Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №527/1766/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/1766/25 Номер провадження 22-ц/814/535/26Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.

суддів Обідіної О.І., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Олефір А.О., повний текст судового рішення виготовлено - дати не вказано

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

06 червня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 є його батьком.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 20.09.2012 шлюб між його батьками було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 він досяг повноліття та з 03.08.2024 року навчається у закладі вищої освіти державної форми власності, а саме у Національному технічному університеті «Дніпровська політехніка», який знаходиться у місті Дніпро.

Його матір`ю ОСОБА_3 здійснювалася оплата за його проживання у гуртожитку. На його проживання під час навчання витрачається близько 5000,00 - 6000,00 грн на місяць, а саме на придбання продуктів харчування, проїзд, придбання одягу, оплату послуг мобільного зв`язку та інтернету.

Він не має можливості влаштуватися на роботу, оскільки навчається на денній формі навчання. Його батько є працездатною особою, офіційно працює у Відокремленому підрозділі «Полтавська дирекція залізничних перевезень» Державного підприємства «Південна залізниця» та отримує заробітну плату, у зв`язку з чим має змогу його утримувати.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд, стягнути з відповідача аліменти на його користь, як особи яка продовжує навчання в розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходу (заробітку), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з дня пред`явлення позову і до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років, стягнути на його користь витрати пов`язані з отриманням правничої допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 рокупозов ОСОБА_2 – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_2 аліменти на його навчання, в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 06 червня 2025 року і до закінчення навчання 30 червня 2028 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 не надає матеріальної допомоги сину, не сплачує за його навчання, хоча є працевлаштованим та отримує заробіток.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків викладених у рішенні просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовільнити частково та стягнути з нього кошти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) щомісячно і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох років.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував його матеріальне становище.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до ч.1 ст.367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Сторони будучи належним чином повідомлені в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7).

Згідно довідки №16-42/2629 виданої 16 червня 2025 року Національним технічним університетом «Дніпровська політехніка», ОСОБА_2 є студентом І курсу електротехнічного факультету, форма навчання – денна, за державним замовленням, зарахований з 01 вересня 2024, передбачене закінчення навчання 30 червня 2028 року (а.с.27).

ОСОБА_2 проживає в гуртожитку № 5 Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» та за його проживання було сплачено 26.08.2024 – 5000,00 грн та 28.12.2024 – 3000,00 грн (а.с.11-12).

Відповідач є працездатним, працює на постійній основі, має стабільний дохід.

Відповідач також сплачує аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо своєї повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, з обов`язковим урахуванням її потреби в отриманні матеріальної допомоги та наявності у батьків можливості надавати таку допомогу.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 182 СК Українип при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року зазначено про обов`язок батьків утримувати повнолітніх сина чи дочку, які продовжують навчання, після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), який (обов`язок) настає за обов`язкової сукупності трьох юридичних фактів: досягнення дитиною віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років і продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Положеннями частини 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не надав достатніх доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти саме у розмірі 1/3 частини від свого заробітку (доходу) щомісячно.

Так, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів погіршення його матеріального становища. Навпаки він має роботу, за яку отримує стабільний дохід.

Твердження апелянта стосовного того, що належним аргументом для зменшення розміру аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_2 з визначеної судом 1/3 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), з урахуванням рівних прав дітей на утримання від батьків, є наявність в останнього аліментних зобов`язань стосовно неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 колегія суддів не бере до уваги, оскільки наявність лише цього факту не може бути достатньою підставою для прийняття судом рішення про зменшення розміру аліментів без врахування в сукупності інших підстав.

Враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дитину, всебічно забезпечуючи її розвиток, факт перебування дитини на утриманні однієї матері, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Також колегія суддів дійшла до висновку, що розмір аліментів, присуджений місцевим судом, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що апелянт має інші аліментні зобов`язання, без підтвердження погіршення матеріального становища відповідача, не є достатньою підставою та не буде спрямоване на належне забезпечення позивача.

Зазначена позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 вересня 2020 року по справі № 565/2071/19 (провадження №61-9460 св 20).

Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити - без змін.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 червня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді О.І. Обідіна

В.П. Пікуль