Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №621/2649/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 621/2649/25 Головуючий суддя І інстанції Овдієнко В. В.

Провадження № 22-ц/818/1802/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів: Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" на заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 12 листопада 2025 року в складі судді Овдієнко В.В. по справі № 621/2649/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі- ТОВ «Діджи Фінанс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 29.03.2015 між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200250738. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10 750 грн 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений у кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020. 23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Станом на 31.07.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 31 744 грн 23 коп., з яких: 10 428 грн 60 коп. - заборгованість за кредитом; 21 315 грн 63 коп. - заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200250738 від 29.03.2015 становить 31 744 грн 23 коп., у тому числі нараховано с уму збитків з урахуванням 3% річних - 2 862 грн 20 коп., а також су ма збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 6 941 грн 33 коп., отже загальна сума заборгованості складає 41 547 грн 76 коп. Наказом Тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 30.05.2016 № 37 затверджено результати проведеної перевірки, наведені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" і ТОВ "ФК "Плеяда" договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, за умовами якого останній зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження ПАТ "Банк Михайлівський", а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ "ФК "Плеяда" право вимоги до третіх осіб (боржників), яке у подальшому ТОВ "ФК "Плеяда" відступило на користь ТОВ "ФК "Фагор" за договором факторингу від 20.05.2016 № 1. Постановою від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 визначено зокрема: - застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язати ТОВ "ФК "Плеяда" передати ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № № 1, 2; - зобов`язати ТОВ "ФК "Фагор" передати ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № № 1, 2. Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 не були передані ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ "ФК "Плеяда" та від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ "ФК "Фагор". На початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС". У зв`язку з чим було пропущено строк звернення до суду. Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.

Заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 12 листопада 2026 року у задоволенні позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що Позивач не надав доказів на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу за кредитним договором № 200250738, а також доказів щодо наявності у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 41 547 грн 76 коп.

На вказане судове рішення 09 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Діджи Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, а також стягнути витрати на правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Подані до суду виписки з особових рахунків відповідача мають всі необхідні реквізити. Дані виписки з особових рахунків є основним доказом, який підтверджує наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором № 200250738 від 29.03.2015 року, за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (25.05.2016) по 27.07.2020.

Окрім того, ТОВ «Діджи Фінанс» звертає увагу суду, що надані позивачем до суду та долучені до справи виписки з особових рахунків ОСОБА_1 , також містять обов`язкові реквізити, які дають змогу визначити, що дана виписка стосується саме одного клієнта, та щодо кредитного договору, який є предметом спору.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 12 листопада 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржене рішення відповідає.

Колегія суддів погоджується з наведеними мотивами суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.03.2015 між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір у формі заяви (оферти) № 200250738 про надання та використання платіжної картки МС World, найменування продукту: Прибуткова картка +Кредитка (не іменна), рахунок картки: НОМЕР_1 , з максимальним кредитним лімітом в розмірі 50 000 грн, при цьому умовами договору передбачено, що розмір кредитного ліміту за рішенням Банку може бути змінений, про що Клієнт буде повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках, максимальна ставка по ліміту 58,8% річних, бажаний кредитний ліміт у вказаному договорі не зазначений, реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку дії) 90,19, абсолютне подорожчання кредиту (в грошовому виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку його можливої дії) 24 793 грн 16 коп. Умовами договору передбачено, що ОСОБА_1 пропонує банку укласти з ним договір про надання та використання платіжної картки в рамках якого: відкрити на його ім`я поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку; випустити на ім`я відповідачки платіжну картку, тип якої вказано в ОП заяви; для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку картки. Договір містить підпис ОСОБА_1 в якості позичальник (а. с. 54). Згідно договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 підтверджується право вимоги ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 щодо повернення заборгованості за кредитним договором № 200250738, а також за реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами (а. с. 12-15, 16, 137-139). На підтвердження розміру заборгованості позивач надав виписку по особовим рахункам за період з 23.05.2016 по 27.07.2020, розрахунок інфляційних втрат, 3% річних за кредитним договором № 200250738 від 29.03.2015, де зазначено, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 41 547 грн 76 коп., яка складається з наступного: 31 744 грн 23 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 2 862 грн 20 коп. - 3% річних; 6 941 грн 33 коп. - інфляційні нарахування (а. с. 55-56, 60-136). Зазначена виписка сформована 15.05.2025, за період з 23.05.2016 по 27.07.2020, за особовими рахунками № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , які зазначені у відношенні ОСОБА_1 як платника (а. с. 60-136). Водночас, зазначені у наданій виписці номери рахунків не відповідають номеру рахунку НОМЕР_1 , зазначеному ОСОБА_1 у заяві № 200250738 від 29.03.2015, складеній уповноваженою особою ПАТ "Банк Михайлівський".

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Діджі Фінанс» вказувало, що наявність заборгованості підтверджено виписками по особовим рахункам за період з 22.02.2019 року по 23.02.2022 року, за яким ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 41 547 грн 76 коп., яка складається з: 31 744 грн 23 коп.- заборгованість по кредиту; 6941 грн 33 коп. – інфляційні втрати; 2862 грн 20 коп. - 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що жодного доказу на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов договору від 29.03.2015 року замість рахунку № НОМЕР_1 відкрито рахунки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження факту отримання відповідачем платіжної картки, до якої було відкрито рахунок відповідно до умов договору № 200250738 від 29.03.2015 року.

Отже, доказів того, що вказані у виписках рахунки належать саме відповідачу та відкриті на виконання кредитного договору № 200250738 від 29 березня 2015 року суду не надано.

Отже, надані виписки не є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості.

Інших належних доказів отримання кредитних коштів та відповідних розрахунків за спірним кредитним договором позивачем не надано.

Зважаючи, що ТОВ «Діджі Фінанс» не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором № 200250738 від 29 березня 2015 року, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 12 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 11 червня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді Н.П. Пилипчук

Ю.М. Мальований