Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №285/1728/13-к — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Службове підроблення

Дата: 10 червня 2026 р.

Справа: №285/1728/13-к

Суддя: Кіянова С. В.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/1728/13-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/129/26

Категорія ч.1 ст.366 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд

в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 42012060000000006 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2024 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м.Полонне Хмельницької області, з вищою освітою, одруженої, на утриманні одна неповнолітня дитина, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст вироку суду першої інстанції

Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2024 року ОСОБА_8 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, та виправдано за відсутності в її діянні складу кримінального правопорушення.

Судові витрати у зв`язку з проведенням судово-почеркознавчої експертизи в сумі 392 грн — компенсовано за рахунок держави.

Як встановлено судом та зазначено у вироку, органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у службовому підробленні, а саме: у складанні та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за наступних обставин.

Так, наказом начальника УМВС України в Житомирській області №17 о\с від 28.01.2010 ОСОБА_10 призначена на посаду слідчого слідчого відділення Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області. Згідно з положеннями посадової інструкції слідчого лейтенанта міліції ОСОБА_10 , за час перебування на вказаній посаді, до функціональних обов`язків останньої входило виконання роботи щодо забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розслідування порушених кримінальних справ у встановлені терміни; прийняття рішень про спрямування слідства, провадження слідчих дій та своєчасне їх виконання; здійснення слідчих дій, профілактичної роботи, діяльності щодо забезпечення правопорядку та громадської безпеки; надання оцінки ситуації, що складається під час розслідування за окремими справами, проведення слідчих дій, тактичних операцій та комбінацій, а також виконання інших обов`язків, визначених положеннями посадової інструкції.

Відповідно до вимог ст.ст.4, 22, 65, 66, 68, 84, 85, 167 КПК України (1960 року), слідчий зобов`язаний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, до встановлення осіб, винних у вчиненні злочину і до їх покарання. Докази в кримінальній справі встановлюються показаннями свідків, протоколами слідчих дій. При проведенні слідчих дій ведеться протокол, в якому про кожну слідчу дію повинні бути зазначені місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз`яснення їх прав і обов`язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії. Протокол підписують: особа, яка провадила слідчу дію, допитана особа та інші. Свідка можна допитувати про факти, які стосуються даної справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого. Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє його, в якій справі він викликаний, та роз`яснює його права, і попереджає про обов`язок розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань.

ОСОБА_10 , працюючи на посаді слідчого, будучи службовою особою, представником влади - працівником правоохоронного органу, умисно, з метою ухилення від всебічного, повного та об`єктивного розслідування шляхом проведення слідчих дій та зменшення залишку в провадженні кримінальних справ, таким чином свого навантаження, протягом травня-липня 2012 року у кримінальних справах: №020096/12, порушеної 18.05.2012 за фактом крадіжки майна ОСОБА_11 в с. Марківка Баранівського району за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; №020097/12, порушеної 19.05.2012 за фактом крадіжки майна Головного центру спеціального контролю Державного космічного агентства в смт. Кам`яний Брід Баранівського району за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України; №020103/12, порушеної 28.05.2012 за фактом крадіжки майна ОСОБА_12 в м. Баранівка за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; №020105/12, порушеної 01.06.2012 за фактом крадіжки майна ОСОБА_13 в смт. Довбиш Баранівського району за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, — які перебували у неї в провадженні, вирішила зупинити провадження у зазначених справах на підставі п.3 ч.1 ст.206 КПК України, достовірно знаючи про те, що прийняти законне і мотивоване рішення про зупинення досудового слідства у кримінальних справах можливо лише після проведення всіх необхідних та можливих слідчих дій для встановлення особи, яка вчинила злочин.

З цією метою слідча ОСОБА_10 вирішила скласти та долучити до матеріалів кримінальних справ завідомо неправдиві протоколи слідчих дій, а саме, протоколи допитів свідків, до яких внести завідомо неправдиву інформацію про час, місце, особу допитуваного, його показання, згідно з якими, слідчим, у ході допиту свідків вживались заходи щодо встановлення особи злочинця, однак встановити особу злочинця не представилось можливим.

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, слідча ОСОБА_10 протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 29.05.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваного ОСОБА_14 , його показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично його не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Крім того, протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, слідча ОСОБА_10 , власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 29.05.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваного ОСОБА_15 , його показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично його не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Також, протягом цього ж періоду, у невстановлений слідством час та місці, слідча ОСОБА_10 власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 20.06.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваного ОСОБА_16 , його показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично його не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Крім того, діючи умисно, слідча ОСОБА_10 протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 07.07.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваного ОСОБА_17 , його показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично його не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Продовжуючи свої злочинні дії, слідча ОСОБА_10 протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 28.05.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваної ОСОБА_18 , її показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично її не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Крім того, діючи умисно, слідча ОСОБА_10 протягом цього ж періоду, у невстановлений слідством час та місці, власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 28.05.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваного ОСОБА_19 , його показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично його не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, слідча ОСОБА_10 власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 16.06.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваного ОСОБА_20 , його показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично його не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Крім того, слідча ОСОБА_10 , діючи умисно, протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 10.06.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваного ОСОБА_21 , його показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично його не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно, слідча ОСОБА_10 протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту від 10.06.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, особу допитуваної ОСОБА_22 , її показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично її не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно слідча ОСОБА_10 протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 20.06.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваного ОСОБА_23 , його показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично його не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, слідча ОСОБА_10 протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 20.06.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваного ОСОБА_24 , його показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично його не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Продовжуючи реалізувати свій злочинний намір, діючи умисно слідча ОСОБА_10 протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 23.06.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваного ОСОБА_25 , його показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично його не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, слідча ОСОБА_10 протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 05.07.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваного ОСОБА_26 , його показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично його не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Достовірно знаючи, що дані протоколи допитів свідків є підроблені та містять неправдиві відомості, слідча ОСОБА_10 умисно, з метою ухилення від всебічного, повного та об`єктивного розслідування шляхом проведення слідчих дій та зменшення залишку в провадженні кримінальних справ, таким чином свого навантаження, приєднала їх до відповідних матеріалів кримінальних справ №№020096/12, 020097/12, 020103/12, 020105/12.

У подальшому, обґрунтовуючи свої рішення неможливістю встановлення осіб, які вчинили злочини, 17.07.2012 у кримінальних справах №№020096/12, 020097/12 та 19.07.2012 у кримінальних справах №№020103/12, 020105/12, слідча ОСОБА_10 винесла постанови про зупинення досудового слідства, у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила злочин на підставі п.3 ч.1 ст.206 КПК України (1960 року).

У зв`язку із укладенням шлюбу, обвинувачена ОСОБА_10 змінила прізвище з ОСОБА_27 на ОСОБА_28 (т. 7, а.с. 56).

Виправдовуючи ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КПК України, суд першої інстанції зазначив, що жоден із допитаних свідків не підтвердив обставини, які інкримінуються обвинуваченій, а прокурором не було доведено, що ОСОБА_8 , допитуючи осіб, анкетних даних яких належним чином не встановила, бажала настання суспільно-небезпечних наслідків, також не доведено в чому полягав її прямий умисел, а також мотив і мету вчинення злочину. Тому суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено і судом не здобуто переконливих доказів вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, позиції інших учасників судового провадження.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 просить вирок скасувати, у зв`язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. з позбавленням права займати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в установах державної форми власності строком на 2 роки, звільнивши останню від відбування покарання, на підставі ст. 49 КК України. Зазначає, що виправдовуючи обвинувачену ОСОБА_8 у зв`язку із недоведеністю наявності в її діянні складу кримінального правопорушення, суд першої інстанції не конкретизував, який саме із елементів складу кримінального правопорушення не доведено, взагалі не надав оцінки діям обвинуваченої з огляду на специфіку її професійної діяльності. Вказує, що твердження обвинуваченої ОСОБА_8 , які суд поклав в основу рішення, про те, що вона вносила до протоколів допитів свідків анкетні дані зі слів самих свідків, деякі з яких не мали паспорти, повністю спростовано показами свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , які будучи допитаними під час судового розгляду вказали на те, що обвинувачену вперше побачили в суді, не викликались та не допитувались нею раніше. Підтвердженням того, що ОСОБА_26 , ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_19 , ОСОБА_31 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_33 вказаних вище протоколів допитів свідків не підписували, є висновки почеркознавчих експертиз, які були дослідженні судом, проте були залишені поза увагою. Посилається на те, що висновки суду щодо недоведеності прямого умислу, мотиву і мети вчиненого кримінального правопорушення, тобто суб`єктивної сторони злочину, в діях обвинуваченої ОСОБА_8 , є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та містять істотні суперечності. Так, у судових засіданнях 14.09.2022 та 18.10.2022 прокурором було надано суду докази належного повідомлення свідків про час та місце судового засідання, відповідно до ст. 136 КПК України, а саме корінці про вручення відповідним свідкам повісток з їх підписами. Проте, незважаючи на те, що відповідні свідки не з`явились до суду без поважних причин та не повідомили суд про причини свого неприбуття, судом першої інстанції двічі безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань прокурора про здійснення їх приводу. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції 20.09.2023 також безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання прокурора від 19.09.2023 щодо відтворення показань свідків, які надавалися ними по даній справі при попередньому розгляді справи іншим складом цього ж суду, при участі обвинуваченої та її захисника, з огляду на те, що прокурором мотивовано, що ним вжито вичерпних, необхідних та можливих заходів для забезпечення явки в судові засідання вказаних свідків. Вважає, що судом безпідставно обмежено право сторони обвинувачення на подання до суду доказів, а також на реалізацію процесуальних прав, передбачених КПК України, чим допущено порушення принципу змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказує, що висновки суду про те, що органом досудового розслідування порушені вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (наказ Мінюсту №53/5 від 08.10.1998) при відібрання зразків почерку у свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_19 , ОСОБА_36 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , є безпідставними. Посилання суду на те, що висновок експерта зроблений з порушенням вимог вказаних рекомендацій та не підтверджує факту внесення обвинуваченою неправдивих відомостей в протоколи допиту свідків, оскільки підписи зазначених вище осіб були виконані не ними, не ОСОБА_8 , а іншою особою, однією чи різними особами невідомо, вважає необгрунтованим. Вважає, що суд у вироку не надав належну правову оцінку вказаному доказу.

На апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_39 , подав заперечення, в яких просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вироку суду без зміни (а.п.248-259 т.11).

Клопотання сторін та вирішення їх апеляційним судом.

Під час апеляційного розгляду прокурор заявив клопотання про часткове судове слідство, просив дослідити протоколи допиту свідків ОСОБА_14 (помер), ОСОБА_15 (помер), ОСОБА_16 (помер), ОСОБА_34 (не проживає), ОСОБА_35 (похилого віку, стан здоров`я не дозволяє прибути), ОСОБА_19 (помер), ОСОБА_40 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_37 (тяжкий стан здоров`я), ОСОБА_24 (помер), ОСОБА_25 (не проживає) та ОСОБА_26 (не проживає), висновки експерта №1/1289 від 25.12.2012 та №1/55 від 22.01.2013 (а.п.55-58 т.12).

Колегія суддів з`ясувавши думку сторін, дійшла висновку про задоволення зазначеного клопотання, враховуючи вказівки висловлені в ухвалі колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.05.2015 (а.п.185-187 т.8) та положення ч.1,2,6 ст.22 КПК України щодо змагальності сторін.

При цьому, колегія суддів бере уваги, що вказані свідки були допитані неодноразово судом і надавали послідовні одні й ти самі покази, які сторона захисту не заперечувала. Крім того, деякі свідки померли (т.9 а.п.6, 40, т.10 а.п.209), місце перебування деяких невідомо або перебувають в рф (т.9 а.п.10, т.11 а.п.132-133), свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_41 не можуть з`явитися до суду в силу стану здоров`я, про що надали відповідні заяви (т.11 а.п.13, 135), свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_22 (перебуває в рф) та ОСОБА_21 були допитані безпосередньо судом першої інстанції в судових засіданнях 14.09.2022 та 18.10.2022 (т.11 а.п.61-65, 88-92) і на їх безпосередньому допиті сторони не наполягали.

Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів, а тому дослідження показів свідків в згаданий спосіб суперечить принципу безпосередності дослідження доказів.

Водночас, колегія суддів враховує вимоги ч.1 та ч.2 ст.439 КПК України, якою передбачено, що після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду.

Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Таким чином, враховуючи тривалість строків кримінального провадження, неможливість з об`єктивних причин безпосереднього допиту свідків, колегія суддів вважає можливим обмежитися дослідженням доказів саме таким чином.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_9 в заперечення апеляційної скарги, провівши часткове судове слідство, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до положень ч.3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначається, серед іншого, підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

При розгляді справи суд повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувавши та надавши їм оцінку з точки зору належності та допустимості.

На думку колегії суддів, вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення щодо виправдання ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з недоведеністю, що нею вчинено кримінальне правопорушення, в якому вона обвинувачується.

Враховуючи викладене, апеляційним судом встановлені фактичні обставини, які суд вважає доведеними, а саме : що наказом начальника УМВС України в Житомирській області №17 о\с від 28.01.2010 ОСОБА_10 призначена на посаду слідчого слідчого відділення Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області. Згідно з положеннями посадової інструкції слідчого лейтенанта міліції ОСОБА_10 , за час перебування на вказаній посаді, до функціональних обов`язків останньої входило виконання роботи щодо забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розслідування порушених кримінальних справ у встановлені терміни; прийняття рішень про спрямування слідства, провадження слідчих дій та своєчасне їх виконання; здійснення слідчих дій, профілактичної роботи, діяльності щодо забезпечення правопорядку та громадської безпеки; надання оцінки ситуації, що складається під час розслідування за окремими справами, проведення слідчих дій, тактичних операцій та комбінацій, а також виконання інших обов`язків, визначених положеннями посадової інструкції.

З цією метою слідча ОСОБА_10 вирішила скласти та долучити до матеріалів кримінальних справ завідомо неправдиві протоколи слідчих дій, а саме, допити свідків, до яких внести завідомо неправдиву інформацію про час, місце, особу допитуваного, його показання, згідно з якими, слідчим, у ході допиту свідків вживались заходи щодо встановлення особи злочинця, однак встановити особу злочинця не представилось можливим.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно, слідча ОСОБА_10 протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту від 10.06.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, особу допитуваного ОСОБА_22 , її показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично її не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, слідча ОСОБА_10 протягом травня-липня 2012 року, у невстановлений слідством час та місці, власноручно склала завідомо неправдивий протокол допиту свідка від 05.07.2012, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про час, місце, особу допитуваного ОСОБА_26 , його показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично його не допитувала. Після складання зазначеного протоколу слідчої дії у невстановлені слідством час та місці надала його невстановленій особі для посвідчення дійсності внесених даних власноручним текстом та підписом, після чого посвідчила протокол власним підписом.

У подальшому, обґрунтовуючи свої рішення неможливістю встановлення осіб, які вчинили злочин, 17.07.2012 у кримінальних справах №№020096/12, 020097/12 та 19.07.2012 у кримінальних справах №№020103/12, 020105/12, слідча ОСОБА_10 винесла постанови про зупинення досудового слідства, у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила злочин на підставі п.3 ч.1 ст.206 КПК України (1960 року).

Таким чином, своїми умисними діями, які проявилися у складанні та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей ОСОБА_10 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України (т.6 а.п.63-78).

Так, в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_8 свою вину не визнала та суду показала, що не вчиняла кримінального правопорушення. Допити свідків проводила і в сільській раді, і на вулиці. Не у всіх громадян були паспорти, а оскільки вона родом з іншої області, усіх мешканців в обличчя не знала. Справи порушувалися по факту, проводилися різні оперативно-розшукові заходи, надавались доручення. Після проведення усіх слідчих дій вона виносила постанови про зупинення, які погоджувалися прокурором. Жодних зауважень та вказівок від прокурора не було. Усі рішення приймала відповідно до закону. Справи перебували в її провадженні. Особу встановлювала зі слів людини, яку допитувала, та яка сама розписувалася у протоколі. Чому підписи виконані іншими людьми пояснити не може. Вважає, що зазначені протоколи допитів свідків не впливали на рішення про зупинення кримінальних справ. На той момент достовірність прийнятого рішення про зупинення перевірялась начальником слідства і прокурором, які підписували статистичні картки. Вказівок по справам від прокурора не було, постанови про зупинення не скасовувалися. Аналогічні справи порушувалися по трьом слідчим і по всім є виправдувальні вироки.

Аналогічні покази ОСОБА_8 надала і в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд вважає, що невизнання вини обвинуваченою ОСОБА_8 є її правом та способом захисту, при цьому колегія суддів критично оцінює показання останньої, визнає їх неправдивими, не логічними, не ґрунтовними та недостовірними, та такими, що не відповідають дійсним обставинам та надані з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються іншими доказами сторони обвинувачення, дослідженими безпосередньо в суді апеляційної інстанції, яким суд першої інстанції в порушення вимог ст.94 КПК України належної правової оцінки не надав.

Колегія суддів при оцінці показань даних обвинуваченою враховує, що вони не узгоджуються з іншими доказами.

Так, з протоколу допиту свідків ОСОБА_20 від 16.06.2012, ОСОБА_18 від 28.05.2012, ОСОБА_19 від 28.05.2012, які складені слідчою ОСОБА_42 вбачається, що про обставини крадіжки майна ІНФОРМАЦІЯ_2 свідкам нічого не відомо (т. 4, а.с. 17, 19, 20);

З протоколів допиту свідків ОСОБА_14 від 29.05.2012, ОСОБА_15 від 29.05.2012, ОСОБА_43 від 07.07.2012, ОСОБА_16 від 20.06.2012, які складені слідчою СВ Баранівського РВ УМВС в Житомирській області ОСОБА_10 ( ОСОБА_28 ) встановлено, що про обставини крадіжки майна, що належить ОСОБА_11 в с. Марківка Баранівського району свідкам нічого не відомо (т. 4, а.с. 18, 27, 28, 29);

З протоколів допиту свідків ОСОБА_26 від 05.07.2012, ОСОБА_44 від 23.06.2012, ОСОБА_24 від 20.06.2012, які складені слідчою ОСОБА_10 ( ОСОБА_28 ), встановлено, що про обставини крадіжки майна ОСОБА_13 в смт. Довбиш Баранівського району свідкам нічого не відомо (т. 4, а.с. 21, 22, 23);

З протоколів допиту свідків ОСОБА_22 від 10.06.2012, ОСОБА_21 від 10.06.2012, ОСОБА_23 від 20.06.2012, які складені слідчою ОСОБА_10 ( ОСОБА_28 ), встановлено, що про обставини крадіжки майна у ОСОБА_12 в м. Баранівка свідкам нічого не відомо (т. 4, а.с. 24, 25, 26);

Проте, зі змісту вищезазначених протоколів допиту вказаних свідків вбачається, що в графі «Документ, що засвідчує особу» слідчим ОСОБА_10 зазначено – «особу встановлено».

Відповідно до ч. 4 ст. 167 КПК України ( в редакції КПК України 1960 року), діючою на час вчинення злочину перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє його, в якій справі він викликаний, та роз`яснює його права, і попереджає про обов`язок розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Потім слідчий з`ясовує стосунки між свідком і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим і починає допит. Після того як свідок закінчить дачу показань, слідчий ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України (в редакції 1960 року) про допит свідка складається протокол з додержанням правил, зазначених у статті 85 цього Кодексу. Крім того, в протоколі допиту вказуються: прізвище, ім`я та по батькові свідка, його вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з обвинуваченим і потерпілим.

З досліджених апеляційним судом вищенаведених доказів вбачається, що обвинувачена ОСОБА_8 відповідно до своєї Посадової інструкції та вищенаведених вимог кримінального процесуального закону перед проведенням допиту свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_43 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_44 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , повинна була встановити особу допитуваних шляхом перевірки документів, що посвідчує особу (паспорт, пенсійне посвідчення та інше).

Водночас, під час судового розгляду в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_8 підтвердила, що при складанні протоколів допитів вказаних свідків у межах кримінальних справ, де вона була в групі слідчих, вона не завжди дотримувалась вищезазначених норм кримінального процесуального закону та вносила до протоколів допитів свідків неправдиві дані щодо допитуваних осіб фактично зі слів останніх.

Крім того, з висновку експерта №1/1289 від 25.12.2012 (т.3 а.п.180-195) вбачається, що на експертизу представлено протоколи допиту вказаних свідків, умовно-вільні зразки підпису і почерку ОСОБА_10 , а також ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_24 , ОСОБА_44 на шести аркушах білого паперу, формату А-4, умовно-вільні зразки підпису і почерку ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на чотирьох аркушах білого паперу формату А-4, умовно-вільні зразки підпису і почерку ОСОБА_22 , виконані в поясненні від 06.09.2012, ОСОБА_21 , виконані в поясненні від 13.08.2012, ОСОБА_43 , виконані в поясненні від 10.08.2012.

Згідно вказаного висновку експерта встановлено, що рукописні записи, розташовані в графах протоколів допиту свідків (за виключенням з моїх слів записано вірно), підпис розташований в графі "Слідчий СВ ОСОБА_10 " були виконані ОСОБА_10 . Рукописні записи "З моїх слів записано вірно" розташовані на зворотній стороні протоколу допиту свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_43 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_44 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , підписи, розташовані в графах проти роз`яснення свідку ст.63 Конституції України, ст.69-1 КПК України, ст.384, 385 КК України, були виконані не одним із свідків та не ОСОБА_10 , а іншою особою. Вирішити питання чи виконані дані підписи та рукописні записи "З моїх слів записано вірно" розташовані в вказаних протоколах однією чи різними особами не надається можливим (т. 4 а.с. 180-195).

Отже, судом першої інстанції надано невірну оцінку висновку експерта №1/1289 від 25.12.2012, оскільки на переконання колегії суддів даним висновком підтверджується той факт, що вказані протоколи допиту свідків складала саме обвинувачена, а підписи допитаних осіб їм не належать. При цьому, допитані під час судового розгляду судом першої інстанції свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_22 та ОСОБА_21 підтвердили, що ОСОБА_10 ( ОСОБА_28 ) вони не знають, вона їх не допитувала і вперше її побачили в суді.

Згідно висновку експерта №1/55 від 22.01.2013 (т.5 а.п.59-67) вбачається, що рукописні записи «З моїх слів записано вірно» у протоколах допитів свідків ОСОБА_16 від 20.06.2012, ОСОБА_43 від 07.07.2012, ОСОБА_14 від 29.05.2012, ОСОБА_15 від 29.05.2012, ОСОБА_20 від 16.06.2012, ОСОБА_19 від 28.05.2012, ОСОБА_45 від 28.05.2012, ОСОБА_23 від 20.06.2012, ОСОБА_21 від 10.06.2012, ОСОБА_22 від 10.06.2012, ОСОБА_26 від 05.07.2012, ОСОБА_44 від 23.06.2012, ОСОБА_24 від 20.06.2012 та досліджувані підписи у графах проти роз`яснення свідку ст.63 Конституції України, ст.69-1 КПК України, ст.384, 385 КК України, проти запису про бажання давати показання на українській мові, під текстом протоколу допиту проти запису «З моїх слів записано вірно» протоколів допитів свідків ОСОБА_16 від 20.06.2012, ОСОБА_43 від 07.07.2012, ОСОБА_15 від 29.05.2012, ОСОБА_23 від 20.06.2012, ОСОБА_21 від 10.06.2012, ОСОБА_22 від 10.06.2012, ОСОБА_26 від 05.07.2012, ОСОБА_44 від 23.06.2012, ОСОБА_24 виконані не ОСОБА_10 , не ОСОБА_46 , а іншою особою.

Вирішити питання «Ким, ОСОБА_10 , ОСОБА_46 чи іншою особою виконані підписи у графах проти роз`яснення свідку ст.63 Конституції України, ст. 69-1 КПК України, ст.384, 385 КК України, проти запису про бажання давати показання на українській мові, під текстом протоколу допиту, проти запису «З моїх слів записано вірно» протоколів допиту свідків ОСОБА_14 від 29.05.2012, ОСОБА_20 від 16.06.2012, ОСОБА_19 від 28.05.2012, ОСОБА_45 від 28.05.2012 ?» не надається можливим з причини наведеної в дослідницькій частині висновку експерта (дуже обмежений графічний матеріал).

Вказані обставини, які фактично визнані обвинуваченою, переконливо свідчать про те, що саме обвинуваченою ОСОБА_28 ( ОСОБА_10 ), як службовою особою - слідчим умисно були внесені до офіційних документів – протоколів допитів свідків завідомо неправдиві відомості, з метою ухилення від повного, всебічного та об`єктивного розслідування шляхом проведення всіх можливих слідчих розшукових дій та зменшення залишку в провадженні кримінальних справ, що само по собі утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 366 КК України предметом службового підроблення є офіційні документи, тобто такі, що складаються й видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, а також підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності, які посвідчують конкретні факти й події, що мають юридичне значення, а також мають властивість породжувати певні правові наслідки у виді виникнення, зміни або припинення правовідносин.

Об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачених у ч. 1 ст. 366 КК України дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації до офіційного документа, яка повністю або частково не відповідає дійсності. Складання неправдивих документів — це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 25.04.2013 у справі №5-10кс13, на який послався ВССУ у своїй ухвалі від 27.05.2015 (а.п.41-44 т.7) в даному кримінальному провадженні, враховуючи нормативне визначення службового підроблення, офіційними документами визнаються ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій, незалежно від будь-якої форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають правове значення. Ці документи мають бути належним чином складені за формою та містити необхідні реквізити.

Отже, ОСОБА_10 ( ОСОБА_28 ) власноручно заповнила усі необхідні реквізити бланків протоколів допитів свідків, які вона могла заповнити з використанням своїх посадових повноважень, внесла до них дані про особи свідків, в яких не пересвідчилася відповідно до вимог КПК України та пояснення вказаних свідків, яких фактично не допитувала, а потім підписала їх, що є способом підроблення офіційного документа.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено, що саме ОСОБА_8 вносила неправдиві відомості до протоколів допиту свідків, які полягали у тому, що особи які зазначені у даних протоколах не були обвинуваченою допитані, не надавали будь якої інформації слідчій по справі та не підписували вищевказані протоколи допиту.

Більш того, обвинувачена ОСОБА_8 не заперечувала факту складання вказаних протоколів допиту свідків, але зауважувала, що особи свідків вона фактично не встановлювала, а вносила дані в протоколи допитів зі слів допитуваних, що переконливо свідчить про вчинення службового підроблення.

Суб`єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується тільки прямим умислом, так як винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим).

Оцінивши вищезазначені зібрані по кримінальному провадженню докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_28 ( ОСОБА_47 ) склала завідомо неправдиві офіційні документи – протоколи допитів свідків : ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_26 , ОСОБА_44 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_43 , ОСОБА_14 та внесла до них завідомо неправдиві відомості про час, місце, осіб допитуваних, показання, які не відповідають дійсності, хоча фактично вказаних свідків не допитувала, а тому кваліфікує її дії за ч.1 ст. 366 КК України, як складання та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих завідомо неправдивих відомостей.

З огляду на сукупність вищезазначених доказів, які узгоджуються між собою, колегія суддів критично оцінює показання обвинуваченої про те, що вона вносила до протоколів допитів анкетні дані зі слів самих свідків, при цьому паспорт у останніх був відсутнім, оскільки її показання повністю спростовуються показаннями вищезазначених свідків, які підтвердили, що ОСОБА_8 у зазначених кримінальних справах вони з питань викладених у протоколах допитів не допитувались і будь-яких показань не давали, протоколи не підписували, а в протоколах наявні підписи, що їм не належать. Тому колегія суддів вважає показання обвинуваченої такими, що дані з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 756/10060/17, провадження № 13-3кс22), у разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося. Оцінюючи докази на предмет допустимості відповідно до критеріїв, встановлених кримінальним процесуальним законом, суд виходить з обставин конкретної справи і також повинен вмотивувати своє рішення.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання недопустимими доказами : протоколів отримання зразків для експертизи (а.п.36-166 т.3) та висновків експертів №1/1289 від 25.12.2012 року та №1/55 від 22.01.2013 року, оскільки вважає, що вказані докази отримані у порядку встановленому КПК України, а порушення окремих пунктів Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1988 року №53/5 та не зазначення слідчим в протоколі, часу проведення слідчої дії, що передбачено ст. 104 КПК України, і не роз`яснення слідчим свідку його прав і обов`язків перед проведенням слідчої дії не є тими істотними порушеннями вимог КПК України, за яких можна визнати недопустимими вказані докази у кримінальному провадженні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при відібранні зразків почерку у свідків, слідчим було складено протоколи отримання зразків для експертизи, у яких зафіксовано про те, що всі вищезазначені свідки добровільно надали зразки почерку та підпису після ознайомлення з постановами про отримання таких зразків для експертизи, що узгоджується з практикою ККС ВС, висловленою у постанові від 26.04.2023 у справі №466/5810/20.

При цьому колегія суддів також враховує те, що обвинувачена підтвердила під час допиту свідків в суді першої інстанції, що особу свідків вона фактично не встановлювала, а записувала до протоколу зі слів останніх, допитані ж під час судового розгляду свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 підтвердили, що не допитувалися обвинуваченою щодо обставин злочинів.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недопустимими доказами протоколів отримання зразків для експертизи та висновків експерта №1/1289 від 25.12.2012 року та №1/55 від 22.01.2013 року, оскільки такі підстави, передбачені ст.87 КПК України, відсутні.

Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, не розкриття форми вини та суб`єктивного відношення до нього ОСОБА_8 .

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що злочин ОСОБА_8 вчинений з метою ухилення від всебічного, повного та об`єктивного розслідування шляхом проведення слідчих дій та зменшення залишку в провадженні кримінальних справ, таким чином свого навантаження. Карнафель ( ОСОБА_10 ) вказаний злочин вчинила з прямим умислом, вона була обізнаною з вимогами кримінально-процесуального законодавства щодо розслідування кримінальних справ, достовірно знаючи про те, що прийняти законне та мотивоване рішення про зупинення досудового слідства у кримінальних справах можливо лише після проведення всіх необхідних та можливих слідчих дій для встановлення особи, яка вчинила злочин, вирішила скласти та долучити до матеріалів кримінальних справ завідомо неправдиві протоколи слідчих дій, а саме, протоколи допитів свідків, до яких внести завідомо неправдиву інформацію про час, місце, допитуваних осіб, їх показання, згідно з якими, слідчими, у ході допиту свідків, вживались заходи щодо встановлення осіб злочинців, однак встановити таких осіб не представилось можливим.

Отже, посилання сторони захисту в запереченні на те, що стороною обвинувачення не встановлено спрямованості умислу, мотиву дій та мети, обвинуваченої ОСОБА_8 , що свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України спростовується вищенаведеними доказами як кожним окремо так і у їх сукупності.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги прокурора такими, що заслуговують на увагу, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

Посилання в заперечення сторони захисту на те, що в діях обвинуваченої ОСОБА_39 ( ОСОБА_48 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України спростовується вищенаведеними доказами як окремо кожним так і у їх сукупності.

Посилання захисника на те, що обвинувачення є недоведеним, оскільки стороною обвинувачення не надано достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та у сукупності свідчили б про вину останньої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки навіть особисто обвинувачена під час апеляційного розгляду підтвердила, що в особі свідків вона не пересвідчувалася відповідно до вимог КПК України, а лише заповнювала протоколі допитів свідків зі слів невідомих осіб, що підтверджується показами свідків та висновками судової почеркознавчої експертизи.

Посилання захисника на те, що допитані під час судового розгляду свідки – працівники поліції не підтвердили обставини кримінального правопорушення, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу. Разом з цим вказані свідки лише надали характеристику особи обвинуваченої, що не впливає на правильність кваліфікації кримінального правопорушення.

Посилання захисника на те, що сторона захисту не бачила як суд встановив особи свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , які підтвердили, що не знають обвинувачену ОСОБА_8 та вона їх ніколи не допитувала з приводу крадіжок у 2012 році, а тому їх показання є недопустимими, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч.2 ст.342 ст.345 КПК України до початку судового розгляду обов`язки щодо встановлення осіб, які беруть участь в судовому розгляді покладаються на секретаря судового засідання та розпорядника.

В подальшому, під час судового розгляду відповідно до ч.1 ст.352 КПК України перед допитом свідка головуючий лише встановлює відомості про його особу та з`ясовує стосунки свідка з обвинуваченим та потерпілим. Крім того, головуючий з`ясовує чи отримав свідок пам`ятку про права та обов`язки свідка, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз`яснює їх, а також з`ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених цим Кодексом, від давання показань, і попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

Отже судом першої інстанції вказані свідки допитані кримінального процесуального закону, а тому підстав, передбачених ст.87 КПК України, для визнання їх показань недопустимими не має.

Посилання захисника в запереченні на те, що до протоколів допитів свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_26 , ОСОБА_44 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_43 , ОСОБА_14 внесено інформацію, яка повністю або частково не відповідає дійсності, а тому відсутній склад інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані свідки взагалі слідчою ОСОБА_42 не допитувалися відповідно до встановлених обставин.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.366 КК України, колегія суддів враховує вимоги ст.65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.

Також, апеляційний суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, та приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. із позбавленням права обіймати посади у державних органах та органах місцевого самоврядування строком на 2 роки, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема, три роки у разі вчинення кримінального проступку за який передбачено покарання у виді обмеження волі, нетяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу

Враховуючи, що на час ухвалення вироку апеляційним судом, з часу вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення (травень-липень 2012 року), сплинув строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, визначений у п.2 ч.1 ст.49 КК України, а також те, що під час розгляду провадження обвинувачена ОСОБА_8 наголошувала на своїй невинуватості, після роз`яснення можливості звільнення від кримінальної відповідальності щодо цього заперечила та не заявляла жодних клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених ст. 49 КК України, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність скасування виправдувального вироку та ухвалення обвинувального вироку з призначенням покарання та на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнення обвинуваченої від призначеного покарання.

Витрати на залучення експертів для проведення судових почеркознавчих експертиз слід віднести на рахунок держави відповідно до правового висновку, наведеного у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 205/399/17 (провадження № 51-2495км24).

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,420, 615 ч.15 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_7 – задовольнити.

Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 – скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. із позбавленням права обіймати посади у державних органах та органах місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати за проведення судово-почеркознавчих експертиз віднести на рахунок держави.

Вирок набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua