штрафних санкцій, пені чи інших видів відповідальності, передбачених п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позивачем не нараховувалось та до стягнення не заявлялось. При цьому проценти за користування кредитом не є штрафною санкцією у розумінні положень цивільного законодавства, а є платою за користування кредитними коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Також, представник позивача зауважив, що доводи відповідача щодо ніби-то незаконного нарахування процентів поза межами строку кредитування є абстрактними, необґрунтованими та не підтверджені жодним належним контррозрахунком.

Крім того, представник позивача зазначив, що позивачем у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, а саме підготовка позовної заяви та супровід справи включають: аналіз кредитної документації; перевірку правонаступництва; формування розрахунку заборгованості; підготовку процесуальних документів; аналіз судової практики; здійснення представництва інтересів позивача у суді.

09.06.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» від відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №41177), в яких остання просила суд у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування та витрат на правничу допомогу відмовити у повному обсязі, знизити згальний розмір заявлених до стягнення договірних нарахувань, враховуючи відсутність житла та реєстрації у відповідача, та перебування її з дитиною за кордоном. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.

Зокрема за доводами заперечень на відповдь на відзив, відповідачка посилалася на те, що позивач свідомо ігнорує сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), відповідно до якої, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після завершення цього строку договір у частині нарахування відсотків припиняється та нарахування позивачем договірних відсотків поза межами строку дії договору є незаконним, а самі нараховані суми фактично є прихованою неустойкою, яка підлягає списанню.

Крім того, відповідачка вкотре наголосила, що дана справа є типовою та шаблонною для мікрофінансових організацій, позовна заява та відповідь на відзив згенеровані автоматично, змінювалися лише анкетні дані та вимога стягнути кошти за шаблонну роботу з особи, яка перебуває у скрутному становищі, є зловживанням правами.

В судове засідання, призначене на 11.06.2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. За вимогами низки заяв, скерованих до суду, і позивач, і відповідач просили суд розглядати справу за їх відсутності, що розглянуто судом та задоволено.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у змішаній формі (електронній та паперовій), надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з відмовою в іншій частині, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 22.01.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 92542434, який підписано електронним підписом 808392.

Відповідно до п.1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " Ірбіс" є фінансовою установою на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 1137 від 11.12.2018 року, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 2308 від 27.12.2018 має Ліцензію на право здійснення діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, згідно зі статтею 641 Цивільного кодексу України шляхом розміщення цього документу "Договір про надання фінансового кредиту № 92542434 від 22.01.2022 року" в Онлайн Системі на веб-сайті Товариства направляє (робить) пропозицію укласти Договір (оферту) відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України, статей 10, 11 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п.1.2. Пропозиція набирає чинності з 22.01.2022 року та діє до 23 годин 59 хвилин 22.04.2022 року.

Відповідно до п.3.1. За цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 11800 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Відповідно до п.3.2. Графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

При цьому, Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього Договору: пільговий період – 30 календарних днів з 22.01.2022 по 21.02.2022 року – 2,2%; стандартний період – 60 календарних днів з 22.01.2022 по. 22.04.2022 року – 3%.

Відповідно до п.4.2. Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 22.04.2022 року, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Відповідно до п.5.11.1 процентна ставка є фіксованою та складає 2.2 % в день; реальна річна процентна ставка за кредитом у льготному періоді складає 47541.1%, розрахунок якої було здійснено на припущенні, що Сторони виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у цьому Договорі;

Відповідно до п.5.11.2. Процентна ставка діє лише в Пільговий період. Строк пільгового періоду обирається Клієнтом перед укладенням Договору, у значенні від 1 до 30 днів. Якщо Клієнт, з урахуванням вимог п.3.3 цього Договору, повторно обирає Пільговий період, такий період обирається до підписання Додаткового договору до цього Договору між Клієнтом та Товариством. Після закінчення строку Пільгового періоду – нараховується стандартна процентна ставка, зазначена у п. 3.2.2. цього Договору

Розділом №7 Договору передбачені права та обов`язки Сторін.

Відповідно до п.7.2.1., 7.2.2., 7.2.3. повністю повернути Кредит відповідно до пункту 4.2 цього Договору; використовувати Кредит відповідно до його мети згідно пункту 3.4 цього Договору; сплачувати Товариству проценти за користування Кредитом відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цього Договору;

Відповідно до п.9.2. Клієнт не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язань із повернення Кредиту та сплати передбачених цим Договором процентів за Кредитом.

Відповідно до п.11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 22.04.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п.13.14. Додаток №1 до цього Договору є невід`ємною частиною цього Договору та укладається разом із Договором.

Відповідно до п.13.1. Цей Договір є електронним договором у розумінні Закону України "Про електронну комерцію", оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу.

Відповідно до п.13.2. Цей Договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає Закон України "Про електронну комерцію".

Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №92542434 від 22.01.2022 року між сторонами погоджена Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, де загальна вартість кредиту становить 40828 грн.

21.02.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір №1 до Договору про надання фінансового кредиту №92542434 від 22.01.2022 року, який підписано електронним підписом 808392.

Відповідно до п.1.2. Пропозиція набирає чинності з 21.02.2022 року та є чинною до 23.03.2022 року (за часом Системи, зазначеним у Правилах, що затверджено Товариством та чинну редакцію якого розміщено на Веб-сайті).

Відповідно до п.2.1. Враховуючи запит Клієнта, щодо обрання наступного Пільгового періоду, враховуючи те, що Клієнт сплатив проценти за користування Кредитом, Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору про надання фінансового кредиту № 92542434 від 22.01.2022 року.

Відповідно п.2.2. до п. 4.4. Договору та з урахуванням п. 2.1 цього Додаткового договору Товариство і Клієнт дійшли згоди, що строк: Наступного пільгового періоду за Договором складає: 30 календарних днів, який обчислюється з 21.02.2022 по 23.03.2022 року; Стандартного періоду за Договором складає: 60 календарних днів, який обчислюється з 24.03.2022 по 22.05.2022 року.

Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №92542434 від 22.01.2022 року між сторонами погоджена Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, де загальна вартість кредиту становить 37996 грн.

Згідно довідки про ідентифікацію 22.01.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС" на номер телефону 0932861555 було направлено унікальний ідентифікатор (код підпису) – 808392.

Відповідно до довідки ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вбачається, що 22-01-2022 15:16:04 на суму 11800,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua – 132908319, призначення платежу: Зачисление 11800 грн на карту НОМЕР_2 .

Згідно розрахунку заборгованості, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС", станом на 01.09.2025 року за кредитним договором №92542434 від 22.01.2022 року рахується загальна сума заборгованості у розмірі 40828 грн., з яких: залишок основного боргу – 11800 грн., залишок % за кредитом – 29028 грн. Нарахування відсотків за користування кредитними коштами розраховано позивачем з 22.01.2022 року по 22.05.2022 року включно.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 92542434 від 22.01.2022 року.

Згідно Витягу із Додатку № 1 до Договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року за кредитним договором №92542434 від 22.01.2022 року, за ОСОБА_1 рахується загальна сума заборгованості у розмірі 40828 грн., з яких: залишок основного боргу – 11800 грн., залишок % за кредитом – 29028 грн.

Доказів погашення заборгованості ані первісному кредитору , ані позивачу з боку відповідача матеріали справи не містять.

Також, інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали справи не містять.

Окрім наведеного, на підтвердження надання правничої допомоги позивачу до матеріалів позовної заяви додано: Договір про надання правничої допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року, Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 року, Детальний опис робіт на суму 5500 грн., Додаткова угода №92542434 від 16.02.2026 року до Договору про надання правничої допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Горобей Р.Г., Посвідчення адвоката України на ім`я Горобей Р.Г.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми заборгованості за кредитним договором.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 1048 ЦК України - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено: "Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. "

Судом, при розгляді справи також, приймаються до уваги висновки зроблені Верховним Судом України в постанові від 23.03.2020 року (справа № 404/502/18), згідно яких боржник, що отримав повідомлення про передачу прав вимоги за договором не звільняється обов`язку погашення заборгованості, повідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку щодо погашення заборгованості.

Судом у даній справі встановлено, що 22.01.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 92542434, який відповідачем підписано електронним підписом 808392, на виконання якого відповідачу було надано кредит у розмірі 11800 грн., з оплатю процентів: пільговий період - 30 календарних днів з 22.01.2022 по 21.02.2022 року – 2,2%; стандартний період – 60 календарних днів з 22.01.2022 по 22.04.2022 року – 3%, строком до 22.04.2022 року.

В подальшому, 21.02.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір №1 до Договору про надання фінансового кредиту №92542434 від 22.01.2022 року, який відповідачем підписано електронним підписом 808392, та відповідно п.2.2. до п. 4.4. Договору та з урахуванням п. 2.1 цього Додаткового договору Товариство і Клієнт дійшли згоди, що строк: Наступного пільгового періоду за Договором складає: 30 календарних днів, який обчислюється з 21.02.2022 по 23.03.2022 року; Стандартного періоду за Договором складає: 60 календарних днів, який обчислюється з 24.03.2022 по 22.05.2022 року.

Перерахування кредиту від первісного кредитора на рахунок позичальника у даному разі підтверджується наявними у матеріалах справи довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», з якої вбачається, що 22-01-2022 15:16:04 на рахунок позичальника було перераховано кредитних коштів у розмірі 11800,00 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua – 132908319, призначення платежу: Зачисление 11800 грн на карту НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачем.

В подальшому, як встановлено судом, 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1, за умовами даного Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 92542434 від 22.01.2022 року та згідно Витягу із Додатку № 1 до Договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року за кредитним договором №92542434 від 22.01.2022 року, за ОСОБА_1 рахується загальна сума заборгованості у розмірі 40828 грн., з яких: залишок основного боргу – 11800 грн., залишок % за кредитом – 29028 грн.

Тобто, право вимоги до позичальника у цьому разі правомірно перейшло до позивача у даній справі.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором за кредитним договором №92542434 від 22.01.2022 року, за період з 22.01.2022 року по 22.05.2022 року заборгованість відповідача становить у загальному розмірі 40828 грн., з яких: залишок основного боргу – 11800 грн., залишок % за кредитом – 29028 грн. При цьому, як встановлено судом, проценти за користування кредитними коштами нараховані позивачем в межах кредитного дії крединої угоди та додаткової угоди до неї, у зв`язку із чим, доводи відповідачки про нараховані відсотки поза межами дії кредитного договору до уваги судом не приймаються.

Судом у даній справі встановлено та не спростовано відповідачем, що відповідачка ухилилася від виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого у неї утворилась відповідна заборгованість.

Зокрема, за тілом кредиту така заборгованість складає 11800 грн., яку, як вбачається з матеріалів цивільної справи відповідачем ані первісному позикодавцю, ані позивачу як фактору, не повернуто.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження обставин тяжкого матеріального стану відповідачки тощо, останньою суду не надано.

Відтак, у даному разі позовні вимоги ТОВ ФК «ПОЗИКА» в частині стягнення основої суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11800 грн. знаходять своє підтвердження.

Разом з тим, як вбачається судом із наявних матеріалів позовної заяви, позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування позиченими коштами у розмірі 29028 грн.

З приводу нарахування вказаного вище розміру відсотків за користування позиченими коштами, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, укладаючи Кредитний договір №92542434 від 22.01.2022 року сторони погодили, що кредит у розмірі 11800 грн. надається позичальнику строком до 22.04.2022 року з урахуванням пільгового періоду – 30 календарних днів з 22.01.2022 по 21.02.2022 року – 2,2%; стандартний період – 60 календарних днів з 22.01.2022 по. 22.04.2022 року – 3%.

В подальшому, як встановлено судом між первісним кредитодавцем та відповідачем укладено Додатковий договір №1 від 21.02.2022 року, де відповідно п.2.2. до п. 4.4. Договору та з урахуванням п. 2.1 цього Додаткового договору Товариство і Клієнт дійшли згоди, що строк: Наступного пільгового періоду за Договором складає: 30 календарних днів, який обчислюється з 21.02.2022 по 23.03.2022 року; Стандартного періоду за Договором складає: 60 календарних днів, який обчислюється з 24.03.2022 по 22.05.2022 року.

Судом також встановлено, що відсотки у розмірі 29028 грн. нараховано позивачем станом на 22.05.2022 року, тобто в межах строку Кредитного договору та Додаткового договору №1, розмір відсотків нараховано позивачем арифметично вірно.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011 року N15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦК України).

У даному разі, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитодавцем заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 29028 грн., що є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, з огляду на що положення кредитного договору є несправедливими і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації, в тому числі і у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором та автопролонгації строку.

Таким чином, у даній справі, фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у понад 2 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).

Відтак, у даному разі, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційним та справедливим буде стягнення 20000 грн., як відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №92542434.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог с. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що під час розгляду справи позивачем підтверджено факт того, що відповідач взятих на себе грошових зобов`язань в строки та обсязі, передбачені кредитним договором, не виконала, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є частково обґрунтованими та такими, що потребують часткового задоволення, а саме в частині стягнення тіла кредиту – 11800 грн., процентів за користування позиченими коштами – 20000 грн., що загалом становить 31800 грн.

В іншій частині позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих процентів у розмірі – 9028 грн. слід відмовити.

Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд констатує, що в матеріалах справи наявний Договір про надання правничої допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року, Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 року на суму 5500 грн., Детальний опис робіт на суму 5500 грн., Додаткова угода №92542434 від 16.02.2026 року до Договору про надання правничої допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Горобей Р.Г., Посвідчення адвоката України на ім`я Горобей Р.Г., відповідно до якого встановлено види виконаних робіт адвокатом на загальну суму 5500 грн.

Водночас, враховуючи те, що позов судом задоволено частково, на користь позивача з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 4290 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення з неї витрат на правничу допомогу у повному обсязі, обумовлені тим, що справа є малозначною та такою, що не потребує допомоги адвоката, оскільки право позивача, як учасника справи, який звернувся до суду із вимогою захисту приватного права та інтересу, на відшкодування витрат на правничу допомогу, прямо передбачено чинним ЦПК України.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 належить стягнути суму сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 2077 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 611, 612, 625-627, 1054-1055 ЦК України, ст. 2, 5, 10, 12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 27/1, ЄДРПОУ:39493634) до ОСОБА_1 (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за Кредитним договором № 92542434 від 22.01.2022 року у розмірі 31800 грн., з яких: основний борг – 11800 грн., сума заборгованості за процентами – 20000 грн.; а також судовий збір у розмірі 2077 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4290 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 27/1, ЄДРПОУ:39493634) до ОСОБА_1 (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення відсотків у розмірі 9028 грн. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 11.06.2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 27/1, ЄДРПОУ:39493634);

Відповідач: ОСОБА_1 (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Н.О. Шевчук