Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №638/11644/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Харків

справа № 638/11644/24

провадження № 22-ц/818/436/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивач – Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави,

відповідач – ОСОБА_1 ,

третя особа – Харківська митниця Держмитслужби,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури Кравченка Андрія Григоровича в інтересах держави на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року в складі судді Яковлевої В.М.

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Харківська митниця Держмитслужби про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Позовна заява мотивована тим, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019170000000021 від 11.01.2019 за ч. 2 ст. 367 КК України за фактом неналежного виконання упродовж 2018 року службових обов`язків службовими особами Державної митної служби України через несумлінне ставлення до них, усупереч вимогам Митного кодексу України, під час здійснення контролю правильності визначення коду товару, імпортованого ТОВ «Ваміп Сервіс», що призвело до тяжких наслідків, заподіяних державі в особі Харківської митниці ДФС, у вигляді ненадходження фіскальних платежів у особливо великих розмірах.

Під час досудового розслідування встановлено, що головний державний інспектор митного поста «Харків – центральний» Харківської митниці ДФС ОСОБА_1 упродовж 2018 року допустив неналежне виконання своїх службових обов`язків під час митного оформлення товару в режимі «Імпорт» по митним деклараціям та здійснення митної формальності – контроль правильності класифікації товару «Розчинники складні органічні, для видалення фарб та лаків: - Інгібітор видалення відкладень КЗ + загальною вагою 250 т, ввезеного на митну територію України ТОВ «Ваміп Сервіс», без сплати обов`язкових митних платежів на загальну суму 2 871 006, 24 грн.

Матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 виділені в окреме провадження та зареєстровані за №62021170020000189 від 02.06.2021. Під час досудового розслідування встановлено наступне. ОСОБА_1 , відповідно до наказу т.в.о. начальника Харківської митниці ДФС №754-о від 02.12.2015 переведений (призначений) на посаду головного державного інспектора митного поста «Харків – центральний» Харківської митниці ДФС.

Відповідно до п. п. 2.18., 2.18.1., 2.18.2., 2.18.3., 2.19., 2.19.1., 2.19.2 посадової інструкції головного державного інспектора митного поста «Харків – центральний» Харківської митниці ДФС, затвердженої виконувачем обов`язків начальника Харківської митниці ДФС Мартиновим М.О. 22.11.2016, ОСОБА_1 при виконанні посадових обов`язків здійснює контроль правильності класифікації задекларованих товарів.

Так, товариством з обмеженою відповідальністю «Ваміп Сервіс» (код ЄДРПОУ 41651026, юридична адреса: м. Київ, вул. Райдужна, 13-А, оф. 201, далі - ТОВ «Ваміп Сервіс») ввезено на митну територію України в зону діяльності Харківської митниці ДФС іноземний товар – «Розчинники складні органічні, для видалення фарб та лаків:- Інгібітор видалення відкладень КЗ +, ТУ 2411-004-04414276-2018» вагою 25 тон (далі - товар) на транспортних засобах з державними номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Зазначений товар, 13.04.2018, декларантом ТОВ «Ваміп Сервіс» заявлено в режим імпорт шляхом подання електронної митної декларації, заповненої у звичайному порядку типу ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/017014 до митного поста «Харків центральний» Харківської митниці ДФС, вагою 25,00 тон (гр. 38), з кодом товару «3814009090» (гр. 33). Митна вартість визначена за першим методом (гр. 43) у сумі 235326,23 грн. (гр. 45). Митні платежі декларантом розраховано в гр. 47 митної декларації, які складаються з мито 0 грн. (ставка 0%), ПДВ 47065,25 грн. (20%) акцизний податок 0 грн.

До митного оформлення митну декларацію прийняв інспектор митного поста «Харків центральний» Єпанчинцев І.С. 13.04.2018. Автоматизованою системою митних оформлень сформовано форму митного контролю:- 107-3 «Контроль правильності класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД». Виконано митну формальність ОСОБА_2 про що в полі «Результат» зазначено: «МФ здійснено. Код і опис товару підтверджено на підставі поданих документів». 201-1 «Проведення ідентифікаційного митного огляду – без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу». Виконано митну формальність ОСОБА_2 про що в полі «Результат» зазначено: «МФ здійснено. Невідповідностей / порушень не виявлено». В системі відсутній акт митного огляду товару. Класифікація товарів здійснюється згідно з УКТ ЗЕД, яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України і затверджена Законом України від 19.09.2013 № 584 – VII «Про Митний тариф України».

З метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД в Україні запроваджено Пояснення до УКТ ЗЕД, побудовані на основі Пояснень до ГС версії 2012 року та Пояснень до Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі по тексту – КН) і затверджені наказом ДФС від 09.06.2015 № 401. В поясненнях до УКТ ЗЕД зазначено, що Класифікація товарів в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за основними правилами інтерпретації класифікації товарів (далі по тексту – ОПІ КТ). Відповідно до п.п. (а) п. 3 ОПІ КТ у разі коли товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, то при його класифікації перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Відповідно до п.п. (а) п. 3 ОПІ КТ суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати.

Імпортером ТОВ «Ваміп Сервіс» здійснено ввезення на митну територію України товару «інгібітор видалення відкладень КЗ +», виготовлений по Технічним умовам 2411-004-04414276 – 2018. Відповідно до зазначених ТУ товар призначений для промислового використання. Використовується, як змивка видалення консервуючих, лакофарбових покриттів з металевих, кам`яних, полімерних поверхонь, а також для очищення електричних машин від промислових забруднень. Видаляє лакофарбові покриття на масляній основі, алкідні емалі, фенол формальдегідні, водно-дисперсні та ніші види лакофарбових покриттів, емалі, мастики, ґрунтовки. Також може використовуватись у якості інгібіруючого розчину, запобігаючого утворенню гідратних пробок у газових трубопроводах та свердловинах, для чого подається на ланки з найбільш вірогідним гідроутворенням.

Зазначений товар, згідно технічних умов складається з 90-95% метанолу та 5-10% ізобутанолу. Відповідно до висновку ДПМЕ ДФС Харківського відділу з питань експертиз та досліджень від 30.03.2018 № 142008800-0352, проба являє собою двокомпонентну рідину, що складається із метанолу та ізобутанолу. Вміст компонентів у складі проби: метанол (87,5 мас. дол.), ізобутанол (12,5 мас. дол.). Згідно з УКТ ЗЕД продукти із вмістом метанолу можуть класифікуватись у товарній позиції 2905 або в інших товарних позиціях залежно від хімічного складу та цільового використання таких продуктів. Метанол, як окрема органічна речовина з вмістом або без вмісту домішок включається до товарної позиції 2905. Термін «домішки» тлумачиться у Загальних положеннях до товарної групи 29. Продукти товарної групи 29 можуть містить додані речовини, визначені у пунктах (е) (g) примітки 1 до товарної групи 29, проте додавання таких речовин не повинно змінювати властивості продуктів товарної групи 29 і не допускати використання цих продуктів для інших цілей, що відрізняються від традиційних.

У поясненнях до товарної позиції 2905 зазначено, що метанол використовується в органічному синтезі як розчинник для виробництва барвників, вибухових речовин, фармацевтичних продуктів та інше. Товарна позиція 3814 включає в себе розчинники та розріджувачі складні органічні, готові суміші для видалення фарб або лаків. До цієї товарної позиції включаються органічні розчинники та розріджувачі (з вмістом або без вмісту 70 мас.% чи більше нафтових фракцій) за умови, що вони не є окремими сполуками визначеного хімічного складу і в іншому місці не зазначені. Вони являють собою більш – менш леткі рідини, що використовуються, серед іншого, у виробництва лаків і фарб або як суміші, що видаляють жир, для частин машин і т.д. До товарної позиції 3814 не включаються окремі розчинники чи розріджувачі визначеного хімічного складу (зазвичай група 29). Багатокомпонентні розчинники – це розчинники до складу яких входять два або більше компонента, поєднання яких обумовлює більші функціональні можливості таких розчинників та їх споживчі властивості. Під час досудового розслідування не встановлено жодного документа, який підтверджує, що 12,5% ізобутилового спирту, який знаходиться в метиловому спирті, збільшує функціональні можливості товару в порівнянні з властивостями метанолу. Товар «інгібітор видалення відкладень КЗ +» за своїм хімічним складом складається з двох спиртів (метанол, ізабутанол). За своїми хімічними властивостями відповідає хімічним речовинам – спирти. За призначенням також використовується як спирт. Тому повинен класифікуватися в групі 29 (спирти). Таким чином, товар: «інгібітор видалення відкладень КЗ +», виготовлений по ТУ 2411-004-04414276 – 2018, який запобігає утворенню гідратних пробок в газових трубопроводах та свердловинах, відповідає характеристикам описової частини коду Українського класифікатору товарів зовнішньо – економічної діяльності 2905110000 та не відповідає характеристикам описової частини коду Українського класифікатору товарів зовнішньо – економічної діяльності 3814009090.

Отже, ОСОБА_1 під час митного оформлення товару в режимі імпорт по митним деклараціям: ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/17014 13.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/17015 13.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/17099 13.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/17100 13.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/19242 25.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/27563 11.06.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/40908 22.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/42341 31.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/46716 27.09.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/47861 03.10.2018 та здійснення митної формальності - контроль правильності визначення коду товару - «Розчинники складні органічні, для видалення фарб та лаків: - Інгібітор видалення відкладень КЗ +, ТУ 2411-004-04414276-2018» вагою 250 тон, ввезеного на митну територію України ТОВ «Ваміп Сервіс» в період часу з квітня 2018 року по жовтень 2018 року та в порушення вимог статті 69 Митного кодексу України в частині правильності класифікації товарів, в порушення вимог ч. ч. 2, 4 ст. 69 Митного кодексу України, п. 5 Розділу І, п. 2, абз. 3 п. 4 Розділу ІІІ Порядку № 650, Правила 1, 3 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, п. п. 2.18., 2.18.1., 2.18.2., 2.18.3., 2.19., 2.19.1., 2.19.2 посадової інструкції, підтвердив правильність визначення коду товару за УКТ ЗЕД 3814009090, що призвело до митного оформлення зазначеного товару який відповідно до чинного законодавства класифікується за кодом УКТЗЕД 2905110000 по митним деклараціям: ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/17014 13.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/17015 13.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/17099 13.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/17100 13.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/19242 25.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/27563 11.06.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/40908 22.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/42341 31.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/46716 27.09.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/47861 03.10.2018 без сплати обов`язкових митних платежів на загальну суму 2 871 006,24 грн, з яких мито складає 119 770,90 грн., акцизний податок – 2 272 734,31 грн, ПДВ – 478 501,03 грн, чим завдав збитки державному бюджету України на суму 2 871 006,24 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.05.2024 у справі №638/9901/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №62021170020000189 від 02.06.2021, а кримінальне провадження №62021170020000189 від 02.06.2021 у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України. Цивільний позов Харківської обласної прокуратури, заявлений в інтересах держави в особі Слобожанської митниці Держмитслужби про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди залишено без розгляду, роз`яснивши прокурору право на його пред`явлення до суду в порядку цивільного судочинства.

Отже, інтереси держави залишились незахищеними, оскільки не забезпечено стягнення з винної особи шкоди, завданої службовою недбалістю. Відтак, не забезпечено надходження відповідних коштів до Державного бюджету.

Таким чином, з вини вказаної особи у формі недбалості заподіяна майнова шкода державі на загальну суму 2 871 006, 24 грн, яку він повинен відшкодувати відповідно до ст. 1166 ЦК України.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківської митниці збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в розмірі 2 871 006, 24 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року позов Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави – залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду заступник керівника Харківської обласної прокуратури Кравченко А.Г. в інтересах держави подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що протиправна поведінка ОСОБА_1 полягає в тому, що неналежно виконуючі свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, будучи обізнаним з вимогами законодавства України щодо класифікації товарів, ігноруючи вимоги Митного законодавства, нехтуючи своїми службовими обов`язками через несумлінне ставлення до них під час контролю правильності класифікації товарів, прийняв рішення про підтвердження правильності визначення декларантом коду товару 3814009090, маючи регламентований доступ до програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи, за допомогою службової комп`ютерної техніки проставив відмітку в АІС «Інспектор» про здійснення митної формальності з контролю правильності визначення коду товару та підтвердження коду товару заявленого декларантом. Матеріальна шкода (збитки) полягає у ненадходженні до державного бюджету обов`язкових митних платежів на загальну суму 2 871 006,24 грн., з яких мито складає 119 770,90 грн., акцизний податок – 2 272 734,31грн., ПДВ – 478 501,03 грн. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та матеріальною шкодою полягає у тому, що шкода, спричинена недоборами до бюджету обов`язкових митних платежів стала об`єктивним наслідком протиправної поведінки ОСОБА_1 (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності). Вина ОСОБА_1 у формі необережності, що кореспондується кваліфікацією складу кримінального правопорушення, за яким особі оголошувалась підозра – ч. 2 ст.367 КК України. Таким чином, цивільно-правова, а саме деліктна відповідальність ОСОБА_1 є очевидною та доведеною, оскільки містить усі складові елементи складу правопорушення: протиправність поведінки, шкоду, причинний зв`язок між ними та вину. Необхідність класифікації товару за кодом УКТ ЗЕД 2905110000 підтверджується висновком судово-товарознавчої експертизи Дніпровського НДЕКЦ МВС України №19/12.1/800 від 05.07.2019. Суд неправильно витлумачив ч. 8 ст. 69 МК України, ототожнивши висновки експертних досліджень, які отримуються посадовою особою митного органу при складних випадках визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні, з висновками судових експертиз. Висновок товарознавчої експертизи № 37517 від 29.12.2021, проведеної ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», не відповідає критеріям повноти, обґрунтованості та об`єктивності, тому суд мав його відхилити, водночас застосувавши висновок судово-товарознавчої експертизи Дніпровського НДЕКС МВС України від 05.07.2019.

11.08.2025 за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначив, що покладання на службову особу митного органу обов`язку відшкодувати несплачені імпортером ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» митні платежі як «збитки», порушує базовий принцип розмежування приватного та публічного права, а також є прямим порушенням принципу юридичної визначеності, верховенства публічного права у сфері справляння податків та індивідуального характеру юридичної відповідальності, адже він стає відповідальним не за вчинене, а за те, що могло бути вчинене платником податку. З урахуванням обставин справи що розглядається, ототожнення несплачених податків зі «збитками» в розумінні ст.22 ЦК України та стягнення їх згідно ст.1166 ЦК України є неправомірним, оскільки є по суті підміною публічно-правового обов`язку зі сплати податків іншим механізмом, який не передбачений законом і суперечить розмежуванню публічного та приватного права. Навіть у випадку протиправної поведінки службової особи митного органу, що сприяло несплаті податків, правова природа податків не змінюється та залишається публічно-правовою. «Податки» не перетворюються на «збитки» у розумінні цивільного законодавства, і не можуть бути стягнуті в порядку ст.1166 ЦК України з особи, яка згідно закону не є суб`єктом їх сплати. Правовий режим справляння податків залишається у межах Податкового, Митного та Бюджетного кодексів. Враховуючи вищевикладене, фактичне ототожнення прокурором податкового зобов`язання з деліктною шкодою є хибною правовою конструкцією і становить категоріальну помилку, що свідчить про хибне застосування інституту цивільного права до виключно публічно-правових відносин, врегульованих Податковим, Митним і Бюджетним кодексами України. Судом першої інстанції правильно встановлено, що прокурором у передбаченому процесуальним законом порядку не доведено обставини підтвердження ОСОБА_1 невірного коду товару згідно УКТ ЗЕД та, як наслідок, недоплати ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» митних платежів до Державного бюджету України. Надані прокурором висновки судово-товарознавчої експертизи Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України від 05.07.2019 №19/12.1/800 та судово-економічної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС України від 27.12.2019 №188 є недопустимими доказами. Ухвала суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням передбачених ст.49 КК України строків давності та закриття кримінального провадження не може підтверджувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки інший підхід до оцінки змісту такого судового рішення суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури Кравченка А.Г. в інтересах держави необхідно задовольнити частково.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 під час митного оформлення товару в режимі імпорт по митним деклараціям: ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/17014 13.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/17015 13.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/17099 13.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/17100 13.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/19242 25.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/27563 11.06.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/40908 22.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/42341 31.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/46716 27.09.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/47861 03.10.2018 здійснено митні формальності - контроль правильності визначення коду товару - «Розчинники складні органічні, для видалення фарб та лаків: - Інгібітор видалення відкладень КЗ +, ТУ 2411-004-04414276-2018» вагою 250 тон, ввезеного на митну територію України ТОВ «Ваміп Сервіс» в період часу з квітня 2018 року по жовтень 2018 року.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 направлено до Дзержинського районного суду м. Харкова. Також, процесуальним керівником у кримінальному проваджені – прокурором відділу Харківської обласної прокуратури було заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Слобожанської митниці Держмитслужби про стягнення з обвинуваченого майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 2 871 006, 24 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.05.2024 у справі №638/9901/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 62021170020000189 від 02.06.2021, а кримінальне провадження №62021170020000189 від 02.06.2021 у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України.

Цивільний позов Харківської обласної прокуратури, заявлений в інтересах держави в особі Слобожанської митниці Держмитслужби про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди залишено без розгляду, роз`яснивши прокурору право на його пред`явлення до суду в порядку цивільного судочинства (а.с.21зворот-22 том 3).

Згідно висновку Харківського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України від 30.03.2018 №142008800-0352: «Згідно технічної інформації (п.7.6) товар «Інгібітор видалення відкладень КЗ+» являє собою суміш метанолу (90-95 мас%) та ізобутанолу (5-10мас%). Згідно паспорту (п.7.5) товар «Інгібітор видалення відкладень КЗ+» містить метанол - 95 мас% та ізобутанол – 5мас%. За результатами досліджень встановлено, що надана проба товару являє собою прозору безкольорову рідину, яка містить метанол (метиловий спирт) – 87,5 мас%+/-0,1мас% та ізобутанол (ізобутиловий спирт) – 12,5 мас%+/-0,1мас%. Температура початку кипіння проби становить 64,2°С, температура за якою переганяється 99% проби становить 105,0°С, температура кінця кипіння становить 105,5°С. Згідно [6] межі кипіння метанолу технічного становлять 64,0-65,5°С. Спосіб отримання, сфера застосування та роль яку відіграє кожен компонент в складі товару визначається згідно інформації, яка надається фірмою-виробником. В межах використаних методів речовин, що значаться у «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 №770 (із змінами та доповненнями) у пробі не виявлено (а.с.23-24 том 1).

Відповідно до аналітичної довідки щодо визначення розміру митних платежів необхідних до сплати ТОВ «Вамп Сервіс» код ЄДРПОУ 41651026, складеної 15.07.2019 головним державним ревізор-інспектором інформаційно аналітичного відділу аналітичного управління Головного управління внутрішньої безпеки ДВС України, розрахунок митних платежів здійснено за умови класифікації оформленого товару за кодом УКТ ЗЕД 2905110000, та із урахуванням наданих до інформаційного завдання значень щільності суміші, метилового та ізобутилового спиртів. ???ТОВ «Вамп Сервіс» при митному оформленні товару, за кодом УКТ ЗЕД 3814009090, згідно зазначених у інформаційному завданні вантажно митних декларацій, сплачено митних платежів: 7 316 821,61 грн. (податок на додану вартість); ???ТОВ «Вамп Сервіс» у разі митного оформлення товару за кодом УКТ ЗЕД 2905110000, згідно зазначених у інформаційному завданні вантажно митних декларацій, необхідно сплатити: ??2 012 125,81 грн. (ввізне мито); ??3 753 2140,5 грн. (акцизний податок); ??15 225 674,77 грн. (податок на додану вартість). Всього на загальну суму: 54 769 941,08 грн.; 3. Можлива сума ненадходження митних платежів до бюджету. України у разі оформлення товару за кодом УКТ ЗЕД 2905110000, по зазначеним у інформаційному завданні митним деклараціям, з урахуванням уже сплачених платежів, становитиме: ??2 012 125,81 грн. (ввізне мито); ??37 532 140,5 грн. (акцизний податок); ??7 908 853,16 грн. (податок на додану вартість). Всього на загальну суму: 47 453 119,47 грн (а.с.22 том 2).

Згідно з висновком експерта № 19/12.1/800 від 05.07.2019, складеного Дніпровського НДЕКЦ МВС України, товар: «інгібітор видалення відкладень КЗ+», виготовлений по ТУ № 2411-004-04414276-2018, за умовою його використання в якості інгібірующого розчину, який запобігає утворенню гідратних пробок в газових трубопроводах та свердловинах відповідає характеристикам описової частини виду Українського класифікатору товарів зовнішньо-економічної діяльності 2905 110000. Товар: «інгібітор видалення відкладень КЗ+», виготовлений по ТУ № 2411-004-04414276-2018, за умовою його використання в якості інгібірующого розчину, який запобігає утворенню гідратних пробок в газових трубопроводах та свердловинах не відповідає характеристикам описової частини виду Українського класифікатору товарів зовнішньо-економічної діяльності 3814 009090 (а.с.40-44 том 3).

Відповідно до висновку експерта № 188, складеного Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС, з урахуванням висновків товарознавчої експертизи № 19/12.1/800 від 05.07.2019, якою визначено, що товар: «Інгібітор видалення відкладень КЗ+» виготовленого по технічним умовам 2411-004-04414276-2018, відповідає характеристикам описової частини коду Українського класифікатору товарів зовнішньо-економічної діяльності 29051100000, висновки аналітичної довідки ДВС України від 15.07.2019 стосовно можливої суми ненадходження митних платежів до бюджету України під час ввезення підприємством ТОВ «Ваміп сервіс» на митну територію України та оформленню товару в режимі імпорт по митним операціям, документально підтверджується в розмірі 47169714,10 грн (а.с.23-29 том 3).

Відповідно до експертного висновку Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 37517 від 29.12.2021, товару, зазначеному в запиті та додатках до нього як «Розчинники складні органічні для видалення фарб та лаків, які складаються з метанолу на 87,5мас% +/-0,1мас% та ізобутанолу на 1,25мас%+/-0,1мас%», відповідають наступні характеристики за УКТЗЕД: «Розчинники та розріджувачі складні органічні, в інших товарних позиціях не зазначені;; готові суміші для видалення фарб або лаків: - інші: -- інші» товарної підкатегорії 3814 00 90 90 (а.с.59-60, 67-75 том 2).

З повідомлення Державної митної служби України № 15/15-04-01/8.19/2024 від 12.05.2023, згідно з УКТ ЗЕД органічні розчинники, які отримані шляхом метилового спирту (метанол) з ізобутиловим спиртом (ізобутанол 94-96 мас. відс. метанолу та 4-6 мас. відс. ізобутанолу, класифікуються утоварній позиції 3814 (а.с.79 том 2).

За результатами розгляду листа Харківської митниці ДФС від 21.02.2019 №470/8/20 70-19-03, Департамент адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання надіслав лист від 15.03.2019 №8666/7/99-99-19-03-03-17, в якому надані роз`яснення щодо підходів до класифікації продуктів під назвою «розчинник складний органічний для видалення фарб та лаків» та «змивки для видалення лакофарбних покриттів». Зокрема зазначено, що ці продукти повинні бути класифіковані в товарній позиції 3814 згідно з УКТЗЕД, як сумішеві продукти («Розчинники та розріджувачі складні органічні, в інших товарних позиціях не зазначені»). У листі Державної фіскальної служби України зазначено, що така позиція щодо класифікації вищевказаного товару відповідає підходу класифікації Європейської комісії (а.с.107-113,151-152 том 2).

Листом від 15.03.2019 №8666/7/99-99-19-03-03-17 Департаментом адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання повністю підтримана позиція щодо класифікації таких товарів в товарній позиції 3814 (а.с.149-150 том 2).

Листом від 24.04.2019 №13548/7/99-99-03-03-17 Департамент адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання надіслав до митниць ДФС копії листів відповідей Директорату з тарифів та торгівлі Всесвітньої митної організації від 04.04.2019 №19NL0081-DC (вх.ДФС №19414/5 від 08.04.2019) та Генерального директорату з оподаткування та митного союзу Європейської Комісії від 26.02.2019 № Ares (2019)1288261 (вх.ДФС №10760/5 від 26.02.2019) (а.с.114-119,155-157 том 2).

Листом Харківської митниці №7.14-1/15-04/8.19/5517 від 12.08.2024 повідомлено, що відділом проведення митного аудиту митниці митний контроль шляхом проведення виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок у відношенні ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» (ЄДРПОУ 41651026) за митними деклараціями, які наведені у запиті, не проводився. Платник податків ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» (ЄДРПОУ 41651026) зареєстрований в зоні діяльності Київської митниці. У митниці були відсутні законодавчо встановлені підстави для зміни коду товару згідно з УКТ ЗЕД за вказаними у запиті митними деклараціями. Рішення про визначення коду товарів за вказаними у запиті деклараціями ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» у встановленому законодавством порядку митницею не приймались. Стосовно надходження до митниці від правоохоронних органів (органів прокуратури, Державного бюро розслідувань тощо) листів (матеріалів) щодо ініціації проведення документальних перевірок ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» щодо дотримання законодавства України з питань митної справи за митними деклараціями, зазначеними у запиті, не надходили. По митним деклараціям нараховані митні платежі були перераховані до державного бюджету України на наступний робочий день після дати завершення митного оформлення в повному обсязі. Станом на 06.08.2024 за підприємством ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» в Харківській митниці не обліковується недоплата митних платежів чи будь-яка інша заборгованість (збитки) зі сплати митних платежів (а.с.80 том 2).

Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 22.10.2024 виключено з кола позивачів Харківську митницю Державної митної служби України. Залучено по даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Харківську митницю Державної митної служби України (а.с.204-207 том 2).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноважені визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

У частинах першій - другій статті 14 вказаного Закону передбачено, що до персоналу ДКВС України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в ДКВС України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц зазначено, що «судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це і компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, що виникають із індивідуальних, цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Ці позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20), від 16 червня 2020 року у справі № 756/3456/19 (провадження № 14-543цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) та інших».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 734/3102/16-ц (провадження № 14-481цс18) зроблено висновок, що «спірні правовідносини виникли у зв`язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби. З огляду на вищезазначені вимоги закону, указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби. Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій зазначено про відступ від раніше висловленої правової позиції у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 3 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17 в аналогічних спорах».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 813/1045/18 (провадження № 11-574апп19) зроблено висновок, що «за наслідками розгляду справи № 818/1688/16 (постанова від 5 грудня 2018 року) Велика Палата Верховного Суду з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, відступила від висновку, викладеного, зокрема, й у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15 виходячи з таких міркувань. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі щодо відшкодування державі в особі військової частини НОМЕР_1 шкоди, завданої ОСОБА_1 шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 березня 2025 року в справі № 240/33695/23 (адміністративне провадження № К/990/32787/24) зазначено, що «юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 466/1150/18. Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України») підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - «ЦПК України») визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Закриваючи провадження у цій справі, апеляційний суд керувався правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 200/22363/16-а (провадження № 11-720апп18). Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Поряд із цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 у справі № 818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі №755/2258/17 та інших і вказала про наступне. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувти шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Отже, з огляду на наведене варто констатувати, що практика Верховного Суду щодо юрисдикції спорів цієї категорії є усталеною та послідовною і полягає у тому, що у випадку вирішення спору щодо зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Отже, подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, від 22 січня 2020 року у справі №813/1045/18, Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2020 року у справі №761/19799/17, від 30 вересня 2020 року у справі №204/2763/18, від 18 листопада 2020 року у справі №756/12568/18, від 27 травня 2021 року у справі №203/3782/19, від 21 лютого 2022 року у справі № 932/14855/19, від 7 березня 2023 року у справі №761/1366/20 та від 24 жовтня 2023 року у справі №160/4643/23, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї позиції».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 750/6852/24 (провадження № 61-2485св25) зазначено, що: «ОСОБА_1 має військове звання полковника та перебуває на військовій службі у Збройних Силах України на посаді заступника командувача підготовки командування підготовки військової частини НОМЕР_1 Сухопутних військ Збройних Сил України, у випадку вирішення спору щодо зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Отже, подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби; крім того, обставини, які встановлені у постанові Хмельницького апеляційного суду від 07 вересня 2023 року в справі № 686/16976/22, не мають преюдиційного значення під час вирішення цього спору, адже ОСОБА_1 не брав участі під час її розгляду; суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що цей спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, у зв`язку з чим закрив провадження у справі за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Пенітенціарної Академії України до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківської митниці збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в розмірі 2 871 006, 24 грн.

В якості підстави для стягнення майнової шкоди прокурор зазначив, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.05.2024 у справі №638/9901/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 62021170020000189 від 02.06.2021, а кримінальне провадження №62021170020000189 від 02.06.2021 у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України.

Зазначив, що в результаті халатного відношення відповідача до своїх службових відносин митника до державного бюджету не надійшли митні платежі та податки у розмірі 2871006,24 грн.

Вказане правопорушення стосується службової недбалості відповідача, що призвела до тяжких наслідків, та вчиняється службовою особою через невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків через несумлінне ставлення, що спричиняє тяжкі наслідки (шкода у великих розмірах інтересам держави). Отже, прокурор в якості підстав позову вказав, що відповідач у даному випадку за своєю посадою та службовими обов`язками несе відповідальність за ненадходження до Державного бюджету України податків та митних зборів за ввезений на територію України товар ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» (у разі наявності недоплати таких платежів).

Згідно правового висновку викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17 звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

Таким чином, ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.05.2024 у справі №638/9901/21 не має преюдиційного значення щодо протиправності дій ОСОБА_1 під час визначення коду товару за УКТ ЗЕД 3814009090.

З огляду на зазначене у випадку вирішення спору щодо зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок неналежного виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Отже, подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби;

Таким чином, оскільки цей спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, а рішення суду - скасуванню.

Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі № 450/1711/23.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.

Оскільки суд апеляційної інстанції вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачу, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до Харківського апеляційного суду із заявою ро направлення справи за встановленою юрисдикцією до відповідного окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст.255, 256, 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури Кравченка Андрія Григоровича в інтересах держави – задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року – скасувати.

Провадження у справі за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави до ОСОБА_1 , третя особа: Харківська митниця Держмитслужби про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням – закрити.

Роз`яснити Шевченківській окружній прокуратурі міста Харкова, що справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Протягом десяти днів з дня отримання постанови Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова, має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 червня 2026 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина