Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №308/6619/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей

Дата: 02 червня 2026 р.

Справа: №308/6619/26

Суддя: Наумова Н. В.

Справа № 308/6619/26

3/308/2307/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., за участі особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника Роговика С.О., розглянувши адміністративні матеріали Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та ідентифікаційний номер платника податку – суду не відомі, про притягнення його до адміністративної відповідальності,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026 року в місті Ужгород, вул. Київська набережна 16, гр. ОСОБА_1 будучи батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухиляється від виконання передбачених законом обов`язків щодо забезпечення належних умов життя навчання та виховання дитини, внаслідок чого 01.05.2026 року приблизно о 12 год. 35 хв. в приміщенні навчального закладу Ужгородського ліцею № 5 імені Івана Чендея, його малолітній син вчинив насильниці дії відносно іншої дитини, а саме схопив руками за шию та здійснював душіння, чим могла бути заподіяна шкода здоров`ю потерпілого, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Гр. ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав та заперечив обставини викладені у протоколі. Просив закрити провадження у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з пояснень батька, тривалий час його син ОСОБА_3 страждав від булінгу та жорстоких образ з боку однокласників через зайву вагу. Оскільки ліцей не реагував на ці факти, у грудні 2025 року ОСОБА_1 , захищаючи права своєї дитини, звернувся з офіційними скаргами до Департаменту освіти Закарпатської ОДА та директора ліцею. За результатами їх розгляду Виконавчий комітет Ужгородської міської ради листом від 08.01.2026 року зобов`язав навчальний заклад посилити внутрішній контроль та дотримуватися педагогічної етики.

Зазначив, що інцидент 01.05.2026 року став єдиним випадком, коли дитина, не витримавши тривалого психологічного тиску та не отримавши захисту від педагогів, самостійно надала емоційну відповідь на чергове цькування.

Захисник Роговик С.О. у судовому засіданні зазначив, що сторона захисту категорично не погоджується з викладеними у протоколі обставинами та вважає, що в діях ОСОБА_1 повністю відсутній склад адміністративного правопорушення, як відсутня і сама подія вказаного правопорушення. Відповідно до фактичних обставин справи, малолітній ОСОБА_4 жодних протиправних хуліганських дій не вчиняв, а мав місце винятково локальний дитячий конфлікт, спровокований тривалим психологічним тиском з боку іншого учня. Складений відносно ОСОБА_1 протокол прямо суперечить вимогам статті 256 КУпАП, оскільки він не містить конкретного опису суті адміністративного правопорушення, а лише дублює загальну диспозицію статті та фокусується на діях дитини. Зазначив, що з огляду на повну відсутність винної поведінки ОСОБА_1 , зразкове виконання ним батьківських обов`язків та відсутність у його діях ухилення від виховання, будь-які законні підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності відсутні.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника Роговика С.О., дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, що визначено ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За частиною 1 статті 184 КУпАП особа несе відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 статтею 184 КУпАП, полягає в: 1) ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Суб`єктом правопорушень є батьки неповнолітнього або особи, що їх замінюють.

З наявних в матеріалах справи пояснень та пояснень у судовому засіданні ОСОБА_1 слідує, що останній жодним чином не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Дослідження долучених до протоколу матеріалів у сукупності з доказами, наданими стороною захисту, беззаперечно спростовує факт ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов?язків. Психолого-педагогічна характеристика учня, долучена до протоколу, констатує, що дитина проживає у повній сім?ї, а умови для навчання вдома є задовільними.

Відеозапис із камер спостереження ліцею, долучений до матеріалів справи, не доводить провину ОСОБА_1 . На відео зафіксовано, що ОСОБА_4 (у чорному одязі) дійсно підійшов до іншого учня. Проте, як підтверджується письмовими поясненнями батьків, це було емоційною спробою зупинити чергову порцію образ та психологічного цькування з боку останнього.

З матеріалів справи вбачається наявність тривалого конфлікту дитини з іншими учнями, та з відеозапису встановлено, що між учнями відбувся фізичний контакт, однак даний відеозапис доводить, що це була короткочасна, сутичка (захват), яка тривала лічені секунди. Жодних ознак тривалого чи небезпечного «душіння», яке б могло завдати шкоди здоров`ю потерпілого на відео немає та до матеріалів справи не долучено.

Окрім цього, підтвердженням належного піклування ОСОБА_1 про психологічне здоров`я своєї дитини та виконання ним батьківських обов`язків є звернення родини за фаховою психологічною допомогою для сина. Відповідно до Висновку психолога за результатами обстеження ОСОБА_2 від 26.05.2026 року, встановлено, що у дитини сформувалася виражена шкільна тривожність.

Відтак, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних достовірних даних, які б вказували на факт ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), в яких Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Беручи до уваги вищенаведене, виходячи з фактичних обставин справи та вимог п. 1 ст. 247 КпАП України, приходжу до висновку, що адміністративна справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 247 п.1, ст.ст.283-284,287,291,294 КУпАП України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та ідентифікаційний номер платника податку – суду не відомі - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua