Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №607/7726/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2026 Справа №607/7726/26 Провадження №3/607/2697/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., за участю: секретаря судового засідання Жук Д.А., потерпілої ОСОБА_1 , захисника – адвоката Заставного Р.А. (бере участь дистанційно), розглянувши матеріали, що надійшли від Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , працює водієм автовишки в ТОВ «ІНВЕСТБУД-2016», РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

28.03.2026 приблизно о 23:20 ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме висловлював словесні образи, погрожував фізичною розправою, штовхав, шарпав, наніс декілька стусанів рукою в область голови, внаслідок чого завдав шкоди її психічному та фізичному здоров`ю, чим порушив вимоги п.п. 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

20.05.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання захисника Заставного Р.А. про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а також шкоди її психічному здоров`ю. На долучених до справи відеоматеріалах з бодікамери працівника поліції відсутні будь-які відомості, які б опосередковано давали підстави стверджувати про вчинення ОСОБА_2 адміністративного порушення. В свою чергу, пояснення ОСОБА_1 про необхідність вжити заходів до ОСОБА_2 щодо домашнього насильства самі по собі не можуть вважатися достатнім доказом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Захисник зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішили припинити свої подружні відносини.

Захисник Заставний Р.А. у судовому засіданні подане ним клопотанням про закриття провадження у справі підтримав з наведених у ньому підстав.

У цьому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 , підтвердивши суду 30.04.2026, що повністю розуміє зміст роз`яснених їй прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 269 КУпАП, відмовилася від надання пояснень по суті справи. На запитання суду зазначила, що не бажає притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та просить закрити провадження у справі. Під час надання відповіді потерпіла розплакалася.

ОСОБА_2 у жодне із судових засідань не з`явився, забезпечивши участь у справі захисника Заставного Р.А. Враховуючи викладене, відповідно до ст. 268 КУпАП справу слід розглянути у відсутності ОСОБА_2 .

Ознайомившись з клопотанням захисника, заслухавши його доводи, з`ясувавши думку потерпілої, дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зазначити таке:

відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон), домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону, фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Керуючись наведеними положеннями, вважаю, що вина ОСОБА_2 у вчиненому доводиться матеріалами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- даними, зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №783013 від 29.03.2026;

- рапортом, зареєстрованим 29.03.2026 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за №15465, відповідно до якого 29.03.2026 о 00:02 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_2 , перебуваючи в стані сп`яніння, вчинив домашнє насильство та наніс їй тілесні ушкодження. Виїздом на місце події встановлено, що близько 23:20 ОСОБА_2 вчинив відносно заявниці насильство психологічного та фізичного характеру, що виразилось у словесних образах, погрозах розправою та нанесенні ударів у область голови, чим порушив вимоги ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Від надання допомоги БШД заявниця відмовилась;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.03.2026, відповідно до якого 28.03.2026 приблизно о 23:20 ОСОБА_2 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме висловлював словесні образи, погрожував фізичною розправою, штовхав, шарпав, після чого наніс декілька стусанів рукою в область обличчя;

- поясненнями ОСОБА_1 від 29.03.2026, відповідно до яких вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 , протягом тривалого часу разом з дітьми та чоловіком ОСОБА_2 28.03.2026 приблизно о 23:20 її чоловік ОСОБА_2 за місцем проживання вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно неї, а саме висловлював словесні образи в її сторону, погрожував фізичною розправою, штовхав, шарпав, наніс декілька стусанів рукою в область обличчя. Діями ОСОБА_2 було завдано шкоду її психічному та фізичному здоров`ю;

- поясненнями ОСОБА_3 від 29.03.2026, згідно з якими 28.03.2026 приблизно о 23:25 його донька ОСОБА_1 зателефонувала до нього в сльозах та повідомила, що її чоловік ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно неї домашнє насильство, побив її, шарпав за волосся. Після чого він одразу поїхав до них, щоб забрати доньку до себе. Коли він приїхав до них, ОСОБА_2 лежав голим без трусів, поводив себе зухвало, сказав, що він в себе вдома та може йому «втулити». Він сказав доньці не терпіти та викликати працівників поліції, оскільки такий факт уже був раніше (приблизно два з половиною місяці тому);

- копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №655807 від 29.03.2026;

- копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від березня 2026 року;

- відеозаписом, що міститься на DVD-R диску;

- рапортом заступника начальника СПДН ВП ПП Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області В. Батуленка від 30.03.2026.

Доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами з огляду на таке.

Матеріали справи містять послідовні та взаємоузгоджені відомості щодо обставин події. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, рапорт працівника поліції, пояснення потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 узгоджуються між собою щодо часу, місця, способу та характеру вчинених дій.

Обставини, повідомлені потерпілою, підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_3 , які відповідно до ст. 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Із пояснень свідка вбачається, що одразу після події його донька зателефонувала йому в сльозах та повідомила про застосування до неї домашнього насильства з боку чоловіка. Прибувши за місцем проживання доньки, свідок застав ситуацію, яка була наслідком вчинення домашнього насильства, після чого порадив потерпілій викликати працівників поліції.

Посилання захисника на відсутність доказів заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП охоплює, зокрема, застосування фізичного насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень. Більше того, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство включає, серед іншого, штовхання, стусани та вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Отже, для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не є обов`язковим встановлення факту спричинення потерпілій тілесних ушкоджень.

Доводи захисника щодо відсутності шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_1 суд відхиляє як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи. Суд установив, що висловлювання в сторону потерпілої словесних образ та погроз фізичною розправою відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є проявами психологічного насильства, оскільки дії ОСОБА_2 були спрямовані на формування у потерпілої стану страху та емоційної невпевненості. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 прямо зазначила, що внаслідок дій ОСОБА_2 їй було завдано шкоди психічному та фізичному здоров`ю, що узгоджується з характером встановлених судом обставин події.

Той факт, що під час судового розгляду потерпіла просила не притягувати ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі, не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення. Вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може ставитися у залежність виключно від подальшої зміни позиції потерпілої після вчинення правопорушення. Суд враховує, що первинні пояснення ОСОБА_1 були надані безпосередньо після події та підтверджуються іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні. Водночас потерпіла з`являлася у судові засідання за всіма викликами суду, що свідчить про її та інтерес до результатів його розгляду, а в останньому судовому засіданні, відповідаючи на запитання суду, перебувала у вираженому емоційно схвильованому та пригніченому стані.

Крім того, доводи захисника про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішили припинити подружні відносини, суд відхиляє як такі, що не впливають на кваліфікацію дій та не спростовують встановлених у справі обставин, оскільки сам по собі факт припинення або намір припинення сімейних відносин не виключає відповідальності за вчинення домашнього насильства та не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного та фізичного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, образи, погрози), внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілого, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, яке полягало не лише у висловлюванні образ та погроз, а й у застосуванні фізичної сили до потерпілої, ступінь його суспільної шкідливості, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за доцільне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді громадських робіт, яке є більш співмірним характеру вчиненого правопорушення порівняно зі штрафом, сприятиме формуванню у правопорушника усвідомлення протиправності своїх дій та запобіганню вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами.

Крім цього, згідно із ч. 1 ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Вирішуючи питання щодо направлення ОСОБА_2 на проходження програми для кривдників в порядку, передбаченому ст. 39-1 КУпАП та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», беру до уваги те, що він вперше притягається до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, а тому не вбачаю підстав для направлення його на проходження такої програми.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, 39-1, 40-1, 173-2 ч. 1, 221, 276, 277, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

постановила:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 30 (тридцять) годин.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

СуддяН. П. Воробель