Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №461/6202/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/6202/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/811/4270/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року в складі судді Грицко Р.Р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У липні 2025 року позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №4450879 від 03.06.2021 в сумі 24700,00 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №4450879, відповідно до умов якого відповідач отримав 5000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну суму. Відповідач за свого боку не виконав умов кредитного договору.

29 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №76-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передав (відступив) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги стосовно боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі стосовно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4450879 від 03.06.2021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №76-МЛ від 29.09.2021 сума заборгованості відповідача становить 24700,00 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 18750,00 грн; прострочена заборгованість за комісією 950, 00 грн.

Вказував, що позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачу надіслано письмову претензію про погашення заборгованості №21374522/2124 від 13.06.2025. У зв`язку з невиконання умов договору просив позов задовольнити.

Оскаржуваним заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4450879 від 03.06.2021 в розмірі 9700,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 951,28 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2748,90 грн.

Рішення суду оскаржив позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», вважає незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що відповідач підписавши кредитним договір був ознайомлений зі строком кредитування, розміром відсоткових ставок та умовами кредитування. Зокрема вказує на те, що відповідно до п. 4.2 Кредитного договору №4450879 від 03.06.2021 у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної процентної ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Оскільки, позичальником не було повернуто кредитних коштів у строк погоджений умовами цього договору, то продовжено строк користування кредитними коштами за базовою (стандартно) ставкою, яка визначена п. 1.6. Відповідно розмір нарахованих відсотків за період користування кредитом за базовою процентною ставкою становить 15 000,00 грн (5000*5%*60 днів=15000,00).

При цьому зауважує, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором №4450879 від 03.06.2021 передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №76-МЛ від 29.09.2021. Після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.

Просить скасувати рішення Личаківського районного суду від 25 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

За правилом ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України та ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 24700,00 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що підписанням кредитного договору № 4450879 від 03.06.2021 в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію» сторони досягли згоди щодо умов кредитування, в тому числі про нарахування відсотків та сплати комісії.

За кредитним договором № 4450879 від 03.06.2021, відповідач отримав кредит у розмірі 5000,0 гривень на строк 30 днів із сплатою за користування кредитом 2,50% в день, що становить 125,0 гривень в день. Отже, за цим кредитним договором відповідач зобов`язаний сплати відсотки у розмірі 3750 гривень, а загальна заборгованість становить 8750,0 гривень. Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором № 4450879 від 03.06.2021 року з урахуванням комісії в сумі 950,00 грн, становить 9700,0 гривень.

У стягненні відсотків за понадстрокове користування кредитом суд першої інстанції відмовив, мотивувавши судове рішення тим, що позивач обраховує зазначені відсотки за кредитним договором поза встановлений строк кредитування, обґрунтовуючи його автоматичну пролонгацію, що не відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду та вимогам законодавства.

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Судом встановлено, що 03.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4450879, який підписано електронним підписом відповідача F75854, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер його мобільного телефону (а.с.9-22).

Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із п.1.2 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000 грн.

Кредит надається загальним строком на 30 днів з 03.06.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 03.07.2021 (п.1.4).

Комісія за надання кредиту: 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1).

Проценти за користування кредитом: 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6).

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору (п.1.7).

Згідно із п. 2.1 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Відповідно до п.6.1 договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, або у SMS повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству (п.6.2 договору).

Згідно п.7.1 договору, цей договір(з додатками №1, №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно п.1.4 договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього договору кредитні кошти не будуть відправлені кредитодавцем та/або не будуть отримані позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в особистому кабінеті.

Як вбачається із додатку №1, графіку платежів за договором про споживчий кредит №4450879 від 03.06.2021 та додатку №2 паспорт споживчого кредиту №4450879, відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування, зокрема: тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, реальної процентної ставки, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, загальна вартість кредиту.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором про споживчий кредит №4450879 виконав в повному обсязі, а саме перерахував відповідачу кошти в сумі 5000,0 гривень згідно договору № 4450879 від 03.06.2021, що підтверджується платіжним доручення № 47854337 від 03.06.2021 року (а.с.23).

Судом також встановлено, що 29.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 76-МЛ, згідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступив право вимоги за кредитним договором № 4450879 від 03.06.2021 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», а відповідно ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права вимоги до відповідача (а.с.27-44).

Відповідно до Виписки з особового рахунку за кредитним договором № 4450879 від 03.06.2021 року та відомостей про щоденні нарахування та погашення, станом на 23.06.2025 року загальний розмір заборгованості за цим кредитним договором становить 24700,0 гривень, з яких: 5000,0 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 18750,0 гривень - заборгованість за відсотками; 950,0 гривень - комісія (а.с.24-26).

Матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Сторонами не заперечується, як факт укладення Договору про споживчий кредит №4450879 від 03.06.2021, так і факт отримання позичальником коштів за Договором в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2.6 Договору Товариство має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.

29 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №76-МЛ, згідно з умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель заборгованості).

Пунктом 6.2.3 договору відступлення прав вимоги №76-МЛ права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договір, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

29 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був підписаний акт прийому передачі Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №76-МЛ від 29.09.2021.

Відповідно до платіжної інструкції №41765 від 29.09.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатив ТОВ «Мілоан» плату за відступлення прав вимоги згідно з Договором відступлення прав вимоги №76-МЛ від 29.09.2021 у розмірі 3863357 грн 72 коп.

До ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного договору відступлення прав вимоги №76-МЛ від 29.09.2021 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4450879 від 03.06.2021 в сумі 24700,00 грн, з яких: 5000,00 грн залишок по тілу кредиту, 18750,00 грн залишок по відсотках, 950,00 грн залишок по комісії, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №76-МЛ від 29.09.2021.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомило відповідача шляхом направлення на адресу відповідача претензії Вих. №21374522/2124 від 13.06.2025, в якому вимагало погасити заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за Договором № 4450879 від 03.06.2021 в сумі 24700,00 грн.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), про стягнення відсотків за користування кредитом в межах дії договору, відсотків за користування кредитними коштами поза строком кредитного договору, а також комісії.

Як свідчать матеріали справи, Договір про споживчий кредит №4450879 від 03.06.2021 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Таким чином, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено вище, позичальник ОСОБА_1 погодив умови користування кредитними коштами в кредитному договорі №4450879 від 03.06.2021, а саме надання кредитних коштів в сумі 5000 грн строком на 30 днів - до 03.07.2021.

Разом з тим, згідно із відомостями про щоденні нарахування, нарахування відсотків за 30 днів до 03.07.2021 включно проводилось ТОВ «Мілоан» згідно п. 1.5.2 Договору, тобто за ставкою 2,5 % в день, в період з 04.07.21 по 01.09.2021 – за ставкою, передбаченою 1.6, 2.3.1.2 Договору, тобто за стандартною (базовою) відсотковою ставкою – 5% в день. При цьому п. 2.3.1.2 передбачає пролонгацію на стандартних (базових) умовах.

З Відомостями про щоденні нарахування та погашення», наданих первісним кредитором ТОВ «Мілоан», не вбачається, що боржником здійснювалось погашення кредиту; строк повернення кредиту не продовжувався відповідно до умов, передбачених п. 2.3.1.2.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, пункти 53,53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що нарахування відсотків за користування кредитом починаючи з 04.07.2021 по 01.09.2021, тобто після закінчення строку повернення кредиту, встановленого в пункті 1.3 Договору та в Графіку платежів, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що договором про споживчий кредит №4450879 від 03.06.2021 передбачено строк повернення кредиту до 03.07.2021, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи суму кредитом 5000,00 грн, 3750,00 грн відсотків та комісії 950,00 грн, а тому в цьому розмірі підлягають до стягнення за вище вказаним споживчим кредитом.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в апеляційній скарзі посилалось, зокрема, на пункт 4.2 договору про споживчий кредит № 4450879, згідно з яким у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору.

Таким чином, з аналізу умов договору вбачається, що відсотки, передбачені п. 1.6 Договору кредиту, з врахуванням положень п. 4.2. Договору кредиту, є встановлені як міра відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Проте, звертаючись до суду, підставою позову ТОВ «ФК «Кредикт-Капітал» визначив саме несплату процентів за користування кредитом (відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України), вимог про застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України стягнення процентів як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, позивач не заявляв, а тому самостійне застосування судом таких наслідків є неприпустимим з огляду на порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно, в межах заявлених позовних вимог, встановив фактичні обставини справи та правомірно визначив розмір заборгованості зі сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом, яка підлягає стягненню із відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі, однак не зазначає у чому полягає неправильність висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Відтак, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про часткове задоволення позову, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 09 червня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк