Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №553/3041/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/3041/25 Номер провадження 22-ц/814/1667/26Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

на рішення Шевченківського районного суду м.Полтави 18 листопада 2025 року

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому прохали стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1273-6822 від 17.09.2023 року в розмірі 25 884,00 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 17.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1273-6822.

ОСОБА_1 було надано наступний одноразовий ідентифікатор A3824 для підписання Кредитного договору № 1273-6822 від 17.09.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 4 000,00 грн.; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 15 днів; знижена % ставка – 2,50 % в день; стандартна % ставка – 3,00 % в день.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме - отримавши кредитні кошти, відповідач не скористалась своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.

Станом на 17.06.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить: 52 724,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 5 600,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 47 124,00 гривень, порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором.

Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме - часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 26 840,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 25 884,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом – 5 600,00 грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами – 20 284,00 грн, що разом становить 25 884,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»- задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором№ 1273-6822 від 17.09.2023 року в розмірі 5 600,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати у розмірі 523,24 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відмовляючи в частині стягнення процентів, оцінивши надані відповідачем докази в сукупності, місцевий суд дійшов висновку, що відповідач є дружиною військовослужбовця Збройних Сил України, таким чином на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».

Не погодившись з даним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що законодавець чітко визначив види військової служби за якими проходять військову службу військовослужбовці для застосування їм та їх дружинам, чоловікам пільги, що визначена в п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема така пільга застосовується для:

- військовослужбовців призваних за мобілізацією або із числа резервістів– така пільга застосовується протягом усього строку проходження військової служби військовослужбовцем (в тому числі і застосовується така пільга і до дружин/чоловіків військовослужбовця);

- іншим військовослужбовцям (в тому числі, що проходять військову службу за контрактом, строкову військову службу) застосовується виключно до тих осіб, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і виключно за період участі у таких заходах.

Зазначає, що чоловік відповідача є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі за контрактом з 29.07.2024, натомість проценти за користування кредитом були нараховані відповідачу у період з 17.09.2023 року по 12.07.2024 року включно, період вступу ОСОБА_2 на військову службу є пізнішим за період укладення кредитного договору та нарахування процентів за договором.

Таким чином, звертає увагу, що чоловік відповідача у період з 17.09.2023 року по 12.07.2024 року не перебував на військовій службі. Починаючи з 12.07.2024 року Позивачем нарахування процентів за кредитним договором не здійснювалось, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором котрий міститься у матеріалах провадження.

Зауважує, що право щодо припинення нарахування процентів за кредитним договором, а саме - застосування пільги до Відповідача як до дружини Військовослужбовця відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виникає виключно після призову на військову службу із числа осіб, що призвані за мобілізацією або із числа резервістів або за період участі у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

Таким чином, просить суд звернути увагу на те, що суд першої інстанції у супереч п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосував пільгу відповідачу як для дружини військовослужбовця у той період коли ОСОБА_2 не перебував на військовій службі та не мав статусу військовослужбовця.

Просив суд скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Полтави в частині стягнення прострочених процентів за кредитним договором та ухвалити нове рішення, а саме - стягнути прострочену заборгованість за нарахованими процентами за Договором про відкриття кредитної лінії № 1273 6822 від 17.09.2023 у розмірі 20 284,00 гривень.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що скаржник посилається на те, що її чоловік проходить військову службу за контрактом. Проте зазначені твердження не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що її чоловік був призваний на військову службу саме за мобілізацією, а не проходить службу за контрактом, що підтверджується довідкою (форма №5) з військової частини.

Вважає, суд першої інстанції при вирішенні вказаного спору, вірно застосував пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, просила суд скасувати апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено районним судом, 17.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1273-6822 (а.с. 11-17).

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 4 000,00 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 15 днів; знижена % ставка – 2,50 % в день; стандартна % ставка – 3,00 % в день.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

ОСОБА_1 належним чином умови Кредитного договору не виконує, у зв`язку з чим станом 17.06.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить: 52 724,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 5600,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 47 124,00 грн, порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором (а.с.31-34).

Також районним судом встановлено, що кредитодавцем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було прийнято рішення про можливість застосування до ОСОБА_1 . Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», щодо часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 26 840,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 25 884,00 грн.

Тому, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину: прострочена заборгованість за кредитом – 5600,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 20 284,00 грн, що разом становить 25 884,00 грн.

Вказану заборгованість у добровільному порядку відповідачем не погашено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час вирішення справи судом, відповідач є дружиною військовослужбовця Збройних Сил України та на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що до відповідача не може бути застосовано штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також наявні підстави для звільнення від обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінас» заборгованості за договором № 1273-6822 від 17.09.2023 року в розмірі 25 884,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 5 600,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 20 284,00 грн.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( стаття 526 цього Кодексу).

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що 17.09.2023 року між сторонами було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1273-6822 продукту «Credos», відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти та взяв на себе обов`язок повернути їх разом із процентами у строки та порядку, визначені договором.

Відповідач належним чином не виконав прийняті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами.

Як убачається з матеріалів справи, предметом апеляційного перегляду є питання правомірності нарахування процентів за користування кредитом у зв`язку з посиланням відповідача на наявність у її чоловіка статусу військовослужбовця та поширення на нього гарантій, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та неврахування суми сплачених процентів, які не підлягали нарахуванню та сплаті.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач визнає наявну в неї заборгованість, однак не погоджується з сумою заборгованості у розмірі 25884,00 грн.

Таким чином, в частині факту укладення кредитного договору та факту перерахування відповідачу коштів відповідачем не заперечується, а тому відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України перевіряються апеляційним судом лише в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Тобто, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. В тому числі, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування відповідної пільги не з самим фактом існування кредитного договору, а з наявністю у боржника спеціального правового статусу військовослужбовця у визначений законом період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період це період функціонування держави, органів влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, який настає з моменту оголошення мобілізації або введення воєнного стану та охоплює мобілізацію, воєнний час і частково відбудовний період.

Загальновідомим є той факт, що особливий період в Україні триває з 2014 року та не припинений станом на момент розгляду справи.

Разом із тим, сам факт існування особливого періоду не є достатньою підставою для автоматичного звільнення особи від сплати процентів за кредитом.

Колегія суддів звертає увагу, що юридичне значення має саме дата набуття особою статусу військовослужбовця та співвідношення цієї дати з періодом нарахування процентів.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження проходження військової служби чоловіка відповідача, надано довідку Форми 5 від 14 травня 2025 року №978, яка видана солдату ОСОБА_2 , відповідно до якої він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 згідно наказу №200 від 29.07.2024.

Наведені документи підтверджують факт набуття відповідачем статусу військовослужбовця саме з 29.07.2024 року.

Тоді як, із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися до 12.07.2024 року включно.

Таким чином, період нарахування процентів повністю передував моменту мобілізації чоловіка відповідача та набуття ним спеціального статусу військовослужбовця.

Доказів того, що чоловік відповідача мав статус військовослужбовця до 29.07.2024 – матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що на момент виникнення обов`язку зі сплати процентів та на момент їх нарахування чоловік відповідача не перебував на військовій службі, а тому гарантії, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до набуття ним відповідного статусу.

Такий висновок узгоджується із загальними принципами дії закону в часі та правової визначеності.

Колегія суддів також враховує, що звільнення від нарахування процентів є спеціальною пільгою, яка має виключний характер, а тому її застосування потребує належного доведення наявності усіх передбачених законом підстав.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Саме на відповідача покладається обов`язок довести факт поширення на нього відповідної законодавчої гарантії у спірний період.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що чоловік відповідача на момент нарахування процентів мав статус військовослужбовця або що кредитор був повідомлений про наявність обставин, які можуть бути підставою для застосування пільги.

Суд апеляційної інстанції також бере до уваги те, що механізм реалізації зазначеної гарантії передбачає активну поведінку позичальника.

Відповідно до правового регулювання, сформованого законодавством та нормативними актами Національного банку України, особа, яка претендує на застосування пільги, повинна звернутися до кредитора із відповідною заявою та підтвердними документами.

У разі відмови кредитора або неврахування відповідних обставин спір може бути вирішений судом.

Разом із тим, доказів звернення відповідача до кредитора з вимогою застосувати гарантії, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Отже, за відсутності належних доказів, які б підтверджували наявність у відповідача права на застосування передбачених законом пільг саме у спірний період, позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Судом перевірений детальний розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1273-6822 від 17.09.2023, наданий представником позивача. Розрахунок заборгованості за договором 1273-6822 від 17.09.2023 відповідає його умовам.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення прострочених процентів за кредитним договором та ухвалення в цій частині нового рішення, про стягнення простроченої заборгованості по нарахованим процентам за Договором про відкриття кредитної лінії №1273-6822 від 17.09.2033 у розмірі 20 284,00 грн.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм матеріального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПУ України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінас» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4701,39 грн (2 422,40 грн – за подачу позову + 2278,99 грн – за подачу апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2025 року – скасувати, ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1273-6822 від 17.09.2023 у розмірі 25884,00 грн.

Стягнути з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати зі сплати судового в розмірі 4701,39 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 червня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль