Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №672/303/26 — Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/303/26

Провадження №2/672/376/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м.Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області

в складі головуючої - судді Рибачук О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Стебло Л.В.,

представника позивачки – адвоката Олійника Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

встановив :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути на її користь неустойку (пеню) за несплату аліментів в сумі 60765,40 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що судовим наказом Городоцького районного суду від 21.09.2023 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки всіх видів доходів щомісячно для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Відповідач аліменти вчасно не сплачує, тому станом на 01.03.2026 виникла заборгованість в сумі 60765,40 грн. Тому просить суд стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 60765,40 грн за вказаний період.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явились. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Представник позивачки подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Заперечень щодо заочного розгляду справи не зазначив.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, не повідомив про причини неявки, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Відзив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду представника позивачки на розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, встановив наступне.

Між сторонами виникли правовідносини щодо утримання неповнолітньої дитини, які регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Судом встановлено, що судовим наказом Городоцького районного суду від 21.09.2023 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки всіх видів доходів щомісячно для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Зазначений судовий наказ перебуває на примусовому виконанні з 09.10.2023, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження.

На даний час зазначений наказ перебуває на примусовому виконанні у Городоцько-Ярмолинецькому відділі ДВС у Хмельницькому районі, згідно інформації якого заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з вересня 2023 по лютий 2026 року складає 60765,40 грн (а.с.24).

При встановленні обставини наявності та розміру заборгованості по сплаті аліментів, суд бере до уваги довідку головного державного виконавця Ксендзової І. про заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, в якій відображено наявність і розмір заборгованості по сплаті аліментів відповідного виду.

Дана обставина не спростована відповідачем.

11.07.2025 постановою головного державного виконавця Ксендзової І.Я. на ОСОБА_2 накладено штраф на користь стягувача аліментів у розмірі 20% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 8988,20 гривень.

Окрім цього, представником позивачки в позовній заяві здійснено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 за період з вересня 2023 року по лютий 2026 року, яка становить 285109,99 гривень.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.03.2026 у власності ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 0,9329 га, яка передана в оренду ПП «Аграрна компанія 2004».

Окрім цього, ОСОБА_2 є власником вантажного автомобіля марки ЗАЗ 2006 року виробництва.

Згідно інформації Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка від 04.06.2026, ОСОБА_2 є здобувачем 3 курсу денної форми першого рівня вищої освіти природничо-економічного факультету з 22.09.2023 року. Фінансування за рахунок коштів фізичних осіб. За період з 04.10.2023 по 31.05.2026 оплата за навчання студента ОСОБА_2 здійснена на загальну суму 69791 гривень.

Застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частиною 2 ст. 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно ч. 3 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.22 постанови № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст.196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+…(Anх1%хQn), де: p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16 та від 25 квітня 2018 року в справі 572/1762/15-ц.

При обрахуванні розміру пені за заборгованістю зі сплати аліментів слід приймати до уваги викладену Верховним Судом у постанові від 19.01.2022р. у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) правову позицію щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, а також щодо формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», що міститься у частині першій статті 196 СК України.

Так, Верховний Суд зазначив, що «при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».

Суд зазначає, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові по справі № 362/4462/16-ц (Провадження № 61-10968св19) від 20.07.2020 року.

Відповідно до висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постанові від 14.12.2020 по справі 661/905/19 «ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 60765,40 гривень. Відповідачем не надано суду доказів, на підтвердження поважності причин несплати аліментів на утримання дитини, а також не спростовано розрахунок розміру пені, розрахований представником позивачки, яка становить 285109, 99 гривень.

Суд зауважує, що за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для її повноцінного розвитку, вони належать дитині, а тому їх сплата повинна здійснюватися своєчасно та у встановленому розмірі.

Із наданих суду доказів встановлено, що відповідач знав про наявність виконавчого провадження щодо стягнення із нього аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , оскільки здійснював часткову оплату аліментів.

Доказів неможливості сплати аліментів на утримання сина в зазначений період відповідачем не надано, як і доказів того, що заборгованість по аліментах виникла з незалежних від платника причин, зокрема несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками або по іншим поважним причинам, відповідач суду не надав, його вина у виникненні заборгованості не спростована.

Наявність у відповідача майна та витрата коштів на своє платне навчання підтверджує отримання ОСОБА_2 доходів.

З розрахунку пені, наданого позивачкою, з яким погоджується суд, слідує, що за період з вересня 2023 року до лютий 2026 року розмір пені за прострочення сплати аліментів становить 285109,99 грн, що перевищує розмір заборгованості по аліментах, а тому відповідно до ст.196 СК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів за вказаний період у сумі 60765,40 грн, в межах розміру заборгованості по аліментах.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачка в позовній заяві просить стягнути з ОСОБА_2 понесені витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивачки, згідно вимог ст.134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив що витрати, понесені на правову допомогу становлять 10000,00 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої допомоги №1 від 03.02.2026, згідно якого вартість наданих послуг по даній справі складає 10000,00 грн, акт прийомання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до даного договору від 09.03.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Олійника Р.В., ордер та платіжну інструкцію про перерахування адвокату коштів в сумі 10000 грн (призначення платежу – оплата за юридичні послуги).

Отже, враховуючи те, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивачки надано всі необхідні докази, а заперечення відповідача щодо їх розміру відсутні, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 180, 194-196 СК України, ст.ст. 13, 81, 200, 229, 247, 283-284, 354 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 60765 (шістдесят тисяч сімсот шістдесят п ять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник позивачки: адвокат Олійник Роман Володимирович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 11.06.2026.

Суддя Олена РИБАЧУК