Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №451/420/26 — Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

10 червня 2026 рокуСправа №451/420/26

Провадження № 2-о/451/22/26

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/420/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Радехівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту смерті,

у с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції заявника

10 березня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Мидзка Роман Володимирович звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті, а саме, встановити, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заявлених вимог заявник покликається на те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином заявника ОСОБА_1 . За інформацією з сповіщення №45 від 05 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , солдат ОСОБА_5 був призваний на військову службу за мобілізацією 07 липня 2024 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_5 був знайдений мертвим між населеними пунктами Старе Село та Нижня Сироватка Сумського району Сумської області у річці Псел . З метою отримання даних про результати службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_5 до військової частини НОМЕР_1 був поданий адвокатський запит. У відповідь на запит представник отримав матеріали службового розслідування. За даними з рапорта командира батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 від ІНФОРМАЦІЯ_3, близько 21 год 16 хв ІНФОРМАЦІЯ_3 між населеними пунктами Старе Село та Нижня Сироватка Сумського району Сумської області на березі річки було виявлене тіло солдата ОСОБА_5 без ознак життя. З протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_3, накладеного слідчим СВ відділення поліції №4 (м. Суми) ГУНП у Сумській області, можливо встановити, що місцем огляду є відкрита ділянка місцевості, яка розташована між населеними пунктами Старе Село та Нижня Сироватка . На березі річки виявлене тіло ОСОБА_5 . Тілесних ушкоджень на місці події на видимих ділянках тіла виявлено не було. Під час огляду місця події були виявлені та вилучені посвідчення водія на ім`я ОСОБА_5 , медична довідка, мобільний телефон та інше. Смерть ОСОБА_5 настала у період часу від ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з повідомленням Лопатинської селищної ради Львівської області від 09 березня 2026 року №06/38-162 військовослужбовець ОСОБА_5 був похований 10 травня 2025 року на місцево кладовищі в с. Хмільно Шептицького району Львівської області. Державна реєстрація смерті військовослужбовця ОСОБА_5 . Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №783 від 02 травня 2025 року, виданого Державною спеціалізованою установою «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи», смерть ОСОБА_5 настала внаслідок неуточненої причини. Ймовірної дати смерті судово-медичним експертом встановлено не було. На підставі лікарського свідоцтва про смерть №783 від 02 травня 2025 року Радехівським відділом ДРАЦС у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції 09 травня 2025 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 . У свідоцтві зазначено, що ОСОБА_5 помер у 2025 році. При цьому, день та місяць смерті не зазначені. Вважає, що технічні та наукові можливості щодо встановлення дати смерті військовослужбовця ОСОБА_5 втрачені. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) встановленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Вимоги заявника. Свідоцтво про смерть містить недолік відсутності повної дати смерті ОСОБА_5 , що стає перешкодою до спадкування майна після смерті ОСОБА_5 , а також можливості скористатись правом на перерахунок пенсійного забезпечення заявника у зв`язку з смертю її сина військовослужбовця Збройних Сил України. У свідоцтві про смерть відсутні дані про день та місяць смерті ОСОБА_5 . Заявник ОСОБА_1 звертається до суду з заявою в порядку ст. 315 ЦПК України про встановлення факту смерті ОСОБА_5 для подальшого спадкування майна після його смерті та отримання права на пенсійне забезпечення, гарантованого для членів сім`ї загиблих військовослужбовців Збройних Сил України у зв`язку з тим, що він помер, перебуваючи у статусі військовослужбовця. Право на перерахунок пенсії надане їй Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Заявник вважає за доцільне просити суд про встановлення факту смерті від дня виявлення ОСОБА_5 мертвим, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 . Останнім місцем проживання ОСОБА_5 було: АДРЕСА_2 (а.с.2-5).

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Суд своєю ухвалою прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 , про встановлення факту смерті та відкрив провадження у справі в порядку окремого провадження (а.с.1).

Своєю ухвалою від 16 квітня 2026 року суд залучив Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у справі №451/420/26, у якості заінтересованих осіб (а.с.57-58).

Ухвалою від 14 травня 2026 року суд залучив до участі у справі в якості заінтересованих осіб: батька - ОСОБА_2 , дружину - ОСОБА_3 , сина - ОСОБА_4 загиблого військовослужбовця (а.с.79-81).

