Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №693/1316/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 693/1316/25

Провадження № 22-ц/821/1200/26

Категорія 310000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої – Карпенко О.В.

суддів – Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря – Руденко А.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа – Жашківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ),

розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 березня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Коцюбинської Ю.Д. в приміщенні Жашківського районного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, третя особа: Жашківський відділ ДРАЦС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) ,-

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, третя особа: Жашківський відділ ДРАЦС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ).

17 лютого 2025 року ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.

25 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бодян О.Ю. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі.

В обгрунтування заяви посилалась на те, що правову допомогу у суді першої інстанції відповідачці надавав адвокат Бодян О.Ю. на підставі договору про надання правничої допомоги № 04-10/25 від 04.10.2025, і відповідач понесла витрати, пов`язані із розглядом справи, які становлять 24 000,00 грн.

На підставі наведеного, просила суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати пов`язані з розглядом справи у сумі 24 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 11 березня 2025 рокузаяву адвоката Бодян О.Ю. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Доповнено резолютивну частину ухвали Жашківського районного суду Черкаської області від 17.02.2025 у цивільній справі № 693/1316/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, третя особа: Жашківський відділ ДРАЦС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) абзацом шостим наступного змісту:

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що взявши до уваги складність справи, сталу судову практику, тривалість розгляду та кількість судових засідань, суд вважав за необхідне задовольнити клопотання позивача та зменшити суму витрат на оплату правничої допомоги адвоката. На думку суду, обґрунтований розмір витрат на правничу допомогу у даній справі складає 5 000 грн, оскільки саме необхідними діями можливо визнати ознайомлення з матеріалами справи, подання заперечення щодо місця проведення експертизи, участь у судовому засіданні в режимі відеоконферензв`язку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

13 квітня 2026 року ОСОБА_2 подала через засоби поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій просила скасувати додаткове рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 березня 2026 року, заяву сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції – задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції у розмірі 24 000,00 грн, вважаючи рішення суду необ`єктивним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, поклав в основу оскаржуваного рішення необгрунтовані припущення сторони позивача, що є порушенням принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу.

Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі поданих сторонами доводів та заперечень і самостійно визначив перелік правничих послуг, які на його думку є «необхідними» або «надмірними».

Вказує, що суд на власний розсуд дійшов висновку про завищеність вартості окремих послуг, а також про недоцільність їх надання (зокрема, складання відзиву, подання окремих документів, проведення зустрічей із клієнтом, погодження правової позиції тощо), не навівши при цьому жодних об`єктивних критеріїв чи доказів на підтвердження таких висновків.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав вартість складання відзиву «завищеним» не навівши жодних об`єктивних критеріїв та фактично поставив під сумнів доцільність його підготовки, зазначивши, що такі дії не відносяться до необхідних; безпідставно зроблений висновок про те, що зустріч із клієнтом та підписання договору про надання правничої допомоги не відносяться до надання правничої допомоги; безпідставно зазначив про «типовість» клопотань, не врахувавши конкретні обставини справи; безпідставно зазначив про «надмірність» вартості участі у судовому засіданні у розмірі 5 000,00 грн, в режимі відеоконференції.

Необґрунтованим є висновок суду про те, що «залишилось незрозумілим, з якими саме поясненнями третьої особи ознайомлювався адвокат».

Формальним є висновок суду першої інстанції, що акт виконаних робіт не передбачений умовами договору про надання правничої допомоги та не впливає на допустимість чи належність зазначеного документа як доказу.

Також вважає безпідставним і формальним посилання суду на нібито відсутність кількісного виміру наданих послуг у додатковій угоді до договору про надання правничої допомоги та в акті виконаних робіт.

Звертає увагу апеляційного суду, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу , суд першої інстанції фактично не врахував критерії, прямо передбачені ч. 4 ст. 137 ЦПК України, а саме, значення справи для сторони, у тому числі вплив її вирішення на репутацію сторони.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 11 травня 2026 року, ОСОБА_1 , вважаючи додаткове рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 березня 2026 року таким, що відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, є законним і обгрунтованим, просив в задоволенні апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 березня 2026 року відмовити, а додаткове рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2026 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовної заяви про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.

Провадження у справі № 693/1316/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, третя особа: Жашківський відділ ДРАЦС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), - закрито у зв`язку з відмовою від позовної заяви.

25 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бодян О.Ю. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону додаткове рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_3 правничу допомогу у вказаній справі надавала адвокат Бодян О.Ю., що підтверджується договором про надання правничої допомоги №04-10/25 від 04.10.2025, укладеного між адвокатом Бодян О.Ю. та ОСОБА_3 , в якому сторони узгодили умови надання правничої допомоги, права та обов`язки сторін, а також сторони узгодили гонорар та інші умови.

Також на підтвердження надання адвокатом правової допомоги в суді першої інстанції долучено: додаткову угоду № 1 від 04.10.2025, за умовами якої сторони узгодили ціну та пакет послуг з надання правничої допомоги; Акт приймання-передачі наданих послуг про надання правничої допомоги №04-10/25 від 25.02.2026, згідно якого адвокат надав, а ОСОБА_3 отримала наступні послуги: зустріч з клієнтом, надання правничої допомоги розроблення стратегії, погодження плану дій, підписання договору про надання правничої допомоги, вартість яких становить – 2 000,00 грн; підготовка та подання клопотання про вступ у справу та надання доступу до підсистеми Електронний суд ЄСІТС у справі – 1 000,00 грн; ознайомлення із матеріалами позовної заяви та поясненнями третьої особи – 2 000,00 грн; опрацювання чинного законодавства, аналіз діючої судової практики у даній категорії справ – 2 000,00 грн; написання та подання відзиву на позовну заяву до суду та сторонам по справі – 7 000,00 грн; підготовка та подання заперечень щодо місця проведення генетичної експертизи – 1 000,00 грн; участь у судовому засіданні – 5 000,00 грн(одне засідання); підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення – 4 000,00 грн. Загальна вартість робіт становить 24 000,00 грн;

Акт приймання-передачі коштів згідно договору про надання правничої допомоги №04-10/25 від 04.10.2025 згідно якого ОСОБА_3 передала ОСОБА_6 15 000,00 грн. в оплату за послуги з надання правничої допомоги у судовій справі №693/1316/25;

Актом приймання-передачі коштів згідно договору про надання правничої допомоги №04-10/25 від 05.12.2025 відповідно якого ОСОБА_3 передала ОСОБА_6 9 000,00 грн. в оплату за послуги з надання правничої допомоги у судовій справі №693/1316/25.

Водночас, сторона позивача заперечувала проти заявленої стороною відповідача суми витрат на правничу допомогу та визнавала її у розмірі 3 000,00 грн.

Отже, сторона позивача була повідомлена про заявлений відповідачем розмір витрат, які понесла відповідачка в суді першої інстанції та які просила стягнути з позивача, та скористалася своїм правом на надання заперечення щодо прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на оплату правничої допомоги.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції врахував складання представником відповідача відзиву на позовну заяву та представництво інтересів у суді першої інстанції, а саме: ознайомлення з поясненнями третьої особи та участь представника відповідача лише в одному судовому засіданні, яке тривало 20 хв та відбулося в режимі відеоконференції. Також проаналізовано договір надання правничої допомоги та наданих послуг відповідачу під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви та стягуючи з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, суд першої інстанції виходив із урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що суд на власний розсуд дійшов висновку про завищеність вартості окремих послуг, а також про недоцільність їх надання (зокрема, складання відзиву, подання окремих документів, проведення зустрічей із клієнтом, погодження правової позиції тощо), не навівши при цьому жодних об`єктивних критеріїв чи доказів на підтвердження таких висновків, відхиляються колегією суддів, оскільки судом першої інстанції проаналізовано не лише договір про надання правової допомоги, укладений між відповідачем та адвокатом Бодян О.Ю., додаткову угоду № 1 до договору, а також встановлено, що долучені Акти виконаних робіт від 25.02.2026, не передбачені умовами договору, не містять переліку наданих послуг та не відповідають додатковій угоді.

Отже, судом першої інстанції в повній мірі досліджені долучені до матеріал справи докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу професійну допомогу в суді першої інстанції.

Крім того, судом вірно звернуто увагу на те, що дана справа відноситься до справ незначної складності і в такій категорії справ, судова практика стала та не змінювалась багато років і правильно вважав, що вартість витрат, пов`язаних із написанням відзиву є значно завищеною.

Також колегія суддів вважає правильними посилання суду, що зустріч з клієнтом, підписання договору про надання правової допомоги не може бути віднесено до надання правової допомоги, вартість якої підлягає відшкодування іншою особою, як і підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Зустріч з клієнтом, підготовка та подання клопотання про вступ у справу та надання доступу до підсистеми «Електронний суд», підготовка та подання заперечення, підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення, мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на позовну заяву та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, відсутнє підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Доводи скаржника, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу , суд першої інстанції фактично не врахував критерії, передбачені ч. 4 ст. 137 ЦПК України, а саме, значення справи для сторони, у тому числі вплив її вирішення на репутацію сторони, є безпідставними, оскільки, виходячи з принципів справедливості та розумності, розмір витрат та значення спору для сторони оцінюються судом на підставі доказів щодо фактично виконаних робіт, витраченого часу та складності справи, а не лише з суб`єктивних тверджень заявника.

Крім того, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Це також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у додатковій постанові від 22 вересня 2025 року у справі № 686/31963/24.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

На переконання колегії суддів, визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача у даній справі, відповідає вимогам розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі додаткове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Інші доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 270, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, третя особа: Жашківський відділ ДРАЦС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко