Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №337/1592/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

11.06.2026

ЄУН 337/1592/26

Провадження №2/337/1461/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді Сидорової М.В.,

за участі секретаря Коваленко В,С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до територіальної громади міста Токмак в особі Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інтереси яких представляє адвокат Заїка А.О., до територіальної громади м. Токмак в особі Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, в якому позивачі просять визнати за кожним з них право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,3 кв. м. та житловою площею 27,1 кв. м., яка складається з двох кімнат 15,8 кв. м. та 11,3 кв. м., кухні площею 7,2 кв. м., ванної кімнати площею 2,6 кв.м., вбиральні 1,2 кв.м., коридору 7,6 кв.м., вбудованої шафи 0,5 кв.м. та лоджії.

В обґрунтування позову зазначають, щовони є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частках. У зв`язку з тим, що право власності на вказану квартиру було набуто в порядку приватизації до введення в дію Державного реєстру речових прав, Реєстру прав власності на нерухоме майно, спірне нерухоме майно не зареєстроване в цих реєстрах.

05.12.2025 позивачки звернулися через Центр надання адміністративних послуг до державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київська міська рада (Київської міської державної адміністрації) м. Києва із заявою про внесення відомостей на вказану квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. 26.01.2026 державним реєстратором прав на нерухоме майно Музиченко О.В. було надано Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83012478, яке обґрунтовано тим, що неможливо підтвердити реєстрації права власності позивачок на нерухоме майно на паперових носіях інформації. На запит державного реєстратора прав на нерухоме майно Музиченко О.В. відповідач повідомив, що станом на березень 2022 року паперовий архів Комунального підприємства Токмацької міської ради «Абрис» не вивозився та розташовувався за фактичним місцезнаходженням підприємства.

Оскільки внаслідок окупації міста Токмак доступ до житла втрачено, оригінали документів в бюро технічної інвентаризації залишилися на окупованій території, позивачі змушені звернутися до суду з позовом про визнання права власності на вказане майно у судовому порядку, оскільки в інший спосіб підтвердити право власності на нерухоме майно неможливо.

Ухвалою суду від 17.03.2026 вказану позовну заяву прийнято до судового розгляду, відкрито у справі загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13.04.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

В судове засідання позивачі не з`явилися, від їх представника - адвокатаЗаїки А.О. надійшла заява про проведення судового засідання за їх відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Від представника Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області – Молодецького Р.Ф. надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, просить ухвали рішення на розсуд суду.

Суд вважає можливим провести підготовче засідання у відсутність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Ст. 41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 11.07.2000 виконавчим комітетом Токмацької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками квартири за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках кожна. Загальна площа квартири 47,3 кв.м.

Згідно реєстраційного напису на вказаному свідоцтві про право власності від 12.07.2000, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано в Токмацькому комунальному підприємстві технічної інвентаризації «Абрис» на праві власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в рівних частках кожній, про що записано у реєстрову книгу № 56 за реєстровим № 8414.

Відповідно до інформації, яка міститься у технічному паспорті на вказану квартиру, право власності на квартиру АДРЕСА_2 занесено в реєстрову книгу за № 56 за реєстровим № 8414. Зазначена двокімнатна квартира знаходиться на четвертому поверсі дев`ятиповерхового житлового будинку. Квартира має загальну площу 47,3 кв. м., житлову 27,1 кв. м. та складається з двох кімнат: 15,8 кв.м. та 11,3 кв. м., кухні площею 7,2 кв. м., ванної кімнати площею 2,6 кв.м., вбиральні 1,2 кв.м., коридору 7,6 кв.м., вбудованої шафи 0,5 кв.м. та лоджії. Площа квартири без лоджії 46,3 кв.м.

Рішенням Токмацької міської ради № 13 від 21.01.2016 вулицю ОСОБА_5 перейменовано на ОСОБА_6 .

Також судом встановлено, що 06.02.2015 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, після чого дружина набула прізвище ОСОБА_8 .

Як вбачається з копії рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83012478 від 26.06.2026, державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_9 . Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київська міська рада (Київської міської державної адміністрації) м. Києв, розглянувши заяву від 05.12.2025 за реєстраціїним №70364440, відмовила у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з неможливістю підтвердити проведену до 01.01.2013 державну реєстрацію права власності на квартиру позивачів.На запит державного реєстратора відповідач повідомив, що станом на березень 2022 року паперовий архів Комунального підприємства Токмацької міської ради «Абрис» не вивозився та розташовувався за фактичним місцезнаходженням підприємства.

Згідно зі ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В даному випадку суд враховує, що відмовляючи у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, державний реєстратор посилався на відсутність відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013.

Відтак, через фактичне припинення діяльності комунального підприємства «Абрис» Токмацької міської ради, якому були передані повноваження ведення архівів реєстрації права власності на нерухоме майно до 2013 року та приватизації житла по Токмацькій громаді, а також через те, що матеріали інвентарних справ/архівів, що знаходились на його зберіганні у зв`язку із тимчасовою окупацією території Пологівського району Запорізької області не вивозились на підконтрольну Україні територію, отримати відповідну довідку про реєстрацію права власності в БТІ є неможливим.

Отже, на теперішній час позивачі позбавлені права в передбаченому законом порядку зареєструвати своє право власності на зазначену квартиру і відповідно вільно володіти та розпоряджатись нею, чим порушується (не визнається) їх право власності.

Водночас, свідоцтво про право власності на житло від 11.07.2000 на квартиру з реєстраційним написом БТІ є тим доказом, що підтверджує право власності позивачів на спірну квартиру.

На підставі вищевикладеного, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним захистити порушене право позивачів шляхом визнання за ними власності на 1/3 частину зазначеної квартири за кожною.

Таким чином позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/3 частину двокімнатної квартири загальною площею 47,3 кв.м., в тому числі житловою площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на 1/3 частину двокімнатної квартири загальною площею 47,3 кв.м., в тому числі житловою площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) право власності на 1/3 частину двокімнатної квартири загальною площею 47,3 кв.м., в тому числі житловою площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова