Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №453/1356/24 — Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/1356/24

НП: 1-кп/453/56/26

ВИРОК

іменем України

11 червня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

найменування об`єднаного судового провадження:

-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024142300000084 від 08.08.2024 року;

-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141300000290 від 07.11.2024 току;

-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141300000327 від 20.12.2024 року;

-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141300000111 від 01.05.2025 року;

-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141300000238 від 24.09.2025 року;

-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142300000082 від 17.10.2025 року;

-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142300000001 від 05.01.2026 року;

-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142300000024 від 04.05.2026 року;

відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:

обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, на утриманні неповнолітніх та/чи непрацездатних осіб не має, депутатом та/чи адвокатом/нотаріусом не являється, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» не перебуває, військовозобов`язаний, користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, раніше до кримінальної відповідальності притягався, однак судимостей не має;

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальні правопорушення, у вчиненні котрих обвинувачується особа: ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 1 ст. 382, ст. 390-1 КК України;

сторони кримінальних проваджень та інші учасники об`єднаного судового провадження: з боку сторони обвинувачення – прокурорка Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 ; з боку сторони захисту – обвинувачений ОСОБА_3 ;

розглянувши вісім обвинувальних актів у кримінальних провадженнях у даному об`єднаному судовому провадженні, у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за участі вищевказаних сторін кримінальних проваджень та інших учасників цього об`єднаного судового провадження, -

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Обвинувачений ОСОБА_3 07.08.2024 року близько 17:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту, котрий розпочався між ним та дружиною ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, реалізовуючи такий свій злочинний умисел, направлений на заподіяння фізичної шкоди здоров`ю потерпілої ОСОБА_5 , діючи умисно, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх протиправних дій та бажаючи їх настання, наніс один удар долонями обох рук в область грудей потерпілій ОСОБА_5 , від чого вона впала плечима на підлогу та сильно вдарилась, а обвинувачений ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, вирвав з рук потерпілої ОСОБА_5 металевий гак для обслуговування печі, котрим наніс останній ще один удар в область голови. У результаті таких умисних протиправних дій, обвинувачений ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани на волосистій частині голови і садна на спині праворуч, котрі, згідно висновку судово-медичної експертизи, відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Він же, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з котрою кожен має право на повагу до його гідності, та вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у період з 27.02.2024 року по 28.11.2024 року, перебуваючи за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , систематично вчиняв відносно своєї дружини ОСОБА_5 психологічне насильство, котре виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою, приниженні, що призвело до психічних страждань останньої, а також погіршило якість її життя, зокрема спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання. Так, обвинувачений ОСОБА_3 протягом 2024 року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства у сім`ї, тобто вчиняв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за що постановами Сколівського районного суду Львівської області від 10.04.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/356/24 та номером провадження 3/453/240/24, котра 23.04.2024 року набрала законної сили (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118277321), від 09.12.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1917/24 та номером провадження 3/453/936/24, котра 20.12.2024 року набрала законної сили (міститься у ЄДРСР за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), щоразу був підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірах тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. та сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.. Незважаючи на такі заходи реагування, обвинувачений ОСОБА_3 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а, продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, він 27.11.2024 року близько 17:00 год. та 28.11.2024 року близько 15:00 год., перебуваючи щоразу за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , висловлювався щодо своєї дружини ОСОБА_5 нецензурною лайкою, гучно кричав, погрожував їй фізичною розправою, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо останньої, й це призвело до її психічних страждань. У результаті таких своїх умисних протиправних дій, котрі полягали у систематичному вчиненні психологічного насильства щодо своєї дружини ОСОБА_5 , в останньої погіршилася якість життя, було принижено її честь та гідність, це викликало в неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.

Він-же, в порушення положень статей 68, 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до котрих судові рішення, котрі набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, будучи 02.07.2024 року Сколівським районним судом Львівської області притягнутим до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, продовжив 23.09.2024 року близько 16:40 год. та 26.09.2024 року близько 08:45 год., щоразу по автомобільній дорозі у с. Головецько Стрийського району Львівської області, керувати транспортним засобом марки ВАЗ моделі 21063, державний номерний знак НОМЕР_2 , чим двічі ухилявся від виконання постанови Сколівського районного суду Львівської області від 02.07.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/547/24 та номером провадження 3/453/335/24, котра 15.07.2024 року набрала законної сили (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120161578), у частині позбавлення його права керування транспортними засобами на строк один рік.

Він-же, в порушення положень статей 68, 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до котрих судові рішення, котрі набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, будучи 14.11.2024 року та 19.11.2024 року Сколівським районним судом Львівської області притягнутим до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП із накладенням на нього стягнень у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, та у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, продовжив 16.04.2025 року близько 16:38 год. по автомобільній дорозі у с. Тухля Стрийського району Львівської області, керувати транспортним засобом марки ВАЗ моделі 21063, державний номерний знак НОМЕР_2 , чим ухилився від виконання постанов Сколівського районного суду Львівської області від 14.11.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1654/24 та номером провадження 3/453/802/24, котра 26.11.2024 року набрала законної сили (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123002425), та від 19.11.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1725/24 та номером провадження 3/453/840/24, котра 02.12.2024 року набрала законної сили (міститься у ЄДРСР за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у частині позбавлення його права керування транспортними засобами на строк три та п`ять років відповідно.

Він же, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з котрою кожен має право на повагу до його гідності, та вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у період з 27.04.205 року по 09.09.2025 року, перебуваючи за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , систематично вчиняв відносно своєї дружини ОСОБА_5 психологічне насильство, котре виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою, приниженні, що призвело до психічних страждань останньої, а також погіршило якість її життя, зокрема спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання. Так, обвинувачений ОСОБА_3 протягом 2025 року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства у сім`ї, тобто вчиняв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за що постановами Сколівського районного суду Львівської області від 29.05.2025 року у справі за єдиним унікальним номером 453/705/25 та номером провадження 3/453/356/25, котра 10.06.2025 року набрала законної сили (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127717509), від 12.08.2025 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1173/25 та номером провадження 3/453/536/25, котра 25.08.2025 року набрала законної сили (міститься у ЄДРСР за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), щоразу був підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірах шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 грн., із проходженням програми для кривдників. Незважаючи на такі заходи реагування, обвинувачений ОСОБА_3 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а, продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, він 09.09.2025 року близько 19:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , висловлювався щодо своєї дружини ОСОБА_5 нецензурною лайкою, гучно кричав, погрожував їй фізичною розправою, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо останньої, й це призвело до її психічних страждань. У результаті таких своїх умисних протиправних дій, котрі полягали у систематичному вчиненні психологічного насильства щодо своєї дружини ОСОБА_5 , в останньої погіршилася якість життя, було принижено її честь та гідність, це викликало в неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.

Він же, будучи також особою, відносно якого на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 25.09.2025 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1631/25 та номером провадження 2-о/453/98/25, котре 28.10.2025 року набрало законної сили та підлягало негайному виконанню (міститься у ЄДРСР за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 ), видано обмежувальний припис строком на шість місяців про заборону особисто й через третіх осіб вести телефонні перемовини з потерпілою ОСОБА_5 , про заборону особисто й через третіх осіб розшукувати потерпілу ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває та/чи перебуватиме у невідомому для нього місці, особисто чи через третіх осіб переслідувати потерпілу ОСОБА_5 та у будь-який спосіб спілкуватися з нею, будучи при цьому ознайомленим з вищевказаним судовим рішенням та про наслідки порушення встановлених у ньому обмежень, діючи умисно та протиправно, в порушення встановлених заборон та всупереч вимогам ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, 16.10.2025 року близько 17:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , вчинив із потерпілою ОСОБА_5 , словесний конфлікт, в ході котрого виражався нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою, кричав та ображав, тобто не виконав вимоги обмежувального припису, виданого на підставі вищевказаного судового рішення.

Він же, будучи також особою, відносно якого на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 25.09.2025 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1631/25 та номером провадження 2-о/453/98/25, котре 28.10.2025 року набрало законної сили та підлягало негайному виконанню (міститься у ЄДРСР за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 ), видано обмежувальний припис строком на шість місяців про заборону особисто й через третіх осіб вести телефонні перемовини з потерпілою ОСОБА_5 , про заборону особисто й через третіх осіб розшукувати потерпілу ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває та/чи перебуватиме у невідомому для нього місці, особисто чи через третіх осіб переслідувати потерпілу ОСОБА_5 та у будь-який спосіб спілкуватися з нею, будучи при цьому ознайомленим з вищевказаним судовим рішенням та про наслідки порушення встановлених у ньому обмежень, діючи умисно та протиправно, в порушення встановлених заборон та всупереч вимогам ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, 03.01.2026 року близько 17:00 год. та 04.01.2026 року близько 16:00 год., перебуваючи щоразу за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , вчиняв із потерпілою ОСОБА_5 , словесні конфлікти, в ході котрих виражався нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою, кричав та ображав, тобто не виконував вимоги обмежувального припису, виданого на підставі вищевказаного судового рішення.

Він же, будучи особою, якого постановою Сколівського районного суду Львівської області від 12.08.2025 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1173/25 та номером провадження 3/453/536/25, котра 25.08.2025 року набрала законної сили (міститься у ЄДРСР за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (вчиненні домашнього насильства), та було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 грн., із одночасним направленням його до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на три місяці, якого також 23.08.2025 року працівниками ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області було ознайомлено під розписку з вищевказаним судовим рішенням, як і йому було роз`яснено про необхідність проходження програми для кривдників та його було попереджено про кримінальну відповідальність у разі ухилення від проходження такої програми, якого ще 23.01.2026 року у Центрі надання соціальних послуг Славської селищної ради Стрийського району Львівської області було ознайомлено із порядком проходження програми для кривдників, індивідуальним планом, умовами договору про надання соціальної послуги, а також попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від проходження такої програми, проте він, всупереч наведеному, у період з 23.01.2026 року по 28.04.2026 року, маючи реальну можливість, без поважних на те причин, після первинного звернення 23.01.2026 року, не з`явився до Центру надання соціальних послуг Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, котрий знаходиться за адресою: вул. В. Івасюка, 24, с-ще Славсько, Стрийський район, Львівська область, для подальшого проходження програми для кривдників й, тим самим, виконання вищевказаного судового рішення, у зв`язку з чим умисно ухилився від проходження програми для кривдників, застосованої судом.

Статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні котрих визнається обвинувачений.

Суд вважає, що у діях обвинуваченого ОСОБА_3 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і суд також вважає, що дії зазначеного обвинуваченого вірно кваліфіковані за вказаною статтею чинного на час його скоєння КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

В його ж діях двічі наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, і суд також вважає, що дії зазначеного обвинуваченого двічі вірно кваліфіковані за вказаною статтею чинного на час його скоєння КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо подружжя, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи, погіршення якості її життя.

В його ж діях двічі наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, і суд також вважає, що дії зазначеного обвинуваченого двічі вірно кваліфіковані за вказаною статтею чинного на час його скоєння КК України, як невиконання судового рішення, тобто умисне невиконання постанов суду у справі про адміністративні правопорушення, котрі набрали законної сили.

В його ж діях тричі наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, і суд також вважає, що дії зазначеного обвинуваченого тричі вірно кваліфіковані за вказаною статтею чинного на час його скоєння КК України, як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, а також як умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Визначений обсяг доказів, котрі підлягають дослідженню, та встановлений порядок їх дослідження.

Після роз`яснення обвинуваченому ОСОБА_3 суті обвинувачення, який винним себе у скоєнні пред`явлених йому обвинувачень за ч. 1 ст. 125, двічі за ст. 126-1, двічі за ч. 1 ст. 382 та тричі за ст. 390-1 КК України визнав повністю, суд визначив обсяг доказів, котрі будуть досліджуватися, та встановив порядок їх обмеженого дослідження, визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 1 ст. 382 та ст. 390-1 КК України, ніким не оспорюються.

При цьому, судом було враховано, що проти такого порядку дослідження доказів не заперечували усі учасники даного об`єднаного судового провадження.

Суд також попередньо з`ясував, чи правильно розуміють усі учасники даного об`єднаного судового провадження зміст цих обставин, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин (з урахуванням встановленого порядку їх обмеженого дослідження).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю та підтвердив наведені в обвинувальних актах обставини. Зокрема вказав, що він ввечері 07.08.2024 року, перебуваючи за місцем проживання, що по АДРЕСА_1 , мав конфлікт з своєю дружиною ОСОБА_5 , під час котрого умисно наніс останній долонями своїх обох рук один удар в область грудей та у подальшому ще один удар металевим гаком для обслуговування печі в область голови. Окрім того, він в цілому упродовж 2024 та 2025 років за вказаним місцем проживання разом із дружиною ОСОБА_5 , систематично вчиняв щодо своєї дружини ОСОБА_5 дії психологічного характеру, а саме голосно кричав, погрожував їй фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою тощо, так як не міг контролювати себе під час сварок з останньою. Підтвердив, що його неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 та за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, однак він належного значення цьому не надавав. Він усвідомлює, що такі його дії є нічим іншим, як домашнім насильством щодо своєї дружини ОСОБА_5 , й це завдало останній шкоди її психологічному здоров`ю. Востаннє такі події мали місце у січні 2026 року за вказаним місцем проживання, тоді ж він неодноразово порушував виданий на підставі судового рішення щодо нього обмежувальний припис та, не контролюючи себе, знову голосно кричав, погрожував дружині ОСОБА_5 фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою. Також вказав, що дійсно після 23.01.2026 року по теперішній час, маючи реальну можливість, без поважних причин, не з`явився у подальшому до Центру надання соціальних послуг Славської селищної ради Стрийського району Львівської області для виконання програми для кривдників, й він усвідомлює, що тим самим він ухилився від проходження програми для кривдників, застосованої судом. Окремо наголосив, що дійсно був обізнаним про те, що його у липні та листопаді 2024 року відповідними постановами Сколівського районного суду Львівської області, котрі набрали законної сили, з-поміж іншого, було позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік, три роки та п`ять років, однак він спершу у вересні 2024 року, а потім у квітні 2025 року, будучи позбавленим такого права, в силу сімейних обставин, без нагальної на те потреби керував належним йому транспортним засобом марки ВАЗ моделі 21063, державний номерний знак НОМЕР_2 , у с. Головецько та у с. Тухля Стрийського району Львівської області, де й щоразу був зупинений працівниками поліції. На даний час він розуміє значення своїх дій, а тому при обранні йому остаточної міри покарання покладається на розсуд суду, однак просить його суворо не карати.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 повністю підтвердила наведені у п`яти з восьми обвинувальних актів відносно свого чоловіка ОСОБА_3 , зокрема за ч. 1 ст. 125, за ст. 126-1 та за ст. 390-1 КК України, де вона власне й визнана потерпілою, обставини, а також заподіяння останнім у серпні 2024 року їй легких тілесних ушкоджень, та у цілому упродовж 2024 року та 2025 року внаслідок систематичного вчинення домашнього насильства шкоди її психологічному здоров`ю та емоційному стану, вона у більшості у вказаний період перебувала у депресивному стані, й цьому не зміг запобігти навіть виданий на підставі судового рішення щодо чоловіка ОСОБА_3 обмежувальний припис. Проте, станом на сьогодні, вона пробачила чоловікові ОСОБА_3 , з яким вони помирилися у зв`язку із одруженням наймолодшого сина та в силу інших сімейних обставин, вони надалі проживають разом, розлучатися наміру не мають, він поводить себе добре, за кермо автомобіля більше також не сідає, спиртним не зловживає, а тому вона просила чоловіка ОСОБА_3 суворо не карати, як і не застосовувати щодо нього жодних обмежувальних заходів та/чи покладати певні обов`язки.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні усіх інкримінованих йому кримінальних правопорушень обставиною, передбаченою у ст. 66 КК України, при обранні йому міри покарання суд вбачає щире каяття та активне сприяння розкриттю таких кримінальних правопорушень.

Обтяжуючою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК та ст. 390-1 України, обставиною, передбаченою у ст. 67 КК України, при обранні йому міри покарання суд вбачає вчинення таких кримінальних правопорушень щодо подружжя.

Окрім того, обтяжуючою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ст. 390-1 КК України, обставиною, передбаченою у ст. 67 КК України, при обранні йому міри покарання суд вбачає також вчинення таких кримінальних правопорушень повторно.

Мотиви призначення остаточного покарання.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та сукупність усіх обставин, що їх характеризують, зокрема умисну форму вини та мотиви кримінальних правопорушень, спосіб вчинення кожного з кримінальних правопорушень, а також особу зазначеного обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні усіх інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, покаявся у скоєному, він позитивно характеризується за зареєстрованим місцем проживання, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» не перебуває, одружений, користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, він хоча й раніше притягався до кримінальної відповідальності, однак судимостей не має, в силу його звільнення від кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку на підставі ст. 45 КК України.

Суд також врахував позицію потерпілої ОСОБА_5 , висловлену нею безпосередньо під час судового розгляду, щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно з котрою остання при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 покладається на розсуд суду, проте просить його суворо не карати, так як давно йому пробачила, як і також врахував висновок представника персоналу органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, наведений у виконаній щодо нього 22.08.2025 року досудовій доповіді у межах даного об`єднаного судового провадження.

З урахуванням наведених обставин, суд, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , виходячи з положень ст. 65 КК України, вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкціями ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 1 ст. 382 та ст. 390-1 КК України, - у виді громадських робіт на строк сто годин, позбавлення волі на строк два та один роки відповідно, а також обмеження волі на строк один рік, погодившись таким чином з позицією сторони обвинувачення у цьому об`єднаному судовому провадженні, після чого остаточно призначити йому покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, тобто у виді позбавлення волі на строк два роки.

Одночасно суд вважає за можливе та доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України, тобто звільнити його від остаточно призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, з випробуванням, та покласти на нього обов`язки, визначені у ст. 76 КК України як обов`язкові, з покладенням на нього також обов`язку, передбаченого у ст. 91-1 цього Кодексу, як додаткового, - у виді направлення його для проходження програми для кривдників.

При цьому, суд не вважає за доцільне застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_3 інші види обмежувальних заходів та покладати на нього інші додаткові обов`язки, передбачені у ст. 91-1 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 давно примирився з потерпілою ОСОБА_5 , вони надалі є подружжям, проживають разом в одному житлі, наміру розлучатися не мають, а тому заборона перебування у такому житлі чи обмеження їх обох спілкування буде суперечити позиції потерпілої ОСОБА_5 та обмежувати їх з обвинуваченим ОСОБА_3 спільне проживання й ведення господарства.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 остаточного покарання суд не вбачає.

З огляду на вказане, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, сукупність встановлених даних про його особу, остаточну міру покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, із звільненням його від такого покарання з випробувальним терміном, та із покладенням на нього також обов`язку пройти програму для кривдників, суд вважає такою, що відповідає призначеному покаранню, є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішення інших питань, необхідних при ухваленні вироку.

Питання доцільності застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурорки Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Цивільний позов у даному об`єднаному судовому провадженні потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяних внаслідок кримінальних правопорушень, не пред`являвся.

Судові витрати на залучення експертів та інші витрати у даному об`єднаному судовому провадженні відсутні.

Суд, у відповідності до ст. 100 КПК України, вважає за необхідне вирішити долю речових доказів наступним чином: - металевого гаку для обслуговування печі, футболки блакитного кольору та рушника білого кольору, - у спосіб їх знищення; - носіїв інформації (DVD-R дисків), на котрих наявні відеозаписи по факту заподіяння обвинуваченим ОСОБА_3 умисного легкого тілесного ушкодження, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які здійснювали зупинку транспортного засобу під керуванням обвинуваченого ОСОБА_3 , відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які прибули на виклики у зв`язку із невиконанням обвинуваченим ОСОБА_3 обмежувального припису, - у спосіб їх залишення при матеріалах даного об`єднаного судового провадження.

Керуючись статтями 2, 7, 100, 349, 351, 353, 358, 368-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.

Його ж, визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Його ж, визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Його ж, визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 390-1 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання засудженому ОСОБА_3 за сукупністю вказаних вище кримінальних правопорушень, призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі частин 2, 3 ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування остаточно призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року та 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, й виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі частин 1, 4 ст. 76 КК України, зобов`язати засудженого ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та/або навчання. Нагляд за засудженим ОСОБА_3 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

На підставі пункту 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_3 на строк 3 (три) місяці обов`язок у виді направлення його для проходження програми для кривдників.

Рішення щодо запобіжного заходу.

Жоден із визначних чинним КПК України запобіжних заходів щодо засудженого ОСОБА_3 до дати набрання даним вироком суду законної сили не застосовувати.

Рішення щодо речових доказів і документів.

Визнані в одному з кримінальних проваджень речовими доказами металевий гак для обслуговування печі, футболку блакитного кольору та рушник білого кольору, - знищити.

Визнані у частині кримінальних проваджень речовими доказами носії інформації (DVD-R диски), на котрих наявні відеозаписи по факту заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які здійснювали зупинку транспортного засобу, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які прибули на виклики у зв`язку із невиконанням обмежувального припису, - залишити при матеріалах даного об`єднаного судового провадження.

Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області

Поряд з цим, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, котрі ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження котрих було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Порядок отримання копії вироку.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому ОСОБА_3 та прокурорці Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 , а потерпілій ОСОБА_5 , – на її відповідне прохання про це.

Вирок проголошено прилюдно 11 червня 2026 року, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

Суддя ОСОБА_6