Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №712/11405/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/740/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 712/11405/25 Категорія: 304090000 Ніколенко О.Є.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу – представник ОСОБА_1 – адвокат Мисан Василь Миколайович,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Мисана Василя Миколайовича на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 09 січня 2025 року (у складі судді Ніколенко О.Є.) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» звернулось до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування зазначено, що 26.02.2020 ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 3344919000/252002, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн, строк кредиту 16 днів.

31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до якого ТОВ «Гоуфінгоу» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» право вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 3344919000/252002 від 26.02.2020.

03.06.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» було укладено договір відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступило ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» право вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 3344919000/252002 від 26.02.2020.

Таким чином, позивач наділений правом грошової вимоги до відповідача.

Станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість за договором відповідачем не погашено, проценти за користування кредитними коштами не сплачено, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості становить 6181,60 грн, що складається з: 2000 грн – тіло кредиту, 4181,60 грн – прострочена заборгованість за процентами.

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 09.01.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 2481,60 грн, з яких: 2000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 481,60 грн – заборгованість за відсотками.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 972,59 грн.

Суд першої інстанції, на підставі поданих доказів, встановив факт укладення кредитного договору та факт перерахування коштів на картковий рахунок відповідача.

Водночас, зменшуючи розмір відсотків, суд зазначив, що до стягнення підлягають відсотки за користування кредитом у межах строку дії кредитного договору (16 днів), що складає 481,60 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3600 грн та про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3600 грн.

На підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України суд звільнив сторін від обов`язку сплачувати одна одній понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представником відповідача – адвокатом Мисаном В.М. через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 09.01.2026 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування зазначено, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним.

Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору, а також докази на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів.

Разом з тим, позивачем не долучено документів, що підтверджують надсилання відповідачу смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором.

Крім того, в матеріали справи не містять повний картковий рахунок відповідача, а також доказів того, що такий рахунок належить саме ОСОБА_1 .

Також вказує, що позивачем не надано повний пакет документів, необхідний для встановлення відступлення права вимоги за кредитним договором.

12.03.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Пархомчука С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт укладання кредитного договору та перерахування коштів відповідачу.

Вказує, що ні первісний кредитор, ні позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки.

Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак, скаржником не надано суду належних і допустимих доказів того, що такі кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок останній не належить.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 березня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика, кредит, банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» відступило ТОВ «ФК «ФК «Сіті Фінанс Груп» право вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 3344919000/252002 від 26.02.2020, що укладено між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_2 , що підтверджується наданим договором факторингу, платіжним дорученням № 37 від 10.06.2021 та витягом з Реєстру боржників до договору факторингу.

03.06.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» було укладено договір відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступило ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» право вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 3344919000/252002 від 26.02.2020, що підтверджується договором відступлення права вимоги, платіжною інструкцією переказу коштів та витягом з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги.

На підставі викладеного вище, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується перехід права вимоги до позивача ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» за кредитним договором № 3344919000/252002 від 26.02.2020.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» (Товариство) та ОСОБА_2 (Клієнт) уклали кредитний договір № 3344919000/252002, шляхом підписання останньою одноразовим ідентифікатором R80870.

Також до позовної заяви долучено довідку про ідентифікацію, якою підтверджується, що клієнт ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 3344919000/252002 від 26.02.2020, ідентифікований ТОВ «Гоуфінгоу» в інформаційно?телекомунікаційній системі Товариства.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що даний кредитний договір був підписаний у відповідності до Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору, клієнту надається фінансовий кредит в розмірі 2000 грн строком на 16 днів, тобто до 12.03.2020 (п. п. 1.1, 1.2).

Згідно з п. 1.3 процентна ставка становить 675,25 % річних від суми кредиту з розрахунку 1,85 % (проценти) на добу. Тип процентної ставки – фіксована.

Згідно з п. 1.4 Договору для клієнта, якому товариство вперше надає кредит, протягом 3 днів з моменту надання кредиту діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,01 % на добу. З четвертого дня користування кредитом процентна ставка для такого клієнта нараховується відповідно до п. 1.3 договору

Згідно з п. 1.5 Договору кредит надається у безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом – 4868-19ХХ-ХХХ-6243.

Як вбачається з підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, на рахунок отримувача здійснено успішний переказ грошових коштів: надавач платіжних послуг: ТОВ «ПрофітГід», номер транзакції 32020-21622-34382, дата та час здійснення переказу коштів: 26.02.2020 08:49:49, сума переказу: 2000 грн, емітент платіжної картки отримувача: CONCORD BANK, номер платіжної картки отримувача 4868-19ХХ-ХХХ-6243, призначення переказу: видача кредиту #3344919000/252002.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 3344919000/252002 від 26.02.2020, реєстру боржників до договору факторингу № 1?31/05/21 від 31.05.2021, реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 1-03/06/2021 від 03.06.2021, загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором складає 6181,60 грн, з яких: 2000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 4181,60 грн – заборгованість за відсотками.

В апеляційній скарзі представник відповідача – адвокат Мисан В.М. зазначає, що позивачем не доведено факт перерахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 .

З такими твердженнями суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

В індивідуальній частині договору про надання фінансового кредиту відповідачем зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним договором: 4868-19ХХ-ХХХ-6243.

Слід зауважити, що позивач ТОВ «Гоуфінгоу» не є банківською установою та відповідно до умов укладеного кредитного договору грошові кошти надані у кредит перераховуються на вже наявний відкритий рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача. Тобто, саме позичальником зазначаються відомості щодо номеру рахунку, на який перераховуються в подальшому кредитні кошти.

На підтвердження перерахування кредитних кошів на рахунок позичальника до матеріалів справи долучено підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, в якому зазначено суму перерахованих коштів, номер карткового рахунку та номер договору, відповідно до якого було надано кредит.

Апеляційний суд зауважує, що матеріали даної справи не містять доказів, що картка 4868-19ХХ-ХХХ-6243 не належить відповідачу ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту здійснення перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача у визначеному сторонами розмірі, а тому доводи апеляційної скарги в даній частині не знайшли свого підтвердження.

Доказів повернення кредитних коштів матеріали справи не містять. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню тіло кредиту в розмірі 2000 грн.

Також, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у даній справі до стягнення підлягають відсотки за користування кредитом у межах строку дії кредитного договору (16 днів).

Згідно з умовами договору стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 1,85 % від суми основного боргу, що становить 37 грн в день (2000 грн * 1,85 % / 100 %).

Крім того, п. 1.4 договору передбачає акційний період протягом 3 днів з моменту надання кредиту зі сплатою процентів 0,01 %, що становить 0,60 грн в день.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користуванням кредитом в межах строку, визначеного кредитним договором, що становить 481,60 грн.

Також, апеляційний суд вважає вірним висновок, викладений в рішенні суду про те, що звертаючись з вимогою про нарахування відсотків за кредитним договором у розмірі 3885 грн, ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» вказаний розмір належним чином не обґрунтовує, зазначаючи лише про право нараховувати такі відсотки до дня повного погашення заборгованості.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Мисана Василя Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 09 січня 2025 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Л.І. Василенко