Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №521/4846/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/4846/26

Номер провадження № 2/521/4758/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Ганошенка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Папінян В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Сачаєву Ірину Олександрівну, 31 березня 2025 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, в якому просить:

-Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 226 482,84 (двісті двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят дві) гривень 84 коп., в порядку відшкодування матеріальної шкоди.

-Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 51 741,63 (п`ятдесят одну тисячу сімсот сорок одну ) грн. 63 коп. 3% річних простроченої суми боргу.

-Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 261 644,97 ( двісті шістдесят одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 97 коп. інфляційних витрат від простроченої суми боргу.

-Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 100 000,00 ( сто тисяч) гривень 00 коп., в порядку відшкодування моральної шкоди.

-Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13.02.2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021163490000001 від 16.01.2021, справа № 523/24045/21 звільнено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачену у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021163490000001 від 16.01.2021 року, від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, встановлених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021163490000001 від 16.01.2021 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України закрито.

В межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 визнана потерпілою.

Ухвалою суду встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачувалась у тому, що вона в період часу з 2017 року по грудень 2020 року, перебувала у трудових відносинах з керівництвом підприємства ТОВ «АвтоПМР», що вело підприємницьку діяльність у сфері підбору та придбання автомобілів для громадян на території Сполучених Штатів Америки, та виконувала роль менеджера. Таким чином, ОСОБА_4 , виконуючи роль менеджера в зазначеній компанії здобула необхідні навички, щодо підбору та алгоритму дій при придбанні автомобілів для клієнтів, та інформацію про клієнтів підприємства.

Приблизно в серпні 2020 року (точний час не встановлено), перебуваючи в офісі компанії ТОВ «АвтоПМР» за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 отримала телефонний дзвінок від потерпілої ОСОБА_1 , яка запитала у ОСОБА_4 , чи може остання допомогти ОСОБА_1 в підборі та придбанні автомобілю на аукціоні в Сполучених штатах Америки. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний корисливий умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 шляхом обману під приводом придбання останній автомобіля на аукціоні в Сполучених Штатах Америки. З метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , та реалізації свого раніше виниклого злочинного умислу, увійшовши в довіру до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 надала останній реквізити банківських карток для начебто оплати вартості транспортного засобу, а саме картки А1 «Універсал банк» № НОМЕР_2 оформлену на ім`я ОСОБА_4 , та картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 оформлену на ім`я ОСОБА_5 , що перебуває в родинних стосунках з ОСОБА_4 та являється її бабусею, а також картки АТ «А-Банк» № НОМЕР_4 , оформлену на ім`я ОСОБА_4 .

Так, 17 серпня 2020 року, в невстановлений час, та в невстановленому д місці ОСОБА_4 , при телефонній розмові, реалізуючи раніше виниклий корисливий умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , шляхом обману, під приводом придбання останній автомобіля, діючи умисно з корисливих мотивів, надала ОСОБА_1 недостовірну інформацію, щодо необхідності оплати доставки автомобіля Ford Edge із Сполучених Штатів Америки до території України. Отримавши недостовірну інформацію від ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_1 , здійснила грошовий переказ на картку банку АТ «А-Банк» № НОМЕР_4 на суму 35 750 гривень, таким чином ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 .

Після чого ОСОБА_4 розпорядилась на власний розсуд грошовими коштами, якими незаконно заволоділа шляхом обману, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 35 750 гривен.

Дії ОСОБА_3 за даним епізодом органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство).

Крім того, продовжуючи реалізацію раніше виниклого злочинного корисливого умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 , шляхом обману, 16 жовтня 2020 року в невстановлений час, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, надала ОСОБА_1 недостовірну інформацію, щодо необхідності оплати вартості послуги доставки до України відносно автомобіля марки Volksvagen Passat. Отримавши недостовірну інформацію від ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_1 , здійснила грошовий переказ на картку банку АТ «А-Банк» N 5375-2351-0888-3198 на суму 47 549 гривень 50 копійок, таким чином ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 .

Після чого ОСОБА_4 розпорядилась на власний розсуд грошовими коштами, якими незаконно заволоділа шляхом обману, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 47 549 гривень 50 копійок.

Крім того, продовжуючи реалізацію раніше виниклого злочинного корисливого умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 , шляхом обману, 19 листопада 2020 року в невстановлений час, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, надала ОСОБА_1 недостовірну інформацію, щодо необхідності оплати вартості брокерських послуг та оплати розмитнення відносно замовленого автомобіля марки Ford Edge.

Отримавши недостовірну інформацію від ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_1 здійснила грошовий переказ на картку банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 на суму 79 539 гривень 59 копійок, таким чином ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 .

Після чого ОСОБА_4 розпорядилась на власний розсуд грошовими коштами якими незаконно заволоділа шляхом обману, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 79 539 гривень 59 копійок.

Дії ОСОБА_3 за даним епізодом органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Крім того, продовжуючи реалізацію раніше виниклого злочинного корисливого умислу спрямованого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 шляхом обману, 18 грудня 2020 року в невстановлений час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , надала ОСОБА_7 недостовірну інформацію, щодо необхідності оплати вартості брокерських послуг та розмитнення відносно замовленого автомобіля марки Volksvagen Passat. Отримавши недостовірну інформацію від ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_1 , здійснила грошовий переказ на картку банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 на суму 63 643 гривень 75 копійок таким чином ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 .

Після чого ОСОБА_4 розпорядилась на власний розсуд грошовими коштами, якими незаконно заволоділа шляхом обману, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 63 643 гривень 75 копійок.

Дії ОСОБА_3 за даним епізодом органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Тобто протиправними суспільно-небезпечними діями відповідача позивачу була спричинена майнова шкода на загальну суму 226 482,84 грн.

На даний час відповідачем вказана грошова сума завданої шкоди в добровільному порядку не відшкодована, тому позивач просить стягнути суму трьох процентів річних від простроченої суми боргу станом на 27.03.2026 року у розмірі 51 741,63 грн. та інфляційні витрати від простроченої суми боргу станом на 27.03.2026 року у розмірі 261 644,97 грн.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2026 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Сачаєва І.О. у судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у ньому, просила суд його задовольнити, також зазначила, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилася, будь-яких заяв, відзиву або клопотань не подавала.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В силу ч. 1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У свою чергу, загальні підстави відшкодування майнової шкоди визначені ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Як встановлено судом, на підставі ухвали Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13.02.2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021163490000001 від 16.01.2021, справа № 523/24045/21, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачувалась у тому, що вона в період часу з 2017 року по грудень 2020 року, перебувала у трудових відносинах з керівництвом підприємства ТОВ «АвтоПМР», що вело підприємницьку діяльність у сфері підбору та придбання автомобілів для громадян на території Сполучених Штатів Америки, та виконувала роль менеджера. Таким чином ОСОБА_4 , виконуючи роль менеджера в зазначеній компанії здобула необхідні навички, щодо підбору та алгоритму дій при придбанні автомобілів для клієнтів, та інформацію про клієнтів підприємства.

Приблизно в серпні 2020 року (точний час не встановлено), перебуваючи в офісі компанії ТОВ «АвтоПМР» за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 отримала телефонний дзвінок від потерпілої ОСОБА_1 , яка запитала у ОСОБА_4 , чи може остання допомогти ОСОБА_1 в підборі та придбанні автомобілю на аукціоні в Сполучених штатах Америки. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний корисливий умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 шляхом обману під приводом придбання останній автомобіля на аукціоні в Сполучених Штатах Америки. З метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , та реалізації свого раніше виниклого злочинного умислу, увійшовши в довіру до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 надала останній реквізити банківських карток для начебто оплати вартості транспортного засобу, а саме картки А1 «Універсал банк» № НОМЕР_2 оформлену на ім`я ОСОБА_4 , та картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 оформлену на ім`я ОСОБА_5 , яка перебуває в родинних стосунках з ОСОБА_4 та є її бабусею, а також картки АТ «А-Банк» № НОМЕР_4 , яку оформлену на ім`я ОСОБА_4 .

Так, 17 серпня 2020 року, в невстановлений час, та в невстановленому місці ОСОБА_4 , при телефонній розмові, реалізуючи раніше виниклий корисливий умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , шляхом обману, під приводом придбання останній автомобіля, діючи умисно з корисливих мотивів, надала ОСОБА_1 недостовірну інформацію, щодо необхідності оплати доставки автомобіля Ford Edge із Сполучених Штатів Америки до території України. Отримавши недостовірну інформацію від ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_1 , здійснила грошовий переказ на картку банку АТ «А-Банк» № НОМЕР_4 на суму 35 750 гривень, таким чином ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 .

Після чого ОСОБА_4 розпорядилась на власний розсуд грошовими коштами якими незаконно заволоділа шляхом обману, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 35 750 гривен.

Дії ОСОБА_3 за даним епізодом органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство).

Крім того, продовжуючи реалізацію раніше виниклого злочинного корисливого умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 , шляхом обману, 16 жовтня 2020 року в невстановлений час, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, надала ОСОБА_1 недостовірну інформацію, щодо необхідності оплати вартості послуги доставки до України відносно автомобіля марки Volksvagen Passat. Отримавши недостовірну інформацію від ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_1 , здійснила грошовий переказ на картку банку АТ «А-Банк» N 5375-2351-0888-3198 на суму 47 549 гривень 50 копійок, таким чином ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 .

Після чого ОСОБА_4 розпорядилась на власний розсуд грошовими коштами, якими незаконно заволоділа шляхом обману, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 47 549 гривень 50 копійок.

Крім того, продовжуючи реалізацію раніше виниклого злочинного корисливого умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 , шляхом обману, 19 листопада 2020 року в невстановлений час, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, надала ОСОБА_1 недостовірну інформацію, щодо необхідності оплати вартості брокерських послуг та оплати розмитнення відносно замовленого автомобіля марки Ford Edge.

Отримавши недостовірну інформацію від ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_1 здійснила грошовий переказ на картку банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 на суму 79 539 гривень 59 копійок, таким чином ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 .

Після чого ОСОБА_4 розпорядилась на власний розсуд грошовими коштами, якими незаконно заволоділа шляхом обману, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 79 539 гривень 59 копійок.

Дії ОСОБА_3 за даним епізодом органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Крім того, продовжуючи реалізацію раніше виниклого злочинного корисливого умислу спрямованого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 шляхом обману, 18 грудня 2020 року в невстановлений час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , надала ОСОБА_7 недостовірну інформацію, щодо необхідності оплати вартості брокерських послуг та розмитнення відносно замовленого автомобіля марки Volksvagen Passat. Отримавши недостовірну інформацію від ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_1 , здійснила грошовий переказ на картку банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 на суму 63 643 гривень 75 копійок, таким чином ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 .

Після чого ОСОБА_4 розпорядилась на власний розсуд грошовими коштами, якими незаконно заволоділа шляхом обману, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 63 643 гривень 75 копійок.

Дії ОСОБА_3 за даним епізодом органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачену у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021163490000001 від 16.01.2021 року, звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, встановлених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021163490000001 від 16.01.2021 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України закрито.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 та її представника про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, на загальну суму 327 201 (триста двадцять сім тисяч двісті одна) гривня залишено без розгляду, роз`яснено потерпілим їх право звернення до суду в порядку цивільного судочинства у разі наявності в них позовних вимог.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, враховуючи визначений ч. 6 ст. 82 ЦПК України принцип обов`язковості ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності суду у питанні вини відповідача, позивач у силу того, що цивільний позов у рамках вказаного вище кримінального провадження залишений без розгляду, обґрунтовано звернувся до суду із даним позовом у порядку цивільного судочинства про відшкодування шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_3 , і саме вона має нести відповідальність за завдану позивачу майнову та моральну шкоду.

Ухвалою суду встановлено, що, внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу заподіяно матеріальну шкоду і ця обставина є обов`язковою для суду при розгляді цієї справи.

Встановленим судом обставинам, відповідають цивільні правовідносини, пов`язані із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій, які регулюються Цивільним Кодексом України.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У силу ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Завдана матеріальна шкода відповідачем до теперішнього часу не відшкодована.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача матеріальної шкоду в сумі 226 482,84 (двісті двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят дві) гривень 84 коп., яка завдана внаслідок кримінального правопорушення.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.

Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.

У той же час розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даному випадку з урахуванням всіх обставин справи та наданих на їх підтвердження доказів, враховуючи обставини за яких були вчиненні протиправні дії, а також наслідки цих дій, які виразились душевних стражданнях позивача, змушених змін у житті та порушенні нормального способу життя, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність визначення розміру моральної шкоди, заподіяної позивачу відповідачем, у розмірі 20 000,00( двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Щодо стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

З урахуванням вищезазначеного, ОСОБА_1 має право на стягнення з ОСОБА_2 суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня внесення останнього платежу 19.12.2020 року та до дня подання позову до суду 27.03.2026 року.

Таким чином, період прострочення, протягом якого позивач має право на компенсацію знецінення грошових коштів та отримання 3% річних, охоплює проміжок часу з 19.12.2020 року по 27.03.2026 року (дата визначена позивачем у позові).

Перевіривши наданий стороною позивача розрахунок за вказаний період, суд визнає його методично правильним, арифметично точним та таким, що відповідає вимогам закону щодо захисту майнового інтересу кредитора. Згідно з цим розрахунком:

-інфляційні втрати за період з 19.12.2020 року по 27.03.2026 року становлять 261 644,97 грн;

-3% річних від суми основного боргу за цей же період складають 51 741,63 грн.

З огляду на викладене, суд вважає вказані суми такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як належна міра цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

За наведених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням підлягають задоволенню частково.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 5598,69 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про відшкодування шкоди задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 226 482,84 (двісті двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят дві) гривень 84 коп., в порядку відшкодування матеріальної шкоди.

3.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 51 741,63 (п`ятдесят одну тисячу сімсот сорок одну ) грн. 63 коп. 3% річних простроченої суми боргу.

4.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 261 644,97 ( двісті шістдесят одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 97 коп. інфляційних витрат від простроченої суми боргу.

5.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 20 000,00 ( двадцять тисяч) гривень 00 коп., в порядку відшкодування моральної шкоди.

6.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп.

7.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі у розмірі 5598,69 грн.

8.В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Хаджибейським районним судом м. Одеси за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після проголошення рішення, а відповідачем - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 08.06.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО