Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №296/10127/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 296/10127/24Головуючий у 1-й інст. Покатілов О. Б.

Категорія 126 КУпАПДоповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокум. Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Миколайчук П.В.,

із секретарем судового засідання Лупіновою Д.П., Воробей Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 10 березня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваної постанови

Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 10 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 23.10.2024 року о 21 год 25 хв в м. Житомирі по шосе Київському, 126, керував транспортним засобом Peugeot, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова Житомирського районного суду Житомирської області від 09.09.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП). Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 23.10.2024 року о 21 год. 25 хв. в м. Житомирі по шосе Київському, 126 км, керував транспортним засобом Peugeot, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, яка позбавлена права керування 22.12.2021 Житомирським районним судом терміном на 3 роки. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Суть апеляційної скарги

ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову від 10.03.2025 року, яку вважає винесеною з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 мотивував тим, що матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом та зупинення його працівниками поліції. Основним доказом вчинення правопорушення є постанова серії ЕНА №3328777 від 23.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Виходячи із суті даної постанови, його притягнули до відповідальності зв керування без водійського посвідчення і працівниками поліції було обрано відповідне покарання, однак постановою суду за одне і те ж правопорушення його було притягнуто до відповідальності двічі, що недопустимо.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що ніколи не отримував водійського посвідчення, тому він не може бути позбавленим права керування транспортними засобами.

ОСОБА_1 зауважує, що довідка щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого правопорушення не свідчить про повторність, оскільки не містить відомостей про виконання накладеного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП, а також про судові рішення за результатами оскарження постанови. Для наявності кваліфікуючої ознаки повторності за ч.5 ст.126 КУпАП, особу вже має бути піддано адміністративному стягненню за вчинення однорідного правопорушення (в даному випадку за ч.2 ст.126 КУпАП). Повторність повинна бути підтвердженою належно завіреною постановою суду.

Одночасно, апелянт вказує, що про оскаржувану постанову йому стало відомо 30.03.2026 із слів працівників поліції. Станом на 07.04.2026 постанову суду він так і не отримав. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови.

Позиція учасників справи

В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Харченко С.В. не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від адвоката Харченка С.В. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з хворобою ОСОБА_1 . На підтвердження хвороби останнього надано копію виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №21927/26, згідно з якою ОСОБА_1 02.06.2026 надійшов до хірургічного відділення, 03.06.2026 був виписаний з відділення; копію направлення від 08.06.2026 на консультацію до хірурга, пріоритет направлення – планове.

Розглянувши клопотання про перенесення розгляду справи, суд бере до уваги, що апеляційна скарга надійшла до апеляційного суду 15.04.2026; справа призначалася до розгляду на 04.05.2026, 18.05.2026, 04.06.2026, 10.06.2026 та неодноразово відкладалася; 10.06.2026 захисником Харченком С.В. надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, однак долучені копії медичних документів не підтверджують неможливість прийняти участь в судовому засіданні особисто або дистанційно захисника Харченка С.В. та ОСОБА_1 саме 10.06.2026, тому суд розглядає справу за відсутності учасників, що не з`явилися.

Мотиви та висновки апеляційного суду

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Щодо поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог частини 2 статті 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.

Так, у пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Зі змісту статті 289 КУпАП вбачається, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

07.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 10.03.2025 року, очевидно пропустивши встановлений законодавством строк апеляційного оскарження, при цьому просить його поновити з тих підстав, що він не був обізнаний про винесення постанови, про яку дізнався від працівників поліції 30.03.2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що справа неодноразово призначалась до розгляду Корольовським районним судом м. Житомира, зокрема на 10.03.2025 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності в судове засідання не з`явилася, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Водночас, в матеріалах справи наявні конверти із судовими повістками та із постановою суду від 10.03.2025, які повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання та у зв`язку із відсутністю адресата.

Зважаючи на те, що відомості про повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи саме Корольвським районним судом міста Житомира; про дати, час та місце розгляду справи; про отримання копії постанови суду в матеріалах справи відсутні, апеляційний суд визнає наведені обставини поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження, тому з метою ефективного та належного забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважає необхідним поновити апелянту строк апеляційного оскарження постанови суду від 10.03.2025 року.

Щодо оскарження постанови по суті.

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення (ст. 251 КУпАП).

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Частина 5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Суд першої інстанції встановив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується: копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3328777 від 23.10.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП; довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії від 29.10.2024 року, згідно якої інформація щодо отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії ОСОБА_1 відсутня, тобто, посвідчення водія не отримував; довідкою інспектора ВАП УПП в Житомирській області ДПП Н.Шеремет від 29.10.2024 року; витягом з ЄДРСР постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 09.09.2024 року у справі № 278/4775/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП; рапортом інспектора взводу № 2 роти № 4 БУПП в Житомирській області ДПП О.Усенко від 23.10.2024 року.

Проте, наявні докази не є належними та допустимими, оскільки не відповідають вимогам, зазначеним у ст. 251 КУпАП, та не підтверджують правильність висновків суду про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та не відповідають фактичним обставинам справи.

Основними елементами складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП є об`єкт (суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту), об`єктивна сторона (повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування, або позбавлена права керування, або передача керування такій особі), суб`єктивна сторона (вина у формі умислу) та суб`єкт (водій транспортного засобу).

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», основними повноваженнями поліції є зокрема: 1) здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 3) припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення та інше.

В рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «саме по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

У даній справі для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності слід посилатися на належні й допустимі докази керування ним транспортним засобом.

Проте, долучені до справи матеріали не містять підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом в час та місці, зазначеному в протоколах. Протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення щодо нього за ч.1 ст. 126 КУпАП не містять підпису особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, чи свідків, які б підтвердили обставини, зазначені в матеріалах, як і не долучено відеозаписів з технічних засобів, вказаних в п. 10 протоколів.

Самі по собі протоколи про адміністративне правопорушення ЕПР1 №157414 від 23.10.2024 та ЕПР1 №157429 від 23.10.2024, у яких відображено обставини події, є лише початковими правовими висновками працівників поліції щодо дій ОСОБА_1 , та без підтвердження іншими належними й допустимими доказами не можуть слугувати безумовними та беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень.

Що стосується рапорту інспектора патрульної поліції щодо обставин події 23.10.2024, то відповідно до п.53 Постанови ВС у складі колегії суддів КАС від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, не надано. Крім того, в рапорті від 23.10.2024, долученому до матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.126 КУпАП, за обома протоколами зазначено про складання інспектором Усенко О. протоколу серії ЕПР1 №158414, що не відповідає номерам протоколів, за якими винесено оскаржувану постанову суду.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи не спростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Так, аналізуючи у сукупності зазначені вище норми законодавства та надані докази, доходжу висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст. 280 КУпАП та передчасно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.126 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 2 частини 8 статті 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

З урахуванням наведеного, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та об`єктивних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП, доходжу висновку про скасування постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 10.03.2025 року та закриття провадження даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутності у діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова Корольовського районного суду міста Житомира від 10.03.2025 року - скасуванню на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 285, 289, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 10 березня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 10 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП, скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяП. Миколайчук