Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №712/15022/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/218/26 Справа № 712/15022/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Пронька В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисниці Зарічної В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисниці Зарічної В.С. на постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 19.01.2026 р.,

якою ОСОБА_1 ,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадяни- на України, проживає АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адмінстягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір 665,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду, 27.10.2025 о 10:00 год. в м. Черкаси по вул. Смілянська, 122/2 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz 1320, р/номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на бодікамери №471683, 234625 водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, захисниця Зарічна В.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адмінправопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, які спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Зазначає, що на відеозаписі події неможливо встановити хто саме на ньому, а також не зафіксовано сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Сам ОСОБА_2 заперечує, що відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тож належної фіксації у встановленому законом порядку на відеокамери нема.

Апелянт вважає, що протокол про адмінправопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення водія на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.10.2025, копія схеми ДТП від 27.10.2025 р., письмові поясненнями ОСОБА_3 , рапорт поліцейського Тригуб В., відеозапис події та інші матеріали не є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 працівниками поліції не було роз`яснено його права і забезпечено реальне право на допомогу адвоката, а її клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку з перебуванням нею на стаціонарному лікуванні, не було взято судом до уваги, справу було розглянуто без її участі та участі ОСОБА_1 , чим порушено право ОСОБА_1 на захист.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши захисницю Зарічну В.С., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до вимог ст.ст. 254 - 256 КУпАП.

Згідно вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 27.10.2025 р. о 10:00 год. в м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/2 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz 1320, р/номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на відеокамери № 471683, 234625, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР1 №495386 від 27.10.2025 р. ( а. пр. 1), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого водій відмовився від огляду (а. пр. 4), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому відображені встановлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння (а. пр. 5), схемою місця ДТП (а. пр. 6), які складено 27.10.2025 р. уповноваженою посадовою особою поліції та містять всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення. Будь-яких заперечень чи незгоди з зазначеними документами ОСОБА_1 не заявляв, від будь-яких пояснень відмовився та відмовився від підпису в протоколі про адмінправопорушення.

Зі змісту протоколу про адмінправопорушення вбачається, що працівники поліції ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 55 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а тому доводи апелянта про не ро`зяснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків є неспроможними.

Суд першої інстанції уважно дослідив матеріали справи, які надійшли від поліції, та дійшов до висновку, що під час складання протоколу та проведення відеозапису скоєного ОСОБА_1 правопорушення, не було допущено порушень вимог нормативних актів, з таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

На переконання апеляційного суду вказані документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють такі правові відносини та які є предметом судового розгляду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Відповідно до п. п. 67, 68 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2022 р. (справа № 9901/159/19) водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів, одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу працівників поліції є його обов`язком.

З наявного в матеріалах справи про адмінправопорушення відеозапису, який додано до протоколу про адмінправопорушення працівниками поліції з нагрудних відеокамер, апеляційним судом встановлено, що зафіксовані дії, які передували складанню протоколу про адмінправопорушення та сама процедура складання протоколу про адмінправопорушення. На відеозапису зафіксовано, що 27.10.2025 р. за участю ОСОБА_1 сталося ДТП. Працівники поліції запропонували водієві надати документи, він довгий час шукав їх у застосунку «Дія». Працівники поліції ОСОБА_1 повідомили про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння рук та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці події за допомогою технічного приладу Drager, так і у лікаря нарколога, на що останній відмовився. При цьому, у спілкуванні з працівниками поліції, ОСОБА_1 вживав ненормативну лексику, просив щоб його відпустили. Цей відеозапис жодних сумнівів щодо достовірності та допустимості не викликає, він оформлений у визначеному процесуальним законом порядку.

Після перегляду відеозапису подій за участі ОСОБА_1 , апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані, як протиправні, та вважає даний відеозапис допустимим та належним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисниці щодо, відсутності належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5. ПДР, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки судом першої інстанції будь-яких порушень при оформленні матеріалів справи про адмінправопорушення з боку працівників поліції не встановлено, не встановлено їх і в суді апеляційної інстанції, натомість вина ОСОБА_1 доведена.

Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини. Однак, апеляційний суд розцінює цю позицію, як його бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки обставини, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факту керування ним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння та не звільнять його від відповідальності за скоєне.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки справу було розглянуто без її участі та участі самого правопорушника, а нею подавалося клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через перебування її на стаціонарному лікуванні, яке не було судом задоволено, є неспроможними. Як вбачається з матеріалів справи судове засідання було призначено на 12.12.2025 р., однак у зв`язку з заявою захисниці Зарічної В.С., розгляд справи було відкладено на 19.01.2026 р. Проте, 19.01.2026 р. сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили. Заява захисниці про відкладення розгляду справи надійшла до суду лише 20.01.2026 р. про що свідчить штамп її реєстрації судом першої інстанції (а. пр. 22-23).

Апеляційним судом поновлено права ОСОБА_1 на захист, оскільки під час апеляційного розгляду його захисниця Зарічна В.С. приймала участь в судовому засіданні, давала пояснення, апеляційним судом було проведено дослідження доказів, тому постанова місцевого суду з підстав, що апелянтка та ОСОБА_1 не брали участі в розгляді справи судом першої інстанції, не може бути скасована, оскільки їх відсутність в суді першої інстанції не вплинула на правильність прийнятого рішення по суті щодо ОСОБА_1 , яке є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову у зв`язку з порушеннями норм процесуального права є необґрунтованими, спростовані дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню та закриттю, як того просить апелянт не підлягає.

Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником або його захисницею суду апеляційної інстанції не надані.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 19.01.2026 р., якою ОСОБА_1 , визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисниці Зарічної В.С. залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.