Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №676/1713/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/1713/26

Номер провадження 2-а/676/55/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді – Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання – Райтаровського В.І.,

представника позивача адвоката Васильєвої Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено відповідну постанову R61792 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 04.01.2026 р., яку 16.02.2016 р. відповідачем було направлено до Кам`янець Подільського відділу ДВС. Про відкриття виконавчого провадження за постановою R61792 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 04.01.2026 р., позивач дізнався лише 23.02.2026 р. З винесенням постанови R61792 по справі про адміністративне правопорушення він не погоджується, вважає її неправомірною з огляду на наступне. Постановою R61792 по справі про адміністративне правопорушення на позивача накладено штраф у розмірі 17 000 грн. за те, що він не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК, чим допустив порушення правил військового обліку - тому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Позивач не отримував повідомлення (в т.ч. поштою) від відповідача про винесення постанови, як і про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення. В постанові відсутній підпис позивача про її отримання. Окрім того, позивачу було надано відстрочку на проходження військової служби, яку було продовжено до 16.10.2026 р. – це свідчить про внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Оформлення відстрочки є безумовною підставою вважати оновленими даними про позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно діючого законодавства існує можливість у Держателя Реєстру отримувати персональні дані військовозобов`язаного з інших інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів. Тим самим, відомості щодо наявності інвалідності у позивача, необхідність проходження ВЛК позивачем, могли бути одержані відповідачем самостійно шляхом електронної інформаційної взаємодії. З огляду на це, виключається вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Просить суд визнати поважними причини пропуску звернення до суду та поновити строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 R61792 від 04.01.2026 р. відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року провадження у адміністративній справі відкрито та справу призначено в спрощеному провадженні з викликом сторін.

14.05.2026 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 через систему електронний суд надійшли пояснення по суті позову, з яких слідує, що ОСОБА_1 в порушення ст. ст. 1 та 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487, п. 3.8 Положення про військово – лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402 та Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX який зобов`язав громадян, які до 4 травня 2024 року були визнані обмежено придатними до військової служби, пройти повторний медичний огляд: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду». ОСОБА_1 в цілях військового обліку не пройшов вчасно медичний огляд у військово – лікарській комісії на предмет визначення придатності до військової служби та не здобуто доказів своєчасного (тобто, в межах строку з 04.05.2024р. по 05.06.2025р.) та не звернувся з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, а тому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 23.08.2025 року будо скеровано звернення Е3350455 до Національної поліції про доставлення правопорушника з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на те, що національна поліція не доставила, а ОСОБА_1 особисто не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючись ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення № R61792 від 04.01.2026 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Васильєва Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в позовній заяві та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, через систему електронний суд подав письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

З копії постанови №R61792 від 04.01.2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 слідує, що 04.01.2026 р. тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 складено стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , постанову з якої слідує, що за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) військово лікарської комісії, (п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення правил військового обліку та вчинив адміністративне порушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Копія постанови від 04.01.2026 року №R61792 ОСОБА_1 не отримував.

Із копії довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.06.2006 року №114 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , має військове звання рядовий, зарахований в запас. 28 травня 2002 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний не придатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 має 3 групу інвалідності загальне захворювання на опорно-руховий апарат. Термін дії довічно, дата видачі 19.10.2015 року.

Із скірншоту із резерву ID слідує, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 має відстрочку до 16.10.2026 року, документ оновлено о 21.05 23.02.2026 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1-4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Нормами абз. 3 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Пунктами 68, 80 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по тексту Порядок № 560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

За приписами п. 69 Порядку № 560 резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість дійти висновку, що відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству, а проходження медичного огляду ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (в подальшому Закон № 3621-IX від 21 березня 2024 року).

Зміни внесені, зокрема, до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме до статей 14 та 26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене.

Відповідно до Закону України № 4235-ІХ від 12 лютого 2025 року «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене із Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», законодавець передбачив обов`язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», самостійно пройти повторний медичний огляд для визнання придатності до військової служби, з урахуванням внесення змін законодавства.

Отже, до 05 червня 2025 року громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби повинні були пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 14.06.2006 року №114 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 був визнаний не непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Зарахований в запас 28 травня 2002 року. Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 має 3 групу інвалідності загальне захворювання на опорно-руховий апарат. Термін дії інвалідності довічно, дата видачі 19.10.2015 року. Із скірншоту із резерву ID слідує, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 має відстрочку до 16.10.2026 року, документ оновлено о 21.05 - 23.02.2026 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Васильєва Т.В. пояснила, що позивач має відстрочку у зв`язку із інвалідністю на підставі п.2 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані - визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

З огляду на викладене, не проходження позивачем ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи, загальне захворювання на опорно-руховий апарат з терміном дії довічно, повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05 червня 2025 року не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки відповідний обов`язок, визначений Законом України № 4235-ІХ від 12 лютого 2025 року «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», не розповсюджується на осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю. В даному випадку суд бере до уваги відсутність у законодавчому акті конкретизації групи інвалідності у особи, яка є підставою для звільнення від виконання передбаченого Законом обов`язку.

Таким чином, судом встановлена відсутність у позивача ОСОБА_1 обов`язку самостійно проходити повторний медичний огляд, що прямо передбачено Законом №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення, згідно якої: громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Таким чином, відповідач не довів факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме порушення в особливий період абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», оскільки на час дії вказаної норми Закону, позивач є особою, з інвалідністю.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ про адміністративні правопорушення національні органи влади мають дотримуватися гарантій, притаманних кримінальному провадженню.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Справа «Karelin v. Russia» від 20 вересня 2016 року). Оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Звертаючись до рішень Європейського суду з прав людини, а саме: «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, Суд неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суди мають застосовувати принципи доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення від 21 жовтня 2011 року у справі «Коробов проти України»), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом» (SevtapVeznedaroglu v. Turkey (СевтапВезнедароглу проти Турції).

Отже, суд зазначає, що всі сумніви відносно доведеності вини слід тлумачити на користь особи, а не суб`єкта владних повноважень, оскільки вказаний конституційний принцип, поряд з іншими, є гарантією захисту від безпідставного притягнення осіб до юридичної відповідальності.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами; відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми ст. 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Окрім того, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувану постанову №R61792 від 04.01.2026 року по притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення, він отримав по пошті 23.02.2026 року від відділу Кам`янець-Подільської ДВС у Хмельницькій області, що підтверджується конвертом Укрпошта, який долучені ним до матеріалів адміністративної справи. З огляду на викладене, суд вважає, що є підстави поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказаним позовом.

Керуючись, ст.ст.7, 9, 210 ч.3, 247, 251, 278-280, 293 КУпАП, ст.ст.2, 6, 19-20,77, 132, 139, 229, 286 КАС Україн и, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поновити пропущений строк для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення № R61792 від 04.01.2026 року, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 від 04.01.2026 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 R61792 від 04.01.2026 р. відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користьОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 665,60 грн. судового збору.

Рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко