Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №447/2123/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-о/447/136/26

Справа №447/2123/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

11.06.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Друзюк М.М., за участю секретаря судового засідання Пастернак О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві Львівської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

за участю заявника: ОСОБА_1

заінтересованої особи - ОСОБА_2

в с т а н о в и в :

Заявниця звернулася до Миколаївського районного суду Львівської області із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 строком на 6 (шість) місяців, застосувавши відносно нього наступні заходи: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою за адресою: АДРЕСА_1 , обмежувати ОСОБА_2 у спілкуванні з постраждалою особою ОСОБА_1 у будь-який спосіб (особисто, через засоби зв`язку, інтернет тощо), заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань до 100 м до місця проживання, роботи та інших місць частого відвідування постраждалої особи ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог заявниця зазначає, що перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано приблизно у 2010 році. Після розірвання шлюбу продовжують проживати разом як співмешканці за адресою: АДРЕСА_1 , разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 віком 16 років, ОСОБА_4 віком 9 років та повнолітнім сином ОСОБА_5 , який є пасинком ОСОБА_2 .

Протягом тривалого часу ОСОБА_2 систематично вчиняв відносно заявниці психологічне, фізичне та економічне домашнє насильство. Кривдник регулярно влаштовує сварки, висловлюється нецензурною лайкою, голосно кричить та погрожує фізичною розправою, чим завдає значної шкоди психологічному та фізичному здоров`ю заявниці.

Дії кривдника свідчать про умисне, злісне та систематичне порушення прав заявниці, повне ігнорування заходів реагування та заборон з боку правоохоронних органів, а також несуть реальну, безперервну загрозу моєму життю і здоров`ю. Самостійно припинити протиправні дії ОСОБА_2 заявниця не спроможна.

Враховуючи вищенаведене, просить заяву задовольнити.

У судовому засіданні заявниця заяву про видачу обмежувального припису підтримала з підстав, зазначених в заяві. Вказала, що ОСОБА_2 вчиняє відносно неї домашнє насильство уже тривалий час та це було підставою звернення у поліцію, що підтверджується копіями постанов про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за фактом вчинення домашнього насильства.

У судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечив щодо видачі обмежувального припису. Вказав, що почне проживати разом з батьками за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Відповідно до положень глави 13 Розділу IV ЦПК України справи про видачу і продовження обмежувального припису розглядаються судами в порядку окремого провадження.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 305-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. З огляду на зазначене, з урахуванням того, що суд вважає за можливе розгляд справи провести за його відсутності.

Заслухавши пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи(п. 9 ч.1 ст.1 Закону).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи-опікун, орган опіки та піклування. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).

Згідно з ч. 8 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

В силу статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів заінтересованих осіб. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_1 та пасинка ОСОБА_6 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 02.02.2026 у справі № 447/4155/25. Крім того, ОСОБА_2 були порушені вимоги термінового заборонного припису кривдника № 610524 від 23.05.2026 щодо зобов`язання залишити місце проживання постраждалої особи за адресою: АДРЕСА_1 з 23.05.2026 по 03.06.2026, що підтверджено заявницею та ОСОБА_2 у судовому засіданні та інформацією з електронного рапорту ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, відповідно до якого ОСОБА_2 02.06.2026 перебував за вищезазначеною адресою. Як вбачається з електронного рапорту - ЄО № 3436 від 23.05.2026, за результатами виїзду працівників поліції за адресою: АДРЕСА_1 23.05.2026, складений протокол про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, форму оцінки ризиків, який визначений як "високий".

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи вищенаведені докази, суд дійшов висновку, що заявниця зазнає зі сторони заінтересованої особи ОСОБА_2 домашнього насильства у формі психологічного, фізичного та економічного насильства, а відтак, наявні обґрунтовані ризики продовження вчинення заінтересованою особою насильства відносно заявниці у майбутньому та настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог заявниці.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, з урахуванням оцінки ризиків та з метою уникнення у майбутньому домашнього насильства у будь-якому прояві, захисту прав потерпілої ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав строком на 6 (шість) місяців, що є пропорційним та необхідним, у тому числі для запобігання подальшого розвитку конфлікту, захисту здоров`я особи.

Згідно з правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19), обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Таким чином, видача обмежувального припису не ставиться в залежність від набрання постановою у справі про адміністративне правопорушення законної сили, оскільки захисна і превентивна функція такого припису покликані захистити потерпілу особу від можливого повторного вчинення щодо неї протиправних дій до часу прийняття відповідних остаточних рішень, зокрема і в адміністративних та кримінальних провадженнях.

Отже, у даному випадку з превентивною метою та для недопущення вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці суд вважає за доцільне видати обмежувальний припис, встановивши для заінтересованої особи обмеження, які здатні гарантувати безпечні умови проживання для заявниці ОСОБА_1 в помешканні, в якому ОСОБА_2 допускає вчинення дій, які кваліфікуються як домашнє насильство.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

З огляду на вищевикладене, заява ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наведених вище мотивів та підстав.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Керуючись ст.ст.247, 259, 263-265,268,350-1, 350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,

у х в а л и в :

Заяву задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав, з покладенням на нього таких обов`язків:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ,

- обмежити спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_1 у будь-який спосіб (особисто, через засоби зв`язку, інтернет тощо),

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань до 100 м до місця проживання ОСОБА_1 .

Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців.

Строк дії обмежувального припису обчислювати з дня ухвалення рішення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України).

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації:

АДРЕСА_2 .

Суддя Друзюк М. М.