Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №451/510/26 — Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

10 червня 2026 рокуСправа №451/510/26

Провадження № 2/451/383/26

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Радехові в залі суду цивільну справу №451/510/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики,

у с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції учасників процесу

У березні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Позов обґрунтований тим, що протягом жовтня-листопада 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено ряд договорів позики грошей (письмові боргові розписки) відповідно до яких відповідач підтвердив, що отримав від позивача в позику грошові кошти, а саме: 25 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей (розписка) у відповідності до якого відповідач підтвердив, що отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 7 000 (сім тисяч) доларів США). Згідно даної розписки відповідач зобов`язувався віддати позивачу дані грошові кошти до 14 листопада 2023 року; 30 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей (розписка) у відповідності до якого відповідач підтвердив, що отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 8 000 (вісім тисяч) доларів США). Згідно даної розписки відповідач зобов`язувався віддати позивачу дані грошові кошти до 21 листопада 2023 року; 03 листопада 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей (розписка) у відповідності до якого відповідач підтвердив, що отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) доларів США). Згідно даної розписки відповідач зобов`язувався віддати позивачу дані грошові кошти до 09 листопада 2023 року; 06 листопада 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей (розписка) у відповідності до якого відповідач підтвердив, що отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) євро. Згідно даної розписки відповідач зобов`язувався віддати позивачу дані грошові кошти до 08 листопада 2023 року; 20 листопада 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей (розписка) у відповідності до якого відповідач підтвердив, що отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 4 000 (чотири тисячі) доларів США). Згідно даної розписки відповідач зобов`язувався віддати позивачу дані грошові кошти до 24 листопада 2023 року. Таким чином, сторони погодили істотні умови договорів позики, а загальна сума, яка була предметом даних договорів становила 2000 євро та 21000 доларів США. Однак на момент звернення з даним позовом до суду відповідач кошти не повернув, а відтак іншого захисту законних прав позивача, як із зверненням з даним позовом до суду, не має. Зважаючи на те, що відповідачем в обумовлені договорами позики строки взяті на себе зобов`язання не виконано взагалі, а відтак окрім основної суми заборгованості також з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 1 407, 41 доларів США та 141, 7 євро (більш детальні розрахунок по кожному договору додається), а саме: згідно договору позики від 25.10.2023 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 429,49 доларів США; згідно договору позики від 30.10.2023 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 558,25 доларів США; згідно договору позики від 03.11.2023 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 141,54 доларів США; згідно договору позики від 06.11.2023 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 141,7 євро; згідно договору позики від 20.11.2023 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 278,13 доларів США. Відтак, просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договорами позики від: 25 жовтня 2023 року в розмірі 7 492, 49 (сім тисяч чотириста дев`яносто два долара США 49 центів); 30 жовтня 2023 року в розмірі 8 558, 25 (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім доларів США 25 центів); 03 листопада 2023 року в розмірі 2 141, 54 (дві тисячі сто сорок один долар США 54 центи); 06 листопада 2023 року в розмірі 2 141, 70 (дві тисячі сто сорок одне євро 70 центів); 20 листопада 2023 року в розмірі 4 278, 13 (чотири тисячі двісті сімдесят вісім доларів США 13 центів) Загальна сума заборгованості становить 22 407, 41 доларів США (двадцять дві тисячі чотириста сім доларів США 41 цент) та 2 141, 7 євро (дві тисячі сто сорок один євро 70 центів) та судові витрати по справі (а.с.3-5).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Суддя своєю ухвалою від 27 березня 2026 року прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначила підготовче судове засідання (а.с.1-2).

Ухвалою від 12 травня 2026 року суд закрив підготовче судове засідання та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.41-42).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Звертав увагу суду, що жодних коштів відповідач позивачу не повернув, що підтверджують оригінали розписок, які наявні у позивача. Також повідомив суду, що у позовній заяві при зазначенні загальної суми заборгованості, механічно допущена описка, загальна сума заборгованості по розписках складає 22 470, 41 доларів США (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят доларів США 41 цент). Просив постановити рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач повторно у судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які скеровувалися судом за фактичним місцем перебування – ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» (а.с.32,45) та розпискою ОСОБА_3 про отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.46-47).

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Установлені судом фактичні обставини справи

25 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей (розписка) відповідно до якого відповідач підтвердив, що отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 7 000 (сім тисяч) доларів США) та зобов`язався віддати позивачу грошові кошти до 14 листопада 2023 року (а.с.10).

30 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей (розписка) відповідно до якого відповідач підтвердив, що отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 8 000 (вісім тисяч) доларів США) та зобов`язався віддати позивачу дані грошові кошти до 21 листопада 2023 року (а.с.11).

03 листопада 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей (розписка) відповідно до якого відповідач підтвердив, що отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) доларів США) та зобов`язався віддати позивачу дані грошові кошти до 09 листопада 2023 року (а.с.7).

06 листопада 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей (розписка) відповідно до якого відповідач підтвердив, що отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) євро та зобов`язався віддати позивачу дані грошові кошти до 08 листопада 2023 року (а.с.8).

20 листопада 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей (розписка) відповідно до якого відповідач підтвердив, що отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 4 000 (чотири тисячі) доларів США) та зобов`язався віддати позивачу дані грошові кошти до 24 листопада 2023 року (а.с.9).

Оригінали розписок представник позивача представив суду, які судом оглянуто у судовому засіданні та звірено з оригіналами.

Таким чином, сторони погодили істотні умови договорів позики, а загальна сума, яка була предметом цих договорів становила 2000 євро та 21000 доларів США.

За відомостями офіційного сайту НБУ, станом на 20.03.2026 курс гривні до 1 долару США складає 43,96 грн, курс гривні до 1 євро - 50,50 грн (а.с.6).

Відповідно до розрахунку сторони позивача 3% річних згідно із ст. 625 ЦК України станом на 20.03.2026 сума нарахованих процентів становить 141, 70 євро (а.с.14-15) та 1 470, 41 дол. США.

Загальна сума заборгованості становить 22 470, 41 доларів США (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят доларів США 41 цент) та 2 141, 7 євро (дві тисячі сто сорок один євро 70 центів).

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань перед позикодавцем за розпискою (договором позики), та неповернення позичальником у визначений цим договором термін суми позики, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Позиція суду

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Норми права, які застосував суд, та мотиви прийняття рішення

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосував норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця), згідно зі статтею 545 ЦК України, свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

Правовий аналіз ст. 545 ЦК України дає підстави вважати, що держатель оригіналу боргового документа є належним кредитором у зобов`язанні, на підтвердження виникнення якого наданий такий документ. Тобто наявність оригіналів документів у позивача може свідчити про наявність певних зобов`язань саме перед ним.

Встановивши, що укладений між сторонами письмовий договір позики - боргова розписка підтверджують не лише факт укладення договору, а й факт передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, суд дійшов висновку про виникнення між сторонами правовідносин з договору позики.

Одночасно, наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальниками не виконано (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2018 року по справі № 654/2275/16-ц, від 10 серпня 2021 року у справі № 473/995/18 (провадження № 61-6674св21), від 14 липня 2021 року у справі № 266/7291/18-ц (провадження № 61-96св21), від 25 березня 2019 року у справі № 211/2672/16-ц (провадження № 61-41785св18), від 30 січня 2019 року у справі № 751/1000/16-ц (провадження № 61-586св17).

Представник позивача представив суду оригінали розписок, які підтверджують, що зобов`язання із повернення позики відповідачем не виконано.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику, позаяк заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.

Висновки суду

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Згідно із ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надану стороною позивача розписку (оригінал), суд визнає належним і допустимим, також достовірним і достатнім доказом, оскільки вона підтверджує наявність підстав для стягнення із відповідача заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» суд вказав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи встановлені судом обставини та докази, надані позивачем до позову, зважаючи на те, що кошти фактично були передані позивачем відповідачу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів позики в сумі 15 600,00 доларів США, необхідно задовольнити.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановллено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Необхідність застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період воєнного стану неодноразово була встановлена Верховним Судом при розгляді справ про стягнення заборгованості за договорами позики, в т.ч. у постановах від 18.10.2023 в справі № 706/68/23, від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Як встановив суд, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання за договорами позики 3% річних від простроченої суми за період з 10.11.2023 по 20.03.2026.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних від простроченої суми.

Розподіл судових витрат

Представник позивача просить стягнути із ОСОБА_2 до ОСОБА_3 судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та часткове задоволення позову, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 8 855,80 грн (із розрахунку 9 984,00*88,70:100 = 8 855,80).

Керуючись ст. 4, 13, 81, 89, 141, 211, 223, 229, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 16, 203, 205, 525-526, 530, 533, 545, 610, 629, 640, 1046-1049 ЦК України; суд

у х в а л и в:

задовольнити частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце перебування: Державна установа «Львівська установа виконання покарань №19», адреса: вулиця Городоцька, 20, місто Львів, 79007) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) борг за договорами позики, а саме:

за розпискою від 25 жовтня 2023 року - в розмірі 7 000, 00 (сім тисяч доларів США 00 центів);

за розпискою від 30 жовтня 2023 року - в розмірі 8 000, 00 (вісім тисяч доларів США 00 центів);

за розпискою від 03 листопада 2023 року - в розмірі 2 000, 00 (дві тисячі доларів США 00 центів);

за розпискою від 06 листопада 2023 року - в розмірі 2 000, 00 (дві тисячі євро 00 центів);

за розпискою від 20 листопада 2023 року - в розмірі 4 000, 00 (чотири тисячі доларів США 00 центів).

Загальна сума заборгованості становить 21 000, 00 доларів США (двадцять одна тисяча доларів США 00 центів) та 2 000, 00 євро (дві тисячі євро 00 центів).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце перебування: Державна установа «Львівська установа виконання покарань №19», адреса: вулиця Городоцька, 20, місто Львів, 79007) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 8 855 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 80 копійок.

Повторне стягнення коштів на підставі розписок від 25 жовтня 2023 року, 30 жовтня 2023 року, 03 листопада 2023 року, 06 листопада 2023 року та 20 листопада 2023 року не допускається.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 10.06.2026.