Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №646/10633/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Харків

справа № 646/10633/25

провадження № 22-ц/818/1442/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Муренченко С.А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Перший відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного Міжрегіонального Міністерства юстиції,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2025 року в складі судді Барабанової В.В.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного Міжрегіонального Міністерства юстиції, звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території.

Заява мотивована тим, що його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла в селі Хворостянівка Старобільського району Луганської області, де і була похована на місцевому кладовищі.

Село Хворостянівка, Старобільського району Луганської області, місце смерті її матері, на момент її смерті і по сьогодні, є тимчасово окупованою територією України відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року.

Зазначив, що у зв`язку з цим він не може отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ та свідоцтво про смерть, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Вказав, що підтвердженням факту смерті його матері є довідка, видана Шульгинською сільською військовою адміністрацією Старобільського району Луганської області №1980/01-4 від 19.09.2025 про дату та місце смерті. Також вказаний факт можуть засвідчити мешканці села та сусіди с. Хворостянівка, Старобільского району, Луганської області.

Просив встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Лозовівка Старобільського району Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Хворостянівка Старобільського району Луганської області.

Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог його заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ним надані відповідні докази. Однак, судом першої інстанції не взято до уваги його клопотання про виклик свідків. Свідки судом не викликалися, свідчення по справі не надавали.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту смерті, суд першої інстанції, виходили з того, що належних доказів на підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 не надав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 (а.с.3).

З 22.03.1979 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4).

Відповідно до довідки Шульгинської сільської військової адміністрації Старобільського району Луганської області № 1980/01-04 від 19.09.2025, громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Старобільським РВ УМВС України в Луганській області 22.03.2002, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Хворостянівка Старобільського району Луганської області, де і була похована (а.с.6).

Також матеріали справи містять фото з місця захоронення (а.с.7).

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Так, частинами третьою-четвертою статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами ДРАЦС може бути видано свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку в наслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частина друга статті 317 ЦПК України).

У заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частина перша-друга статті 318 ЦПК України).

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях», який набрав чинності на час розгляду справи в суді першої інстанції, розширено перелік територій, щодо яких поширює свою дію стаття 317 ЦПК України. Натепер до них відносяться території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до діючого законодавства.

Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України, тому даний спрощений порядок розповсюджується на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум - до закінчення воєнного стану). Але в основному такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Частинами першою, другою статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 .

З 22.03.1979 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті його матері ОСОБА_3 , заявник вказував, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Хворостянівка Старобільського району Луганської області. Ця територія України наразі є тимчасово окупованою російською федерацією.

На підтвердження своїх вимог заявник надав довідку Шульгинської сільської військової адміністрації Старобільського району Луганської області № 1980/01-04 від 19.09.2025, відповідно до якої громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Старобільським РВ УМВС України в Луганській області 22.03.2002, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Хворостянівка Старобільського району Луганської області, де і була похована. Також надав фото з місця захоронення своєї матері.

Матеріали свідчать про те, що вказана довідка видана органом, що розташований на підконтрольній території України.

Судова колегія вважає, що надані заявником й досліджені судом докази в достатній мірі підтверджують факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мав місце ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Хворостянівка Старобільського району Луганської області.

Суд першої інстанції всупереч приписам частини першої статті 294 ЦПК України не дослідив у повній мірі всі докази, надані заявником, не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 та іншим обставинам, які мають значення для розгляду справи, та не сприяв у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів заявника.

За таких обставин, оскільки заявник фактично просить встановити факт смерті матері, що померла на окупованій території, судова колегія приходить до висновку, що вимоги заяви обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного Міжрегіонального Міністерства юстиції, звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Лозовівка Старобільського району Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Хворостянівка Старобільського району Луганської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина