Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №601/1525/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1525/26

Провадження № 3/601/501/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Кременець

Суддя Кременецького районного суду Тернопільської області Мочальська В.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Головного Управління ДПС у Тернопільській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , директора ТОВ «Кременецьбуд», про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП,-

УСТАНОВИВ:

Згідно протоколу № 263/19-00-07-01 від 14.05.2026, директор ТОВ «Кременецьбуд» ОСОБА_1 здійснив неправильне ведення податкового обліку, а саме завищено в березні 2026 року суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 231272 грн, порушив вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 198.5 ст. 198 ПК України, чим вчинив правопорушення за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про день та час судового засідання був належним чином повідомлений. На адресу суду надіслав письмові пояснення. Вказує, що докази є неналежними, не допустимими, не свідчать про беззастережну його винуватість. У протоколі відсутні посилання на узгодженні податкові повідомлення - рішення. Протокол не відповідає вимогам закону.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як на доказ винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, надано протокол про адміністративне правопорушення № 263/19-00-07-01 від 14.05.2026 та акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2026 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

Вказані докази не свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не відповідає даним вимогам закону, оскільки в ньому не відображено суть адміністративного правопорушення, зокрема, фактично не зазначено об`єктивної сторони правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Норма ч. 1 ст. 163-1 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, проте, для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що при викладі у протоколі суті вчиненого адміністративного правопорушення, у ньому зазначено лише перелік норм податкового законодавства та не вказано, які саме дії або бездіяльність у розумінні диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП були допущені ОСОБА_1 , як директором ТОВ «Кременецьбуд» особисто, що призвели до порушення порядку ведення податкового обліку.

У протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 зазначено лише що він при поданні декларації з ПДВ в березні 2026 року завищив на 231272 грн суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, проте, не зазначені обставини, які дозволяють дійти такого висновку. Також до протоколу не додано жодних первинних документів, які слугували б підставою для такого висновку.

Відсутність вищевказаних даних у протоколі про адміністративне правопорушення та додатків до нього свідчить про неконкретність обвинувачення.

Неконкретність обвинувачення в даному випадку позбавляє можливості ефективно захищатися від нього.

Також, як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює, не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Отже, акт перевірки не може виступати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Також, згідно з положень ст. 58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкові повідомлення-рішення.

Податкові повідомлення-рішення, згідно з п. 56.1 ст. 56 ПК України, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Адміністративне оскарження передбачає подання платником податків скарги до контролюючого органу вищого рівня, який може скасувати податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства, що передбачено п. 55.1. ст. 55 ПК України.

При цьому, згідно з п. 56.15 ст. 56 ПК України, протягом розгляду контролюючим органом вищого рівня скарги платника податків на рішення контролюючого органу сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. А днем узгодження грошового зобов`язання платника податків вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження (другий п. п. 56.17.5 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається податкове повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не має імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом".

Стаття 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За вище викладених обставин, приходжу до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП на підставі ст.247 КУпАП підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст.163-1, 221, 247, 283-284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом 10 днів.

Суддя