Представник заявника ОСОБА_1 - Мидзка Р.В. подав заяву про розгляд справ без його участі та участі його довірительки, вимоги заяви підтримує та просить її задовольнити (а.с. 91).

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України - ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, у своїх письмових поясненнях просив розгляд справи проводити без участі Міністерства оборони України. Крім того, зазначив, що із заяви видно, що встановлення факту смерті зумовлено необхідністю спадкування майна. Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Приймаючи до уваги вищевикладене, вважає, що рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки: ОСОБА_2 (батько), ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (сина) загиблого військовослужбовця. У зв`язку з чим зазначені особи підлягають залученню до участі у справі в якості заінтересованих осіб. Щодо можливості існування спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 1, 5 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Однак, звертаючись до суду з вказаною заявою, визначаючи мету встановлення вищезазначеного факту, заявник посилається на необхідність реалізації права на оформлення спадщини. Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Отже, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження у справі, так і в процесі розгляду справи. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право. На відміну від позовного провадження окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність і прикладну значущість, і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Безспірність слід розуміти лише як відсутність спору про суб`єктивне матеріальне право, але не відсутність спору про існування факту, що встановлюється. Слід врахувати, що важливою є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом. Отже, на підставі вищезазначеного, просить врахувати надані пояснення при прийнятті рішення по справі (а.с.65-68).

Представник заінтересованої особи Радехівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином (а.с.46-зворот, 60-зворот,84).

Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином (а.с.47,83-зворот)

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином (а.с.63,83)

Заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с.87-89).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися учасники справи.

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.3 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами.

Позиція суду

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Дослідивши та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд вважає, що заяву необхідно задовольнити з таких підстав.

Установлені судом фактичні обставини справи

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином заявника ОСОБА_1 . Родинний зв`язок підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 від 04 серпня 1973 року, виданим Хмільненською сільською радою Радехівського району Львівської області, де матір`ю вказана ОСОБА_1 (а.с.7-зворот).

За інформацією з сповіщення №45 від 05 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , солдат ОСОБА_5 був призваний на військову службу за мобілізацією 07 липня 2024 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_5 був знайдений без ознак життя між населеними пунктами Старе Село та Нижня Сироватка Сумського району Сумської області (а.с.9).

За даними з рапорта командира батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 від ІНФОРМАЦІЯ_3, близько 21 год 16 хв ІНФОРМАЦІЯ_3 між населеними пунктами Старе Село та Нижня Сироватка Сумського району Сумської області на березі річки було виявлене тіло солдата ОСОБА_5 без ознак життя (а.с.9-зворот, ).

З протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_3, накладеного слідчим СВ відділення поліції №4 (м. Суми) ГУНП у Сумській області, встановлено, що місцем огляду є відкрита ділянка місцевості, яка розташована між населеними пунктами Старе Село та Нижня Сироватка . На березі річки виявлене тіло ОСОБА_5 . Тілесних ушкоджень на місці події на видимих ділянках тіла виявлено не було. Під час огляду місця події були виявлені та вилучені посвідчення водія на ім`я ОСОБА_5 , медична довідка, мобільний телефон та інше (а.с.10-12).

З копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18 квітня 2025 року про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 . За змістом цього наказу, факт самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 був виявлений 18 березня 2025 року о 10 годині ранку під час перевірки наявності особового складу в населеному пункті Старе Село Сумського району Сумської області командиром автомобільної роти батальйону логістики ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_10 . Тобто солдат ОСОБА_5 відсутній за місцем дислокації ВЧ НОМЕР_1 з 10.00 год 18 березня 2025 року (а.с.12-зворот,13-14).

Наказом від 04 травня 2025 року командира ВЧ НОМЕР_1 призначене спеціальне службове розслідування за фактом смерті військовослужбовця ОСОБА_5 (а.с.14-зворот,15).

27 липня 2025 року командиром ВЧ НОМЕР_1 виданий наказ про результати спеціального розслідування за фактом смерті військовослужбовця ОСОБА_5 . Зі змісту наказу встановлено, що відділенням поліції №4 (м. Суми) ГУНП у Сумській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 травня 2025 року за №12025200600000469 за ч. 1 ст. 115 КК України, про те, що неподалік автодороги між селом Старе Село та селом Нижня Сироватка, біля моста через річку Псел виявлено труп військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 . Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №783 від 02 травня 2025 року, виданого Державною спеціалізованою установою «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи», причина смерті військовослужбовця ОСОБА_5 не встановлена. Смерть солдата ОСОБА_5 визнана такою, що не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (а.с.15-зворот,16-17).

Із акту проведення спеціального розслідування за фактом смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 видно, що солдат ОСОБА_5 був мобілізований до Збройних Сил України 07 липня 2024 року. Місце його проживання: АДРЕСА_2 (п. 1 акту). Труп ОСОБА_5 виявлено ІНФОРМАЦІЯ_3 неподалік автодороги між селами Старе Село та Нижня Сироватка біля моста у річці Псел (п. 2 акту). Причина смерті встановлена судово-медичним експертом ОСОБА_11 , який засвідчив, що на підставі розтину причиною смерті є: R99- інші невідомі причини смерті (п. 3 акту) (а.с.17-зворот,18-22).

Таким чином, смерть ОСОБА_5 настала у період часу від ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з повідомленням Лопатинської селищної ради Львівської області від 09 березня 2026 року №06/38-162 військовослужбовець ОСОБА_5 був похований 10 травня 2025 року на місцевому кладовищі в с. Хмільно Шептицького району Львівської області (а.с.33).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №783 від 02 травня 2025 року, виданого Державною спеціалізованою установою "Сумське обласне бюро судовомедичної експертизи", смерть ОСОБА_5 настала внаслідок неуточненої причини. Ймовірної дати смерті судово-медичним експертом встановлено не було (а.с.33-зворот).

На підставі лікарського свідоцтва про смерть №783 від 02 травня 2025 року Радехівським відділом ДРАЦС у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції 09 травня 2025 року видане свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_3 (а.с.6).

У свідоцтві зазначено, що ОСОБА_5 помер у 2025 році. При цьому, день та місяць смерті не зазначені.

Свідоцтво про смерть містить недолік відсутності повної дати смерті ОСОБА_5 , що стає перешкодою до спадкування майна після смерті ОСОБА_5 , а також можливості скористатись правом на перерахунок пенсійного забезпечення заявника у зв`язку з смертю її сина військовослужбовця Збройних Сил України.

Норми права, які застосував суд

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають, зокрема, смерть фізичної особи. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актівцивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності оспорюваних прав.

ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першоїстатті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан ( ст. 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою ( ст. ст. 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою, мають певні особливості та різні правові наслідки.

Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого законом строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Свого часу Верховний Суд України роз`яснив судам, що оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті (п. 13 Постанови Пленуму ВерховгоСуду України від 31.березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення").

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

У частині 1 статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині 2 статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини 2, 3 статті 46 ЦК України).

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина 4статті 46 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно із частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23.

Разом із тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22).

Тобто, на відміну від підстави для встановлення факту смерті особи (наявність достовірних доказів, що свідчать про її загибель), підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Верховний Суд, звертає увагу, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки, пов`язані з ним, та особливості розгляду справ у порядку окремого провадження (постанова 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов`язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Внаслідок смерті військовослужбовця відкривається спадщина, отримання одноразової грошової допомоги згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист віськовослужбовців та членів їх сімей".

Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема, після 24 лютого 2022 року, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.

Верховний Суд зробив висновки у подібних правовідносинах, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю (постанови від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22, від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, суд дійшов висновку про те, що заявницею наведено достатньо аргументів та надано достатньо доказів, які з урахуванням положеньст. 315 ЦПК України дають підстави для встановлення факту смерті у певний час.

Звернення заявниці із заявою про встановлення юридичного факту у порядку окремого провадження узгоджується з позицією Великої Палата Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), оскільки заявниця не має іншої можливості одержати свідоцтво про смерть сина, яке посвідчує факт, що має юридичне значення, а чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів. Доводи Міністерства оборони України про наявність між учасниками справи спору про право є безпідставними.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон.

Ухвалюючи рішення у справі, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 188/56/24 (провадження № 61-6215св24); від 24 квітня 2024 року у справі № 756/5840/23 (провадження № 61-1825св24), щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Керуючись ст. 4, 13, 19, 211, 247, 258-259, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Установити факт, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлене 10.06.2026.